«Давно пора зрівняти з землею Рені. Румуни збудяться, сморід буде неймовірний». Російські ЗМІ про Україну

Газета «Московский комсомолец» незадоволена: атакою безпілотників на НПЗ у Туапсе «противник спровокував ще одну серйозну подію - внаслідок атаки сталася масштабна пожежа». Якийсь «військовий експерт» Василь Дандикін запевняє газету, що цими ударами Україна «свідомо домагається екологічної катастрофи в Чорному морі», і називає «низку об'єктів в Одесі, знищення яких виявиться дуже болючим для київського режиму»...

«Пошаманити» над «Сатаною»

«Зверніть увагу, що через Чорне море над південними регіонами літає найбільше, - зазначає «Московскому комсомольцу» Дандикін. - ЗСУ всіляко намагаються зірвати курортний сезон на Кавказькому узбережжі та, звісно, у Криму. Дістається й Севастополю, до якого у бандерівців особливе ставлення, оскільки саме звідти починалася «Кримська весна». І, звичайно, їм абсолютно байдуже, що Чорне море - це спільне море для Туреччини, Болгарії, Румунії, Грузії. Зрештою, Україна поки що має вихід до Чорного моря. Вони про це абсолютно не думають».

Дандикін запевняє, що «зараз там працюють наші вогневі групи та роти безпілотників, точно знаю, що працюють добре - активно збивають дрони».

«Але в будь-якому разі необхідно зміцнювати захист таких об’єктів, як НПЗ, додатковими системами ППО, наприклад, «Панцирями» нової модифікації, мобільними вогневими групами. Губернатор Севастополя Развозжаєв закликав громадян активно вступати до цих мобільних вогневих груп. Те, що ефект від мобільних груп є, можна бачити на прикладі нашого прикордоння, де вони працюють у Брянську, Бєлгороді, Курську. Але чекати, що безпілотників стане менше, з огляду на залучення до виробництва дронів для потреб України всієї Європи, очевидно, не варто. Загалом, звичайно, потрібно знищувати операторів дронів. Без цього ніяк не обійтися. Потрібно знаходити місця на суміжній території, де їх готують», - повчає «експерт».

І пропонує вчинити дуже просто: оскільки «ризик екологічної катастрофи супротивнику «по барабану», нам треба завдати удару по Одесі так само потужно».

«Ми, звичайно, дуже бережемо природу, перелітних птахів та інше. Але американці не берегли в Ірані ні солов’їв, ні лелек», - діловито додає Дандикін.

На запитання газети, «чи є чим вдарити по Одесі», заспокоює: «Є, звичайно. Про «Орєшнік», «Кинжали» не раз уже говорили».

І називає місця, удар по яких «став би максимально болючим для супротивника» - «У першу чергу треба бити по мостах. Можна вдарити по одному мосту і перерізати Одесу та Одеську область навпіл. Давно пора зрівняти з землею Рені. Румуни, звичайно, збудяться. Сморід буде неймовірний. Європа його обов'язково підхопить. І що? Ми вже об'єктивно воюємо з НАТО».

«Крім того, у противника все ще працює залізничний транспорт. Казали, що ми б’ємо по локомотивах, але якщо вони продовжують курсувати, значить, треба посилити удари, зокрема, і по цих цілях. Відповідати треба обов’язково, на всіх напрямках. І тут усі засоби підійдуть, включаючи, можливо, найнезвичайніші, якщо інші не дають результату. Нещодавно пропонували зняти ядерну боєголовку з великої ракети… В арсеналі Ракетних військ стратегічного призначення є ракети РС-24 «Ярс» з боєголовкою в одну тонну, а також ракети РС-18 (за західною класифікацією «Стилет», маса бойової частини 4 тонни) і РС-20 (за західною класифікацією «Сатана», маса бойової частини 10 тонн)», - хвалиться «експерт».

На запитання, чому ЗСУ «тероризують» Південь Росії, а по центру практично нічого не прилітає», Дандикін відповідає з побоюванням: «за допомогою Заходу противник може зліпити далекобійні ракети».

«Це можуть бути примітивні, дозвукові ракети, але з дальністю польоту до тисячі кілометрів. І те, що зараз летить на той самий Севастополь, Туапсе, Усть-Лугу, вони можуть скерувати й на Москву. Зупинити бандерівців може лише сила, без жодних сентиментів. Інакше така ракета з’явиться», - насторожено зазначає «експерт».

«Фламінго» у них вже є. Це досить велика «дура», але може з'явитися ще щось. Грошей вони не шкодують, так само як і своїх людей - мільйоном більше, мільйоном менше - яка Зеленському різниця?», - додає Дандикін явно для заспокоєння.

«Ідеальний образ майбутнього президента»

«Газета.Ру» вирішила оцінити, «чи варто чекати на «палацовий переворот» в Україні, і яку роль у ньому може відіграти Кирило Буданов».

«Минуло майже півроку з того моменту, як в Україні розгорівся «Міндичгейт»… Щоб вибратися з ями, президенту України довелося пожертвувати найближчим соратником - Андрієм Єрмаком. На його місце прийшов помірний опонент Зеленського, голова ГУР України Кирило Буданов. Кабмін Зеленського частково оновився за рахунок введення туди ще одного умовного опозиціонера - Михайла Федорова, який обійняв посаду голови Міністерства оборони. В обмін на це антикорупційні органи НАБУ та САП призупинили наступ на самого Зеленського. На цьому гостра фаза політичної кризи в Україні минула. Однак вертикаль влади в країні докорінно змінилася. Найяскравішою ознакою змін стало сходження політичної зірки Буданова. Новий глава Офісу президента України спочатку зайвий раз не з'являвся на публіці, проте з часом, здається, почав «входити у смак», - судить «Газета.Ру» з московської дзвіниці.

І переказує так, як їй зручно: «Весь квітень Буданов буквально «ходив по лезу» зі своїми політичними заявами. Поки Зеленський готувався до невизначено тривалих бойових дій, глава його офісу запевняв, що переговори з Росією йдуть добре - а мир вже незабаром настане. Зеленський хвалився «проривними» українськими технологіями. У цей час Буданов говорив, що ніяких технологій не існує й натяку. Також він згадував про те, що мобілізація в Україні проходить вкрай складно - досить незвичайне зізнання для людини з керівництва держави, що воює».

«Газета.Ру» впевнена, що «глава Офісу президента України активно вибудовує свій публічний імідж. У західних ЗМІ його зображують «героєм війни» і головним «голубом» у команді Зеленського. Мовляв, саме Буданов наполягає, що конфлікт з Росією час закінчувати - тоді як решта «команди Єрмака» вимагає продовжувати до перемоги. Для внутрішньої аудиторії піарники Буданова розповідають історії про те, як він нібито особисто здійснював військові вилазки на територію Росії та ухилявся від наших дронів у Чорному морі».

«Виглядає як ідеальний образ майбутнього президента. Для України політичні амбіції Буданова - це «секрет Полішинеля». Його особисті рейтинги можна порівняти з рейтингами іншого улюбленця української публіки - Валерія Залужного. Буданов любить публічність. Вважається, що свою минулу роботу в ГУР він використовував, зокрема, для налагодження особистих контактів із командою Трампа. А всередині України його підтримує значна частина партії «Слуга народу» - включаючи лідера її фракції у Раді Давида Арахамію. Вважається, що «підпільна» робота Буданова якраз стала однією з причин, чому Зеленський включив його до команди. Якщо від Залужного він просто позбувся, відправивши його до Британії, то з колишнім головою ГУР вчинив за принципом «тримай друзів близько, а ворогів - ще ближче. Щоб ненароком не пропустити внутрішньоелітний бунт», - вважає «Газета.Ру».

І звертає увагу на «інший ризик: посада глави Офісу президента України фактично повноцінно ввела Буданова у велику гру і додала йому апаратної ваги, яку той зможе в будь-який момент обернути проти Зеленського».

«І привід для цього може з’явитися набагато раніше, ніж думає президент України. Каменем спотикання тут можуть стати, як не дивно, переговори з Росією. Повільний відступ на фронті чинить гнітючий вплив на українські еліти. Значна їхня частина вже зараз не бачить перспектив у подальшому протистоянні і «на кухнях» висловлюється за широкий компроміс із Москвою. І тим самим вступає у все більш жорстке протиріччя з позицією Володимира Зеленського. Історія воєн XX століття показує, що подібні заворушення можуть закінчитися для непоступливого лідера вельми сумно. Коли невдоволення досягне критичної маси, внутрішньоелітна опозиція або попросить його піти з дороги по-доброму. Або просто вб'є. Це називається «палацовим переворотом», - із задоволенням заявляє московське видання.

«У випадку з Україною такий сценарій донедавна здавався щонайменше важким для реалізації. Адже фігури, яку можна було б протиставити Зеленському, не було. Залужний - не береться до уваги, він досить швидко усунувся від будь-якої політичної боротьби. А ось амбітний і не цілком керований Буданов підходить на роль «тарана». Він активно продає себе пацифістській частині українського суспільства. Тож питання вже не в тому, чи відбудеться «палацовий переворот». Питання в тому, коли він відбудеться», - наполягає «Газета.Ру».

«Для Росії, втім, немає великої різниці, хто сидітиме в кріслі президента України - Зеленський, Буданов чи хтось інший. У нинішній українській еліті в принципі не залишилося дружніх нам політиків. Будь-яка адміністрація на Банковій буде в тій чи іншій мірі ворожою до Москви. Тому до теми потрібно підходити з точки зору сухих прагматичних міркувань. Якщо умовний Буданов волею чи неволею сприятиме закінченню СВО на наших умовах, то йому залишиться тільки побажати удачі», - поблажливо підсумовує московське видання.

«Відволікаючий маневр»

Шовіністичний телеканал «Царьград» заявляє, що «у західних штабах давно зрозуміли, що вимога Москви повернути залишки Донбасу - це відволікаючий маневр, який сам по собі не несе жодних стратегічних вигод і не вирішує завдань, що стоять перед російською армією».  

«Швидше це така політична вимога. Мабуть, визначивши Донбас як умову початку мирних переговорів, Москва просто зняла з себе завдання штурму найбільш укріплених ділянок фронту. Це повністю відповідає військовій науці, а також історичному досвіду. А стратегія київського режиму повністю відповідає концепції Адольфа Гітлера про створення міст-фортець. «Місто-фортеця», як кажуть його українські послідовники. І цілком логічно, що росіяни застосують перевірену практику обходу цих «фортець». Таким чином, стає очевидним, що російська армія піде на Запоріжжя, яке такою «фортецею» не є, при цьому контроль над усією Запорізькою областю забезпечить росіянам зручний плацдарм на правому березі Дніпра, з якого можна виходити на оточення Дніпропетровська, Херсона і навіть Миколаєва», - малює стратегічні плани «Царьград».

І підкреслює, що «рельєф місцевості там дозволяє ставити перед військами завдання щодо відсікання від України всього Північного Причорномор'я, яке в Росії називають Новоросією». 

«Загалом, аналізуючи досвід минулих воєн, які вела Росія, можна стверджувати, що російська армія, яка переважає супротивника чисельністю, володіє ініціативою та панує в повітрі, просто почне захоплювати міста, в яких немає жодної української армії. Таким чином локалізуючи місця дислокації ЗСУ та залишаючи в блокаді найбільш укріплені райони. У всякому разі, у минулі війни вона так і чинила. І можна з упевненістю стверджувати, що структура ЗСУ, побудована за принципом конвеєра, у цій ситуації завалиться. А без людей жодна західна техніка працювати не буде», - заспокоює «Царьград», запевняючи, що «до таких висновків приходять і фахівці НАТО, так вони бачать розвиток подій».

«І погіршує ситуацію те, що Росія залишається володарем другого у світі арсеналу ядерної зброї. А за засобами її доставки, напевно, і лідером серед ядерних держав. І якщо виходити з того, що головний козир ніхто ніколи не демонструє до його бойового застосування, то в арсеналі Росії є щось серйозніше за «Орєшнік». Хоча й його було б достатньо, щоб зруйнувати військово-промисловий комплекс, що працює на Україну за її межами», - лякає «Царьград».

І знову наголошує, що й у НАТО «вважають, що затяжна війна на виснаження, тим більше такими засобами та методами, які застосовує Росія, - не більше ніж введення противника в оману перед рішучим ударом».

«І єдиною можливістю не допустити нищівної та швидкої перемоги Росії західні аналітики вбачають проведення мирних переговорів. Врятувати київський режим може лише організація «мирного процесу», під час якого Москву заманюватимуть економічними вигодами. Головне ж завдання цього «мирного процесу» – не дати Росії перейти до активних бойових дій із використанням її технологічної та чисельної переваги. А простіше кажучи – змусити російську армію неквапливо стукати головою в укріплені райони Донбасу, поки західна коаліція встановлює контроль над морською логістикою і вибиває логістичну інфраструктуру Російської Федерації. Саме це, а не щось інше, є головною військовою метою колективного Заходу і НАТО», – розкриває «Царьград» «підступні» плани Заходу.

«Таким чином, вони там усе прорахували, вони там усе розуміють. Вони навіть знають, як цьому протидіяти. Але рішення все одно залишається за Росією. Бо якщо Росія діятиме, як вони там передбачають, то нічого вони протиставити не зможуть. І вони про це знають. Їм підказав історичний досвід», - пафосно підсумовує кремлівський телеканал.

«Ближче до осені»

До теми «мирного процесу» повертається й газета «Известия».

«Незважаючи на паузу в контактах, Москва, як і раніше, зацікавлена в продовженні мирних переговорів щодо України. Майданчиками для проведення нових раундів можуть знову стати країни Близького Сходу, зокрема Саудівська Аравія, вважають у російському МЗС», - заявляє газета.

«Звичайно, можливі будь-які варіанти. Ми дуже вдячні всім нашим партнерам на Аравійському півострові, які допомагають у врегулюванні українського конфлікту та пропонують свої послуги. І, природно, якщо така необхідність виникне, ми знову звернемося до наших партнерів, зокрема до Саудівської Аравії, за такою підтримкою», - цитують «Известия» заступника глави МЗС РФ Георгія Борисенка.

За його словами, «контакти РФ і Саудівської Аравії щодо України можуть відбутися вже в червні».

Однак опитані «Известиями» московські «експерти» впевнені, що «шанси на те, що переговорний процес відновиться найближчим часом, досить низькі».

Якийсь «політолог, член Ради при президенті РФ з міжнаціональних відносин» Богдан Безпалько нагадує, що «з української сторони пролунали пропозиції провести переговори в Азербайджані».  

«Але який порядок денний? Що нового пропонує українська сторона? Вона знає позицію російської сторони. Відповідно, навіщо російській делегації туди їхати? Просто для участі та продовження самого переговорного процесу? Тут немає якоїсь гострої необхідності, тому мені здається, що зараз це просто малоймовірно», - скептично зазначає Безпалько.

З ним погоджується «експерт фінансового університету при уряді РФ» Денис Денисов: «Ми бачимо і знаємо позиції сторін. Одні з ініціаторів цього процесу – представники Сполучених Штатів – дистанціювалися у зв’язку з подіями в Ірані. Тож, виходячи з того, що Росія та Україна наразі не висувають ініціатив щодо двосторонніх контактів або якихось інших переговорних форматів, виявляється, що волі з боку залучених сторін як такої немає. Як наслідок, ми бачимо стагнацію процесу».

Обидва «аналітики» підкреслюють: «Зеленський зараз не готовий йти на компроміси не тільки в діалозі з РФ, але й зі США - раніше він публічно засумнівався в тому, що Дональд Трамп може бути гарантом миру в Україні».

Мабуть, через брак московських «експертів» газета «Известия» змушена цитувати екс-нардепа України Олега Царьова, який втік до РФ. «Трамп, з точки зору Зеленського, - збитий льотчик, «кульгава качка». У нього Верховний суд забрав регулювання мит, і він загруз в Ірані. З точки зору Зеленського, вибори до Конгресу він програє, тому він так поводиться. А грошей йому Європейський союз уже виділив достатньо для того, щоб він понад два роки вів війну. Він ще припускає, що після того, як Трамп програє вибори до Конгресу, коли постане питання про імпічмент, його змусять і фінансувати Україну. Тому Зеленський вважає, що він на коні», - міркує Царьов.

На його переконання, «відновлення переговорів щодо України може відбутися ближче до осені, коли, ймовірно, відкриється нове вікно можливостей».