«Хто не хоче говорити з Мединським, матиме справу з «Орешніком». Російські ЗМІ про Україну

Розмова Дональда Трампа з Путіним увечері 19 травня тільки-но закінчилася, а офіційна «Парламентская газета» вже опублікувала інтерв'ю з першим заступником голови комітету Держдуми РФ з міжнародних справ Олексієм Чепою. Той одразу заявляє, що «Росія і Україна близькі до укладення комплексної мирної угоди, яка включатиме не тільки домовленість про припинення вогню, а й конкретні механізми її дотримання». Однак усе інтерв'ю Чепи пронизане звичним кремлівським блефом...

«Наші вимоги залишаться непорушними»

«Ми весь час подаємо позитивні сигнали, - відверто бреше «Парламентской газете» Чепа. - І не просто подаємо, а чинимо конкретні дії - згадайте і пропозицію не завдавати ударів по об'єктах енергетики, і великоднє перемир'я, і припинення вогню на День Перемоги, і, зрештою, саме відновлення стамбульських переговорів, яке теж було ініційоване нами. Усе, що ми робили і робимо, - це абсолютно щиро і чесно, без спроб когось обдурити, виграти час, заплутати тощо».

Думський чиновник підкреслює: «На щастя - і сам Володимир Володимирович це підтверджує, - наші зусилля дають плоди. Усе ж Зеленський іде на переговори: безумовно, не сам, не за здоровим глуздом, а під натиском партнерів, але йде. І поки що, судячи з усього, все рухається в позитивному ключі». 

На запитання, які компроміси можливі щодо України з російського боку, Чепа відповідає із суворою зарозумілістю: «Я вважаю, ми можемо погодитися зі вступом України до Євросоюзу - з тією, звісно, умовою, щоб вона і близько не підходила до НАТО. Можлива також, на мій погляд, більш м'яка позиція щодо української армії, її чисельності, складу, видів озброєння тощо. Але це все, зазначу, можливе лише при дотриманні тих наших вимог, які були і залишаться непорушними, - зокрема без'ядерного статусу України, відмови від територіальних претензій, обмеження дискримінаційної політики. Словом, усього того, що значною мірою й призвело до поточного конфлікту, а отже, не повинно повторитися».

«Очевидно, що Володимир Зеленський за останній час не ухвалив жодного самостійного рішення - реального рішення, я маю на увазі того, яке справді здатне до чогось призвести і на щось вплинути. Усі розуміють нелегітимність Зеленського, так само як і те, що реальні питання обговорюються без його участі, між двома конкретними главами двох конкретних держав. І я вважаю, що підготовка зустрічі Володимира Путіна і Дональда Трампа зовсім не скасована, вона все ще триває. І вже на цій зустрічі, яка, напевно, відбудеться, якраз і будуть ухвалюватися ключові рішення щодо поточної світової обстановки. І саме ці рішення потім і будуть безпосередньо втілюватися в життя», - запевняє Чепа, призабувши, що Путін уже згоден на зустріч із «нелегітимним» Зеленським.

Щодо майбутньої роботи «над меморандумом з Україною, що включає і припинення вогню», Чепа заявляє, що «це має бути документ про перемир'я, але водночас більш глибокий, детальний і комплексний, ніж проста домовленість про припинення вогню».

«Наші опоненти вже продемонстрували, що дотримання домовленостей їх не цікавить - ба більше, вони можуть і, напевно, займатимуться різного роду провокаціями, з тим щоб потім перекласти відповідальність за них на Росію. Тому просто тимчасове зупинення бойових дій, затримка, яка дасть противникам можливість поповнити сили, перегрупуватися і потім все почати заново, нікому не потрібна. Тож необхідно не просто домовитися про перемир'я, а й виробити умови для його реалізації, зрозуміти конкретні її механізми - зокрема механізми контролю», - твердить Чепа.

Він упевнений, що «другий раунд переговорів Росії та України може відбутися вже за один-два тижні».

«Тож, гадаю, розмова, що відбулася, просто-напросто змусить Володимира Зеленського не затягувати й активніше готуватися до переговорів зі свого боку», - підсумовує думський чиновник.

«Два режими»

З оглядкою на Кремль «Независимая газета» вирішила поміркувати про «два режими переговорів щодо України», бо «швидкі рішення потрібні Трампу, але не Москві та Києву».

«Американський президент і його команда діють у рамках політичної логіки і гострої конкуренції. Їм уже зараз потрібно «продавати» електорату події як власний успіх - і через короткий виборчий цикл, і через зроблені гучні обіцянки (наприклад, швидко завершити конфлікт), і через необхідність переспрямувати сили та ресурси на інші важливі справи. У результаті в перезапущеному в п'ятницю, 16 травня, переговорному процесі між Москвою і Києвом позначилися два режими. Один із цих режимів - звичайний, дипломатичний. Від зустрічей делегацій не потрібно чекати проривів, різких змін, сенсацій. Це рух крок за кроком. Спочатку - сам факт зустрічі через три роки, це вже важливо. Потім домовленість про обмін полоненими, обидві сторони відзначають її масштаб. Але вогонь не припиняється, сторони йдуть готувати свої пропозиції, терміни не називаються. Коли пропозиції будуть готові, їх представлять, відбудеться нова зустріч. Щоразу делегації доводитимуть підсумки переговорів до тих, хто ухвалює рішення. Українська сторона запросила зустріч Путіна і Зеленського, російська «взяла до відома» (але поки не в роботу). На цьому треку, як люблять говорити дипломати, все робиться довго і ретельно. Другий режим - це «ураган» Трампа з раптовими поривами. Він будь-якої миті може написати в соцмережі Truth Social, що втомився від постійних контактів і зустрічей, тому о 10-й годині ранку в понеділок зателефонує Путіну, потім Зеленському, потім представникам країн НАТО. У результаті він збирається припинити вогонь і «криваву баню», яка забирає життя російських і українських солдатів», - розмірковує «Независимая».

Вона вважає, що «ці два режими складно поєднувати, тому що вони передбачають різну швидкість процесів і різний ступінь опрацювання деталей».

«Трамп говорить швидше про політичну волю, якій потрібно підпорядкувати переговорний механізм. Його головний емоційний аргумент цілком дієвий: поки сторони обмінюються проєктами, відповідають на них, домовляються про нові зустрічі, сперечаються, люди не перестають гинути. Однак сторони конфлікту не довіряють одна одній. Не вірять вони, зокрема, в те, що противник не скористається припиненням вогню на час перемовин і не підготується до продовження бойових дій, які потім все одно відновляться. Швидкий і гучний ефект потрібен Трампу, бо на нього тисне політична необхідність. Для Москви і Києва швидке рішення означає, що конкретні й реальні проблеми, спірні моменти, десятки причин для відновлення конфлікту залишаються «на потім». Це суперечить ідеї довгострокового миру, про який, до речі, пише і говорить сам Трамп. Досить зазначити, що заявлені позиції Москви і Києва щодо територіального питання безкомпромісні. Неможливо за короткий проміжок часу обговорити, узгодити, ухвалити, затвердити компромісні формулювання, які владі двох країн до всього іншого доведеться пред'явити своєму електорату», - вважає «Независимая».

«Москва виходить з того, що перемагає «на землі». Звідси її спочатку жорсткі вимоги. Тактичний інтерес Росії в тому, щоб Трамп зараз не посилював Україну. Тактичний інтерес України - представити поведінку РФ як затягування процесу і домогтися допомоги США. У цих установках немає нічого, що вказувало б на дуже швидке вирішення конфлікту», - налаштовує «Независимая газета».

«Виганяють з-під американської «спідниці»

Газета «Московский комсомолец» плескає в долоні: «За підсумками розмови Путіна і Трампа вороги Росії залишилися з носом».

«Прориву не сталося, провалу теж. І такий підсумок телефонної розмови Путіна і Трампа однозначно є провалом - нехай тимчасовим, нехай тактичним, але від того не менш образливим і болючим - для тих «заклятих друзів» Росії, які вже заздалегідь почали зловтішатися, смакуючи сварку і навіть розрив відносин між президентами РФ і США. Зв'язці Європа - режим Зеленського не вдалося підпорядкувати Трампа своїй волі, нацькувати його на Росію і де-факто перетворити на «Байдена два-нуль», - радіє прокремлівська газета.

І продовжує радіти взаємному успіху Трампа і Путіна: «Переговори між Росією і Україною почнуться негайно. Я поінформував про це президента України Володимира Зеленського» - вміє, однак, Трамп “правильно” використовувати граматичні форми. Якщо Україна сама готова і хоче почати переговори з Росією, то навіщо її хтось про це має «інформувати»? У цьому конкретному випадку це дієслово - всього лише евфемізм, «фіговий листок», покликаний прикрити вкрай образливу для офіційного Києва правду: Трамп наказав йому почати (або, може, правильніше сказати «продовжити?») переговори з Москвою і поставитися до цих переговорів не як до імітації, а як до чогось серйозного. Ще одна ключова заява Трампа в соціальних мережах за підсумками його розмови з ВВП. Йдеться про ті самі переговори, які «розпочнуться негайно» і будуть націлені на «припинення вогню і, що важливіше, на кінець цієї війни». В оригінальному тексті свого поста, щоб підкреслити цю «велику важливість», президент США написав слово «кінець» великими літерами. Висновок очевидний: націлена на підміну понять тактика Києва і Європи - замість реального обговорення умов врегулювання конфлікту вимагаємо від Росії згоди на «негайне припинення вогню на 30 днів без жодних умов», провокуємо Москву на відмову і підставляємо її під «розтрощувальні кістки» американські санкції - знову не спрацювала».

«...Головний переможений - це, безумовно, Володимир Зеленський. Трамп: «Умови (закінчення війни - МК) будуть визначені під час переговорів між двома сторонами - як і повинно бути тому, що тільки вони знають переговорні деталі, які незбагненні для всіх інших». Звучить як натяк на те, що Зеленського виганяють з-під американської «спідниці», американської парасольки. Мовляв, ти хлопець самостійний, грамотний, молодий. Домовляйся-но ти, милок, із Путіним так, як ти вважаєш за потрібне. А я вмиваю руки - або, щонайменше, дещо відходжу вбік... Новий американський курс, сенсом якого є примус Зеленського до «правильного вибору», - єдиний, що може спрацювати в довгостроковій перспективі. Київ піде на повноцінну серйозну розмову з Росією, тільки якщо у нього не залишиться інших варіантів. Трамп ці «інші варіанти» Зеленському поступово обрубує. І це дуже, дуже добре», - захоплюється «МК».

«Звичайно, під час українського конфлікту на кожне нове «добре» швидко з'являється ще більш нове «погано». Стубб, Стармер, Макрон та іже з ними просто відмовляються приймати слово «ні». Зіткнувшись із провалом однієї своєї інтриги, вони відразу починають плести наступну. До ворожки можна не ходити: так буде і цього разу. Однак сигнал від Трампа нехай повільно, але доходить. Зеленський після всіх передзвонів: «Я ще раз підтвердив, що Україна готова до прямих переговорів у Росії в будь-якому форматі, який дасть результат. Туреччина, Ватикан, Швейцарія - ми розглядаємо всі можливі майданчики. Україну не потрібно в цьому переконувати». Уже не потрібно, значить? А ще минулого тижня все виглядало дещо по-іншому!», - уїдливо пише «МК».

«Але не будемо чіплятися. Саме так виглядає позитивна динаміка у врегулюванні українського конфлікту. Ця сама «динаміка» не надто динамічна, навіть дратівливо не динамічна. Однак наразі вона наявна. І це, напевно, головне», - зарозуміло підсумовує прокремлівська газета.

«У нападі пародійного бонапартизму»

На сторінках газети «Известия» проректор Дипломатичної академії МЗС РФ Олег Карпович розповів «про перші результати переговорного процесу між Росією та Україною». І зробив це відверто недипломатично.

«Російсько-українські переговори в Стамбулі очікувано стали головною темою тижня у світовій політиці. Не дивно, що навколо відповідних процесів спостерігалося чимало спекуляцій і, кажучи прямо, безвідповідальних заяв. Почалося все з фантазій Володимира Зеленського про те, що на турецькій землі він обов'язково має зустрітися з російським президентом. Зрозуміло, жодними домовленостями вони підкріплені не були - очільник київського режиму сподівався або влаштувати з вигаданого ним президентського саміту скандальне шоу, або звинуватити Москву в недоговороздатності й домогтися від США запровадження нових антиросійських санкцій. Цей сценарій явно народився не тільки в його хворій уяві, але став частиною плану, спільно розробленого Лондоном, Парижем і Берліном за підтримки окремих американських сенаторів-«яструбів». Європейська «коаліція охочих» навіть і не приховувала, що її мета полягає в провокуванні провалу дипломатичного треку», - сердито міркує проректор Дипакадемії.

І також суворо викриває, а точніше - просто бреше: «Чимало державних діячів Старого Світу, втративши будь-яке почуття сорому, вже прямо заявляють: у їхніх інтересах продовження військових дій до 2030 року. Українське населення при цьому розглядають як гарматне м'ясо, яке використовують нібито для стримування (вигаданих) «агресивних намірів Росії», а на ділі - для збереження позицій політичного істеблішменту, що дискредитував себе, і забезпечення ВПК щедрими замовленнями».

Карповичу дуже не сподобалося, що «логічним чином західні ЗМІ, які тісно координують свою лінію з кураторами українського проєкту, влаштували істерію ще до початку переговорів, звинувачуючи Москву (до того ж саме вона запропонувала повернутися до дипломатії) у спробі їхнього зриву та зневажливому, мовляв, ставленні до київської делегації».

«Після закінчення зустрічі переговірників інформаційний простір знову наповнився вкиданнями про колапс діалогу. Такого роду напруга, очевидно, нагніталася прихильниками жорсткого варіанту і «війни до останнього українця». У підсумку Рустему Умерову довелося особисто пояснювати, що перші підсумки дипломатичних консультацій виявилися позитивними - досягнуто домовленості про найбільший обмін полоненими, розпочалося обговорення позицій щодо питань про врегулювання кризи та усунення її першопричин, переговорний процес зрушився з мертвої точки», - переказує Карпович.

У нього «виникло чітке відчуття, що у частини українських еліт, які думають про завтрашній день, а не про сьогохвилинну вигоду, накопичилося чимало втоми від бездумно розпочатого ними конфлікту, що завдав Незалежній важкої шкоди».

«Частина з них усвідомлюють, що завершити бої можна було ще 2022 року - внаслідок прийняття російських умов, які тоді виглядали набагато м'якшими за сьогоднішні. Що ще важливіше, такої точки зору дотримується, очевидно, і Дональд Трамп, який поки що чинить опір лобістському тиску прокиївських радників», - додає проректор.

І застерігає, мабуть, Кремль: «Але ми не повинні бути наївними: звісно, зроблено перший крок до врегулювання, українську сторону вдалося посадити за стіл переговорів, дипломатична взаємодія почалася. Але попереду ми побачимо чимало спроб з боку наших опонентів підірвати процес. Багато хто з них все ще тішить себе ілюзіями, що під впливом західних санкцій Росія зіткнеться з важкою внутрішньою кризою і здасть позиції. Відповісти на ці надії ми повинні посиленням внутрішньої мобілізації та згуртування, продовженням лінії на відокремлення суспільного життя від зовнішнього впливу, ставкою на терплячу підготовку до фіналу протистояння».

«І, безумовно, продовження дипломатичних зусиль не повинно призвести до спаду активності у справі визволення російських регіонів, а також денацифікації та демілітаризації того, що залишилося від України. Противникам Росії рано чи пізно доведеться остаточно переконатися в тому, що тим, хто не хоче говорити з Мединським, доведеться мати справу з «Орешніком». І стосується це не тільки київських маріонеток, а й їхніх господарів, які в нападі пародійного бонапартизму намагаються нав'язати Москві новий раунд гібридної війни. Ми до нього готові», - пафосно і кровожерливо підсумовує московський нібито дипломат.

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»