Вижити в окупації
Прифронтовий Донбас
Корисно переселенцям
Кремація — одна з двох основних форм поховання в Україні поряд із традиційним похованням у землі. У Києві вона давно перестала бути рідкістю: щороку все більше родин обирають саме цей варіант. Причини різні — і практичні (брак місць на міських кладовищах, вартість, простота догляду), і особисті (воля самого померлого, бажання поховати прах поруч із рідними). У цій статті детально розбираємо, що таке кремація, як вона відбувається в Києві, чим відрізняється від звичайних похорон і як її організувати крок за кроком, щоб у складний момент не загубитися в документах і процедурах.
Кремація — це процес спалення тіла померлого в спеціальній печі (кремаційній камері) за дуже високої температури з подальшим похованням праху. Після процедури від тіла залишається прах, який передають рідним в урні. Далі урну можна розмістити в колумбарії, поховати в землю — зокрема в уже наявну родинну могилу — або зберігати відповідно до побажань родини та чинних правил.
Відповідно до Закону України «Про поховання та похоронну справу», кремація є повноцінним, юридично визнаним способом поховання. Вона здійснюється з урахуванням волевиявлення померлого, а якщо такого волевиявлення немає — за рішенням чоловіка або дружини, близьких родичів чи особи, яка взяла на себе обов'язок поховати померлого.
Варто розвіяти поширений міф: кремація не скасовує ритуальної частини. Прощання, відспівування, поминальний обід, вінки і квіти — усе це можна організувати так само, як і при звичайних похоронах. Змінюється лише фінальний етап: замість опускання труни в могилу відбувається передача тіла на кремацію.
Спалення тіл померлих — одна з найдавніших поховальних практик людства. Її використовували в Стародавній Греції та Римі, у культурах Індії, у дохристиянських слов'ян. З поширенням християнства в Європі перевага надовго перейшла до поховання в землі, але в XIX–XX століттях кремація повернулася вже в сучасному, технологічному вигляді. Сьогодні в багатьох європейських країнах кремують більшість померлих, а в деяких — переважну більшість.
Щодо релігійного аспекту: православна церква традиційно віддає перевагу похованню в землі, проте не забороняє відспівувати людину, яку згодом кремують. Католицька церква офіційно допускає кремацію, наголошуючи на шанобливому ставленні до праху. В іудаїзмі та ісламі кремація, як правило, не прийнята. Тому, якщо для родини важлива релігійна складова, варто заздалегідь порадитися зі священнослужителем своєї громади.
Головний заклад, де проводять кремацію в столиці, — Київський крематорій на території Байкового кладовища (вул. Байкова). Будівля крематорію, відкритого в 1970-х роках, є відомою пам'яткою модерністської архітектури, а прилеглий комплекс зі стіною-колумбарієм називають «Парком пам'яті». Крематорій обслуговує не лише Київ, а й прилеглі населені пункти області.
Процедура в Києві зазвичай складається з таких етапів:
Важливо розуміти: кожну кремацію проводять індивідуально, тож прах, який отримує родина, належить саме їхньому рідному. Ідентифікація відбувається за супровідними документами та номерами на кожному етапі.
Немає «правильного» чи «неправильного» способу поховання — вибір завжди особистий. Проте в умовах великого міста кремація має низку відчутних переваг.
Більшість київських кладовищ давно закриті для нових поховань у землю або мають дуже обмежену кількість вільних ділянок. Нові місця виділяють переважно на віддалених кладовищах, до яких незручно добиратися. Натомість урну з прахом можна підпоховати в уже існуючу родинну могилу навіть на закритому кладовищі (з дотриманням встановлених правил і за наявності документів на могилу). Це дозволяє людині спочивати поруч із батьками, подружжям чи іншими близькими.
Загальні витрати на кремацію зазвичай помітно нижчі, ніж на повний цикл традиційних похорон. Не потрібно купувати чи оформлювати нове місце на кладовищі, оплачувати копання могили, встановлювати великий пам'ятник та облаштовувати ділянку. Труна для кремації простіша, а місце в колумбарії чи підпоховання урни коштують менше за нову могилу.
Ніша в колумбарії чи невелика урнова ділянка не потребують постійного прибирання, фарбування огорожі, догляду за квітниками. Для родин, де рідні живуть у різних містах чи за кордоном, це дуже важливий аргумент.
Урну з прахом можна поховати не одразу, а в зручний для родини час: наприклад, дочекатися приїзду родичів з-за кордону. Також прах можна перевезти в інше місто чи країну — це значно простіше й дешевше, ніж транспортування тіла в труні (за умови оформлення відповідних документів).
Кремація не потребує використання значних земельних площ і зменшує навантаження на ґрунт та ґрунтові води біля кладовищ. Сучасні крематорії оснащують системами очищення викидів.
Багато людей ще за життя висловлюють бажання бути кремованими — з філософських, практичних чи естетичних міркувань. Виконання цієї волі — найкращий спосіб віддати шану померлому.
Критерій
Кремація
Поховання в землі
Місце поховання
Колумбарій, урнова ділянка, підпоховання в родинну могилу
Нова або родинна могила
Доступність у Києві
Висока, навіть на закритих кладовищах (у родинну могилу)
Обмежена, нові місця переважно на віддалених кладовищах
Вартість
Зазвичай нижча
Зазвичай вища
Догляд за місцем
Мінімальний
Регулярний
Можливість перевезення
Простіше перевезти урну
Складне транспортування тіла
Церемонія прощання
Так, у залі крематорію чи храмі
Так, у храмі, вдома чи на кладовищі
Нижче — практичний порядок дій. Якщо немає сил чи часу займатися всім самостійно, більшість етапів може взяти на себе ритуальна служба. Детальніше про послугу можна дізнатися на сторінці Кремація в Києві.
Якщо смерть сталася вдома, викличте швидку допомогу (103) та поліцію (102). Лікар констатує смерть, після чого видається лікарське свідоцтво про смерть (або фельдшерська довідка). Якщо людина померла в лікарні, цей документ оформлює медичний заклад.
Тіло перевозять до моргу спеціальним транспортом. У випадках, передбачених законом, проводиться розтин. У морзі також можна замовити підготовку тіла до прощання.
На підставі лікарського свідоцтва в органі державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) або в ЦНАП реєструють смерть і видають свідоцтво про смерть. Знадобляться паспорт померлого, паспорт особи, яка звертається, та лікарське свідоцтво про смерть.
Зазвичай для оформлення кремації потрібні:
Якщо урну плануєте підпоховати в існуючу могилу, підготуйте документи на неї (посвідчення про поховання, свідоцтво про смерть людини, яку там поховано, документи, що підтверджують родинний зв'язок). Точний перелік варто уточнити заздалегідь, бо вимоги можуть відрізнятися залежно від кладовища.
Дату церемонії узгоджують із крематорієм. Зазвичай поховання здійснюють не раніше ніж через добу після смерті. Враховуйте, що в певні дні графік може бути щільним, тож бронювати час краще одразу після отримання документів.
Знадобляться: труна, придатна для кремації, внутрішнє оздоблення, одяг для померлого, вінки та квіти, траурні стрічки з написами, а також урна для праху. Урни бувають керамічні, металеві, кам'яні, дерев'яні — їх обирають з урахуванням того, де прах буде зберігатися (у ніші колумбарію чи в землі).
Вирішіть, де відбудеться прощання: у залі крематорію, у морзі, у храмі чи вдома. За потреби домовтеся зі священником про відспівування. Подбайте про транспорт для рідних і гостей — автобус від моргу до крематорію та на поминальний обід.
Після кремації урну з прахом видають родині — як правило, через кілька днів. Разом з урною видається документ про проведення кремації — збережіть його, він знадобиться для подальшого поховання урни.
Основні варіанти:
Щодо розвіювання праху чи зберігання урни вдома — такі рішення потребують обережності: обов'язково узгоджуйте їх із чинними правилами та нормами, щоб уникнути проблем у майбутньому.
Остаточна сума складається з кількох груп витрат:
Ціни на ритуальні послуги змінюються, тому актуальну вартість краще уточнювати безпосередньо перед оформленням. Ритуальна служба зазвичай може скласти кошторис під конкретний бюджет — від базового до розширеного пакету.
В Україні передбачено одноразову допомогу на поховання для певних категорій громадян — зокрема пенсіонерів, працюючих осіб та деяких інших груп. Розмір і порядок отримання залежать від категорії померлого, а звертатися потрібно до відповідного органу — Пенсійного фонду, роботодавця чи органу соціального захисту. Кремація є повноцінною формою поховання, тож право на допомогу зберігається незалежно від обраного способу.
Родина присутня на церемонії прощання в залі. Сам процес кремації проходить у технічних приміщеннях без присутності сторонніх.
Так. За відсутності волевиявлення померлого рішення ухвалюють подружжя, близькі родичі або особа, яка взяла на себе організацію поховання.
Церемонія прощання займає, як правило, від 20 хвилин до години. Сама кремація — у середньому 1,5–2,5 години, а видача урни — зазвичай через кілька днів.
Так. Урну можна поховати в зручний для родини час — наприклад, коли зможуть приїхати всі рідні.
Так, але для цього потрібні документи про кремацію та, у випадку перевезення за кордон, — додаткові дозволи. Вимоги країни призначення варто уточнити заздалегідь.
Втрата близької людини — це величезне емоційне навантаження, а оформлення документів, узгодження з моргом, крематорієм і кладовищем потребують часу та знання процедур. Ритуальна служба бере на себе більшість формальностей: допомагає з документами, бронює час у крематорії, забезпечує транспорт, атрибути та супровід церемонії, а також підказує, як правильно поховати урну. Якщо ви ще вирішуєте між кремацією та похованням у землі, ознайомтеся з послугою Організація похорон — спеціалісти допоможуть зважити всі варіанти та організувати прощання гідно.
Головне пам'ятати: кремація — це не «спрощений» чи «другорядний» варіант. Це повноцінна, шаноблива форма поховання, яка в умовах сучасного Києва часто є найбільш практичним і зручним рішенням для родини, дозволяючи гідно провести людину в останню путь і зберегти пам'ять про неї поруч із рідними.
Ви можете обрати мову, якою в подальшому контент сайту буде відкриватися за замовчуванням, або змінити мову в панелі навігації сайту