"Мінськ" за лаштунками. Сповідь недипломата. Частина 8

«Деякі ситуації, вже описані мною, ілюструють дипломатичну тактику Москви на переговорах. Але, як на мене, кориснішим буде розглянути її не з погляду історій, а саме методів і прийомів. Це дасть глибше розуміння суті дипломатії взагалі, і російської зокрема».

«Тристоронню контактну групу, назву якої було зафіксовано в усіх офіційних документах, вони вперто називали «Контактною групою». Зрозуміло, для чого – прибравши кількість учасників із назви ТКГ, її можна було подати як п’ятисторонню: Україна – ОБСЄ – РФ – «ДНР» – «ЛНР». А це якраз і було одним із їхніх головних наративів. У такому разі «ДНР»/«ЛНР» із запрошених одразу ставали сторонами конфлікту та суб’єктами переговорів. А от у поняття «тристороння» п’ять учасників ніяк не вміщалися».

«Це взагалі було колосальною помилкою нашої делегації з 2014 року – ОРДЛО мала представляти спільна команда запрошених консультантів (згідно з документами, їхня функція – «консультації та узгодження») з Донецька й Луганська. А натомість нам доводилося мати справу, по суті, з двома делегаціями двох (!) різних політичних (!) квазісуб’єктів. Ось вам ціна слів у дипломатії!».

«Але продовжимо наш огляд вербально-когнітивних диверсій Москви. Однією з найуспішніших таких операцій є міф, що чітко закріпив у свідомості українців (та й не тільки), що Мінські угоди передбачають закріплення в Конституції України «особливого статусу Донбасу»».

«Пам’ятаю, як на чергове прохання Кравчука до РФ офіційно представити в ТКГ план дій від російської делегації Гризлов заявив: «якби такий план і з’явився, то це було б втручанням Росії у внутрішні справи України»…».

«Треба сказати, що на відміну від Москви, наші «професіонали» з Офісу Президента поводилися зі словами вкрай недбало. І часом самі поширювали в медіапросторі формулювання, які закріплювали наративи РФ про її непричетність до конфлікту. Ось один приклад…».