"Мінськ" за лаштунками. Сповідь недипломата. Частина 9

«Один з улюблених прийомів російської дипломатії – шантаж самим фактом участі РФ у переговорах. Або – їх блокуванням. Зрозуміло, таку позицію може дозволити собі лише сильний. Тому я й постійно наголошую, що переговори мають сенс лише за наявності хоча б відносного паритету сторін. Інакше сильний вимагатиме поступок лише за право слабкого вести з ним діалог».

«Навіщо наші депутати це зробили? Чому це допустив Офіс Зеленського? – для мене загадка. Озираючись сьогодні назад, на події до 2022 року, я іноді справді думаю, що дуже багато речей наші політики робили не для України, а просто щоб подражнити скаженого пса в Москві та дошкулити своїм конкурентам у боротьбі за владу всередині країни».

«Чому це важливо? – Тому що «повне та всеосяжне припинення вогню» лише для нас було можливістю зберегти життя людей. Москва ж бачила в цій домовленості дві речі: перша – пряник, заради збереження якого Зеленський, за розрахунками Кремля, мав піти на поступки в політичних питаннях; і друга – інструмент руйнування інституту зовнішньополітичних радників Нормандської четвірки, який був незручний РФ, оскільки в ньому, на відміну від ТКГ, її розглядали як сторону конфлікту».

«Мабуть, у Москві й це розцінили як продовження поступливості Зеленського, тому хоч «республіки» й заблокували роботу політичної підгрупи вимогою скасувати злощасну постанову, перше для Кравчука засідання ТКГ 19 серпня пройшло відносно успішно».

«Перше, що я тоді подумав, – «злив хтось із наших», оскільки після публікації вимоги Москви скасувати Постанову про вибори її скасування одразу ставало неможливим. Хоча, каюся, публічно я сам одразу перевів стрілки на Москву».

«Якщо підсумувати наслідки всієї цієї історії з Постановою (з усім клубком її сюжетних ліній і цілей) саме для переговорного процесу та ТКГ, то вона стала обкаткою механізму перетворення політичних вимог на гуманітарний шантаж. Потім вони використовували його постійно: для відмови відкривати контрольно-пропускні пункти, блокування обміну полоненими, тілами загиблих… – загалом будь-яких питань, які безпосередньо стосувалися живих людей».