«Найкращі варіанти для України нам підкаже сам перебіг війни». Російські ЗМІ про Україну

Провідне пропагандистське агентство «РИА «Новости» 1 вересня опублікувало статтю до річниці початку Другої світової війни - «найруйнівнішої в історії людства». «Аналізуючи» її причини та наслідки, кремлівське агентство проводить «паралелі» з нинішньою реальністю і, звісно, з роллю України в цьому. І вже не соромлячись у формулюваннях, прямо звинувачує Захід у тому, що той має намір «надавати Україні якомога більше зброї», щоб «відтермінувати момент її розгрому»... 

«Руками українських диверсантів»

«…У будь-якому разі саме напад Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року відкрив скриньку Пандори, тож для німців перший день осені посідає особливе місце в їхньому історичному календарі. І ось напередодні цієї дати чинний польський прем’єр заявляє, що найближчі шість місяців стануть вирішальними для національної безпеки його країни та Європи, а Німеччина готується оголосити про напад на неї. Що за абсурдні ігри? Ні, все серйозно: судячи з усього, канцлер Мерц готується виступити із заявою, в якій звинуватить Росію в атаці на аеродром Лейпцига на початку серпня (коли на льотному полі знайшли безпілотник із вибухівкою)… Тобто Росія розпочала вже не гібридну (як давно вже лякають європейців), а справжню «терористичну війну» проти Німеччини - і Берлін змушений на неї відповісти… Таким чином Німеччина ще більше загострить відносини з Росією, хоча й не відбере пальму першості в цьому питанні у Великої Британії. У чому причини такої ескалації?», - запитує «РИА «Новости».

На думку кремлівського агентства, причин «такої ескалації» щонайменше дві.

«Перша - наближається четверта річниця підриву «Північних потоків». Цей теракт стався 26 вересня 2022 року, і всі знають, хто його здійснив і проти кого він був спрямований. Влаштували його англосаксонські спецслужби руками українських диверсантів, щоб позбавити Німеччину найменшої свободи маневру на східному напрямку. Відтоді частину диверсантів затримали, і одного з них навіть незабаром почнуть судити в Німеччині, що, звісно, дуже невигідно для атлантично налаштованої німецької політичної еліти. Союзники разом з українцями, «жертвами російської агресії», атакують Німеччину? Ні, такого бути не може: адже це ж росіяни нападають на військово-транспортні українські «Руслани», що мирно стоять у Лейпцигу! За допомогою яких перевозять європейські боєприпаси, що вбивають росіян. Як там нещодавно запитував один німецький журналіст: «Що нам потрібно зробити, щоб убити якомога більше росіян?» Відповідь для атлантистів давно відома: надавати Україні якомога більше зброї, боєприпасів і грошей, щоб затягнути бойові дії (простіше кажучи, відтягнути момент розгрому України)», - «роз’яснює» кремлівське агентство.  

«Друга причина загострення риторики німецької влади - погіршення військової та загальної ситуації в Україні. У зв’язку з цим потрібно запускати чергову серію страшилок «Росія готує напад на Європу», щоб пояснити не тільки необхідність нових термінових витрат на українському та військовому напрямках, а й відмову навіть від спроб розпочати серйозні переговори про мир із Росією. Кампанія щодо ймовірності «російського нападу на Прибалтику» знову набирає обертів у німецькій пресі: газети розповідають про те, як «Німеччина готується до протистояння з Путіним», пояснюючи, що в разі чого їхня країна стане просто «транзитним вузлом» для перекидання військ НАТО на схід, ну і танкова бригада «Литва» захищатиме від росіян Сувалкський коридор (через який по Польщі проходить дорога між Білоруссю та російським Калінінградом), стримуючи росіян у Прибалтиці. «Ну тобто нічого спільного з Другою світовою, не хвилюйтеся, дорогі бюргери», - язвить «РИА «Новости».

«Так, а що щодо поляків, про що говорив прем’єр Туск? Все те саме - «ескалація з боку Росії триває», Україні потрібна ще значніша підтримка, адже йдеться про європейську безпеку: «Найближчі шість місяців будуть вирішальними, і ми - як Польща, так і НАТО - маємо бути готовими до різних сценаріїв. Ми не можемо виключати провокацій з боку Росії щодо одного з членів альянсу». Тож все-таки Сувальський коридор? Але Росія почне проривати його лише в разі реальної загрози Калінінграду або в разі початку повномасштабної війни між нами та НАТО. Усе інше - свідоме вигадування російської загрози, залякування європейців «агресією зі сходу», - наполягає кремлівське агентство.

«Вісімдесят сім років тому Німеччина шукала собі «життєвий простір» на сході - спочатку в Польщі, а потім і в Росії, приділяючи особливу увагу українській житниці. Зараз німці знову хочуть контролювати Україну, виправдовуючи це російською загрозою Європі. Нічого не нагадує, чи не так?», - підсумовує путінське агентство.

«Краще десь в Австралії»

Прокремлівська «Комсомольская правда» уїдливо повідомляє, що «Київ готуються оголосити прифронтовим містом», а наступним кроком стане «створення паралельної України».

«От жеж, які ж тямущі (башковиті) хлопці на Україні! Знайдуть вихід із будь-якої ситуації, з будь-якої глибокої ду… вибачте, печери, куди самі ж перед цим і залізуть за власним бажанням. Відомий український політолог Руслан Бортник у своєму відеоблозі запропонував вихід, який має збити з пантелику росіян - створювати якомога далі від лінії фронту тимчасові аналоги українських міст і переселяти туди мешканців прифронтових міст… Тобто, вже не тільки Херсон, а й Суми, Харків, Запоріжжя. А далі що і, головне, -  куди? Як казав схожий на Бортника персонаж у гоголівській комедії «Ревізор»: «У мене надзвичайна легкість у думках». Де для всіх знайти житло, роботу, як забезпечити життєдіяльність, з чого створити необхідну для життя інфраструктуру? Фу, які нудні питання. У Харкові зараз блукають без притулку 210 тисяч людей, які повірили українській пропаганді, покинули своє житло перед приходом туди російської армії і стали тимчасово переміщеними особами, найбільш соціально незахищеними в нинішній Україні. А тут мова йде про мільйони живих людей. Але Бортник літає над цими суворими життєвими реаліями, він захоплений ідеєю, як свого часу міністр інфраструктури України Омелян – «гіперлупомп», – іронізує «Комсомольская правда».

І додає: «…Тимчасовий новий Харків, нові Суми, новий Херсон… А навіщо зупинятися лише на цих містах? Є ще й Кривий Ріг, Полтава, Дніпропетровськ, Вінниця, Чернігів. Та й сам Київ, зрештою. До речі, депутат Верховної Ради Руслан Горбенко повідомив, що Київ та Київську область готуються оголосити прифронтовими територіями. Який чудовий результат наступу ЗСУ, про який не втомлюється базікати «прострочка» Зеленський скрізь і всюди. За словами Горбенка, в уряді вже два тижні лежить проект постанови, але Кабмін зволікає з її ухваленням та оприлюдненням».

«У української влади є свої причини для такого рішення: після оголошення Києва прифронтовим містом мешканців міста оперативно позбавлять житлових виплат і пільг, а також перестануть виплачувати компенсації на ремонт пошкоджених квартир. Але навіщо й до чого всі ці дрібниці, якщо можна втілити ідею Бортника. Головне - не зупинятися й не зациклюватися на окремих містах, а одразу взятися за створення всієї паралельної України. Краще десь в Австралії. А ще краще - на іншій планеті. Щось підказує, що навіть ті, хто добряче втомився від «кривавого» й «простроченого» клоуна, на місці ватажка бандерівського режиму з полегшенням сприймуть такий варіант вирішення проблеми. Але, на жаль, мабуть, Бортнику доведеться напружити мізки й придумати щось більш реалістичне», - як і раніше, іронізує кремлівська газетка.

«Безсилля до миру»

Якийсь прокремлівський «політичний аналітик» із дивним прізвищем Трофімов-Трофімов запропонував у газеті «Взгляд» «найкращі варіанти завершення війни». На його переконання, їх запропонує «сам перебіг війни та її «безсилля до миру», що зароджується під його впливом в Україні».

У пошуках «найкращого варіанту» завершення українсько-російського конфлікту Трофімов-Трофімов вдається до розлогих історичних міркувань, прикрашаючи їх цитатами відомих політиків і філософів минулого, та наполягаючи, що «будь-який конфлікт має під собою об’єктивні причини марних зусиль його запобігти та суб’єктивні причини того, що в когось не витримують нерви і він першим серед інших політичних лідерів натисне на кнопку тривоги».

«Якби війна в Україні «затівалася», практично неможливо було б пояснити тривалий період 2014-2022 років, коли військова підготовка йшла досить мляво на тлі інтенсивних дипломатичних зусиль», - повчає «політичний аналітик».

«Усі ці пропонувальники вважають, що військові дії потрібно завершити якомога швидше, оскільки спираються на домінуючий наратив про те, що СВО - це просто витівка російського керівництва. Але це погляд Клаузевіца на європейсько-острівний стиль ведення бойових дій, який, можливо, і застосовний до Ірану, але не має нічого спільного з Україною. Щодо України основний наратив як конфлікту, так і його завершення є зовсім іншим - хофмайстерським. Неважливо, як швидко закінчаться бойові дії й наскільки буде зруйнована сама Україна, якщо при цьому не буде побудована діалогова інфраструктура, заснована на спільних поняттях, практиках та організації. Саме для того, щоб регіональна політика знову стала можливою, а країни регіону продовжили будувати свій важкий, протиприродний мир, який стикається зі значно більшою кількістю загроз, ризиків і викликів, ніж мир острівних і півострівних держав», - філософствує Трофімов-Трофімов.

Він переконаний, що «у справах континенту не можна швидко вивести війська й знову маніпулювати угодами».

«Тобто все, що нам пропонували в серпні, - це погані варіанти. Кращі варіанти для України, як і попереджає Хофмайстер, нам дасть сам перебіг війни та її «безсилля до миру», що зароджується під її впливом в Україні. Якщо радники справді хочуть миру, то мають лунати зовсім інші пропозиції. Наприклад, за Едвардом Люттваком: бажання надати допомогу сильнішому в його прагненні якомога швидше розгромити війська слабшого», - підсумовує «політичний аналітик».

«Будинки знесли, власності анулювали, ділянки вилучили»

Незалежне видання «Вот Так» опублікувало велике розслідування про те, «хто в Росії заробляє на забудові окупованих територій України».

Видання проаналізувало «сотні сторінок проєктних декларацій та фінансових звітів, щоб з’ясувати, хто заробляє на забудові зруйнованих війною міст Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей», і дійшло висновку, що «серед бенефіціарів іпотечного будівництва на окупованих територіях України виявився брат співробітника Адміністрації президента РФ, депутат Держдуми та російський олігарх, який перебуває під санкціями ЄС…».

«Російська влада розгорнула в окупованих районах України масштабне іпотечне будівництво: до серпня 2026 року там зводитимуть понад 1,3 млн квадратних метрів житла. Поки російські девелопери отримують пільгові кредити державних банків, дешеву оренду землі та податкові пільги, колишні мешканці знесених будинків роками домагаються компенсацій за втрачене житло», - констатує «Вот Так».

«Після окупації Маріуполя багато його мешканців стали жертвами величезної афери з боку призначеної Росією влади. Будинки у привабливих районах, пошкоджені під час захоплення міста, знесли, відомості про них та права власників анулювали, а земельні ділянки за безцінь передали в оренду забудовникам. Згідно з постановою окупаційної влади, маріупольці мають право на компенсаційне житло в будинку, зведеному на місці зруйнованого. Однак у багатьох випадках житлові комплекси, що споруджуються, юридично оформлюються як нові об’єкти, квартири в них продають, а колишнім мешканцям пропонують компенсацію або квартири в інших, менш привабливих районах. Розмір компенсації - до 70 тис. рублів за квадратний метр при медіанній вартості нового житла близько 170 тис. за метр (а ціни на житло ще й щороку зростають). Але навіть цих виплат люди намагаються домогтися роками. Маріуполь пережив руйнівну блокаду - у багатьох місцевих жителів документи просто або загублені, або згоріли», - пише «Вот Так».

І продовжує: «До кінця 2025 року мешканці Маріуполя відкрито боролися за свої квартири: виходили на мітинги, спілкувалися з незалежними ЗМІ, писали скарги та публікували відеозвернення до Володимира Путіна в соціальних мережах. Однак напередодні останньої «Прямої лінії» Путіна, під час якої мешканці міста вкотре сподівалися озвучити свої проблеми, найактивніших маріупольців почали викликати до поліції та виписувати попередження про «екстремістську» діяльність. Люди злякалися, після того як їм почали видавати приписи щодо екстремізму».

«Втратити квартири в Маріуполі можуть і ті, чиї будинки не були зруйновані під час боїв за місто. Окупаційна влада з 2024 року займається переобліком «безгосподарного» житла - приміщень, не зареєстрованих власниками в російському Росреєстрі. Такі квартири вилучають, щоб передати мешканцям, які залишилися в Маріуполі. На початок серпня 2026 року «Російська служба BBC» нарахувала 34 002 житлові об’єкти, що належать громадянам України, які з 2024 року були конфісковані або внесені до списків на вилучення в «нових регіонах». З них 14 308 - у Маріуполі. Українських власників про це часто не повідомляють: власники повинні самі шукати свою адресу в муніципальних оголошеннях, на подання документів їм дається лише місяць. Повернути визнане «безгосподарним» житло можна лише за російським паспортом і лише особисто в Маріуполі. На кордоні з Росією українських власників чекає фільтрація - через яку, за оцінкою центру «Досьє», не проходить половина українців - а при поверненні до Маріуполя їм може загрожувати кримінальне переслідування», - знову констатує «Вот Так».

Тим часом «на п’ятий рік війни федеральні забудовники міцно влаштувалися в окупованих регіонах України».

«Причина криється в жалюгідній ситуації на внутрішньому ринку Росії. Однак в окупованих регіонах реалізовано безпрецедентний комплекс заходів підтримки бізнесу. До кінця 2050 року в «ЛНР», «ДНР» та захоплених частинах Запорізької та Херсонської областей діє режим вільної економічної зони (ВЕЗ). Компанії, що стали учасниками ВЕЗ, на 10 років звільняються від податку на майно та не сплачують федеральну частину податку на прибуток. Будівельний бізнес користується особливими преференціями: для таких проєктів держбанки надають компаніям кредити більш ніж утричі дешевше, ніж під час будівництва на території Росії - за ставкою 3% річних, а землю в оренду забудовники отримують практично безкоштовно й без торгів», - пояснює «Вот Так».  

«Квартири в Маріуполі купують переважно не уродженці міста, а росіяни, - вважають будівельні аналітики, опитані «Вот Так». Для покупців квартир у «нових регіонах» діє іпотечна ставка 2% - для порівняння, у середньому по країні вона зараз становить 18,71%. Однак низькі компенсації та стан справ на ринку праці (у Маріуполі навіть на будівництвах частіше беруть приїжджих) часто не дають змоги корінним маріупольцям придбати квартири навіть на пільгових умовах», - зазначає видання.

Його розслідування показує, що, зокрема, житловий комплекс «Кленова алея» в Маріуполі будує якась «Республіканська будівельна компанія (РБК)» - «Загалом на будівництво в окупованих Маріуполі, Луганську та Генічеську державний банк ВТБ уже виділив РСК понад 26,5 млрд рублів — це робить російського бізнесмена Євтушенкова головним отримувачем кредитів на іпотечну забудову в так званих «нових регіонах».

Ще один російський забудовник у Маріуполі - компанія 28-річного співака Іллі Колунова. «Він - син депутата Держдуми від Красногорська Сергія Колунова та генеральний директор групи компаній «Садове кільце» - великого федерального забудовника, заснованого його батьком. Компанія вийшла на ринок Маріуполя в жовтні 2025 року. Наразі «Садове кільце» будує в Маріуполі більше житла, ніж будь-яка інша компанія, - понад 80 тисяч кв. м. Для цього ВТБ відкрив компанії кредитну лінію на суму понад 12 млрд рублів. «Садове кільце» отримало одні з найпривабливіших територій у місті - «Садові квартали» будуються поруч із колишньою територією сумнозвісного комбінату «Азовсталь», а флагманський ЖК «Дім біля моря» - на узбережжі Азовського моря», - зазначає «Вот Так».

«Загалом російські держбанки, згідно з проектними деклараціями, які вивчило видання «Вот Так», виділили на іпотечну забудову Маріуполя не менше 61,43 млрд рублів кредитів. Це означає, що на будівництві ЖК у Маріуполі учасники ринку можуть сумарно заробити понад 18 млрд рублів».

«Епіцентром іпотечного будівництва в окупованих регіонах до літа 2026 року стала Луганська область - там на стадії активного будівництва перебуває майже 600 тис. кв. метрів. Неважко здогадатися, чому. Навіть за оцінками українських і британських аналітиків, ЗС РФ контролюють майже 100 % офіційно визнаної в Росії території самопроголошеної «ЛНР»… Найбільшим отримувачем кредитів на будівництво в «ЛНР» стала компанія «Жилстройінвест»: 18,94 млрд рублів на будівництво 205 тис. кв. метрів у Луганську. Ймовірно, компанія потрапила до цього списку не випадково. За версією українського порталу «Фарватер.Схід», керівник компанії, уродженець Луганської області В’ячеслав Семенков, має зв’язки з представниками луганського ФСБ та оточенням так званого глави самопроголошеної республіки Леоніда Пасічника», - пише «Вот Так».

На житловому ринку окупованих територій України фігурує й московська компанія «Еверест», яку колись заснував екс-керівник Слідчого управління МВС Калмикії Бегалі Нургушієв. Серед «компаньйонів» фігурує й якийсь Михайло Оглоблін - син чиновниці Марини Оглобліної, яка очолювала Департамент економічної політики та розвитку Москви, а згодом стала міністром будівельного комплексу Підмосков’я.

«З травня 2022 року відновлення окупованих територій курує віцепрем’єр РФ Марат Хуснуллін - уродженець Казані, за яким тягнеться шлейф корупційних скандалів. Саме він очолює наглядову раду ППК «Фонд розвитку територій», яка надає забудовникам пільговий статус учасника ВЕЗ (завдяки цьому компанії отримують кредити під низький відсоток і за копійки орендують землю)», - зазначає «Вот Так».