«Все гостріше постає питання, чому не вдається домовитися з Китаєм про припинення поставок Києву». Російські ЗМІ про Україну

Повідомлення про підозру колишньому голові Офісу президента України Андрію Єрмаку, звісно, миттєво стало темою практично всіх російських ЗМІ. Офіційне видання уряду РФ - «Российская газета» - переконана, що «скандал із Єрмаком Зеленський спробує придушити посиленням провокацій проти Росії». «Це не єдиний прихований конфлікт в українській політиці, де Зеленський після торішнього грубого зіткнення з антикорупційною вертикаллю більше не є монопольним вершителем доль», – втішає себе газета російського уряду.

«Кому вигідно і як позначиться»

«…У подробицях справи та нових прослуховуваннях, що підкріплюють звинувачення, немає нічого, що могло б стати несподіванкою для української громадськості. Хіба що вони знову можуть відзначити бідність мовлення та архітектурний смак своїх правителів, далекий від українських кліматичних реалій і традицій. Сильніше по іміджу Зеленського та його друзів б’ють інші факти: що проектування та будівництво розпочалося майже відразу після їхнього приходу до влади; що напередодні початку СВО того ж Єрмака більше цікавила не зовнішня політика, а вибір інтер’єрів для вілли; нарешті, що після початку війни роботи не припинилися, а лише інтенсифікувалися. Втім, ці нюанси кримінальним кодексом не оговорюються, тому підозра Єрмаку, якщо вдуматися, пред'явлена дріб'язкова — якихось 10 мільйонів доларів, які не були належним чином відображені в бухгалтерії. У порівнянні з масштабами крадіжок усієї зграї, які поважна публіка собі небезпідставно уявляє, це майже ніщо. Але й за цю помилку Єрмаку, тим не менш, загрожує від 8 до 12 років ув’язнення», - незадоволено заявляє «Российская газета».

І продовжує «аналізувати»: «Відправивши у відставку Єрмака і формально перерозподіливши повноваження в уряді та офісі, Зеленський ніби зняв гостроту конфлікту, і більше того, навіть уклав певну кулуарну угоду про ненапад з керівниками НАБУ та САП, які й самі перед українським законодавством виявилися небезгрішними. Але ось Єрмака далеко від себе не відпустив, і той зберіг доступ до його тіла загалом і вух зокрема, а разом з цим і вплив на виконавчу владу та грошові потоки. У тому числі на оборонне замовлення через колишнього міністра стратегічних галузей, а нині радника президента Камишина, і голову агентства оборонних закупівель та державного оператора тилу Жумаділова. Їхні інтереси неминуче вступають у суперечність із планами освоєння європейських мільярдів, які будує міністр оборони Федоров - людина, яка віднедавна не надто залежить від Зеленського та Єрмака».

«РГ» впевнена, що «це не єдиний прихований конфлікт в українській політиці, де Зеленський після торішнього грубого зіткнення з антикорупційною вертикаллю більше не є монопольним вершителем доль, а лише главою одного з кланів — нехай і найвпливовішого».

«Є ще «соросята» та олігарх Пінчук, до чиєї орбіти зазвичай зараховують того самого Федорова; живий і активний Порошенко; у Арахамії є своя клієнтела, а Буданов працює над створенням власної партії. Нарешті, хоч і в розібраному стані, але все ще зберігає лояльність ізольованому патрону оточення Коломойського. Ситуація склалася так, що інтереси цих груп впливу, і у випадку з «соросятами» це найбільш явно, все більше не збігаються з характерною жадібністю Зеленського», - підкреслює урядова газета.

Вона наполягає, що «сьогодні серед обізнаних українських експертів ходить гіпотеза, що висунути підозру Єрмаку і порушити пакт із Зеленським керівників НАБУ та САП буквально змусили».

«Це результат розколу всередині самої антикорупційної вертикалі, така собі революція знизу, де кришталево чесні та процесуально незалежні агенти й прокурори почали самостійно передавати записи прослуховувань з квартири Міндіча «Українській правді» та всім охочим, щоб чинити тиск на керівництво й зробити арешт Єрмака неминучим. Питання щодо моральної чистоти цих героїв є спірним, зате добре відомо, що відбирала їх на роботу кваліфікаційна комісія з сертифікованих європейських експертів», - зло іронізує «РГ».

«Тим простіше відповісти на питання, з ким на Заході узгоджувалася і за замовчуванням була схвалена нова фаза тиску на Зеленського через справу «Мідас». Досить згадати, що саме після розмови з Макроном і фон дер Ляєн Зеленський минулого літа покірно відкликав закон про фактичну ліквідацію НАБУ та САП, і що європейці сьогодні вимагають від нього поступитися на їхню користь контролем над МВС, прокуратурою та судами, включаючи — увага! — навіть конституційний… Приборкати нахабу, зробити його номінальним лідером, змусити знову грати роль, вибити з голови амбіції «нового Черчилля» і зв'язати, по можливості, злодійські рученята — така кінцева мета Європи, що дає гроші на війну, у відносинах із Зеленським. Але про ганебну відставку, знищення публічного образу, в який глобалісти так багато вклали, розкриття махінацій, корупції та іншої брудної таємниці мови поки що не йде. Зеленський просто повинен цього боятися і пам'ятати, що на «плівках Міндіча» є і його голос», - лицемірно переконує «РГ».

«Як підозра щодо Єрмака позначиться на внутрішній та зовнішній політиці України - стане відомо найближчими днями: чи буде Зеленський домагатися від Ради ухвалення законів, яких вимагають ЄС і МВФ, чи відправить у відставку Умерова або, навпаки, стане на захист друзів і почне контратаку на антикорупціонерів через СБУ - сценарії можуть бути різні і навіть комбіновані. Що можна передбачити впевнено - внутрішній скандал він традиційно гаситиме ескалацією на полі бою та посиленням провокацій проти Росії», - впевнена підконтрольна Кремлю газета.

«Його попередили»

Газета «Московский комсомолец» з очевидною радістю підхопила ще один «український» скандал: «Розгромне інтерв’ю Мендель стало сигналом простроченому».

Якийсь «військовий експерт» Василь Дандикін у розмові з «МК» розтлумачив, чи означають події навколо Єрмака та Мендель «спробу примусити Зеленського до миру і чи варто чекати найближчим часом підписання мирного договору».

Дандикін наполягає, що «гучні події» з підозрою Андрія Єрмака та інтерв’ю Юлії Мендель «пов’язані з протистоянням Лондона і Вашингтона».

«Європа, з огляду на те, що США відсторонилися від війни в Україні (не враховуючи продаж зброї за великі гроші, що приносить нам великі неприємності), почала перетягувати ковдру на себе. Тобто європейці намагатимуться замінити американців, зокрема як посередників у мирних переговорах. В результаті війни на Близькому Сході заробітки сильно впали і щоб тримати своє населення в тонусі, американцям потрібно зобразити, що вони взяли участь у мирних переговорах і зробили свій внесок у мир, яким вони його собі уявляють. Зеленський їм явно заважає. Кримінальна справа стосовно Єрмака, нищівне інтерв'ю Такеру Карлсону колишнього прес-секретаря Зеленського, звичайно, певний сигнал. Слідом за Єрмаком можуть піти сам Зеленський і його дружина. Тому що Єрмак насправді дуже багато знає», - міркує кремлівський «експерт».

При цьому він не впевнений, що «таким чином намагаються змусити Зеленського сісти за стіл переговорів».

«Не факт, що це станеться. Дуже багато невирішених питань. Та сторона вимагає демілітаризованої зони. А це означає, що на територію України мають увійти миротворчі війська, під якими маються на увазі війська НАТО. Крім того, у самій Європі є прихильники миру, а є затяті противники. Там розбрат і хитання. Наш президент сказав про повноцінний мир, а не про перемир’я, і він навіть готовий зустрітися із Зеленським для підписання документів, коли все буде підготовлено... Тут, звичайно, йде певна гра і, можливо, прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо не просто так на парад Перемоги приїжджав. Хоча, звичайно, він заявляв, що приїзд пов'язаний із вдячністю воїнам-визволителям у Другій світовій війні, але він також міг привезти якесь послання Кремля в цей колгосп під назвою Євросоюз. А тут ще безпілотники почали літати над Прибалтикою. Якщо вони продовжуватимуть це робити, то той самий Таллінн чи Рига можуть нарватися», - філософствує Дандикін.

А на запитання, чи не випадково інтерв’ю колишнього прес-секретаря Зеленського вийшло саме в день висунення звинувачення Єрмаку, він відповідає впевнено, але дуже коротко: «Звісно. Зеленський розлютився, от його й попередили. Очевидно, що зараз активно тривають закулісні ігри».

Однак міркувати про те, хто «попередив» Зеленського і хто бере участь у «закулісних іграх», Дандикін чомусь не став.

«Доб'ємо заразу»

Газета «Известия» опублікувала думку «завідувача кафедри Дипломатичної академії МЗС РФ» Олега Карповича про те, «чому Зеленський робить ставку на продовження конфлікту».

«Завкафедри» впевнений, що, «очевидно, втрачаючи підтримку США, Зеленський намагається грати на загострення».

«Збільшення кількості терористичних ударів по російських містах явно свідчить про те, що київський режим прагне спровокувати нашу країну на непропорційну відповідь, використовуючи власне населення як живий щит. Хоча заява Міноборони РФ про готовність до жорсткого відплати мала б охолодити гарячі голови. Але чи надовго?», - обурюється Карпович.

«Сьогодні Україна опинилася у надзвичайно скрутному становищі. На тлі зростання внутрішніх економічних і політичних проблем наростає масове невдоволення «президентом» Зеленським, який вже давно вичерпав свій термін. Керівник його офісу, якого в РФ визнано терористом, Кирило Буданов веде відверту гру, спрямовану на підрив позицій власного начальника. Продовжує по спіралі розвиватися корупційний скандал із «плівками Міндіча», що завдає все нових ударів по правлячому угрупованню. На цьому тлі Захід поступово втрачає надію на використання українського проєкту для нанесення Москві стратегічної поразки. Підтримка Києва перетворилася виключно на черговий спосіб збагачення корпорацій ВПК, їхніх лобістів та окремих кар’єристів, які зробили ставку на русофобську риторику», - переконує «завкафедри».

Він нарікає, що «розігруючи українську карту, європейським елітам вдалося повалити уряд Віктора Орбана і вирішити інші внутрішні завдання».

«Але куди рухатися далі - велике питання… Політичні еліти Старого Світу дедалі менше переймаються Україною і дедалі більше - власним виживанням. У свою чергу, Вашингтон остаточно переключився на Іран. Джаред Кушнер і Стівен Віткофф досі не можуть доїхати до Києва, Трамп продовжує робити вкрай роздратовані заяви на адресу Зеленського. Позиції республіканців напередодні виборів до Конгресу виглядають вкрай хиткою, і надмірне втручання у справи України навряд чи додасть очок непопулярному президенту, який готується до перетворення на «кульгаву качку». Трамп не може не розмірковувати про свою політичну спадщину, і можливість відновлення відносин з Москвою в цьому контексті здається досить перспективною», - втішає читача Карпович.

«З раціональної точки зору, всі ці фактори мали б спонукати Зеленського повернутися за стіл переговорів. Але він перебуває під тиском як свого корумпованого оточення, так і певних тіньових покровителів у західних країнах, зацікавлених у продовженні війни до останнього українця... Сьогодні в Україні ми стикаємося не з серйозними опонентами, а з поборниками нацистської ідеології, позбавленими совісті та принципів. У результаті у нас немає альтернативи досягненню цілей СВО. Тільки ліквідувавши цю загрозу, ми віддамо належне пам'яті великих предків і доб'ємо нацистську заразу», - пафосно проголошує кремлівський «дипломат».

«Китайський фактор»

Шовіністичний телеканал «Царьград» знову побачив «вирішальний поворот у СВО» - цього разу тому, що «Зеленський вирішив пограти з Китаєм у хованки», співпрацюючи з Тайванем.

«Чим довше триває СВО, тим значнішим стає «китайський фактор». Формально КНР дотримується в українській кризі нейтралітету, проте насправді відіграє величезну роль у бойових діях. А тут ще й Україна робить свою китайську ставку, на якій може як багато виграти, так і «прогоріти». Питання в тому, скільки у Зеленського накопичилося нахабства і які накази йому надходять із Заходу», – із тривогою заявляє «Царьград».

Він запевняє, що «китайці, які живуть на острові Тайвань, що не визнає владу Пекіна, воюють за київський режим».

З посиланням на «західну пресу» «Царьград» повідомляє, що «з одного боку, Україна офіційно не визнає Тайвань як окрему державу, з іншого – Тайбей не хоче давати зайвого приводу Пекіну для загострення відносин і не поставляє товари військового призначення безпосередньо до Києва».

«Вже кілька підрядних фірм (американських - ось це «дивно», правда?) поєднують досвід і рекомендації українських інструкторів із виробничими потужностями Тайваню, розробляючи на острові нові моделі як БПЛА, так і морських ББК (багатофункціональних безпілотних катерів)… Але чому Тайвань так прихильний до київського режиму? Логічно було б припустити, що як частково визнана держава, яка не згодна з владою «центру», симпатії Тайваню мають бути на боці ДНР і ЛНР. Ситуацію докорінно змінюють дві обставини. По-перше, безпека Тайваню більш ніж цілком залежить від військових гарантій США, і проводити в українському питанні якусь іншу лінію, крім надісланої з Вашингтона, Тайбей не може. А по-друге, не хоче, тому що в українській кризі бачить себе по той же бік фронту, що й колишня УРСР: уламок великої Імперії, який волею історичного непорозуміння отримав незалежність і зараз закликається до порядку «великою Батьківщиною», - міркує «Царьград».

І нагадує, що «саме тому Тайбей уже 25 лютого 2022 року офіційно приєднався до всіх санкцій колективного Заходу проти Росії, засудивши СВО та заявивши про розрив усіх економічних відносин - від продажу росіянам процесорів до закупівлі у них природного газу. І вже до кінця 2023-го офіційні представники Тайваню відзвітували про передачу Україні «пожертв» на 110 млн доларів».

Тут же «Царьград» знаходить «підводні камені військового співробітництва Києва і Тайбея», оскільки, «якщо отримає підтвердження передачі Тайваню досвіду і практичних напрацювань у бойовому використанні БПЛА і ББК, це стане чудовою новиною для Росії».

«У такому випадку реакція Китаю, який залишається головним постачальником комплектуючих для дронів як до Росії, так і на Україну, буде передбачуваною. У відповідь на допомогу «сепаратистам» у збройному опорі законному центральному уряду Пекін перекриє постачання запчастин до Києва. А це означає істотне ослаблення безпілотного потенціалу України, що є головною проблемою в процесі досягнення цілей СВО», - сподівається «Царьград».

«…Прибуток - це прибуток, але якщо йдеться про військову співпрацю проти Китаю, навряд чи голова Сі дозволить собі таке через фінансові обмеження. Чи усвідомлює Київ ці ризики? Безумовно. І тим не менш робить крок за кроком на шляху військово-технічної співпраці з Тайванем та неминучої конфронтації з Китаєм. Стратегія зрозуміла як з боку України, так і з боку Тайваню, але при цьому відверто самогубна з точки зору перспектив різких дій у відповідь з боку Китаю. Що означає для Києва такий сценарій, зрозуміло. Але й Тайбей не може не розуміти, що використання всього наявного у українського союзника безпілотного досвіду не зможе перехилити шальки терезів на користь Тайваню, якщо/коли Китай розпочне свою спеціальну військову операцію з повернення нерозумних остров'ян у рідну гавань», - запевняє «Царьград».

«Можливо, Тайвань і Україна перебувають у ситуації, яку приказка описує як стан чотирилапих улюбленців: все розуміють, та нічого сказати не можуть. У обох союзників один спонсор - США. Саме його інтересам Київ і Тайбей повинні служити, його логіці слідувати… Американці цілком можуть одночасно і пощекотати нерви Китаю, змусивши його на якусь надмірно емоційну реакцію, і нагадати Києву, від кого він залежить. При цьому не можна відкидати й варіант, що на тлі запаморочення від уявних і реальних успіхів (або ще від якихось біохімічних факторів) Зеленський готовий потягнути китайського дракона за вуса. Тим більше що той дійсно не демонстрував поки готовності карати нахаб не на словах, а на ділі. І зміцнити главу київського режиму в його планах міг той самий безперешкодний продаж Пекіном Києву комплектуючих для БПЛА», - припускає кремлівський телеканал.

«Що залишається Росії? Та як завжди – воювати за Перемогу, за ворогом стежити обома очима, як і за союзниками. Хоча, звичайно, питання, чому не вдається домовитися з Китаєм про перекриття поставок на Україну, чим довше СВО, тим гостріше», – визнає «Царьград».