Політичні та воєнні акценти подій 28 вересня в Україні та світі. Зеленський став синонімом корупції…

1. РФ завдала удару по центру Києва. Пошкоджено будівлю президії Національної академії наук на Володимирській, загинула помічниця екссекретаря РНБО Володимира Горбуліна, сам він дістав поранення; пошкоджено будівлю Міністерства освіти і науки, медичний центр «Добробут», АЗС і ринок.

Удар по президії Академії наук і по будівлі профільного міністерства — демонстративне ураження цілей за кілометр від урядового кварталу. Росія робить це саме в ті дні, коли Вашингтон підштовхує сторони до енергетичного перемир’я, тобто показує: навіть якщо сторони домовляться щодо енергетики, домовленість про енергооб’єкти не поширюється на житлові квартали, школи та наукові установи. Тобто, зрештою, РФ усе одно битиме по життєстійкості міського населення України в зимовий період.

2. Українські безпілотники в ніч проти 28 вересня атакували нафтобази одразу в трьох районах Краснодарського краю. Атака сталася наступного дня після того, як Трамп повідомив журналістам, що просив Зеленського «полегше з нафтопереробними заводами» і той нібито погодився.

Україна вдарила не по НПЗ, а по зберіганню та відвантаженню — тобто по ланці, без якої пальне не доходить ні до споживача, ні до військ. Позиція Києва вибудувана грамотно: прохання Трампа «виконується», а збитків нафтогазовому сектору РФ і далі завдають. Це переводить розмову про «енергетичне перемир’я» з площини «Україна поступається на прохання Вашингтона» у площину рівного розміну енергетичною безпекою з Москвою.

3. Командувач 3-го армійського корпусу Андрій Білецький повідомив про звільнення сіл: Нове, Рідкодуб і Катеринівка та про відновлення контролю над Карпівкою й Новомихайлівкою в межах третьої фази операції «Вівальді» на Лиманському напрямку — 51 кв. км за фазу і 176 кв. км від початку операції, понад 2 тис. втрат противника та більш як 250 полонених за весь час операції.

Ефект подвійний: методичне зрізання Лиманського виступу і 250 полонених — показник не лише тактичного успіху ЗСУ, а й проблем з управлінням і постачанням у противника. Для переговорного треку це принципово: що довше Україна утримує ініціативу під Лиманом, то слабший аргумент Москви про неминучість територіальних поступок. Щоправда, — то вища спокуса Путіна компенсувати невдачу на землі ударами по містах…

4. Рада ЄС на рівні міністрів оборони завершилася в Брюсселі без нових зобов’язань щодо ракет-перехоплювачів для української ППО. Можливими донорами називали Іспанію та Грецію, у яких перехоплювачі лежать на складах. До останнього американського пакета допомоги Patriot також не ввійшли.

Відмова європейських столиць розкривати власні склади пояснюється просто: кожна віддана ракета до Patriot у момент, коли російські дрони залітають до Польщі та країн Балтії, — це діра в національній ППО. Тобто схема Кремля із залякування Європи вже працює, а отже, її масштабуватимуть.

5. Київський міжнародний інститут соціології оприлюднив результати опитування. За даними дослідження, 72% опитаних вважають, що Володимир Зеленський несе особисту політичну відповідальність за корупцію у своєму оточенні, 25% з цим не згодні. Стільки ж — 72% — переконані, що за час повномасштабного вторгнення корупція зросла. Головною проблемою країни корупцію назвали 50% респондентів, російські ракетні та дронові удари — 40%, некомпетентність влади — 30%, ситуацію на фронті — 21%.

Цифра в 72% показує вкрай небезпечне явище – корупція в Україні стала персоналізованою. Суспільство більше не розводить «корупцію взагалі» й постать президента. Коли половина громадян ставить корупцію вище за обстріли, руйнується ключовий ресурс воєнного часу — готовність терпіти нестатки заради спільної мети, довіра до держави, яку треба захищати, тобто – мета оборони. Це б’є і по мобілізації, і по податковій дисципліні, і по легітимності будь-яких непопулярних рішень, зокрема можливих компромісів на переговорах.

6. Путін підписав указ, який установив штатну чисельність ЗС РФ у 2 441 630 осіб, з них 1 550 500 військовослужбовців — на 15,5 тис. більше за попередню норму. Це четверте збільшення за 2026 рік і сьоме від початку повномасштабного вторгнення.

При цьому російські бюджетні документи показують, що 2027 року Москва має намір витратити на національну оборону 17,1 трлн рублів — близько $203 млрд. Це на 27% більше за раніше заплановані 13,5 трлн і максимальна сума від початку повномасштабної війни. Причому Москва йде на це попри погіршення державних фінансів. Прогноз дефіциту бюджету на 2026 рік підвищено з 1,6% одразу до 3,2% ВВП. Нафтогазові доходи переглянуто вниз до 7,6 трлн рублів. Державі доведеться збільшувати запозичення, використовувати Фонд національного добробуту та запроваджувати додаткові податки…

Указ Путіна — найчесніший індикатор його намірів. Армію не збільшують, якщо планують закінчити війну найближчими місяцями. Бюджет теж говорить про підготовку щонайменше ще до кількох років дуже високого воєнного навантаження.

Водночас він показує межу російської моделі: війна дедалі більше фінансується за рахунок дефіциту, підвищення податків і перерозподілу ресурсів цивільної економіки. Тобто Путін воює вже не коштом держави, а коштом бізнесу й населення, що загрожує обвалом довіри до нього.

7. Польща оголосила про спрощення правил ураження повітряних цілей, що заходять з боку РФ. Рішення ухвалено після серії інцидентів.

Варшава фактично запроваджує правила воєнного часу, не оголошуючи воєнного стану. Це якісний зсув у реакції НАТО на російський гібридний тиск. Для України таке рішення корисне й небезпечне водночас — воно наближає східний фланг до ідеї перехоплення цілей над українською територією, але водночас переносить увагу та ресурси європейської ППО з допомоги Києву на захист власного неба…