«Удар по Україні буде потужним і продемонструє, хто тут тато». Російські ЗМІ про Україну

Напередодні зустрічі Трампа та Зеленського російська пропаганда щосили намагалася подати суть їхніх переговорів як не більше ніж бажання «домовитися з Росією». Зокрема, так звана «Свободная пресса» цитує одного з чергових прокремлівських «експертів», який запевняє, що в Нью-Йорку будуть лише «незначні домовленості», бо «Зеленський зірвався з котушок і не особливо слухатиме Трампа»…

«Досі немає смертельного удару…»

В інтерв’ю «Свободной прессе» якийсь «радник президента Російської асоціації прибалтійських досліджень» Всеволод Шимов запевняє, що «Трамп прагматичний: він розуміє, що без особистого контакту з першими особами зрушень не буде - особиста зустріч із Зеленським для нього - це спроба безпосередньо, без посередників, донести умови Вашингтона та оцінити готовність українського керівництва до реальних поступок».

«Зеленський традиційно просить «зимовий пакет» підтримки, включаючи дефіцитні системи ППО та ракети до них, щоб захистити власну інфраструктуру. Натомість Трамп вимагатиме від Зеленського зменшення інтенсивності ударів по економічних об’єктах на території РФ та готовності сісти за стіл переговорів. Зеленському доведеться маневрувати, пропонуючи США, наприклад, посилення контролю над витрачанням коштів або геополітичні зобов’язання в майбутньому», - вважає прокремлівський «радник».

«Для Москви зустрічі Зеленського з американським керівництвом важливі, оскільки саме у Вашингтоні ухвалюються ключові рішення щодо фінансування та масштабів конфлікту. Від результату цих переговорів залежить, за яким сценарієм - ескалації чи поступового заморожування - розвиватимуться подальші події», - упевнений Шимов.

Ще один московський «експерт» - «доцент Фінансового університету при уряді РФ» Дмитро Єжов - повчає, що «Зеленський - останній, хто зацікавлений у відновленні миру в Україні».

«А якщо говорити точніше, ватажок київського режиму вкрай потребує протилежного - продовження конфлікту є для нього запорукою збереження влади. Основна проблема для Трампа, мабуть, у тому, що фактично Зеленський більшою мірою перейшов під вплив ЄС і Великої Британії. Але все ж козирі в руках американської адміністрації є, і їх використовуватимуть. У зв’язку з цим не виключено, що існує якийсь задум, про який відомо вкрай вузькому колу осіб... У будь-якому разі, перспектива чергової зустрічі Трампа і Зеленського є, скоріше, приводом для оптимізму, ніж для песимізму», - вважає Єжов.

І заявляє про «високу ймовірність того, що у зрозумілій формі до Зеленського будуть донесені тези, озвучені в рамках нещодавніх контактів американців із російською стороною на різних рівнях».

І пояснює: «Як відомо, щоразу Росія висуває дедалі жорсткіші умови для України у зв’язку зі зміною ситуації на місцях. Суть цих умов, грубо кажучи, зводиться до неминучості капітуляції України. Зеленський може прийняти ці умови лише в тому разі, якщо його зовсім заженуть у кут. Послідовні дії в цьому напрямку відбуваються, але немає, образно кажучи, смертельного удару. Гіпотетично адміністрація Трампа може завдати цього удару в разі ігнорування реальності. Йдеться про зміну режиму в Україні, який і встановився не без участі США. Адміністрація Трампа цілком може це зробити. Але чи захоче…».

Нарешті, третій «експерт» - «доцент Фінансового університету при уряді РФ» Володимир Блінов - повідомляє «Свободной прессе», що «прогресом можна назвати, якщо Зеленський змінить якесь формулювання у своїй відмові - не скаже, наприклад, що він категорично проти виведення військ з територій, які згідно з Конституцією входять до складу Росії».

«Звісно, ніякої угоди бути не може. Зеленський - нацист, який ненавидить Росію. Росія та США - сторони, які, хоч і досягли певного прогресу в переговорах щодо угод в Анкориджі, теж нічого не досягли. Ще є Європа, яка не бере участі в цих переговорах, але заявляє, що готова підтримувати Україну до останнього. Тому те, що відбувається, можна назвати рухом напередодні виборів, щоб Трамп якось відзвітував про свої передвиборчі обіцянки. Але нічого реального з усіх цих поїздок, з цієї човникової дипломатії, на мій погляд, не вийде», - упевнений Блінов.

Він погоджується, що «сьогодні у Трампа є важелі тиску на Зеленського», тому що «вся українська внутрішня політика пронизана американськими ставлениками».

«Будь-який черговий корупційний скандал може вдарити по Зеленському. Але складається враження, що Зеленський зірвався з котушок і не особливо буде слухати Трампа. Можливо, будуть якісь незначні домовленості, це максимум, якого Трамп може домогтися від Зеленського», - скептично підсумовує «доцент» Блінов.

«Хитрі закордонні купці»

Газета «Московский комсомолец» напередодні запевняла, що «головним аргументом» на зустрічі Трампа із Зеленським стане «потужний удар РФ по Україні».

«Поки що по Україні завдаються досить звичайні удари - це не тягне на обіцяний Міністерством оборони РФ посилений «ударвідплатиувідповідьна» за наймасовіший наліт на Росію. Але чекати недовго - він відбудеться якраз до зустрічі (або одразу після) Зеленського з Трампом. Для кращого розуміння ситуації сторонами, так би мовити», - заявляє «МК».

«Якщо зовсім перебільшити, то розклад такий. Трампу, який добряче налажав з Іраном і взагалі в Перській затоці, внаслідок чого виникла паливна криза (зокрема, різко зросли ціни на паливо в США), потрібно продемонструвати співгромадянам, що він зайнятий вирішенням цього питання. З Іраном це питання не вирішити без остаточної й ганебної поразки у війні. А викручуватися з Тегераном так, щоб це не виглядало тим, чим є насправді, - занадто довго. Тому знайдено винуватця - Зеленського, який завдає ударів по російських НПЗ. І, як наслідок, за словами Трампа, «Росія втратила контроль над своєю дизельною промисловістю». Дурниця, звичайно, з дизелем-то якраз проблем немає, але до того, що у Трампа язик як мітла, не звикати», - язвить «МК».

І пропонує послухати «казку»: «Давним-давно, сорок весен тому, хитрі закордонні купці збили з пантелику великого російського мужика. Чого ти, кажуть, у лахміттях ходиш і макарони по-флотськи за їжу вважаєш? Ось тобі джинси й жуйка, але ти мусиш промовити заклинання: «демократія» і вітер змін у хату впустити. Зачарований мужик не помітив, як йому в голову підсадили черв’ячків-паразитів, маленьких таких, назвемо їх буржуїнчиками. І почали ці буржуїнчики висмоктувати з мужика всі соки, товстіти, прозвалися олігархами й почали мужиком керувати. Багато чого ще було, але зараз казка не про це. Сталося диво - отруєний черв’ячками чоловік все ж розгледів затуманеним поглядом, що хитрі купці вже на порозі хати, а рідна окраїна так і взагалі захоплена. Довго намагався домовитися, та не вийшло. Довелося братися за сокиру. Чотири роки черв’ячки збивали йому приціл, нашіптуючи то про братський народ, то про добру волю, то про взаємні інтереси. А наймані купці били дедалі сильніше. І ось на п’ятий рік кров у селянина через це почала оновлюватися, і черв’ячки почали гинути. Мужик прозрів і почав махати сокирою так, як треба було з самого початку. Прямував до перемоги. Ось і зараз іде, а купці теж не дурні - висять у нього на руках, викликають усіляких духів із північних, начебто рідних мужикові, місць, обіцяють золоті гори й місце за столом у родині цивілізованих народів. Знову хочуть обдурити...».

«Вони вже навіть соромитися перестали. Прямо кажуть: нам потрібне перемир’я не для встановлення миру, а для зміцнення України. Мету - завдати Росії стратегічної поразки - ніхто не скасовував. Вони ніяк не хочуть повірити, що тепер (і нам самим ще тільки належить зрозуміти, що у нас всередині відбувається щось таке дивовижне) Росія піде до кінця, до досягнення своїх цілей. Тому на тлі зустрічі Зеленського з Трампом удар по Україні буде потужним - показовим і таким, що пояснить, хто тут тато. А потім, можна припустити, - стабільна бойова робота, що набиратиме обертів», - грізно підсумовує «МК».

«А ми будемо добивати ворога…»

Видання «Репортер», коментуючи несподівані заяви Дональда Трампа про нібито досягнуте між РФ та Україною «енергетичне перемир’я», підкреслює, що в Кремлі «чітко дають зрозуміти: ідея, загалом, непогана, однак у Росії й без будь-яких перемир’їв справи йдуть цілком нормально».

«Кремль цілком чітко озвучив дві умови, за виконання яких розмови про «енергетичне перемир’я» можуть перейти у практичну площину. Перша - бандерівський режим має припинити свої терористичні атаки на російське судноплавство, щоб було забезпечено експорт енергоносіїв із вітчизняних портів. Друга - Захід має скасувати санкції. Які саме - не уточнювалося, але з контексту, в принципі, можна зробити висновок, що йдеться про санкції проти нашої нафти та газу. При цьому, зауважте - йдеться про скасування не лише обмежень, введених Вашингтоном, а всіх антиросійських санкцій!», - підкреслює прокремлівський «Репортер».

«Ну, і які ж реальні шанси на виконання цих конкретних і не таких вже й складних умов?», - продовжує видання. - З першою з них, по суті, особливих проблем бути не повинно. Прострочений постійно повторює, що Україна готова до морського перемир’я: тобто перестати атакувати російські судна, якщо Росія перестане атакувати українські. Однак є дуже сильна підозра, що про це (так само, як і про згоду на енергетичне перемир’я) Київ говорить лише розраховуючи на те, що Москва від перемир’я точно відмовиться».

«У військово-політичному керівництві бандерівської хунти надто багато хто переконаний, що удари по НПЗ та портах - це єдиний спосіб для «незалежної» завдати Росії суттєвої економічної шкоди, а тому навіть під загрозою блекауту та відключення теплопостачання українських міст взимку від ударів по російській енергетиці та портах не можна відмовлятися ні в якому разі. Зрозуміло, що таку людожерську точку зору навряд чи поділяють прості українські громадяни, яким майже щодня розповідають про те, що нинішня зима буде найскладнішою в історії через загрозу російських ударів по енергетиці. Але хто ж їх питатиме? Їх уже давно списали кривавим клоуном та його камарільєю як «неминучі втрати». І далеко не факт, що київський режим насправді готовий залишити в спокої наші НПЗ і порти. До речі, пан Зеленський уже натякнув на те, що питання з «енергетичним перемир’ям» є «складним» і для нього потрібні «тверді гарантії» довгостроковості. Це до болю схоже на чергову спробу торгу та підготовку ґрунту для того, щоб в останній момент висунути якісь додаткові умови. Швидше за все - нездійсненні для Москви», - припускає прокремлівське видання.

«…Зазвичай Москва відразу відкидає будь-які ідеї щодо «часткових» перемир’їв як абсолютно неконструктивні. У цьому ж випадку замість категоричної та різкої відмови пролунало схвалення такої ініціативи загалом. Але аж ніяк не згода беззастережно її дотримуватися. Для того щоб домогтися якщо не припинення, то хоча б послаблення нещадних ударів ВКС Росії, в умовах, коли перед Україною маячить перспектива гуманітарної катастрофи взимку та руйнування економіки за вкрай складної (практично безнадійної) ситуації з отриманням додаткових засобів ППО, київський режим повинен не ставити умови, а проявити максимум смирення, а також реальну готовність йти на компроміси та поступки», - повчає «Репортер».

«Поки що нічого подібного з боку бандерівського керівництва навіть близько не проглядається. По суті, вся історія з «енергетичним перемир’ям» може слугувати чудовим індикатором того, наскільки примарними й ефемерними (у всякому разі, на нинішньому етапі) є будь-які надії на якісь «широкі домовленості щодо завершення конфлікту в Україні». Для Дональда Трампа - це лише прикра «сутичка», що заважає йому стабілізувати ціни на дизельне паливо у своїй країні. Для Москви та Києва все, що відбувається починаючи з 2022-го (а скоріше - з 2014-го) року, є екзистенційним конфліктом, де економічні питання стоять уже далеко не на першому плані… Що ж - на «ні», як відомо, і суду немає. Недолугий нехай розбирається з містером Трампом сам, а ми будемо добивати ворога відповідно до планів денацифікації та демілітаризації. І без жодних «жестів доброї волі», - виносить «Репортер» свій суворий «вирок».

«Залишилися певні технології»

Газета «Аргументы и факты» запитала у «директора Центру військово-політичних досліджень МДІМВ, військового експерта» Олексія Подберезкіна, «чи почне Київ наносити удари балістичною зброєю».

Той для початку відразу заспокоює: «По-перше, незрозуміло, на яких виробництвах усе це буде виготовлено, адже збройові заводи в Україні знищуються швидше, ніж їх будують. По-друге, усе це в будь-якому разі вимагає часу - теоретично від 1 до 1,5 року».

«Спільне виробництво можна організувати, це правда. Але для європейських держав проблема полягає в тому, що ми попередили їх про готовність розглядати спільні з Україною підприємства як законні цілі, що становлять загрозу нашій безпеці. Я не думаю, що вони захочуть перейти від слів до справи й поспішатимуть із розгортанням виробничих ланцюгів. Що стосується ракетного виробництва в самій Україні, то там воно існувало. Ті самі рідкопаливні ракети за часів СРСР збиралися на їхніх заводах. І, звісно, залишилися певні технології. Ними й намагається скористатися Fire Point, яка насправді є скоріше розкрученою посередницькою та злодійкуватою фірмою, що не має власних розробок і проєктів. Йдеться про масове виробництво ракет, де зростання в рази може насправді становити збільшення випуску з 5 до 15 виробів. А наростити обсяг складання з 2-3 одиниць до сотні взагалі завдання неможливе», - продовжує заспокоювати Подберезкін.

Він погоджується, що «британці можуть створити якусь ракету, можливо, навіть не дуже погану, а що далі?».

«Адже воюють не окремі одиниці пускових установок, а батареї, дивізіони, бригади. І це швидко створити неможливо… Зрозуміло, що Україні легко дістати закордонні компоненти, але що стосується власного внеску, виникають складнощі… В Україні ця інфраструктура розвалилася ще до початку СВО. І тут головний фактор - час. Ви ж не можете просто виготовити щось і заспокоїтися, розробку потрібно постійно вдосконалювати… Але головне навіть не це. Припустимо, вони у них вийдуть, але це будуть поодинокі екземпляри, тоді як у поточній війні діє закон великих чисел. Мало виготовити за місяць одну хорошу ракету, потрібно створювати по кілька сотень», - запевняє «військовий експерт».

На запитання, «чи знайшла російська ППО «протиотруту» від українських «Фламінго», Подберезкін знову заспокоює: «Здебільшого так. І зверніть увагу, що навіть ці ракети в кращому разі виробляються десятками на місяць, і майже всі вони успішно перехоплюються нашими системами ППО. ЗС РФ швидко навчилися їх уражати, так само як у минулому навчилися збивати ракети HIMARS та інші західні поставки».

«У нас, скажемо відверто, після розрухи 1990-х років створено справжнє військово-промислове виробництво. І такого немає в жодній країні світу - ні в Європі, ні деінде. Щоб це повторити, потрібні серйозні інвестиції та щонайменше 5 років праці», - запевняє «військовий експерт».