«Якщо темпи збережуться, до середини осені наш наступ на Краматорськ буде завершено». Російські ЗМІ про Україну

«Незабаром Слов’янсько-Краматорська агломерація опиниться між молотом і ковадлом», - пафосно заявляє в урядовій «Російській газеті» якийсь московський «експерт» Анатолій Матвійчук. «На слов’янсько-краматорському напрямку наші війська утримують повну ініціативу й поступово затискають кліщі навколо останньої цитаделі ЗСУ в Донецькій Народній Республіці - міст Слов’янська та Краматорська. Стратегічне завдання щодо звільнення агломерації вирішується шляхом охоплення з кількох напрямків і планомірного знищення військової логістики противника», - проголошує «полководець» Матвійчук.

«Чутки можуть виявитися правдивими»

За словами Матвійчука, «зараз російські підрозділи наближаються до міст-супутників Краматорська: Олексієво-Дружківки та Дружківки».

«За останніми даними, штурмові групи вже зачищають Олексієво-Дружківку і вийшли на околиці Дружківки. Це місто впритул примикає до Краматорська, по суті є його передмістям. Також наші підрозділи наступають на Дружківку з боку населених пунктів Торське та Миколайпілля, що розташовані на північний захід від міста. Думаю, що в планах нашого командування - взяти місто в напівоточення. Одночасно з цим завдаються удари по логістиці ЗСУ в усій Слов’янсько-Краматорській агломерації. Безпілотники безперервно атакують як самі міста, так і дороги між ними», - діловито міркує московський «експерт».

Він також задоволений тим, що «з протилежного боку наші війська також створюють собі плацдарм для штурму міста Слов’янська».

«Зараз під Красним Лиманом, який вважається ключем до Слов’янська, триває витіснення залишків українських військ. Тривають бої за інші населені пункти. По суті, незабаром Слов’янсько-Краматорська агломерація опиниться між молотом і ковадлом», - потирає руки Матвійчук.

«Наразі головним завданням наступальної операції на Дружківку є вихід до неї з двох боків і нав’язування міських боїв. З досвіду Константинівки вважаю, що Дружківка також буде розділена на сектори, які планомірно зачищатимуться. Я вважаю, що після взяття Дружківки наші війська почнуть зосередження і поступово вийдуть на околиці Краматорська. Одночасно з цим безпілотники приступлять до ізоляції районів бойових дій», - продовжує «наступати» кремлівський «експерт».

І наголошує, що «контроль над Червоним Лиманом дозволить нам перерізати комунікації між Донбасом і Харковом».

Матвійчук нарікає, що «звичайно, нашим військам доведеться зіткнутися із запеклим опором».

«Слов'янсько-Краматорська агломерація - мабуть, найбільш укріплений район оборони ЗСУ на Донбасі. З 2022 року там було вирито велику кількість підземних укріплень, фортифікаційні споруди зводилися, зокрема, за допомогою західних військових радників. Також у цьому районі розташована велика кількість промислових зон, які стали опорними пунктами ЗСУ та домінуючими висотами. Зараз з’явилася інформація про те, що між Слов’янськом і Краматорськом вирито підземний тунель для оперативного перекидання підрозділів з метою відбиття атак на загрозливих напрямках. Ці чутки цілком можуть виявитися правдивими: рили там кілька років і закопувалися як слід», - застерігає «експерт» читачів урядової газети.

«Я вважаю, що якщо темпи нашого наступу збережуться, то до кінця серпня наземні сили розпочнуть штурм Краматорська, а до середини осені, як я припускаю, ця наступальна операція буде завершена. Втрата цих міст Києвом фактично означатиме остаточний перехід стратегічної ініціативи до російських збройних сил на цій ділянці фронту та зумовить результат боротьби не тільки за Донбас, а й за решту регіонів лівобережжя України», - переможно, але все ж обережно, прогнозує урядовий «експерт».

«Україна в цікавій іпостасі»

Російське агентство з чомусь неросійською назвою «Eadaily» цитує статтю голови путінської «Ради з питань зовнішньої та оборонної політики» Федора Лук’янова. Той вміло маніпулює ситуацією на користь Кремля, щоб «зосередитися на змінах, що відбулися на політичному фронті».

«За точку відліку можна взяти серпень 2025 року, коли на Алясці відбулася сенсаційна зустріч Дональда Трампа та Володимира Путіна… Трамп вважав, що Україна, хоча й наполегливо чинить опір, але приречена на поразку. І чим швидше вона погодиться на поступки, тим менш болючим буде завданий їй збиток. Досягнуті «домовленості» передбачали, чим готова задовольнитися Росія (відхід ЗСУ з Донбасу) і з чого почнеться власне політичний торг… Європа ж повелася грамотно. Паломництво до Білого дому натовпу європейських керівників (відразу після Анкориджа), яке викликало глузування у багатьох, - ті, хто плазував перед Трампом, улесливо підхихукуючи на його хамство, - досягло своєї мети. ЄС прагнув усіма силами загальмувати процес, нібито розпочатий на Алясці, щоб у виграний час спробувати переконати президента США, що він неправий: Україна здатна переломити хід кампанії», - міркує Лук’янов.

На його переконання, «минуло майже рік, і можна сказати, що європейці разом з українцями дечого досягли».

«Уявлення про війну на Заході змінилося. На самітах «Сімки» та НАТО цього літа американський президент демонстрував або нейтральне, або навіть позитивне ставлення до Києва. І фактично погоджувався, що його колишня впевненість у неминучості української поразки, як мінімум, не зовсім виправдана… І горезвісний «дух Анкоріджа» дійсно втратив актуальність - саме дух і змінився», - констатує Лук’янов.

Він упевнений, що «Європі нелегко, вона зазнає і постійних фінансових труднощів, і занепокоєння щодо перспектив не тільки України, а й своєї внутрішньої стабільності».

 «Зберегти такий курс можливо лише за умови, що його розглядатимуть (і подаватимуть громадськості) не як солідарність із Києвом, а як життєво важливі інвестиції у власну безпеку. Публічна риторика, особливо в Німеччині, про те, що на рубежі наступного десятиліття ймовірна війна з Росією, іноді набуває зовсім відвертих форм. Мовляв, поки воюють українці, у нас є час підготуватися до нападу, тому нехай конфлікт триває довше», - вважає голова кремлівської «Ради».

«І тут на сцену виходить Україна в цікавій іпостасі. Українське керівництво, готове боротися з Росією до досягнення максималістських цілей, перетворює країну на ландскнехта. Він з ентузіазмом бере на себе функцію, якої уникає Європа: воювати з росіянами, завдавати їм максимально можливої шкоди. Але й це лише половина справи. Друга половина - революція безпілотників, яка змінює роль живої сили, певною мірою компенсує її дефіцит. Як не дивно, цей, здавалося б, суто технічний фактор може відіграти важливу роль», - повчає Лук’янов.

Він вбачає в цьому «схему нового західного «колективу» і пояснює, у чому вона полягає: «Його ядро - Європа, для якої загроза з боку Росії є об’єднуючим чинником у світі катаклізмів та невизначеності. Щоб уникнути прямого зіткнення, як рекрута залучають Україну. Для її забезпечення створюється єдиний військово-технічний комплекс, насамперед з виробництва безпілотників. Мається на увазі, що в перспективі тим самим зміцнюється й обороноздатність самої Європи, тобто громадянам можна пояснити, що це не марні витрати, а власний інтерес. Ну і за океаном є потужний покровитель, який скорочує свою участь, але не відходить повністю і готовий за необхідності надати підтримку (на відплатній основі)».

«…Українська верхівка - нинішня та будь-яка ймовірна - не змінить підхід, їй нікуди відступати. Крім того, роль «вістря» спрямованого проти Росії списа - єдина реальна можливість Києва вбудуватися в західний механізм, більш традиційні шляхи входження до західної спільноти для країни в такому становищі закриті… Яким стане західне співтовариство за підсумками нинішньої трансформації світу, поки що ніхто не може сказати (варто мати на увазі й демографічні зміни, що відбуваються в західних суспільствах). Але на перехідному етапі єдиний Захід, насамперед єдина Європа, спробує виживати за рахунок протистояння з Росією. І це треба завжди мати на увазі», - підсумовує кремлівський «експерт».

«Це тимчасове явище»

Черговий московський «політолог» - якийсь Георгій Асатрян - опублікував у газеті «Известия» міркування про те, «чому прихильники Трампа насправді поки що не зацікавлені у припиненні конфлікту в Україні».

Нагадавши, що недавня поїздка Володимира Зеленського до Вашингтона «не планувалася заздалегідь, а була спричинена раптовою смертю сенатора Ліндсі Грема», Асатрян підкреслює, що «Трамп погодився на ці переговори лише через вимоги протоколу та тиск з боку опонентів із Демократичної партії та республіканського істеблішменту».

«Жодних серйозних рішень щодо військово-політичної підтримки Києва ухвалено не було. З моменту обрання Трампа Київ не отримував відчутних коштів з американського бюджету. Зараз військова допомога США обмежена і надходить через бізнес-схеми: Вашингтон продає зброю європейським країнам НАТО, а ті передають її Україні. При цьому обсяги та якість цих поставок жорстко обмежені», - нагадує «політолог».

«Ці параметри Вашингтон і Київ обговорили вже давно. На саміті НАТО в Анкарі 7-8 липня їх вкотре підтвердили, тому жодних нових пакетів американської допомоги на порядку денному немає. Навпаки, процеси йдуть у зворотному напрямку: американці зменшують свою присутність у Європі та в системі альянсу… При цьому війна Америки з Іраном не закінчена. Перерви, переговори та перемир’я сторони використовують насамперед для поповнення боєприпасів. У списку завдань прихильників Трампа боротьба з Тегераном і підтримка ключового союзника в особі Ізраїлю стоять незрівнянно вище, ніж допомога Києву. Трамп зайнятий зовсім іншими питаннями - українська криза його зараз не хвилює. Організація масштабних поставок зброї, виділення коштів та відправка військових фахівців не просто забуті, це прямо суперечить його політичній кампанії. Попереду у республіканців найважливіші вибори до Конгресу, шанси на перемогу в яких помітно знизилися», - доводить «політолог».

Однак він також побоюється: «Американський оборонно-промисловий комплекс та представники «нового» техно-ВПК мають інтереси в Києві. Вони отримують надприбутки та заробляють величезні кошти, які спрямовують на нові розробки та технологічний прогрес. Для американських військових і технологічних корпорацій настали золоті часи - Пентагон буквально засипає їх контрактами… Підтримка Києва з їхнього боку відбувається в приватному порядку. Звісно, у Білого дому є достатньо механізмів, щоб зупинити цей потік - від експортного контролю та президентських указів до законодавчих бар’єрів і тарифів. Однак Трампу це не потрібно, адже в Америці на війнах прийнято заробляти. Саме в такому ключі американські військові розглядають Україну».

«Звісно, надмірне посилення Росії їм невигідне - Сполучені Штати залишаються її стратегічним супротивником. Однак за правління прихильників Трампа підтримка Києва матиме обмежений і фактично приватний характер. Ця допомога не йде ні в яке порівняння з обсягами, які виділяла адміністрація Джо Байдена. Зі свого боку на Трампа тиснуть європейські союзники та Демократична партія з її розгалуженою мережею фондів, партнерів та агентів впливу. Паралельно розгорнуто масштабну інформаційно-психологічну кампанію. Її цілі - перебільшити тактичні успіхи Києва на полі бою та створити ілюзію, ніби він переламав ситуацію на фронті й перемагає», - підкреслює кремлівський «експерт».

І втішає читачів «Известий»: «Очевидно, це тимчасове явище: рано чи пізно у Вашингтоні та Європі усвідомлять реальний стан справ, а поки що ділки з ВПК просто заробляють на цій історії величезні гроші».

«Планувальники не врахували реакцію»

Газета «Московский комсомолец» просто в захваті: «40-денний «мирний» план Зеленського потонув у Чорному морі».

«Сорок днів тому Зеленський оголосив про початок 40-денної операції тиску на Росію. Він поставив завдання Службі безпеки України (СБУ), Головному управлінню розвідки (ГУР), а також безпілотним військам посилити терористичні атаки на російські регіони, щоб ускладнити ситуацію з паливом, викликати невдоволення серед населення. Це мало, як вважав Зеленський, змусити Москву піти на мир на умовах Києва. З цим «мирним» планом, який, напевно, допомогли скласти доброзичливці з Лондона, Парижа та Берліна, Зеленський злітав до США, щоб зустрітися з Трампом. Сорок днів добігають кінця, і є великі сумніви, що Зеленський захоче публічно підбивати підсумки своєї «операції тиску». І все тому, що російський Генштаб вніс істотні корективи в плани київського режиму», - радісно й суворо заявляє автор «МК».

Так, кремлівська газетка визнає, що «за допомогою західних військових спонсорів Києву вдалося значно збільшити кількість дронів у терористичних атаках на російські регіони».

«Але чи це той ефект, на який розраховував Зеленський, оголошуючи 40-денну операцію? Не впевнений. Найголовніше, чого точно не врахували планувальники, - це реакція Росії та вжиті нею заходи у відповідь. Противник точно їх не очікував. Багато чого для нього виявилося новинкою. Насамперед це стосується чорноморських портів України. Удари по Одесі, Миколаєву, Іллічівську, Ізмаїлу, порти яких стали основною перевалочною базою для доставки зброї та безпілотників в Україну, призвели до того, на що вороги давно напрошувалися: Зеленський своєю «сорокаденкою» остаточно поховав «зернову угоду», - проголошує «МК».

І хвалиться, як «російські безпілотні та ракетні війська ґрунтовно взялися за очищення чорноморської акваторії від «тіньового флоту» України»: «Знищено об’єкти портової інфраструктури в Одесі, Миколаєві, Чорноморську, Миколаєві, об’єкти паливно-енергетичної та транспортної інфраструктури, зокрема ТЕЦ у Сумах, склади ПММ та сотні АЗС… За один тиждень, з 25 по 31 липня, уражено 31 морське судно, яке використовувалося в інтересах ЗСУ, зокрема 23 суховантажі, 4 балкери, 2 буксири, кілекторне судно та десантний катер. У результаті чорноморський трафік України повністю зупинено. Багатомільярдні збитки зазнали виробники сільгосппродукції та металургійні заводи, які втратили експорт».

При цьому «МК» навіть наголошує, що «протягом останніх тижнів по цілях у Києві, Львові, Дніпропетровську, Павлограді, Миколаєві, Івано-Франківську влучили сотні балістичних і крилатих ракет, зокрема «Іскандер-М», С-400, Х-101, «Калібр», «Іскандер-К», «Циркон», «Кинжал».

«Ось далеко не повні попередні підсумки «40-денної операції тиску». Чи наблизила вона мирні угоди? Можливо, але тільки не на умовах київського режиму. Зеленський зробив усе, щоб зима, що наближається, стала для його режиму останньою», - гучно підсумовує кремлівська газета.