«Ідея Трампа – не заважати росіянам звільнити Донбас». Російські ЗМІ про Україну

Шовіністичний телеканал «Царьград» вбачає, що «над СВО навис новий «договорняк»: мовляв, Трамп хоче спокусити Кремль «взаємовигідним економічним співробітництвом» і – кінець війні. Телеканал розповідає, яку пряму вигоду бачить у цьому – «є хороший шанс зіграти на протиріччях і швидше перемогти»...

«Зіграти на протиріччях і швидше перемогти»

Для початку «Царьград» нагадує, що Трамп «оприлюднив стратегію примирення Росії та України – він пропонує відкрити для росіян американський ринок, щоб «Путін міг заробити багато грошей, а натомість – заморозити конфлікт на лінії бойового зіткнення».

«США хочуть встигнути домовитися, поки Україна ще в принципі жива», - розгадав «Царьград» задум Трампа.

«Тут варто нагадати, - продовжує «Царьград», - що товарообіг Росії і США за підсумками 2024 року скоротився до 3,5 мільярда доларів: мінімум з 1992 року. Тим часом до початку СВО, в 2021 році, він склав 34,415 мільярда доларів. За розміром російського товарообігу США були на четвертому місці... По суті, 34,4 млрд доларів Трамп і пропонує росіянам. Мова, підкреслюємо, не про чистий прибуток, а лише про суму товарообігу, якщо торгівля відновиться».

«По суті, Трамп пропонує не так багато. Проте він налаштований оптимістично і вважає, що «зможе домовитися з росіянами за пару місяців»... На запитання журналістки, що стане останньою краплею в діях Росії щодо України, Трамп відповів: Ніякої останньої краплі. Іноді потрібно дати конфлікту догоріти. Вони воюють, і воюють між собою. Іноді потрібно просто дозволити ситуації дійти до межі, щоб все це закінчилося, – заявив Трамп. Дуже важливий нюанс: президент США дав це інтерв'ю на тлі наближення обвалу фронту ЗСУ під Покровськом...», – акцентує «Царьград».

І цитує деяких прокремлівських «експертів». Так, якийсь Юрій Кнутов підтакує, що «звільнення Покровська відкриває нам дорогу до Слов'яно-Краматорської агломерації і, отже, до повного звільнення Донбасу».

«А після втрати головного укріпрайону фронт, який поки ще тримають ЗСУ, обвалюється. При втраті Донбасу Україні доведеться відводити війська за Дніпро, що в умовах панування в повітрі безпілотників загрожує колосальними втратами, які вже нічим не заповнити. Масштабний відступ перетворюється на поразку. Трамп, судячи з усього, це розуміє і пропонує нову мирну ініціативу. Точніше, як він любить говорити, угоду», - вважає Кнутов.

А  «гендиректор Центру регіональних проблем» Дмитро Журавльов вважає, що «Трамп хоче, щоб Україна в тому чи іншому вигляді залишилася. Він, як бізнесмен, розраховує на її рідкоземельні метали».

«Переговори з лідером Китаю закінчилися для Трампа невдачею. А двох великих геополітичних суперників – Росію і Китай – США вже не «вивозять». Тому Трампу важливо домовитися з росіянами, раз з китайцями не вийшло», – запевняє Журавльов.

На його переконання, «ідея Трампа – не заважати росіянам звільнити Донбас, а можливо, і всі нові території – звільнити і на цьому зупинитися, а решту України не чіпати».

Черговий «експерт» – якийсь «директор центру системного аналізу і прогнозування» Ростислав Іщенко запевняє, що «для Заходу важливо зберегти Україну як фактор тиску на Росію».

«Так, війни немає, але немає і миру, тільки перемир'я. Зате на наших кордонах є постійне джерело напруженості, щоб ми тримали там війська і не мали можливості допомогти Китаю в разі агресії США», – наполягає Іщенко.

«Проте сам факт, що Трамп йде на поступки і пропонує угоду, є важливим. Він говорить про те, що ні у США, ні у Європи, ні у них разом більше немає надії перемогти росіян. Хоча вкладені кошти є величезними. Заступник голови Радбезу Росії Дмитро Медведєв навів цифру: з 2022 року Захід витратив на Україну половину трильйона євро! На його думку, чим більше західний світ вкладе своїх коштів у підтримку київського режиму, тим страшнішим буде його кінець. І тим більшим буде розмір тієї нашої території, яка в результаті повернеться до рідної Росії. Відбудеться повернення наших громадян і російської влади на споконвічно російські землі, – написав у своєму ТГ-каналі Дмитро Медведєв. Це, зокрема, означає, що нам потрібно не тільки приєднати більше територій, а й повернути їх до активного економічного життя, щоб вони окупалися і приносили дохід. Територіальні придбання повинні зробити нашу країну багатшою. Це – російський варіант «угоди», – робить висновок «Царьград».

Отже, підкреслює кремлівський телеканал, «Трамп пропонує новий варіант миру Україні: росіяни припиняють військові дії, а США відкривають двері для взаємовигідного економічного співробітництва... Однак ні ЄС, ні сама Україна поки що про якийсь мир і чути не хочуть».

«І це говорить про роз'єднаність Заходу. Про те, що Штати і ЄС – не разом. Затягнути Трампа в табір війни європейцям і Зеленському так і не вдалося. А значить, у росіян є хороший шанс зіграти на цих протиріччях і швидше перемогти», - переконаний «Царьград».

«Впораємося і без Трампа»

Газета «Аргументы и факты» взяла інтерв'ю у  «провідного наукового співробітника Інституту США і Канади» Павла Подлєсного, який вважає, що Дональд Трамп «зняв з себе тогу миротворця і активно включився в конфлікт на боці Києва».

«Партнери так себе не поводять. Вони не висувають вам ультиматумів, не оголошують проти вас санкцій і не називають вас «паперовим тигром». Так що Трамп нам не партнер і вже точно не друг. Слово «ворог» я б використовувати не став, але «конкурент», «противник» - цілком підходящі визначення. Втім, це не означає, що з ним не можна продовжувати діалог», - заявляє Подлєсний.

Він погоджується, що «певна подвійність у позиції Трампа, безумовно, є».

«Хіба Трамп перестав постачати Києву розвідувальну інформацію? Ні. Припинив приймати Зеленського в Білому домі, надавати йому політичну підтримку? Ні. Просто, на відміну від Байдена і божевільних європейців, він намагається допомагати Києву так, щоб не спровокувати пряме зіткнення Росії з НАТО. Наприкінці вересня ЄС погодився виділити $2 млрд на закупівлю американської зброї для України», - пояснює Подлєсний.

Він вважає, що «Трамп зробив так, що цю валізу за нього тепер повинні тягнути європейці - хитрий хід досвідченого бізнесмена, який скинув з себе зайві витрати, не втративши цінний актив».

«Замість того, щоб витрачатися на Україну, Америка буде на ній заробляти і забезпечувати замовленнями свій ВПК», - вважає «науковий співробітник».

На питання, чому після Анкориджа мирна угода не відбулася, Подлєсний відповідає: «У Трампа немає чіткого розуміння, як вирішити цей конфлікт. Коли до Москви приїжджав його представник Стів Віткофф, начебто вдалося домовитися про параметри врегулювання, в тому числі територіального... І Віткоффу начебто вдалося донести це до Трампа. Але після Анкориджа той не виконав своє «домашнє завдання», не зумів переконати європейців і власну команду в тому, що треба виконувати домовленості з Путіним і рухатися до укладення миру. Навпаки, держсекретар США Рубіо і радник Трампа генерал Келлог, налаштовані, скоріше, проукраїнськи, разом з європейцями переконали свого боса в тому, що треба тиснути на Москву, а не на Київ. Тому і зустріч з Путіним у Будапешті була відкладена на невизначений термін, і виникли нові антиросійські санкції».

Подлєсний нарікає, що «після перепалки в Білому домі ляльководи з Лондона та інших європейських столиць навчили Зеленського хорошим манерам – порадили йому одягти хоч якийсь костюмчик – можливо, навіть скинулися на пошиття, і Зеленський став поводитися з Трампом набагато поступливіше».

«Почав йому дякувати за американську допомогу, всіляко йому лестити. Їхні стосунки, звичайно, і зараз не надто теплі, але в цілому вони нормалізувалися. Правда, з огляду на емоційність Трампа і невихованість Зеленського, не можна виключати, що ці двоє знову посваряться», - сподівається Подлєсний.

«Провідний науковий співробітник» категорично не вірить, що «у 2026 році Трампу вдасться помирити Росію і Україну».

«Більш того, я вважаю, що його послуги як миротворця нам особливо не потрібні. Занадто вже мінлива його позиція: сьогодні він говорить одне, а завтра - прямо протилежне. Росія може впоратися і без Трампа, якщо наша армія буде впевнено вирішувати свої завдання. Все вирішиться на полі бою, а не за столом переговорів. У всякому разі, поки що немає такого мирного плану, який би влаштував усі сторони. І ніхто нам його на блюдечку не принесе. Дипломатичні зусилля, звичайно, продовжувати можна і потрібно, але без підкріплення військовою силою вони нічого не дадуть», - войовничо підсумовує «науковий співробітник» Подлєсний.

«Перемога Росії – другий В'єтнам»

Так звана «Свободная пресса» мріє, «яким стане світ, коли не стане нинішньої України».

Спільно помріяти прокремлівська газета запросила різного роду «експертів».

Так, колишній «український політолог», а нині  «голова Кримської регіональної громадської організації «Центр політичної освіти» Іван Мезюхо пишномовно заявляє, що «Захід поставив на Україну все - і падіння київського режиму означатиме поразку всього західного блоку держав».

«Якщо провести паралель з американською історіографією, то перемога Росії в Україні для Заходу - другий В'єтнам. У разі повної поразки кліки Зеленського, Захід в першу чергу понесе репутаційні втрати, а в світлі протистояння з китайською економікою репутаційні втрати призведуть і до більш рішучої зовнішньополітичної лінії КНР з Заходом. Також програш України загрожує неможливістю для Заходу розпоряджатися українською територією і ресурсами на свій розсуд. А це вже економічні витрати», - пояснює Мезюхо свою глибоку думку.

«Якщо говорити про Європу, - продовжує Мезюхо, - то вона пішла на колосальну дурість, оскільки взяла курс на поразку Росії, чого не відбудеться. Відповідно до цієї логіки - неможливість просто перемогти РФ правдами і неправдами - вже поразка київського режиму. Повне взяття під контроль України або заморожування на наших(!) умовах також можуть розглядатися Європою як поразка».

«Експерт» переконаний, що «з припиненням українського конфлікту протистояння Заходу і Росії не закінчиться».

«Воно було, є і буде... Поки Європа все наближає і наближає світ до Третьої світової війни... Перемога Росії в Україні відстрочить глобальний конфлікт і дасть нам можливість підготуватися до його нової фази, щоб його не допустити. Вважаю, що незабаром однієї ядерної зброї зразка минулого століття для стримування агресорів буде замало. Це розуміє наш президент. Тому у нас і з'явилися «Орешник» і «Буревісник». Росія навіть зараз, в умовах СВО, готується до майбутніх протистоянь. Нам дуже пощастило, що у глави держави є стратегічне бачення», - запевняє «експерт».

Якийсь «політичний аналітик» Кирилл Озімко повчає, що для Заходу «звільнення України буде особливо болючим ударом».

«Захід дійсно багато вкладав у Київ: два майдани, перетворення історично руських людей на русофобів. Україна – це важлива частина історичної Росії в ідейно-символічному сенсі, і на Заході це розуміють», – упевнений Озімко.

Він прогнозує, що якщо «конфлікт закінчиться перемогою Росії, на Заході почнеться затяжна внутрішня криза, тому що весь світ побачить, що США і Європа можуть сильно програвати».

«Головної «поступки», зберегти режим Зеленського, Трамп від Путіна швидше за все не доб'ється. Побачить, що західна модель більше не працює, НАТО не всемогутнє, а глобалісти нерішучі і боягузливі, коли стикаються з реальною силою. Це буде сигнал, зокрема, і для Китаю. Всередині західних еліт почнуться взаємні звинувачення: хто винен і що робити? З політиків запитають громадяни: навіщо даремно витратили наші гроші, підтримуючи Київ?», - малює Озимко «правильну» картинку світу.

І пояснює, що «можна вважати перемогою Росії, а що - поразкою»: «Перемога Росії - досягнення цілей СВО. Як мінімум - повалення київського режиму і встановлення там дружньої Росії і власним російськомовним громадянам влади. Статус російської мови, відмова від вступу в НАТО і ЄС, природно. Поразка - це збереження київського режиму на залишках України. Нехай навіть це буде не Зеленський, а будь-який інший нинішній «елітар». Там вся еліта тепер абсолютно русофобська. І навіть якщо Київ і Захід визнають наші нові регіони, але київський режим збережеться - Україна залишиться чималою багатомільйонною державою, абсолютно ворожою для нас. Державою з національною ідеєю - гадити Росії і знищувати все російське».

Ну, а на питання, «що буде зі світом після українського конфлікту», мислитель Озімко теж знає точну відповідь: «Світ виявиться розділеним на блоки. Один блок, орієнтований на ЄС і США. Інший - на Росію і Китай. І блок країн, що не приєдналися. І я не думаю, що коли-небудь Захід підніметься і почне знову вести холодну або тим більше гарячу війну - Європа стрімко деградує і змінюється, розривається від внутрішніх криз. Там скоро нікому буде воювати».

 «Купа уламків на місці багатоповерхівки»

Урядова «Российская газета» опублікувала черговий репортаж з окупованих українських територій, цього разу - з «прифронтового міста Селидове».

«Дорогу на Селидове, звідки не так давно вибили ЗСУ, не сплутаєш з жодною іншою. Вона проходить недалеко від лінії зіткнення через розбиті і знесені начисто селища і неабияк проріджені бойовими діями лісосмуги. Щоб забезпечити більш-менш безпечну логістику, тут поставили найдовший захист від безпілотників. Довгі тунелі протидронових мереж тягнуться кілька кілометрів, то перериваючись, то знову нависаючи над дорогою, оберігаючи транспорт, що трясеться по розбитому вибухами і гусеницями асфальту і набирає швидкість на вцілілих ділянках. За вікном проносяться міцно збиті стовпи, єдине призначення яких - тримати натягнуті мережі», - діловито вступає «РГ», ніяк не приховуючи, у що перетворило російське вторгнення колись благоустроєний український регіон.

«В'їзд до прифронтового міста позначає побита осколками стела із зображенням шахтаря, українською ще написом «Селидове» і прапорами Росії та ДНР. У кольори російського прапора пофарбовано і основу стели. На годиннику - чотири дні. Для селидівців це вже пізній час і до того ж небезпечний: над містом часто кружляють безпілотники. Вулиці виглядають пустельно, людей практично немає. Багато будинків розбиті, а ті, що вціліли, зяють чорною порожнечею вікон. Подекуди замість скла - вставлені листи OSB. Коли зайшла російська армія, в місті було 800 осіб. Зараз тут вже чотири-п'ять тисяч мирних жителів. Багато селидівців повертаються», - «оптимістично» продовжує «Российская газета».

І додає нових «деталей»: «Перевернута машина біля узбіччя. Відтягнуті вбік бетонні блоки, які колись перегороджували дорогу. Купа уламків на місці багатоповерхівки. Згорілий ринок біля автостанції. На адміністративній будівлі з написом «Міська рада» і розбитими вікнами - сліди пожежі. Хтось підняв і закріпив нагорі зображення Леніна. Над міськрадою майорить російський прапор».

«Российская газета» і нарікає, і натхненно радіє: «Міська інфраструктура сильно постраждала під час боїв і обстрілів. У Селидово немає опалення, світла, газу. Але все ж немає і відчуття безвиході. Життя сюди поступово повертається. Ось реклама таксі. А ось - відкритий магазин. Тарахтить генератор. Від нього надходить електрика, працює холодильник. На прилавках - нехитрий продуктовий асортимент: соки-води, консерви, ковбаса, хліб, печиво, шоколад. Звертаю увагу, що спиртного немає. У Селидово сухий закон. При нас зайшли кілька покупців, торгівля йде»...

Газета помічає просто якесь «чудове явище» в житті зруйнованого міста - «магазини відкриваються один за одним... їх у напівзруйнованому прифронтовому місті працює вже штук 15».

«Заходимо ще в одну торгову точку. Прибудова біля входу зсередини обкладена мішками з піском: місцева характерна особливість, - продовжує «РГ», переказуючи монолог продавчині Олени, звичайно, з акцентом на тому, як складно було «при Україні»: «Що люди купують? Хліб, молоко, ковбаси, випічку, м'ясо, овочі дуже добре беруть, молочні продукти, напої. І, до речі, не тільки магазини у нас відкриваються. Пекарня вже запрацювала, пральня... Конкуренція з іншими магазинами? Так, вже відчувається. Але й населення ж збільшується. Коли зайшла російська армія, в місті було 800 осіб. Зараз вже чотири-п'ять тисяч мирних жителів. Багато хто повертається. Коли зустрічаємо знайомих, які повернулися, обіймаємося, як рідні. Люди виїжджали, тому що Україна тиснула на них, змушувала. А я відразу сказала: нікуди не поїду, я на своїй рідній землі. Складніше було тим, у кого маленькі діти - їх силою вивозили з міста на українську територію. Моя знайома весь цей час ховала п'ятирічного сина».

Ну, і звичайно ж, продавчині Олені «найбільше запам'яталося в цей непростий період, як зайшли російські солдати: «Вони нам віддавали свої продукти, намагалися допомогти, чим могли. Питали, чи не потребуємо ми чогось. Адже багато селидівців залишилися без нічого. І така допомога тоді нас дуже підтримала».

А житель Селидова на ім'я Артем розповідає, як «моторошно було, коли я йшов вулицею, а всюди лежали трупи, аж мурашки по спині, в наш будинок було три влучання, півбудинку згоріло, мій кіт згорів, а нещодавно поруч з будинком дві ракети вибухнули».

«І все-таки зараз, після приходу Росії, все змінюється на краще. Російські бійці, буває, кличуть до себе. Мовляв, ми їсти приготували, йди до нас, поїж. А недавно моя дівчина повернулася з України. Поїхала туди через дитину, яку евакуювали. Зараз вона поки живе в Донецьку, я до неї їжджу, але скоро приїде сюди», - радісно повідомляє Артем кореспондентам «Российской газеты». 

А ось до магазину на велосипеді приїхав селидовець Вадим. «Я вважаю себе громадянином Радянського Союзу. Радянський паспорт отримав уже в 1991 році, і роки, прожиті за часів СРСР, для мене - найкращі. За української влади працював шахтарем. Корупція за України була шалена. Щоб отримати належний за законом регрес - виплати за втрачене в шахті здоров'я, потрібно було їхати до Києва і давати величезні хабарі. А зараз Україна нас обстрілює дронами», - палко виголошує Вадим. Російські кореспонденти задоволені.

«Під час боїв за місто до Вадима прибилися собаки, що залишилися без господарів. Підгодовувати їх допомагають власники магазинів, які віддають прострочені товари. Зараз у Вадима душа болить за кожну собаку. «Їх у мене вже дев'ять. До речі, напишіть про це в газеті, може, хтось захоче взяти до себе. Є, наприклад, дві чудові дівчинки. Хочете покажу?». На жаль, подивитися на «дівчаток» не встигаємо. Починається черговий наліт дронів. На вулицях гримить стрілянина. Працюють зенітки, кулемети. Хтось намагається дістати дрон з автомата. Повз пробігають кілька військових», - переказують кореспонденти «Российской газеты» нинішні будні «відроджуваного» Селидова.

«Ми виїжджаємо з міста. До Донецька потрібно дістатися до світла: фари в темряві - хороша мішень. А рухатися без світла по погано знайомій розбитій дорозі під сіткою все-таки сумнівне задоволення. На Селидове йде нова атака. Трохи соромно від того, що люди повертаються жити туди, звідки ми зараз виїжджаємо. Гучне місто, яке відбивається від дронів, залишається позаду», - романтично завершують кореспонденти «Российской газеты».