«Принцип «зжеріть один одного» на постукраїнському просторі тільки посилюється». Російські ЗМІ про Україну

Неможливо в принципі, щоб будь-яке російське ЗМІ ризикнуло б міркувати, хто в Росії «може стати наступним президентом». Усім очевидно - у березні 2024 року перепризначать Путіна. Зате на тему, «хто може стати наступним президентом України після Зеленського», росЗМІ готові розмірковувати скільки завгодно. І офіційне видання Федеральних Зборів РФ - «Парламентская газета» - у цій темі одне з перших. Кремлівський рупор називає навіть прізвище «наступника» Зеленського...

«Не в лоб, а під слушним приводом...»

«Парламентская газета» взяла інтерв'ю у так званого «голови Координаційної ради з інтеграції нових регіонів при Громадській палаті РФ» Володимира Рогова, який переконує, що для Зеленського «питання відсторонення з посади головкому ЗСУ Валерія Залужного сьогодні дуже актуальне...».   

Рогов анітрохи не сумнівається і в тому, що «дуже доречна для Зеленського» і загибель від вибуху гранати помічника головкому ЗСУ Валерія Залужного Геннадія Частякова.

«Треба розуміти, що за головкомом Залужним стоять американські спецслужби, а за Зеленським маячать британські. І в них різне бачення розвитку ситуації на постукраїнському просторі. Американці незадоволені Зеленським і стали рухати на президентський пост Залужного - Зеленський і так крав багато, але зараз краде набагато більше, до того ж прихоплює вже й те, що розраховували вкрасти в Україні представники американських еліт. Зауважу, що будь-яка така смерть може бути обставлена західними спецслужбами як нещасний випадок. Ось і зараз офіційна версія - смерть унаслідок необережного поводження Частякова з гранатами. А подарував йому ці гранати його ж товариш по службі - разом із пляшкою міцного алкоголю. Погодьтеся, сам по собі факт символічний - представники терористичного режиму дарують один одному те, що для них же самих становить смертельну небезпеку», - запевняє Рогов.  

«Думаю, питання про те, як «піти» Залужного, у Зеленського на порядку денному стоїть, - продовжує Рогов. - Але зробити це йому треба не в лоб, а під якимось слушним приводом. Тому що Залужний порівняно з ним набагато популярніший в армії, де головкома сприймають як свого, а Зеленського - як ухильника і дезертира, який жене на фронт інших, а сам туди не йде. Ось і виходить, що Зеленському винести рішення про відсторонення Залужного від посади дуже непросто. Аж до того, що Залужний і підпорядковані йому бойовики ЗСУ можуть відкрито не підкоритися такому указу. Так, є СБУ, яка зараз найбільш підконтрольна Зеленському, але навіть її він контролює не повністю. І порівнювати її із ЗСУ не варто - армія зараз набагато сильніша».

На запитання «ПГ», «чи будуть вибори в Україні протягом року», Рогов зарозуміло відповідає: «Річ у тім, що Зеленський спочатку йшов на один президентський термін - мені відомо, що була така домовленість. Але, скуштувавши влади і накачавши свою гординю завдяки підтримці західних еліт, він уявив, що реально щось собою являє. По суті, маріонетка щиро повірила, що може діяти без ниток. Тому зараз він відбився від американців, і у Вашингтоні, природно, цим вкрай незадоволені. Якщо США продавлять Київ, вибори можуть відбутися. І Зеленський, очевидно, на них програє - він уже порушує всі правила взаємодії із західними кураторами, коли їздить Європою і вже не просить, а буквально вимагає надати допомогу київському режиму».

Рогову навіть відомо ім'я того, «хто може стати президентом після Зеленського, якщо ці вибори, пролобійовані США, відбудуться».

«Залужний. Це найбільш реальна кандидатура на перемогу», - твердо переконаний кремлівський політик. Щоправда, нарікає він, «у відставку добровільно Зеленський точно не піде».

«А ось його «мирна» відставка, без насильницької зміни влади, відбудеться тільки в одному випадку - якщо американці примусять його до виборів. Але зараз Зеленський зовсім втратив відчуття реальності», - наполягає Рогов.

При цьому він переконаний, що «актуальність військового перевороту в Україні різко посилиться в разі відставки Залужного», і «саме це зупиняє Зеленського від такого кроку».

«Якщо говорити про протистояння Зеленського і Залужного, то для нас тут хорошої сторони немає і бути не може. Але будь-яке протистояння в керівництві прозахідного режиму - це лінія розриву в нашого противника. І таких розривів стає дедалі більше і на всіх рівнях. Це і екс-депутат Ради Ірина Фаріон, яка звинуватила нацистів із батальйону «Азова» в тому, що вони розмовляють російською, це і бійки між співробітниками СБУ і ЗСУвцями у вінницькому ресторані через російський шансон, це і частіші розбірки в регіонах, зокрема й в окупованій частині Запорізької області та Одеській із Київською областями. Принцип СДД - «зжеріть один одного» - на постукраїнському просторі тільки посилюється. І нам зараз варто це всіляко підтримувати, щоб можна було легше і швидше звільнити рідну землю», - пафосно проголошує Рогов з явним розрахунком, що читачі «ПГ» йому повірять на слово.

«Їм «зелене світло» ніхто не запалив»

На сторінках прокремлівської газети «Взгляд» різного роду «експерти» намагаються довести, що «Євросоюз обманює Зеленського».

«Україні дають зелене світло на вступ до ЄС. Саме так київська влада і європейські чиновники підносять нещодавнє рішення Єврокомісії, в рамках якого вона рекомендує Європейській раді (чиє засідання відбудеться 14-15 грудня) негайно почати переговори про євроінтеграцію України... Однак насправді ніякого «зеленого світла» Україна не отримає - навіть якщо Єврорада і дасть добро на переговори. Для вступу до Євросоюзу в України як не було, так і немає цілої низки обставин. Часу, привабливості, а також банальної готовності більшості країн-членів ЄС (а не тільки Польщі та Угорщини) її приймати», - пише «Взгляд».

Якийсь «доцент РДГУ» Вадим Трухачов підтакує: «Початок переговорів - це ще далеко не вступ. Такі переговори роками йдуть із Туреччиною, і ні до чого вони не привели. Зараз вони тривають із цілою низкою балканських країн, які мають увійти до ЄС раніше за Україну. Але і їм «зелене світло» ніхто не запалив».

Звісно, згоден із цим і такий собі «старший науковий співробітник ІМЕМО РАН» Дмитро Офіцеров-Бельський, який несе відверту маячню: «Туреччина вела переговори 50 років - і не виключено, що Україна поб'є рекорд. Якщо, звісно, стільки років проживе - я думаю, що вже за кілька років ніякої України не буде. Це нежиттєздатне державне утворення. Те, на що її перетворили, вже не можна залишати - це, по суті, нацистська диктатура в найгіршому вигляді. І Москва просто не може собі дозволити мати на кордоні настільки ворожу, непримиренну і реваншистську країну».

Офіцеров-Бельський наполягає, що «Київ не може виконувати критерії євроінтеграції - економічна ситуація не просто погана, а ще й буде далі погіршуватися».

«Навіть якщо, умовно кажучи, завтра закінчиться СВО. По-перше, йде серйозний відтік населення, і Україна перетворюється на мізерний навіть за європейськими масштабами ринок. Жахливе співвідношення вікових категорій - іде великий відтік молоді. По-друге, колосальний дефіцит бюджету», - твердить «експерт».

«Коли якісь політики говорять про те, що бачать в України європейське майбутнє - це не означає, що параметри вступу узгоджені і держава дає добро. Країни висловлюються таким чином: «за виконання таких-то умов вступ можливий, за таких-то - неможливий», - втовкмачує «старший науковий співробітник».

Його у відповідь підтримує «доцент» Трухачов, додаючи свою порцію брехні: «По-справжньому прийом України до ЄС підтримують тільки три країни - Литва, Латвія та Естонія. З міркувань, щоб насолити Росії. Проти - всі інші. Багатші - тому що не хочуть утримувати Україну. Бідніші - бо не хочуть втрачати дотації з фондів ЄС, які б явно переспрямували великому і дуже бідному новачкові».

«Повертаєш за кут - чотири нові регіони»

Відверто шовіністичне видання «Политнавигатор» поділяє серйозну стурбованість «співголови координаційної ради з інтеграції нових регіонів Громадської палати РФ» Олександра Малькевича з приводу того, що «Росія не навчилася і не веде ідеологічну пропаганду на нових територіях».

«Росії нічого протиставити в ідеологічному плані населенню повернутих територій, у яких у свідомості досі діють підручники і методички укронацизму. Історичні паралелі забуті й не популяризуються, а чиновники не знають, як працювати в соціальних мережах», - б'є на сполох Малькевич.

«...Нам потрібна сильна ідеологізована своя навчально-просвітницька література. Потрібно припинити соромитися цього слова, цих термінів - як пропаганда... Ми повинні вміти пропагувати свої досягнення...», - із запалом проголошує Малькевич, який, «як спецпредставник губернатора Санкт-Петербурга в нових російських регіонах, має намір популяризувати історичні паралелі між «північною столицею» і повернутими територіями».

«Ось, дивіться, відразу на поверхні: Санкт-Петербург і Маріуполь - міста-побратими. Але навіть небагато жителів Донецької народної Республіки знають, чому Маріуполь називався Ждановим. Тобто вони пам'ятають, що багато років місто Жданов було. А було воно тому, що там народився Андрій Олександрович Жданов, керівник Ленінграда в роки блокади. Фігура Жданова складна і не однозначна, і не всі вчинки у нього, м'яко кажучи, були зі знаком плюс. Але він причетний до подвигу мого рідного міста. Місто вистояло, і керував ним усі ці роки Жданов. І нікуди він не втік, перебував разом із людьми там. Тому було б справедливо якимось чином його пам'ять у місті увічнити», - доводить Малькевич.

І нагадує про інший факт: «у пітерському парку «Єкатерингоф» стоїть пам'ятник молодогвардійцям, такий самий, як пам'ятник, встановлений у місті Краснодон Луганської народної Республіки».

«І ось це абсолютно випадково сформоване таке духовне побратимство, яке склалося, теж можна і потрібно розвивати. Я б хотів, щоб у Санкт-Петербурзі з'явився музей СВО, можливо, на базі школи, можливо, окремим чином. Тому що таких культурних, освітніх проєктів повинно бути більше - для того, щоб російські мегаполіси відкривали для себе наші повернуті регіони, їхню історію», - марить своєю пропагандою Малькевич.

«Одна з ініціатив стосується створення освітнього центру для лідерів громадської думки та журналістів нових регіонів, - вказує «Політнавігатор». - Оскільки зараз триває формування органів місцевого самоврядування в нових регіонах, і для депутатів та чиновників потрібно проводити тренінги грамотного використання соціальних мереж і спілкування зі ЗМІ. Як приклад Малькевич навів указ глави про звільнення з посади глави Маріуполя Олега Моргуна, який встиг наробити галасу, перш ніж вийшов другий указ про призначення його в.о. глави. За новим регламентом главу адміністрації Маріуполя призначатимуть депутати, тому потрібно було дотриматися процедури. Але українські ЗМІ скористалися інфоприводом і трактували відставку в потрібному собі ключі, бо офіційного коментаря з цього приводу не було».

«Тому їм потрібні майданчики, потрібні тренінги, потрібні курси. На жаль, зараз ситуація така інформаційна, що не можна розслабитися і секунду», - попереджає «пропагандист» Малькевич.

«Ми разом освоювали вічну мерзлоту»

Газета «Комсомольская правда», яка люто ненавидить Україну, мило розповіла, як радісно проходить у Росії конкурс «Это у нас семейное». У ньому взяли участь і «5203 учасники з ЛНР», повідомляє газета.

«Серед учасників проєкту «Это у нас семейное» - сім'я Кулікових із Луганська: мама Вікторія і тато Олександр, син Максим, бабуся Галина Іванівна. - Сім'я - це найголовніше. Це опора, - каже «Комсомолці» Вікторія Куликова. - У нас є сімейна традиція - влітку їздити на відпочинок, зазвичай за містом, на річку або на Луганське море. А мріємо ми зробити вдома ремонт і провести воду», - переказує газета заповітні бажання «російських» луганчан.

А ось «сім'я Петренків зі Старобільська» до «Это у нас семейное» прийшли по позитивні емоції, адже раніше вони не брали участі в подібних заходах і вирішили спробувати щось нове», ніжно продовжує «Комсомолка».

«Я і чоловік індивідуальні підприємці, я займаюся торгівлею на маркетплейсі, чоловік - у своєму автомагазині. Діти навчаються в школі, займаються хокеєм!», - розповідає газеті старобільчанка Ольга Петренко.

«Хокеєм у Старобільську?», машинально виникає запитання. Але Ольга Петренко вже роз'яснює: «Взагалі наша сім'я зі Старобільська ЛНР. У 2014 році, коли почалися бойові дії, ми були змушені виїхати, наразі ми живемо в Московській області».

«Коли виходить зібратися разом, ми намагаємося поїхати куди-небудь на екскурсію. Любимо відвідувати монастирі та храми з багатовіковою історією, музеї, зоопарк. Влітку любимо ходити на річку, виходимо на пікніки, у вихідні печемо млинці», - додає старобільчанка, замовчуючи про те, що відбувається в рідному місті.

В іншій новині під феноменальним заголовком «У Донбаса і Якутії величезна спільна історія» «Комсомольская правда» також радісно повідомляє, що «в Москві на ВДНГ на стенді Донецької Народної Республіки відбулася зустріч делегації з ДНР з главою Республіки Саха (Якутія) Айсеном Ніколаєвим».

«У ній брали участь голова Шахтарського муніципального округу Олександра Шатова, голова адміністрації Кіровського Васила Шергелашвілі, а також діти з Кіровського. Якутія шефствує над містом Кіровське. На адресу регіону-шефа лунали нескінченні слова подяки», - підкреслює кремлівська газета.

І цитує ні багато ні мало - «Надзвичайного і Повноважного Посла Донецької Народної Республіки в Російській Федерації» Ольгу Макєєву.

«У Донбаса і Якутії величезна спільна історія!», - абсолютно серйозно проголошує Макєєва. - Ще з часів Великої Вітчизняної війни, коли ми разом у складі великого Радянського Союзу на фронтах боролися з німецько-фашистськими загарбниками. Пізніше наші діди і прадіди відновлювали Батьківщину, піднімали її з попелу. Так само разом освоювали вічну мерзлоту, будували заводи і шахти в Якутії. У всіх справах, бідах і святах ми були разом. І коли через багато десятиліть на Донбас знову прийшла війна, якутські брати, як і колись, опинилися разом із нами, поруч із нами».

«Від імені Глави ДНР і жителів Донбасу» Макєєва висловила «величезну подяку Главі Республіки Саха (Якутія) Айсену Сергійовичу й усім причетним за той неоціненний внесок у відновлення та розвиток підшефного регіону, а також за організований процес оздоровлення та відпочинку дітей Республіки».

«Усі з цікавістю занурювалися в історію Донбасу. Ніхто не пішов з порожніми руками, у подарунок отримували ще й пам'ятні значки з символікою ДНР, а також браслети з написом: «За Донбас!», - щасливо підкреслює «Комсомольская правда».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»