Вижити в окупації
Прифронтовий Донбас
Корисно переселенцям
1.У ніч на 20 листопада РФ завдала по Україні комбінованого удару балістичними ракетами та реактивними дронами. У Києві було пошкоджено Подільсько-Воскресенський, Дарницький та Південний мости, рух через Подільський міст частково обмежили.
Удар по київських мостах – не лише військова, а й пропагандистська відповідь Москви на руйнування Кримського мосту. Цими атаками Кремль спробував задовольнити запит росіян на помсту за їхній повалений символ. Результати атак показали недосконалість російських ракетників і обмежені можливості української ППО, але не адекватну помсту. Просто жоден міст в Україні не є політичним символом, як Кримський для росіян. Варто очікувати подальших ударів по київських переправах через Дніпро.
2. У Шеньчжені відбулася тристороння зустріч Трампа, Сі та Путіна на полях саміту АТЕС. Її спільна підсумкова декларація не містила згадки про Україну й складалася з формальних фраз.
Підсумковий документ зустрічі показав, що жодної Ялти-2 не вийшло. Радше навпаки, Китай продемонстрував зацікавленість у наявній архітектурі світопорядку, чим обвалив надії і Трампа, і Путіна на «трійничок» у перерозподілі сфер впливу у світі. Став зрозумілим інтерес Китаю в цій зустрічі. Фактично, Пекін продемонстрував нею своє лідерство у світі. Сі приймав Путіна і Трампа не просто на своїй території, а як господар саміту країн АТЕС, що дозволило йому завжди бути в центрі уваги, поставити Трампа і Путіна в один ряд з іншими гостями, і визначати теми та умови переговорів з ними. Водночас, РФ отримала величезний дипломатичний плюс, домігшись зарахування себе вустами Сі до числа трьох світових наддержав, і продемонструвавши незначущість теми її агресії проти України на рівні наддержав. Це є свого роду індульгенцією РФ на війну за правом сильного, що стає негативним тлом для переговорного процесу з РФ. Сам формат великої трійки – явне протиставлення G-7, у якому немає РФ. Але цей формат, найімовірніше, помре разом із завершенням політичної кар’єри Трампа. Тобто, попри безпрецедентність самого факту тристоронньої зустрічі лідерів США, КНР і РФ, вона принесла сторонам радше короткочасні тактичні переваги, не давши жодного стратегічного ефекту.
3. У Берліні 19 листопада відбулася зустріч «Коаліції охочих» за участю Володимира Зеленського, і спецпредставників президента США С. Віткоффа і Д. Кушнера. За словами Зеленського, ухвалено рішення про те, що європейці братимуть участь у переговорах з Москвою: формат із тристороннього стає чотиристороннім, а Європу представлять п’ять держав, плюс ЄС і НАТО. Того ж дня свою позицію окреслив Путін. Він назвав неприйнятним розміщення будь-яких іноземних військ в Україні, засумнівався в сенсі утримання Україною решти приблизно 10% Донецької області і запросив представників європейських держав до Москви для з’ясування їхньої позиції щодо майбутніх мирних переговорів.
Звертаємо увагу на запрошення Путіним європейців до Москви для з’ясування їхньої позиції. Не просто для консультацій на нейтральній території, а до Москви і для з’ясування. Тобто, Кремль ще не ухвалив рішення про розширення тристороннього формату до чотиристороннього, і може заблокувати його, якщо позиції європейців його не задовольнять. Водночас він демонструє зацікавленість у контактах з європейцями, але на своїй території і сепаратних, окремо від України. Це спроба і вийти з європейської дипломатичної ізоляції, і показати, хто в Європі господар, і розколоти європейську єдність. Тому, попри рішення Коаліції охочих у Берліні, говорити про чотиристоронній формат ще зарано. Але дуже важливо, що Європа визначилася з моделлю своєї майбутньої участі в ньому і з нею погодилися американці.
Негативний момент для України в тому, що майбутнє розширення переговорного треку не зблизило, а навпаки, збільшило розрив між позиціями переговорних сторін, що може означати не прискорення, а уповільнення мирного процесу і завершення війни.
4. Держдума 19 листопада ухвалила у другому читанні бюджет федерації на 2027–2029 роки. Параметри 2027 року — доходи 43,3 трлн рублів, видатки 48,74 трлн, дефіцит 5,44 трлн, або 2,2% ВВП. За підрахунками The Moscow Times, видатки за статтею «національна оборона» зростуть на 32% у 2027-му, разом із нацбезпекою силовий блок отримає 44% усього держбюджету.
Бюджет, ухвалений 19 листопада, — формальне закріплення рішення воювати ще щонайменше три роки. При цьому, зростання оборонної статті на третину забезпечене за рахунок скорочення медицини і інших соціальних видатків. Поступово, та ще й на тлі перенесення бойових дій на російську територію, це посилюватиме невдоволення російського населення владою. У відповідь путінський режим буде змушений «закручувати гайки», що, своєю чергою, ще більше розжарить соціально-політичну атмосферу в РФ. Затягування війни без відчутних результатів дедалі більше нагадує передреволюційну ситуацію в Російській імперії після її вступу в Першу світову у 1914 році. Ще пара років стояння під Краматорськом на тлі ударів України по економіці РФ, можуть закінчитися для Путіна тим самим, чим закінчився вступ у війну для Миколи Другого.
Ви можете обрати мову, якою в подальшому контент сайту буде відкриватися за замовчуванням, або змінити мову в панелі навігації сайту