«Завершення СВО буде сприйматися Трампом як можливість укладення вигідних угод з Кремлем». Російські ЗМІ про Україну

У газеті «Известия» «експерт» путінського клубу «Валдай» Андрій Кортунов ризикнув обережно припустити, що «у 2026 році активна фаза російсько-українського конфлікту так чи інакше завершиться». «Зрозуміло, це довільне припущення і ймовірність такого розвитку подій далеко не очевидна. Але і повністю виключити цей варіант теж не можна. Зрозуміло, однак, що припинення військових дій не обов'язково автоматично призведе до завершення протистояння Росії і Заходу... Повернення до ситуації на стан 23 лютого 2022 року в будь-якому випадку не передбачається», - чи то заспокоює, чи то лякає кремлівський «експерт».

 «Девальвація західних «скреп»

Кортунов в «Известиях» продовжує: «Реставрація старої моделі відносин Москви із Заходом виглядає тим більш неможливою, якщо виходити з того, що припинення військових дій, швидше за все, відбудеться в цілому на умовах Росії, які означають де-факто стратегічну поразку не тільки України, але і її основних західних партнерів і спонсорів. Фрустрований націоналізм, надії на майбутній реванш, та й просто економічні та політичні інтереси впливових груп, зацікавлених у продовженні нової холодної війни, навіть за найсприятливішого розвитку подій неминуче накладатимуть свій відбиток на світову політику цього року».

Кортунов, з одного боку, чомусь упевнений, що «завершення СВО, безсумнівно, буде сприйматися Дональдом Трампом як можливість укладення нових взаємовигідних угод з Кремлем», а з іншого – одночасно сумнівається: «найближчі горизонти російсько-американського співробітництва не є цілком безхмарними навіть з урахуванням загалом позитивного настрою нинішнього господаря Білого дому».

«З країнами Європи все виглядає ще менш однозначно. Саме європейські лідери сьогодні найбільш послідовні і безкомпромісні у своїх антиросійських настроях, і саме Європа неминуче стане головним програвшим у сценарії завершення СВО на російських умовах. Перспектива того, що в 2026 році там виникне готовність визнати свою поразку і переосмислити свій усталений підхід до Москви, поки що виглядає виключно гіпотетичною. А це означає, що будуть зберігатися і, можливо, навіть розширюватися антиросійські санкції ЄС і Великобританії, не припиниться запекла інформаційно-пропагандистська війна, продовжиться прискорене нарощування оборонних виробництв і військових арсеналів європейських країн», - міркує кремлівський «експерт».

Він наполягає, що «в будь-якому випадку завершення активної фази СВО неминуче ускладнюватиме становище правлячих кіл у більшості країн Євросоюзу, ставлячи під сумнів курс на мілітаризацію Європи, скорочення соціальних програм і розрив економічного співробітництва з Москвою».

Що стосується позиції «країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР - Південна Корея, Японія, Сінгапур, а в якійсь мірі і Нова Зеландія з Австралією), то в разі завершення СВО в цьому році, цілком імовірним видається оперативне пом'якшення антиросійських санкцій з боку американських союзників в АТР і повернення значної частини бізнесу Південної Кореї, Японії, а потім і інших нині «недружніх» країн регіону до Росії», - запевняє Кортунов.

«Все вищесказане дозволяє з упевненістю зробити висновок, що завершення СВО, якщо воно відбудеться в цьому році, буде об'єктивно сприяти подальшій ерозії колишньої західної єдності, яка в сучасних умовах стає все більш архаїчною і штучною. Завершення російсько-українського протистояння призведе до девальвації однієї з небагатьох «скріп», що залишаються і консолідують колективний Захід. Іншими словами, це стане ще одним прискорювачем руху міжнародної системи в напрямку поліцентричного світу, що, в свою чергу, створюватиме нові можливості для зовнішньої політики Росії», - мріє кремлівський «експерт».

«Витік з усім, що з цього випливає»

Урядова «Российская газета» пригощає своїх читачів «солоденьким» - попросила якогось «військового експерта» Юрія Кнутова докладніше розповісти, як «боєголовка «Орєшніка» проникає вглиб і викликає сейсмічну хвилю».

Кнутов із задоволенням нагадує, що днями «Росія завдала удару відплати по Україні, знищивши підприємства зі складання безпілотників, об'єкти газової інфраструктури та енергетики - наймасштабнішим став удар по об'єктах газової інфраструктури у Львівській області».

Ніхто цього не стверджував, а ось Кнутов наполягає, що «за попередніми даними, під удар нашої новітньої ракети середньої дальності «Орешник» потрапило найбільше в Європі Білче-Волицько-Угерське підземне сховище газу у Львівській області».

«Цей об'єкт вважається в Україні одним із стратегічних. У нього закачано понад 17 мільярдів кубометрів газу. Це майже половина всіх газових запасів України. Можна згадати, що Зеленський раніше пропонував європейським країнам використовувати цей об'єкт для зберігання надлишків газу. Мабуть, тепер ці плани можна згортати. Поки точних даних про руйнування нам невідомо. Київський режим переконує, що пошкоджена тільки наземна інфраструктура сховища, але зрозуміло, що вони намагаються видати бажане за дійсне», - переконує «експерт».

«Звичайно, саме сховище знаходиться на глибині від 400 до 700 метрів, газ зберігається в природних пористих пісковиках. Пробити об'єкт на таку глибину завдання вкрай непросте. Зрозуміло, що удар по сховищу наносився боєголовками в неядерному виконанні. Тобто болванками, які завдають шкоди за рахунок своєї кінетичної енергії. Тобто, коли боєголовка «Орешника» проникає вглиб, вона викликає сейсмічну хвилю, і ця хвиля руйнує об'єкти під землею. Коли шість стрижнів на величезній швидкості падають, то сейсмічні хвилі від них руйнують стінки сховища, а це призводить до витоку газу з усіма наслідками, що з цього випливають», - смакує результати удару Кнутов.

«Спалах, який там спостерігали після ударів, говорить про те, що руйнування все-таки відбулося. З урахуванням того, що там була повністю зметена і вся наземна інфраструктура, цей об'єкт більше нормально функціонувати не буде. До речі, про силу «Орєшніка». У листопаді 2024 року був завданий удар по Південмашу, під час якого були виведені з ладу підземні цехи. Вони будувалися і зміцнювалися з таким розрахунком, щоб у разі необхідності витримати ядерний вибух, який відбудеться на землі. Але удар «Орєшніком» вони не витримали. Були пробиті всі перекриття, і цехи зруйновані. Так що з упевненим оптимізмом можна говорити, що і при ударі по газосховищу «Орєшнік» більшість поставлених завдань виконав», - радіє «військовий експерт».

«Відповідно, можна вже зробити деякі прогнози. Виведення з ладу цього сховища призведе до того, що українські ТЕЦ, які працюють на газі, будуть позбавлені палива, а значить, різко скоротиться виробництво електроенергії. Тобто військово-промисловий комплекс України не зможе повноцінно працювати. Крім того, поставлено крапку в планах Зеленського заробляти досить серйозні гроші на зберіганні європейського газу», - потирає руки кремлівський «експерт».

«Звільнення поставить крапку»

Газета «Аргументы и факты» плескає в долоні: «Зеленський чекає потужного стусана. Київ готовий тікати з Донбасу і Запоріжжя».

«Проводячи аналіз ситуації на фронтах і нинішнього стану українських збройних сил, військові експерти роблять висновки, що командування ЗСУ буде змушене залишити окуповані території Донбасу, Запорізької і, швидше за все, Херсонської областей», - радісно повідомляє «АиФ», підтверджуючи це словами чергового московського «військового експерта» Олександра Івановського, який запевняє, що «Київ просто не в силах утримувати оборону по існуючій лінії бойового зіткнення, тому буде намагатися підготувати лінію оборони за Дніпром і спробувати там затримати просування ЗС РФ».

Івановський не сумнівається, що «українська оборона матиме вогнищевий характер і зосередиться навколо великих міст - київський режим Зеленського постарається «закупорити» там якомога більше цивільних, щоб зробити населення своїми заручниками і «живим щитом».

«АиФ» нервово переживає, тому що «завжди хотілося б знати, наприклад, куди будемо наступати в першу чергу, а куди в другу». «Але сказати, не заглядаючи в карти Генштабу РФ, зробити це неможливо, а значить залишається тільки припускати. Західні експерти, до речі, теж роблять свої припущення, але у них чомусь знову все впирається в «казус погоди»: чи то російські війська почнуть наступати, по морозу, коли дороги підмерзлі, чи то будуть чекати тепла і «зеленку».

«З нашою армією це не працює, - заспокоює Івановський. - Тут навіть не треба брати приклади з досвіду Великої Вітчизняної війни, за роки СВО накопичено власний досвід - ЗС РФ можуть наступати, як взимку, так і влітку, тобто цілий рік. Звичайно, фактор погоди зовсім скидати з рахунку не варто, але не варто і забувати, що це палиця з двома кінцями і впливає, як на наші війська, так і на армію противника. А коли за нами стоїть реальна сила, то міркувати, що мороз може завадити рухатися вперед, якось несерйозно».

«АиФ» та Івановський продовжують гіпнотизувати: «Просування в Запоріжжі йде своїм чередом. Війська угруповань «Дніпро» та «Схід» впевнено відбивають у противника кілометр за кілометром рідні землі. Основною метою є, звичайно, Запоріжжя. Основна і велика його частина знаходиться на лівому березі Дніпра, а значить, форсувати річку для початку штурмових дій не доведеться. При цьому зараз ніхто не береться міркувати, як він буде проходити. Місто величезне. З моменту боїв за Маріуполь ЗС РФ настільки великі населені пункти у противника не відбивали. Запоріжжя буде першим, після Маріуполя, за весь час СВО».

«АиФ» діловито міркує: «Якщо ЗСУ не підуть з міста під загрозою оточення, то Запоріжжя може бути заблоковано з організацією гуманітарних коридорів, а бойовики ЗСУ будуть знищуватися в ході планових зачисток. Втім, це теж тільки один з варіантів плану звільнення міста. Поки ж російські війська наступають на Запоріжжя по декількох напрямках. Звільнено Приморське. Почалися бої за Річкове, а далі Григорівка, що лежить за річкою Конка. Вихід на цей рубіж означатиме, що ЗС РФ наблизяться до Запоріжжя на відстань пострілу практично будь-яких артилерійських систем, і тут дуже багато буде залежати від того, як буде підтримано наступ по східному флангу: з боку Орехова, Гуляйполя і Покровського».

«Зимово-весняна кампанія може стати вирішальною в долі гарнізонів ЗСУ, які засіли в Краматорську і Слов'янську. Першими будуть звільнені Костянтинівка і Добропілля, які також є частиною «фортечної» дуги, як назвали в Києві оборонні споруди слов'янсько-краматорської агломерації. Але жодна «фортеця» Зеленського не змогла встояти під натиском російських військ. Просування до Слов'янська і Краматорська йде з півночі, з боку Харківської області, і з боку Червоного Лиману. Коли місто буде взято, вся увага буде зосереджена саме на Слов'янську і Краматорську. Звільнення цих міст покладе край окупації Донбасу військами українських націоналістів», - мріє «АиФ».

«Юз – німецький підприємець»

Віддана Кремлю газета «Комсомольская правда» 13-й рік переконує росіян, що «повернення Донбасу в економіку РФ стане потужним поштовхом для її розвитку». Оскільки цей самий «поштовх» за всі роки російської окупації чомусь ніяк не проглядається, «КП» вкотре шукає, хто б підтвердив, що «потужний поштовх» все ж таки не за горами. Ось і вирішила газета зателефонувати російському академіку, колишньому головному санітарному лікарю РФ Геннадію Онищенку, оскільки він – ще й «президент земляцтва донбасівців Москви», та ще й «Герой праці ДНР».Онищенко, який за радянських часів здобув вищу освіту в Донецькому медінституті, пафосно нагадує, що «з високою відповідальністю ставиться до приналежності до славного Донбасу».

На запитання газети, чого він чекає, «якщо говорити про ваш Донбас», Онищенко відповідає: «По-перше, чекати – це непродуктивна форма. Треба робити все, що від нас залежить, для того, щоб Донбас швидше повернувся на своє історичне місце, яке він займав у Радянському Союзі. Тому що він є прямим породженням СРСР».

Академік Онищенко нагадує відоме будь-якому школяреві, що «в дореволюційний час була створена Юзівка», але раптом заявляє безглузде: «Юз – це був німецький підприємець…».

Але, не звертаючи уваги на те, що назвав засновника Донецька британця Джона Юза «німецьким підприємцем», 75-річний Онищенко продовжує: «Але справжній розвиток Донбасу, як одного з провідних регіонів СРСР, проявився саме в радянські часи. Це металургія, вугільна промисловість, висока хімія... А, найголовніше – це був один із радянських регіонів, де працювало багато вишів. І зараз у нас там 26 великих навчальних закладів... Які готують і гуманітаріїв, і, перш за все, звичайно, медиків, інженерів, металургів... Таких фахівців, які займаються космосом, військово-промисловим комплексом і так далі...».

«КП» з явним задоволенням нагадує, що «академік Онищенко був серед тих, хто домігся присвоєння вишам Донбасу статусу федеральних – завдяки цьому випускники тут отримують дипломи загальноросійського зразка. Геннадій Григорович кілька разів виїжджав до ДНР, щоб вручати їх щасливим випускникам».

А «донецький» академік Онищенко, який не пам'ятає, ким був Джон Юз, впевнено обіцяє: «Донбас ніколи не залишався в боргу, його повернення - і географічне, і справжнє - в економіку Росії стане потужним поштовхом для її подальшого розвитку».