Політичні та воєнні акценти подій 20 жовтня в Україні та світі. Дипломатична перемога Зеленського в Осло

1.В Осло відбулися переговори Зеленського зі спецпосланцем Трампа Віткоффом. Зять Трампа Кушнер, через хворобу, долучився дистанційно. Приймаючими сторонами виступили прем'єр Норвегії Йонас Гар Стьоре та президент Фінляндії Александр Стубб. За підсумками зустрічі Зеленський заявив, що американська сторона пообіцяла Україні «сильні гарантії безпеки», зокрема за зразком п'ятої статті НАТО. Обговорені пропозиції зафіксовані в окремому документі, який Віткофф сьогодні передасть Путіну в Санкт-Петербурзі. Зеленський також повідомив, що обмін розвідданими зі США знову працює, а повноцінна робота Starlink може відновитися протягом 48 годин. Уранці того ж дня президент України обговорив із держсекретарем Марко Рубіо супутниковий зв'язок, ракети-перехоплювачі та розвіддані й домовився повернутися до теми через дві доби, тобто, після зустрічі Віткоффа з Путіним.

Головний результат Осло — відновлений переговорний канал зі США, відновлення обміну розвідданими та обіцянка розблокувати Starlink. Це означає небажання Білого дому палити мости з Україною, попри всю риторику Трампа. Ба більше, Вашингтон був змушений дати задній хід, знявши з Києва інструменти технологічного тиску у вигляді розвідданих та обмежень Starlink. Далі, якщо Москва відкине пакет напрацьований в Осло Віткоффом, Зеленським та європейськими партнерами, то Київ отримає вагомий аргумент, що зрив переговорів — не його провина. Це позбавить Трампа аргументів (але не можливостей!) для тиску на Україну.

Щодо «гарантій за зразком п'ятої статті», то поки не зрозуміло, в обмін на які поступки Вашингтон може їх надати. До того ж, п'ята стаття не зобов'язує союзників до автоматичного вступу у війну, якщо РФ знову нападе. Я вже не кажу про довіру до таких «гарантій», оскільки гарантії Трампа не вартують туалетного паперу, яким він підтирається. По суті, це буде «Будапештський меморандум-2». Напевно, Зеленський розуміє це, тому ініційований ним (!) раунд переговорів зі США – це лише тактичний хід, покликаний послабити тиск Білого дому на воєнні можливості України і виграти час до виборів у Конгрес 3 листопада, після яких вплив Трампа буде послаблено, а він сам втратить мотив робити з України цапа-відбувайла за власну поразку в Ірані.

2. The New York Times повідомила, що одна з обговорюваних пропозицій США в Осло — створення «вільної економічної зони» на підконтрольній Україні частині Донбасу. Українські війська мають звідти вийти, а російські - не входити. Питання управління такою зоною залишається невирішеним. Зеленський виступає проти передачі РФ усієї підконтрольної Україні частини Донбасу і попереджає, що поступки спровокують новий напад.

«Вільна економічна зона» — спроба упакувати виведення українських військ в економічну термінологію, але воєнний сенс один: Україна добровільно залишає фортифікаційний пояс, не отримуючи натомість жодної гарантії, яку можна перевірити. По суті, це буде легітимізацією Україною російської юрисдикції над Донбасом та рештою окупованих територій. При цьому немає жодних гарантій, що Путін не введе туди свої війська або поліцейські сили (Нацгвардію) одразу після виведення українських.

Путін також не зацікавлений на цей момент у такому компромісному варіанті заморозки конфлікту. Він відмовиться від цієї пропозиції та посилить атаки в Донецькій області, а також по всій Україні, розраховуючи згодом зробити умови миру для Києва ще жорсткішими.

3. У ніч на 20 жовтня українські безпілотники атакували лінійну виробничо-диспетчерську станцію «Нікольське» під Мічурінськом (РФ) — вузловому елементу нафтопроводу «Дружба». У мережу потрапили кадри сильної пожежі на території підприємства.. Того ж дня Зеленський заявив, що Київ готовий відмовитися від ударів по чутливих об'єктах російської енергетики, якщо Москва припинить обстріли української.

Зупинка «Нікольського» б'є одразу по логістиці нафтового експорту РФ і по забезпеченню військ пальним. Вибір цілі виглядає розрахованим на переговорний ефект — удар завдано в день, коли Віткофф готувався везти до Петербурга пакет пропозицій, напрацьований разом із Зеленським в Осло. Київ демонструє, що в нього залишається інструмент тиску на РФ, не залежний від американських поставок.