<p style="text-align: justify;">В окупованому Донецьку ситуація з водопостачанням досягла критичного рівня: мешканці отримують воду раз на три дні, стоять у чергах до цистерн, несуть брудну рідину з підвалів, а в багатоповерхівках взагалі тижнями не бачать жодної краплі.</p> <p style="text-align: justify;">Коли на початку липня 2025 року окупаційна адміністрація в Донецьку оголосила новий графік водопостачання – раз на три дні з 17:00 до 21:00 – здавалося, що це тимчасова вимушена міра. Але для багатьох жителів вона стала кульмінацією багаторічної кризи. Основний водогін "Сіверський Донець – Донбас" був зруйнований обстрілами ще у 2022 року, а спорудження альтернативної лінії з Дону не вирішило проблему: навіть російські чиновники визнають, що новий канал задовольняє лише третину потреб агломерації. Зношені труби і великі втрати (до 60 %) перетворюють подачу на справжню лотерею – вода часто просто не доходить до верхніх поверхів.</p> <p style="text-align: justify;">Занадто посушливе літо, висохлі водосховища і зруйновані насосні станції змусили окупаційну владу жорстко нормувати подачу. За чотири години треба встигнути набрати запаси на три дні, наповнити всі можливі ємності, вимитися, попрати одяг і ще залишити воду для туалету. Мешканці називають це знущанням, бо вода нерідко буває відсутня або зникає через годину після запуску.</p> <p style="text-align: justify;">Місцеві паблики публікують чисельні відео та фото з чергами до водовозів, у яких стоять десятки людей з каністрами та відрами.</p> <div class="article__content__img"><img class="" title="" src="/upload/media/2025/07/29/001-1.jpg" alt="" /></div> <div class="article__content__img"><img src="/upload/media/2025/07/29/001_.jpg" alt="" /></div> <div class="article__content__img"> <div class="article__content__img"><img style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto;" src="/upload/media/2025/07/29/002.jpg" alt="" /></div> </div> <p style="text-align: justify;"><em>"Вода мутна, з осадом. Унітаз не змиєш, руки не помиєш. Її подають ривками, а верхні поверхи взагалі нічого не бачать"</em>, — пишуть жителі міста, яке колись приймло "Євро-2012".</p> <p style="text-align: justify;"><em>"Ми живемо в XXI столітті, а ми з чоловіком гріємо воду з каністр на плиті, щоб помитися. Сусіди хворіють — йдуть кишкові інфекції. Це не життя",</em> — пише інша жінка в Telegram-пабліку.</p> <p style="text-align: justify;">Про якість води, яка все ж доходить до кранів, говорити важко — вона жовта, каламутна, з характерним запахом і непридатна навіть для прибирання. Люди розповідають, що вона псує сантехніку, залишає рудий осад, а ті, хто намагається нею митися, отримують подразнення шкіри.</p> <p style="text-align: justify;"><em>"Я не знаю, що це за рідина. Але ми змушені її використовувати. Фільтри забиваються за 3 дні. Діти мають висипи",</em> — пише донеччанка в коментарях до відео на YouTube.</p> <p style="text-align: justify;">У XXI столітті жителі Донецька миються з пляшок, ходять у туалет у пакети та стоять по кілька годин у чергах за водою. Вода — раз на три дні, жовта, з запахом. Це не локальний збій — це повна деградація інфраструктури під російською окупацією.</p> <p style="text-align: justify;"> </p> <p style="text-align: center;"><strong>Хронологія: як Донецьк залишився без води</strong></p> <p style="text-align: justify;">До початку російської агресії Донецьк отримував 94 % питної води через канал "Сіверський Донець – Донбас". За радянських часів цей водогін забезпечував промислові центри, шахти й побутові потреби понад трьох мільйонів жителів. У 2014 році після окупації частини Донеччини ситуація почала погіршуватися: канал часто потрапляв під обстріли, насосні станції знеструмлювали, а ремонти проводилися в аварійному режимі.</p> <p style="text-align: justify;">У наступні роки графіки подачі неодноразово коригували: подекуди воду подавали раз на два дні, подекуди щодня по кілька годин, залежно від стану насосів і безпеки на лінії розмежування. Люди вчилися економити і облаштовувати резервуари для запасів.</p> <p style="text-align: justify;">При цьому треба зазначити, що Україна не припиняла подачу води на окуповану територію. А «влада» «ДНР» не платила за неї Києву, хоча й брала плату з місцевих мешканців.</p> <p style="text-align: justify;">Ситуація різко погіршилася у 2022 році, коли російські війська фактично зруйнували головні споруди каналу, намагаючись перерізати поставку води українським містам. Насосні станції на лінії розмежування були підірвані, а фільтрувальні станції на підконтрольній Україні території перестали передавати воду на окуповану. У відповідь окупаційна влада обіцяла швидко побудувати нову лінію, але навіть через три роки вона так і не запрацювала в повному обсязі.</p> <p style="text-align: justify;">2022 – 2024 рр. пройшли під знаком тимчасових рішень: бурили свердловини, перекачували воду з шахт, запускали малі локальні системи. У червні 2023 року почали будівництво так званого каналу "Дон – Донбас" – труби протяжністю понад 200 км із Ростовської області. За будівництво водоводу відповідав заступник міністра оборони Тимур Іванов, який пізніше був заарештований за отримання хабаря. Кошторис проекту оцінювали в десятки мільярдів рублів, але ні суми, ні графіка робіт не розкривали. За словами місцевих "активістів", роботи затягувалися, техніка простоювала, а труби довго лежали на полях. У 2024 році "влада" рапортувала про запуск каналу, але фактично він дає лише третину (в кращому випадку) від потрібного обсягу.</p> <div class="article__content__img"><img src="/upload/media/2025/07/29/003.jpg" alt="" /></div> <p style="text-align: justify;">Паралельно почали висихати водосховища. Волинцевське та Ханженківське резервуари, з яких черпала воду Донеччина, втратили більшість об'єму: рівень впав на кілька метрів. Посушливі зими й спекотні літа прискорюють випаровування, а без підживлення з Сіверського Дінця водойми перетворилися на мілкі озера. Саме тому графік подачі довелося скорочувати до разу на три дні.</p> <p style="text-align: justify;"> </p> <p style="text-align: center;"><strong>"Струмінь із комашиного члена" і пакети в туалеті</strong></p> <p style="text-align: justify;">Відсутність води перетворилася на меми та жарти, які приховують реальний розпач. Телеграм‑канал зрадниці Тетяни Монтян називає воду, що тече з кранів, "струменем із комашиного члена", а користувачі додають: "добре, що хоч з членом". Ці висловлювання набули популярності навіть у проросійських Z‑блогерів. "Воєнкор" Стешин саркастично зауважує, що у Донецьку "залишається тільки член, який нема в чому навіть намочити".</p> <div class="article__content__img"><img style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto;" src="/upload/media/2025/07/29/004.jpg" alt="" /></div> <p style="text-align: justify;">Ще більш відверті пости з'явилися в телеграм‑каналі колишнього депутата Олега Царьова. Він визнав, що в Донецьку змивати туалеті немає чим – люди вистилають пакети, роблять у них свої справи, а потім викидають їх на смітники, або просто під вікна. У тому ж пості він пише, що новий донський водогін забезпечує лише третину потреб, а промислові підприємства через це не можуть працювати.</p> <p style="text-align: justify;"> </p> <p style="text-align: center;"><strong>Черги, відра і "водні переклички"</strong></p> <p style="text-align: justify;">Соцмережі перетворилися на центр координації і взаємодопомоги. Мешканці створюють чати з назвами "Перекличка вода Донецьк" і буквально чергують, щоб вчасно повідомити: "вода пішла!".</p> <p style="text-align: justify;">Свої історії люди супроводжують фотографіями: багатоповерхівки з пластиковими каністрами біля під'їздів, черги за водою, що тягнуться на квартал, бабусі з відрами. Деякі жителі приходять задовго до початку роздачі й стоять по кілька годин. Вода часто має іржавий колір та пахне болотом. У таких умовах електричні пральні машини залишаються без роботи – люди перуть одяг в тазиках.</p> <div class="article__content__img"><img src="/upload/media/2025/07/29/005.jpg" alt="" /></div> <div class="article__content__img"> <div class="article__content__img"><img style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto;" src="/upload/media/2025/07/29/006.jpg" alt="" /></div> </div> <p style="text-align: justify;">На околицях ситуація ще гірша. За повідомленнями з каналу "Патріот Донбасу", мешканці селища Кринички біля Тореза не бачили воду більше місяця. Донетчани з 3‑го Східного (селище в облцентрі) пишуть, що 80 % чоловіків звідси воювали проти України, але тепер вони благають про елементарне: "Дайте воду, її немає з 18 червня!". Декілька постів показують повну відсутність каналізації: нечистоти витікають на вулиці, а запах поширюється по району.</p> <p style="text-align: justify;">Спостерігачі відзначають, що список населених пунктів, де вода подається раз на три дні, постійно розширюється. До нього входять не лише Донецьк і Макіївка, але й Маріуполь, Харцизьк, Іловайськ, Зугрес та інші міста. В окремих районах Маріуполя графік дуже жорсткий: воду дають по дві години раз на три дні, а чим ближче до моря, тим більше солоного присмаку.</p> <p style="text-align: justify;">Водні черги стали новою реальністю. Люди з різних частин міста об'єднуються в міні‑кур’єрські групи: ті, хто має автомобілі, возять воду родичам і сусідам. Молодь допомагає літнім людям переносити важкі бутлі. Деякі місцеві підприємці почали організовувати приватні водовози – воду продають за високими цінами, непосильними для більшості сімей.</p> <div class="article__content__img"><img style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto;" src="/upload/media/2025/07/29/007.jpg" alt="" /></div> <p style="text-align: justify;">Телеграм‑канали стали не лише майданчиком для скарг, але й для інструкцій. Блогери радять завчасно кип'ятити технічну воду та відстоювати її впродовж 24 годин, використовувати активоване вугілля та марганцівку. Деякі жителі навіть влаштовують саморобні фільтри з піску, вугілля та тканини. Поширюються лайфхаки: зібраний дощ можна зберігати в ваннах, а для миття голови користуватися вологими серветками.</p> <p style="text-align: justify;"> </p> <p style="text-align: center;"><strong>Відкритий лист до Путіна: "Ми не просимо, а вимагаємо"</strong></p> <p style="text-align: justify;">Після запровадження тридобового графіка жителі Донецька відчули, що їхні голоси не чують. 22 липня на каналі "Военкор Котенок" з'явився відкритий лист до Владіміра Путіна. Автори нагадують, що з 2022 року вода подається лише раз на дві доби, а тепер – раз на три, при цьому якість – жахлива: вона каламутна, має брудний осад і не піднімається вище другого поверху. Люди звертають увагу, що донський водогін забезпечує лише 6 % потреб міста, постійно рветься, а воду доводиться купувати по 5 руб. за літр, що вдвічі дорожче, ніж у Ростові. Лист завершується словами: "Ми не просимо – ми вимагаємо. Ви обіцяли нам воду, а отримали лише гарні фонтани".</p> <p style="text-align: justify;">А нещодавно з'явилося звернення до Путіна від дітей Донбасу…</p> <div class="article__content__img"><img style="display: block; margin-left: auto; margin-right: auto;" src="/upload/media/2025/07/29/008.jpg" alt="" /></div> <p style="text-align: justify;">Цей лист став не тільки криком душі, а й лакмусовим папірцем настроїв. Коментарі під постом свідчать, що навіть прихильники "русского мира" обурені – занадто великі черги, занадто дорогі тарифи, занадто багато брехні.</p> <p style="text-align: justify;"> </p> <p style="text-align: center;"><strong>Ко</strong><strong>го</strong><strong> винуватити? </strong></p> <p style="text-align: justify;">На кого жителі спрямовують свій гнів? Версії різні. Частина дописів повторює офіційні наративи про "диверсії ЗСУ", які нібито обстрілюють водогін, – хоча він знаходиться на окупованій території. Інші звинувачують місцевих чиновників і будівельників, які розікрали мільярди на будівництві нового водогону – саме про це пише Царьов, називаючи проект "епічною крадіжкою". Дехто нарікає на корупцію: труби зношені на 100 %, латати їх ніхто не збирається, бо бюджети давно освоєні.</p> <p style="text-align: justify;">Російський воєнкор Котенок у своєму каналі зазначає, що люди чекали на приєднання до Росії вісім років, але отримали гірші умови, ніж мали до "спецоперації".</p> <p style="text-align: justify;">Деякі користувачі обурюються, що на тлі колапсу влада відкриває фонтани й влаштовує світлові шоу. <em>"Як же так?</em> – запитує учасник групи "Типичный Донецк". – <em>Ми тижнями не бачимо води, а вони розбризкують її в центрі міста!". </em>У той час, коли люди економили кожну краплю, окупаційна адміністрація відкрила світломузичний фонтан на площі Леніна і заливала каток.</p> <p style="text-align: justify;"><strong>Існує й інша категорія постів – відверта пропаганда</strong>. Деякі канали звинувачують у водному дефіциті Збройні сили України, називаючи це "водною блокадою". Такі дописи часто супроводжуються фейковими картами, де водозабори позначені на підконтрольній Україні території, хоча фактично вони зруйновані на окупованій частині.</p> <p style="text-align: justify;">Інші канали пропонують "терпіти й чекати" до остаточної перемоги, застосовують гасло "потерпимо заради Росії". Водночас реальні коментатори під цими постами пишуть, що чекати більше неможливо й проблема – в корупції та безгосподарності.</p> <p style="text-align: justify;"> </p> <p style="text-align: center;"><strong>Наслідки для здоров’я та економіки</strong></p> <p style="text-align: justify;">Відсутність чистої води – це не лише дискомфорт, а й загроза здоров’ю. Медики в Донецьку повідомляють про спалахи кишкових інфекцій, подразнення шкіри та алергій. Лікарні змушені обмежувати водні процедури, а персонал використовує одноразовий посуд та серветки замість миття рук.</p> <p style="text-align: justify;"><em>"Сусідка похилого віку знепритомніла на п’ятий день без води. Її врятували діти, що приїхали з іншого району з каністрами. Це все схоже на облогу", </em>— йдеться у повідомленні користувача з Петровського району.</p> <p style="text-align: justify;">Промислові підприємства, особливо хімічні, не можуть працювати без великого обсягу води. Олег Царьов визнає, що обмеження подачі вже зупиняє окремі фабрики та шахти. Енергетика теж під загрозою: Зуївська ТЕС працює на межі можливостей, і без достатньої кількості води для охолодження може зупинитися.</p> <p style="text-align: justify;"> </p> <p style="text-align: center;"><strong>Що далі?</strong></p> <p style="text-align: justify;">Мешканці Донецька нині живуть за календарем, де головні дати – день, коли "йде вода". Вони заповнюють пластикові пляшки, дбайливо підписують їх і зберігають у ванних кімнатах. Хтось купує фільтри й намагається робити запас дощової води. Але всі розуміють: поки не відбудують канал "Сіверський Донець – Донбас", або не знайдуть альтернативне джерело, водний колапс триватиме.</p> <p style="text-align: justify;">Місцеві Телеграм‑канали стали не лише джерелом інформації, а й індикатором настроїв: у них видно, коли терпіння перетворюється на гнів. Навіть під жорсткою цензурою люди знаходять спосіб сказати правду – й дати зрозуміти, що брехливі сюжети про "водну блокаду" не перекриють реальний запах каналізації під вікнами.</p> <p style="text-align: justify;"><em>"Я живу на четвертому поверсі, але вже два роки не користувалася краном – від нього лише повітря,</em> – розповідає Олена, мешканка Петровського району. – <em>Ми з чоловіком носимо воду від сусідів з першого поверху. У нас маленька дитина, тому доводиться купувати бутильовану воду для пиття і готування. Це великі витрати, і ми не знаємо, як довго ще так триватиме".</em></p> <p style="text-align: justify;">Інший співрозмовник, 70‑річний Микола з Макіївки, розповідає, що раніше працював на насосній станції. <em>"Я бачив, як руйнували канал, і як тепер обіцяють невідомо що. Ми пили воду із Сіверського Дінця всі роки, а тепер нас змушують радіти, коли раз на три дні тече жовта рідина. Наші діти виїхали, бо не можуть жити без води".</em></p> <p style="text-align: justify;">У телеграм‑каналі "Донецк 24" читачка ділиться: <em>"У нас вода була годину. Ми не встигли набрати. Тепер чекаємо ще три дні. Чоловік змушений ходити в туалет у пакет, а потім викидати його на смітник. Соромно про це писати, але нехай усі знають, як ми живемо". </em>Такі історії повторюються з району в район, під постами сотні співчутливих коментарів.</p> <p style="text-align: justify;"><em>"</em><em>Чому глава</em><em> ("ДНР", - ред.)</em><em> не домагається прокласти водоводи на Донбас</em><em>і</em><em>, старі, інваліди, негода, які ємності, що ви робите з Донбасом, </em><em>досить</em> <em>брєда</em><em>, дайте воду з крана</em><em>. </em><em>Мені 65, ледве собі ношу на 3 поверх, у мене 2 члени сім'ї неходячи. У мене немає сил носити 88-річним одиноким сусідкам, а їх дуже шкода. ВОДУ В КРАН!</em><em>",</em> - зазначає Наталія Є.</p> <div class="article__content__img"><img src="/upload/media/2025/07/29/009.png" alt="" /></div> <div class="article__content__img"> <div class="article__content__img"><img src="/upload/media/2025/07/29/010.png" alt="" /></div> </div> <p style="text-align: justify;"> </p> <p style="text-align: center;"><strong>Р</strong><strong>егіональні особливості</strong></p> <p style="text-align: justify;">Дефіцит води торкається не лише Донецька. У Горлівці, Ясинуватій та Сніжному воду подають за схожим графіком – раз на дві, або три доби. У Маріуполі, де інфраструктура знищена майже повністю, ситуація також непроста: єдиним джерелом води для міста наразі залишається Старокримське водосховище, рівень якого критично знижується. У місті вже запроваджено режим економії — воду подають лише близько чотирьох годин раз на два дні, дуже часто графік не працює.</p> <p style="text-align: justify;"><em>"</em><em>Але навіть ці мізерні графіки не дотримуються. Води або немає зовсім, або вона тече ледь помітними цівками, або ж її колір жахає – вода кольору крові</em><em>..</em><em>. Місцевих жителів обурює абсурдна ситуація: води немає, а пориви, зокрема каналізаційні, – постійні. Вода тече вулицями, фонтани включають. Щоб якось справитися, деякі шукають природні джерела води, як, наприклад, у районі парку Петровського</em><em>",</em> - зазначив екс-радник мера міста Петро Андрющенко.</p> <p style="text-align: justify;">За оцінками експертів, якщо рівень води у водосховищі знизиться ще більше, до кінця літа місто може опинитися в умовах повномасштабної водної кризи.</p> <div class="article__content__img"><img src="/upload/media/2025/07/29/011.jpg" alt="" /></div> <p style="text-align: justify;">Разом з тим у підконтрольних Україні містах Донеччини, таких як Краматорськ або Слов'янськ, ситуація значно краща. Тут воду подають без перерв, хоча через близькість фронту трапляються аварії та обстріли. Це ще раз підкреслює: <strong>головна причина водного колапсу на окупованих територіях – не відсутність ресурсів, а війна та свідомі дії окупаційної влади</strong>.</p> <p style="text-align: justify;">Ситуація в окупованому Донецьку із водою вже не є побутовою проблемою. Це — гуманітарна криза, що набуває рис екологічного колапсу. Влада не реагує належним чином, населення залишається сам на сам з трагедією, а міжнародні організації фактично заблоковані в наданні допомоги.</p> <p style="text-align: justify;"><em>"Це не локальна аварія. Це — тотальна деградація всього, що ще залишилось від колишньої міської інфраструктури",</em> — коментує донеччанин у коментарі одному з пабліків.</p> <p style="text-align: justify;"> </p>