Вижити в окупації
Прифронтовий Донбас
Корисно переселенцям
І ще є фішка – віддавати картки з українськими пенсіями дітям. Їм складніше на новому місці. Їм там вставати на ноги. А комунальні за їхніми квартирами сплачують батьки зі своєї місцевої пенсії.
Разом із банками, розрахунком через термінали та придбанням залізничних квитків по Інтернету до Луганська прийшло й погане – нові схеми шахрайства.
Крим-до 2014 року згадується доступним. Їздили, їли, дивилися, могли... Зараз - доооорого. Автобус – 4500 рублів, можна поїздом з Ростова чи Кам'янська до Сімферополя. Хто впевнений водій - їде машиною. Перевізники везуть через Чонгар, «звільнені...
Багато неруських. Ми не звикли до такого. Торгують до упору, до темноти. Наші ні, не так, наші себе бережуть. А ці спритні, двожильні. У них не болить. Вони можуть по 12 годин на ногах бути, посміхатися. Їм родину годувати, квартиру сплачувати,...
Останнім часом з’явилась якась мерзотна тенденція писати в пабліках про те, що деякі дівчата/жінки, мовляв, виходять заміж за молодих штурмовиків аж по тричі: одного поховають, виплату отримають, за другого підуть…
Одинадцять років – величезний термін. На нашій вулиці за цей час пішли усі старожили. Нові мешканці, буряти, винаймають будинок поруч. Комусь пощастило з нагоди купити нерухомість разом із меблями та теплицями. Вулиця оновилася кардинально.
«Мамо, через них інші люди гинуть! У нас в учєбці нарік на кухні працював – це огидно! Ти приходиш після марш-броска, а тобі отаке суп наливає! Це огидно! Він займає місце, яке могла б зайняти адекватна нормальна людина з інвалідністю!»
«Нам інструктори казали перед відправкою – мовляв, ви не дуже прив’язуйтесь один до одного, бо з вас багато буде «двохсотих», а то й усі»
...У бліндажі в «учєбці» такий самий доброволець-контрактник, відверто психічно хворий, у прямому сенсі майже щоночі какає в штани. Добре, хоч у свої…
Отримала це повідомлення в кав’ярні біля рекрутингового центру через 40 хвилин після того, як ми розсталися біля його воріт. Отримала – й почала ридати над телефоном, як над покійником, бо до останнього була манесенька така надійка, що його...
Це повний розрив для всіх тут. Як їм дозволили повернутись? Адже це навіть не про них, а про нас. Як нам працювати з ними і вдавати, що все нормально.
З одного боку - щось будується, змінюється на краще. А з іншого – все більше відчуття, що це якось напоказ, що вітрина сильно прикрашає внутрішній зміст.
Знайомий після десяти років очікування повернення України до Луганська відновив свій бізнес у "столиці". Не безпосередньо – він не в'їзний у "республіку". Усе робиться руками колишніх підлеглих. Раніше його торговельна мережа називалася іноземним...
Ми остаточно втратили тих, з ким продовжували йти пліч-о-пліч з 2014 року, розділені відстанями, але пов'язані довоєнною дружбою.
Ви можете обрати мову, якою в подальшому контент сайту буде відкриватися за замовчуванням, або змінити мову в панелі навігації сайту
