«Це не клоун - все набагато гірше і страшніше». Російські ЗМІ про Україну

Так звана «Свободная пресса» взяла коментарі у двох прокремлівських «наукових співробітників». Один з них проголошує, що «від територій, включених до складу Росії за Конституцією, ми залізобетонно не відмовимося», а інший - погрожує, що «в територіальному питанні у нас може з'явитися «ядерний» аргумент»...

«Це - не випадковість»

Якийсь Костянтин Блохін – «провідний науковий співробітник Центру дослідження проблем безпеки Російської академії наук» – чомусь нагадує «Свободной прессе», від яких саме «територій, що увійшли згідно з Конституцією до складу Російської Федерації, ми відмовлятися не будемо» – «мова йде про чотири території – ДНР, ЛНР, Запорізька і Херсонська області».

«Майбутнє України залежить від результату переговорів, які ще не починалися, тому робити прогнози про політичний режим Києва зарано. На мій погляд, зміна політичного режиму в Україні навряд чи можлива без взяття російськими військами Києва. Це на сьогодні проблема. Тому російська сторона наполягає на нейтральному статусі України. Хто буде там при владі - неважливо. У цьому полягає компроміс російської сторони», - суворо підкреслює Блохін.

«Треба розуміти, що Трамп - не захисник національних інтересів Росії. Його особисте ставлення до Зеленського негативне, але він влаштовує Європу. Поки влаштовує... Не виключаю, що Трамп при нагоді буде намагатися замінити Зеленського на Залужного», - заявляє «провідний співробітник».

«Яким буде результат - покаже переговорний процес. Але те, що від територій, включених до складу Росії за Конституцією, ми не відмовимося, - залізобетонно», - ще раз підкреслює Блохін.

Ще один кремлівський «вчений» - «провідний науковий співробітник Інституту США і Канади» Володимир Васильєв - відразу попереджає: «Те, що ми бачимо сьогодні - добре продумана американцями стратегія».

«Я б порівняв це з шоу, де чітко розподілені ролі. У Вашингтоні придумали такий сценарій: в Анкориджі наш президент сказав про готовність до компромісів, і Штати подають це як слабкість. Після цього влаштовують виставу в Овальному кабінеті за участю Зеленського і представниками європейської «коаліції бажаючих», які «тиснуть» на Росію ще більше. Все це - з метою отримати результат якомога швидше і схилити Росію до компромісів», - розгадав Васильєв підступний задум Трампа.

А далі Васильєв і зовсім ставить росіян перед сумним фактом: «Ми передчасно почали представляти Трампа нашим союзником. А він просто чекав такого моменту, щоб сказати на весь світ: «Ви бачите, все залежить від мене. Ніхто, крім мене, цей конфлікт не вирішить, Росія повинна підписатися на всі умови США».

«Дійшло до того, що Україна може нібито укладати військові договори з країнами НАТО, а це, по суті, створення НАТО-light біля наших кордонів. І ультиматум - два тижні на роздуми», - нарікає Васильєв.

І вказує: «Головне - питання про статус територій, які увійшли до складу Росії за Конституцією. Розмір цих територій - друге питання. Ці території можуть отримати статус як «тимчасово втратили контроль України». Але треба бути готовими до того, що міжнародне співтовариство їх у складі Росії не визнає. Тобто може бути така ж ситуація, як з Кримом: де-факто він вважається російським, юридично це ніде не закріплено».

Васильєв не виключає, що Путін «погодиться на переговори із Зеленським і, можливо, навіть на підписання з ним якихось паперів, щоб потім сказати: документи були підписані не легітимним президентом, тому юридичної сили не мають».

«І Трамп це підтримає через свою особисту неприязнь до Зеленського. Не випадково Трампа в США називають «президентом помсти»: Зеленському він ніколи не пробачить, що той був на боці Демократичної партії під час виборів», - упевнений Васильєв.

«Перспективу вирішення російсько-українського конфлікту» він бачить ось як: «Повертається проблема домовленостей «Мінська-3». Конфлікт заморожений, але Україна озброюється, території мають спірний статус. Ситуація видається мені вибухонебезпечною, нагадує Карибську кризу 1962 року, коли світ опинився на порозі Третьої світової. Володимир Путін 22 серпня приїхав до Російського федерального ядерного центру в Сарові Нижньогородської області. Президент спілкувався з атомниками, мова йшла про «ядерний щит» Росії. Це - не випадковість. Росія дає зрозуміти, що в разі тиску у нас можуть з'явитися свої вагомі аргументи».

 «Захід виростив монстра»

Шовіністичний телеканал «Царьград» розкрив «сім причин, чому Україна так нахабно поводиться».«...Те, що Києву не потрібен «компроміс» з Москвою для завершення української війни, стало ясно з перших же днів після її початку. Українська влада і значна частина суспільства досі поділяють віру колективного Заходу, що Росія не витримає військового і економічного протистояння з половиною мобілізованого ним на допомогу Україні світу і «злиється»... По-перше, не тільки Україні «потрібен» Євросоюз, але і вона йому потрібна, і це з ряду причин зовсім не «бідна родичка», як може здатися на перший погляд. По-друге, що саме європейцям потрібно від України, до якої «прислухаються» і США», - вступає «Царьград».

«Зрозуміло, ніхто не скасовував (...) зацікавленості Заходу в Україні, яка «потрібна» йому для того, щоб стати ударною силою і плацдармом для тероризування і, якщо вийде, дестабілізації та знищення Росії. Україна «потрібна» як пістолет, приставлений до скроні Росії, навіть США, які будуть заважати Києву спустити курок, якщо Москва погодиться стати васалом Вашингтона, і Росію можна буде використовувати проти Китаю», - вважає «Царьград».

І продовжує: «Україна «потрібна» Британії, яка є оперативним куратором режиму Зеленського, щоб допомогти затягнути країни Східної Європи в амбітний геополітичний проект Global Britain, якому не вистачає ваги, щоб бути рентабельним, через відмову багатьох колишніх колоній на чолі з Індією в ньому брати участь...».

Але, підкреслює «Царьград», «основні види на Київ має зараз ЄС», і перераховує «п'ять причин «любові» ЄС до Києва».

«По-перше, допомогу Україні та українську війну Брюссель використовує для об'єднання Європи шляхом штучного нагнітання страху перед Росією, яка після «суверенної» України (зовсім, мовляв, цього не заслуживши) «нападе» на Прибалтику, а потім піде на Берлін... По-друге, Брюссель доручив саме Україні місію «кошмарити» за його вказівкою, щоб схилити до покори «країни-дисиденти» в ЄС, які не бажають в ньому розчинятися, що прекрасно видно на прикладах Угорщини та Словаччини... По-третє, на Україну покладено місію воювати якомога довше, хоч до останнього українця. Щоб під приводом військової допомоги Києву, зміцнення власної безпеки від «озвірілої» Росії (яка з перших днів СВО мріє в особі своєї влади її закінчити) і без широких протестів своєї громадськості провести мілітаризацію країн ЄС», - перераховує «Царьград».

«По-четверте, як гітлерівська Німеччина діяла свого часу в інтересах США і перевіряла на собі і особливо інших, кого було зовсім не шкода, найсміливіші і найсуперечливіші задуми американської еліти, так і зараз Україна Зеленського обкатує в інтересах Брюсселя, а можливо, і Вашингтона методи придушення власного населення, деспотичного управління країною (заборони незручних партій, переслідування популярних політиків, скасування виборів, заборона незручних культур, релігії, мови тощо) ...По-п'яте, на Україну ЄС покладено місію, на яку Зеленський давно погодився: виконувати в разі необхідності поліцейські функції в ЄС, активізувавши в тому числі українських «біженців», які перебувають в Європі, - молодиків, які будуть розправлятися з опозиційними до нинішньої влади демократичними активістами в нацистському стилі: залякувати, затикати роти, вбивати...», - лякає «Царьград».

«Таким чином, як бачимо, для брюссельських ліберал-фашистів, які задумали зробити Європу «Четвертим рейхом», американських імперіалістів Україна - це просто подарунок долі. Вона варта витрат, тим більше що гроші Захід друкує з повітря, складніше з «залізяками». Ось чому Зеленський і Ко так нахабно себе поводять, нічого не бояться і дозволяють собі грубіянити і посилати лісом навіть президента США», - приходить до глибокодумного висновку «Царьград».

«В особі України Захід виростив монстра, і не можна виключати, що одного разу - як у випадку з Гітлером - настане час, коли Росії знову разом з американцями і британцями доведеться рятувати «українізовану» Європу, вирішивши нарешті заодно українське питання. Ось так і живемо. А ми все говоримо: «Клоун». Це не клоун - все набагато гірше і страшніше», - злякано підсумовує «Царьград».

«Довга і важка справа»

Якийсь «експерт» путінського клубу «Валдай» Андрій Кортунов розповів у газеті «Известия» «про важливість узгодження гарантій безпеки не тільки для України, але й для Росії».

«Дискусія про можливі територіальні компроміси з боку України поступилася місцем жвавому обговоренню майбутніх гарантій безпеки для Києва. Зміна акцентів щодо модальностей врегулювання конфлікту відбулася після зустрічі Дональда Трампа з групою європейських лідерів, президентом України та главами НАТО і Євросоюзу 18 серпня. Подібний поворот подій не повинен викликати подиву. Володимир Зеленський хотів би, наскільки це можливо, взагалі уникнути обговорення територіальних питань або, принаймні, відкласти цю незручну для нього тему до моменту свого персонального саміту з Володимиром Путіним. А перспективи такої зустрічі поки що залишаються, м'яко кажучи, більш ніж туманними», - заявляє Кортунов.

«... В Європі розглядаються альтернативні варіанти гарантій української безпеки. По суті, всі вони так чи інакше зводяться до двох взаємопов'язаних стратегій на найближчі роки. По-перше, передбачається максимально можливою мірою зміцнити військовий потенціал самої України. Як за допомогою масових поставок сучасного західного озброєння на європейські гроші, так і шляхом всебічного зміцнення військово-промислового комплексу самої України, знову-таки переважно за рахунок європейського платника податків. По-друге, майбутню безпеку Києву має гарантувати постійна військова присутність провідних країн Заходу на території України в поки що неясних складі та масштабах», - зазначає кремлівський «експерт».

Однак, на його переконання, «з реалізацією подібних планів пов'язано кілька складнощів».

«Перш за все непереборною перешкодою може виявитися позиція Дональда Трампа. Адже передбачувані військові поставки Україні повинні в значній мірі здійснюватися нехай і за європейські гроші, але за рахунок закупівель у Сполучених Штатах. Тим часом готовність американської сторони постачати своє найсучасніше озброєння на постійній основі і в необмеженому обсязі європейським партнерам для подальшої передачі Києву поки залишається під питанням... Військова присутність європейських країн на території України значною мірою теж залежить від готовності Вашингтона в тій чи іншій формі підтримати це сміливе починання. Для європейців було б вкрай бажано, щоб зобов'язання США щодо України якомога більше відповідали 5-й статті Північноатлантичного договору. Іншими словами, щоб США розкрили свій «стратегічний парасольку» над європейськими військовими, дислокованими на українській території, а отже, і над Україною в цілому. Але саме таких зобов'язань Трамп і не хоче на себе брати, обмежуючись туманними обіцянками надати союзникам якусь «повітряну підтримку», - повчає Кортунов.

«Хоча головне навіть не в цьому. Безпека в Європі, як і в світі в цілому, може бути тільки неподільною. Це аж ніяк не мантра «кремлівської пропаганди», як деякі це називають, а об'єктивна реальність, яка вже не раз була підтверджена історичною практикою, в тому числі і трагічною історією нинішнього конфлікту на європейському континенті. Якщо Росія отримає на своїх західних кордонах однозначно ворожу, ультранаціоналістичну, до зубів озброєну і спраглу військового реваншу Україну (за якою буде маячити настільки ж ворожа, мілітаристська і спрагла реваншу Європа), то Москва неминуче буде прагнути в максимально можливій мірі захистити себе від виникаючих загроз і викликів», - припускає Кортунов.

У підсумку, за його фантазією, «у заново розділеній Європі розгорнеться гостра військово-політична конфронтація і почнеться неконтрольована гонка озброєнь, яка в кращому випадку буде економічно виснажувати обидві сторони, а в гіршому - в якийсь момент призведе до великої європейської війни».

«Єдина повноцінна альтернатива взаємній гарантованій небезпеці - будівництво нової всеосяжної системи військово-політичного порядку в Європі. Будувати цю систему доведеться в надовго розділеному європейському просторі, як це було і в другій половині минулого століття. Почати будівництво треба з відновлення обірваних ліній комунікацій між Сходом і Заходом, особливо у військовій і дипломатичній сферах... Будівництво нової європейської системи безпеки буде довгою і важкою справою. Але, як зауважив ще Лев Толстой, «важливо не те місце, яке ми займаємо, а той напрямок, в якому ми рухаємося». Будь-які спроби забезпечити безпеку України без урахування інтересів безпеки Росії означали б рух назад, а не вперед», - побоюється кремлівський «експерт».

«Крен у бік терористичних дій»

Газета «Взгляд» раптом виявила, що «український тероризм почав лякати Європу».

Нагадавши, що Угорщина порівняла удари України по російському нафтопроводу «Дружба» з нападом на Будапешт і Братиславу, «Взгляд» додає, що «раніше Москва неодноразово говорила про те, що Київ має зв'язки з терористичними угрупованнями за кордоном».

Одночасно якийсь Олексій Анпілогов - «президент Фонду підтримки наукових досліджень і розвитку громадянських ініціатив «Основа» - заявляє «Взгляду», що «в питанні прирівнювання ударів ЗСУ по нафтопроводу «Дружба» до нападу на Угорщину і Словаччину є досить складна колізія міжнародного права».

«Україна своїми діями блокує поставки найважливіших енергоносіїв до двох країн НАТО. З одного боку, це є казус беллі – легітимним приводом для початку військових дій... З іншого боку, п'ята стаття статуту НАТО не означає негайного втягнення всіх країн-членів альянсу у військовий конфлікт – навіть якщо причиною до неї є агресія проти члена блоку. У ній йдеться про те, що держави починають консультації з приводу відповідних дій», – пояснює Анпілогов.

На його думку, «якщо позиція угорської влади буде сформульована з апеляцією до п'ятої статті, то, швидше за все, вона не знайде широкої підтримки».

«Більшість європейських країн Північноатлантичного альянсу висловляться досить обтічно і обережно. Вони не будуть ескалувати ситуацію. Так само вчинить, ймовірно, і Дональд Трамп, у якого склалися теплі стосунки з Віктором Орбаном. Глава Білого дому хоча і був розлючений ударами по трубопроводу, але все ж не зацікавлений вступати в конфлікти в Європі», – вважає Анпілогов.

Він упевнений, що «риторика країн-членів НАТО – в разі ініціації Угорщиною консультацій – залишиться колишньою: Київ нібито через військові форс-мажори не може повністю гарантувати безпеку транзиту».

«Українському керівництву вигідніше списувати свої дії на якусь військову необхідність і видавати атаки по «Дружбі» за спроби завдати шкоди Росії. Свідома зупинка офісом Зеленського транзиту дала б Угорщині та Словаччині козирі і привід звернутися до міжнародного арбітражу», – пояснює кремлівський «експерт».

«Для Заходу вигідно виставляти українське керівництво максимально некерованою силою для того, щоб мати можливість продовжувати впливати на Росію. Нинішній етап конфлікту наближається до свого логічного завершення: ЗСУ втрачають можливість до організованого військового опору, а для продовження ескалації буде обрано крен у бік терористичних дій», – доходить до «правильного» висновку Анпілогов.

Наступний кремлівський «вчений» – якийсь Станіслав Ткаченко, «професор кафедри європейських досліджень факультету міжнародних відносин Петербурзького університету», поспішає запевнити, що «усвідомлення того, що Україна стала країною-терористом, вже відбувається на міжнародному рівні».

«Поки Європа закриває очі на дії Києва, але це закінчиться успішним завершенням спецоперації. Одним з її результатів стане падіння нинішнього режиму України і підписання мирної угоди людьми в Києві, які не пов'язані з сьогоднішньою владою», – «заспокоює» Ткаченко.

Влучним професорським оком він помітив, що «в чомусь Україна повторює шлях Афганістану і Косово».

«Це наркотики, трафік зброї, торгівля людськими органами – весь набір дій, які вчиняли ці країни за відсутності сильних інститутів влади і міжнародного контролю. Україна впевнено рухається цим шляхом. Немає таких злочинів, засуджуваних людством, яких би не скоїв український режим», – викриває сміливий професор.

«Зламати цю систему може відмова від підтримки українського режиму з боку США. Мається на увазі припинення фінансування і поставок озброєння, відмова від підтримки України в таких структурах, як МВФ. Поки що Дональд Трамп не хоче підтримувати Київ, але він перебуває під сильним тиском з боку Європи», – нарікає Ткаченко.

«Водночас багато країн Європи досі намагаються переконати світ у тому, що Україна перебуває на правильному боці історії. Однак і самі європейці в цілому усвідомлюють, що за цими терактами стоїть Україна. Тому інші країни, дивлячись на її дії, теж будуть побоюватися дій Києва і дистанціюватися від українських начальників», – упевнений кремлівський професор.