«Мінськ» за лаштунками. Сповідь недипломата. Частина 5

Країна

19.06.2026

10:00

3814

Читать на русском

Сергій Гармаш, головний редактор "ОстроВ"

Практика гібридних переговорів щодо гібридного врегулювання гібридного конфлікту

Попередню частину читайте ТУТ

Анонс

«…Зрозуміло, це не те, на що давав згоду Кучма у Мінську і чого хотіла Москва. Мабуть, тому, щоб пом'якшити ефект своєї задньої для росіян, Офіс президента вигадав налагодити «діалог громадськості» вже через інший канал – зробивши керівником делегації першого президента України Леоніда Кравчука, а його першим заступником – екс-прем'єра Вітольда Фокіна. Чому я так вважаю? Зараз зрозумієте…».

«3 серпня 2020 р. був другий раз, коли я побував в Офісі президента у зв'язку з роботою в делегації. Перший раз ми зустрічалися в ОП з Єрмаком та Резніковим напередодні нашого дебюту у засіданні політгрупи ТКГ, тобто на початку червня 2020 року. Весь цей час, до 28 липня, керівником делегації вважався другий президент України, 82-річний Леонід Кучма. Але, хоча пройшло вже 4 ТКГ та 4 засідання політгрупи (тобто 8 заходів делегації), я Кучму так жодного разу й не бачив. Казали, що він на роботу не повернеться. За фактом делегацією керував віце-прем'єр Олексій Резніков. Щиро кажучи, ми вважали, що він і очолить її після Кучми. Проте, 30 липня вийшов Указ Зеленського про призначення на цю посаду Першого президента України, 86-річного Леоніда Кравчука… З цього приводу ми й зібралися в Офісі».

«…Поява у ТКГ двох елітних пенсіонерів викликала сплеск інтересу до них. І Леонід Данилович з Вітольдом Павловичем, яких розпирав ентузіазм новачків, розійшлися не на жарт. А потім журналісти зверталися до мене із проханням прокоментувати політ їхніх творчих думок. Причому моє членство у делегації виставляло мене чи не співучасником їхніх ініціатив. Доводилося не просто коментувати, а дезавуювати висловлювання нового керівництва. Мені – простому раднику».

«6,5 години розмови – це ознака одностайності. Але, будучи досвідченим політиком і розуміючи публічні наслідки такого віражу в Мінському треку, Кравчук одразу перевів стрілки відповідальності за нього на Фокіна, Єрмака та Зеленського. Позначивши таким чином кульбіт, що планувався, як державну політику. Або, точніше, політику президента, в реалізації якої він, Леонід Кравчук, - лише механізм. Сьогодні я можу чесно сказати, що цей поворот у політиці був помітний ще під час першої зустрічі делегації з Кравчуком та Фокіним у присутності Єрмака»…

«На тій зустрічі мені запам'ятався генерал-майор СБУ Геннадій Кузнєцов, який займався питаннями обміну утримуваних осіб (полоненими) у робочій групі з гуманітарних питань. Він прийшов на нараду в Офіс президента з валізою і в камуфляжі, ніби забіг перед відрядженням. Коли керівники підгруп розповідали Кравчуку (а фактично звітували перед Єрмаком, який представив нам Кравчука як главу делегації) про поточну ситуацію за їхніми напрямками, між Кузнєцовим та головою Офісу відбулася досить жорстка розмова…».

«На ті самі «дебютні» збори делегації прийшов віце-прем'єр із цифровізації Михайло Федоров. Я спочатку не міг зрозуміти, що він тут робить. А потім віце-прем'єр поставив питання, яке буквально зависло без відповіді важким мовчанням.»…

Докладніше Ви можете прочитати за символічний внесок на підтримку «ОстроВа».

  Консультативна рада Я вже кілька разів згадував так звану Консультативну раду. Колись українцям не треба було пояснювати, що це таке. Але час іде, тож доцільно наг...