«Не можна виключати домовленостей за якимись іншими напрямками». Російські ЗМІ про Україну

Поки в Москві чекали спецпосланця Дональда Трампа Стіва Віткоффа, газета «Известия» нагадала, що цього року він приїжджав до Росії вже чотири рази, «і за кожною його поїздкою слідував черговий сплеск прекраснодушних сподівань на те, що відносини між Москвою і Вашингтоном все-таки не повинні вічно зводитися до звичної гри з нульовою сумою і що в них щось може зрушити з мертвої точки».

«На жаль, раз за разом сподівання оберталися розчаруваннями, а позитивний політико-психологічний ефект від багатообіцяючих місій Віткоффа незмінно виявлявся більш ніж ефемерним, швидко розвіюючись у морозному повітрі поточних геополітичних реалій», - зітхають «Известия». Більш того, газета нарікає, що «сьогодні загальний фон чергового візиту Віткоффа ще набагато холодніший»...

«Прекраснодушні сподівання»

Якийсь Андрій Кортунов – «експерт» путінського клубу «Валдай» - напередодні візиту Віткоффа нагадує «Известиям», що «російське керівництво вже рішуче відкинуло ідею негайного і повного припинення вогню по лінії бойового зіткнення з Україною, якщо таке перемир'я не буде доповнено відчутним прогресом на шляху до політичного врегулювання конфлікту».

«А президент Трамп встиг не тільки висловити накопичене у нього за кілька місяців «глибоке розчарування» у своєму російському колезі, але й оголосити про майбутнє введення нових антиросійських санкцій, включаючи й жорсткі вторинні заходи щодо основних торговельних партнерів Москви. Причому останній термін поспішно «скороченого» ультиматуму Трампа спливає не пізніше як 8 серпня - відразу ж після запланованої поїздки Віткоффа до Росії (6-7 серпня)», - уточнює Кортунов.

«Звичайно, спецпредставник президента США може просто привезти до Росії «чорну мітку», тобто ще раз викласти ті численні негативні наслідки, які неминуче обрушаться на Москву в разі її остаточної відмови прийняти американські - з точки зору Трампа, більш ніж щедрі - пропозиції, що стосуються умов можливого перемир'я і перспектив майбутньої угоди. Всі ці наслідки, як відомо, вже були багаторазово представлені американською стороною, в тому числі і самим президентом США. Однак, цілком можливо, в Білому домі вважають, що з вуст Віткоффа, якого у Вашингтоні вважають чи не найбільш проросійським з усіх високопоставлених чиновників республіканської адміністрації, стандартні аргументи звучатимуть переконливіше», - гадає «експерт» Кортунов.

Він зарозуміло нагадує, що «не треба бути досвідченим військовим експертом, щоб розуміти: повністю і надійно зупинити конфлікт такого масштабу і такої інтенсивності протягом одного-двох днів неможливо просто технічно, навіть за наявності відповідної політичної волі прямих і опосередкованих учасників конфлікту».

«Хоча б тому, що поки не узгоджений і практично ще серйозно не обговорювався прийнятний для обох сторін механізм моніторингу виконання умов перемир'я. А попередній досвід моніторингу, накопичений спостерігачами ОБСЄ в 2015-2022 роках в рамках реалізації угод «Мінськ-2», оцінюється і в Москві, і в Києві як явно незадовільний», - повчає московський «експерт».

Одночасно він допускає, що «можливий і інший варіант - Віткофф везе до Москви не «чорну мітку», а оливкову гілку»: «Після шести місяців зусиль у Білому домі не могли не дійти висновку, що вирішити українську проблему з ходу не виходить, так само як не вийде і змусити Кремль змінити свої позиції під тиском додаткових санкцій. З іншого боку, в зусилля щодо досягнення прогресу на українському напрямку республіканська адміністрація і особисто 47-й президент США вже вклали значний політичний капітал, який дуже не хотілося б списувати в графі чистих збитків. Тому голосно грюкнути дверима наостанок, відмовившись від продовження діалогу з Москвою, - навряд чи оптимальний варіант для зовнішньої політики Білого дому».

Кортунов не відкидає, що «якісь нові, нехай навіть символічні рестрикції проти Росії в підсумку все одно будуть введені», але заспокоює: «Санкції зовсім не обов'язково означають автоматичну відмову США від подальших посередницьких зусиль, що Віткофф напевно і постарається пояснити своїм російським співрозмовникам. У майбутніх обмежувальних заходах, як і в більшості минулих, можливі винятки; ці заходи, затверджені виконавчою, а не законодавчою владою США, можуть бути пом'якшені або взагалі скасовані самим Білим домом».

«Такий розвиток подій видається цілком можливим, особливо якщо якийсь рух у напрямку деескалації після візиту Віткоффа до Росії все-таки намітиться. Як показує практика, нічого принципово неприйнятного в ідеї вибіркової деескалації для російської сторони немає. Нагадаємо, що в березні-квітні Москва дотримувалася умов 30-денного мораторію на удари по об'єктах енергетичної інфраструктури, що було позитивно сприйнято в тому числі і у Вашингтоні. Не можна повністю виключити можливість домовленостей з якихось інших напрямків деескалації - наприклад, щодо часто обговорюваного експертами «повітряного перемир'я» або щодо продовження термінів запропонованих Росією в Стамбулі «гуманітарних пауз», - малює ймовірний «порядок денний» Кортунов.

При цьому він наголошує, що «непрямим аргументом на користь більш оптимістичного сценарію можна вважати інформацію про те, що в рамках перебування Стіва Віткоффа в Росії допускається можливість його зустрічі з Володимиром Путіним».

«Для того щоб просто підтвердити отримання американської «чорної мітки» з рук посланця Дональда Трампа, навряд чи потрібен прийом на рівні президента країни», - діловито підкреслює кремлівський «експерт».

«У нас величезний досвід відновлення міст»

Голова комітету Держдуми РФ з оборони генерал Андрій Картаполов намагається переконати читачів офіційної «Парламентской газеты», що російська армія «взяла» місто Часів Яр. Називаючи його «другим Бахмутом», кремлівський генерал заявляє, що «втрата Часова Яру може обернутися для збройних сил України критичним падінням бойового духу, в той час як Росія зможе використовувати резерви звільнилася угруповання на інших напрямках фронту».

«Якщо говорити конкретно про Часовий Яр, то перш за все слід зазначити, що він був дуже сильно укріплений, і противник вперто не збирався його здавати і обороняв практично до останнього, кидаючи на нього значні обсяги техніки і живої сили. Тому перемога під Часовим Яром означає нанесення серйозної шкоди не просто якомусь конкретному угрупованню військ, а всім ЗСУ в принципі», - проголошує Картаполов.

Одночасно він підкреслює, що Часів Яр - «це вже не великий логістичний центр».

«Часів Яр дійсно був порівняно великим логістичним центром, але тільки до початку боїв за місто. З цього періоду будь-якого істотного переміщення через нього військ, техніки або інших резервів не проводилося. Але це не означає, що його логістичні потужності і вигідне розташування не можемо використовувати ми. І ми обов'язково будемо це робити в міру того, як будемо відсувати противника далі і відновлювати міську інфраструктуру», - відверто блефує кремлівський генерал.

За його словами, армія РФ вже «планує» відновити в Часовому Ярі «і автомобільні дороги, і залізничні, і не тільки».

«У віддаленій перспективі йдеться про повне відновлення Часова Яру, його відродження як звичайного мирного житлового міста», - відверто смішить Картаполов, який сам назвав Часів Яр «другим Бахмутом». Про те, що захоплений армією РФ більше двох років тому Бахмут досі лежить у руїнах, Картаполов чомусь не згадує.

Тим часом він продовжує хвалитися, що «втрата Часова Яру матиме довгострокові наслідки для ЗСУ».

«Це подальше зниження морального стану особового складу. Немає успіхів. Багато місяців немає ніяких успіхів. Одні поразки. Це накопичується. Це сидить в глибині душі. Це досить важкий тягар. Рано чи пізно він їх розчавить. Я думаю, за ступенем морального надлому і символізму Часів Яр цілком можна порівняти з Бахмутом, втрата якого також сильно вплинула на бойовий дух української армії», - пафосно проголошує кремлівський генерал.

Правда, відповідаючи на питання газети «про перспективу відновлення Часова Яру і скільки часу це займе», Картаполов починає витіювато напускати туману: «Поки що лінія фронту проходить в безпосередній близькості від міста, так що говорити про його відновлення на даний момент безглуздо. Повторюся: зараз нам потрібно якомога далі відсунути противника, відкинути його сили так, щоб вони більше не несли Часовому Яру загрози. Після цього буде проведено обстеження, визначено масштаб роботи і так далі. Конкретні і навіть приблизні терміни поки назвати не вийде».

А наприкінці Картаполов просто лицемірно бреше: «Але у нас накопичено величезний досвід відновлення міст, які постраждали від бойових дій, - той же Маріуполь, нагадаю, відновили менш ніж за рік. І з Часовим Яром, я впевнений, буде так само - як тільки з'явиться можливість завезти туди мирних фахівців, він в найкоротші терміни знову стане квітучим і прекрасним містом Донецької Народної Республіки».

«Зжирає свого президента»

У московській газеті «Взгляд» чомусь «донецький» журналіст Сергій Міркін написав про те, як «Єрмак підтримав традицію топити українських президентів».

Змовницьким тоном Міркін переказує фейк від Служби зовнішньої розвідки РФ про те, що «на альпійському курорті представники США і Великої Британії обговорили з кількома високопоставленими українськими чиновниками питання заміни глави майданного режиму Володимира Зеленського» і на цій «таємній зустрічі був і Андрій Єрмак – глава офісу Зеленського, людина, яка вважається сірим кардиналом України».

«Насправді нічого нового для сучасної історії України в цьому немає, не раз за останні десятиліття глави адміністрацій президентів підставляли і зраджували своїх патронів», - стверджує «донецький» знавець київської політики і пускається в докладний історичний екскурс у часи, коли «сірими кардиналами України» був то Віктор Медведчук, то Віктор Балога, то Сергій Льовочкін, і всі «глави канцелярій працювали на шкоду своїм патронам».

Перерахувавши всі головні інтриги, нібито сплетені згаданими особами проти «своїх» президентів, Міркін наполягає, що «жодному з перерахованих вище персонажів не снилася та влада, яка є у Єрмака».

«Йому вдалося відтіснити від Зеленського всі інші «придворні угруповання», крім свого, створити майже тотальні вертикалі влади як у цивільному, так і військовому секторі – і обидві вони орієнтовані на самого Єрмака, а не на Зеленського», – заявляє з Донецька Міркін.

«Зустріч на альпійському курорті відбулася тому, що Зеленський зважився поставити антикорупційну правоохоронну систему (АПС) під контроль генерального прокурора України, тобто під свій. Це не сподобалося Заходу, оскільки АПС створена США і ЄС, щоб тримати під контролем майданну еліту України. Але архітектором позбавлення АПС незалежності був Єрмак, Зеленський просто поставив свій підпис під законом», - намагається перетворити брехню на правду Міркін.

«А чи не підставив Єрмак свого шефа навмисно? Швидше за все, саме так і сталося. Що там за комбінація розігрується, ми, звичайно, поки не знаємо, але, схоже, все йде рівно за законом української політики: глава адміністрації спочатку зміцнюється, а потім зжирає свого президента. А потім зжеруть самого Єрмака. Така в Україні політична традиція», - швидко підсумовує Міркін, явно не розкривши «тему».

«Підозрюється в «українстві»

Так звана «Независимая газета» звернула увагу, що голова Центральної виборчої комісії Росії Елла Памфілова підозрює російського «губернатора» окупованої частини Запорізької області Євгена Балицького «в українстві» і звинувачує в «руйнуванні виборчої системи області».

«Голова Центрвиборчкому Елла Памфілова повідомила, що до Генпрокуратури РФ та інших федеральних органів направлено звернення з проханням відновити законність на території Запоріжжя. Як вважають у ЦВК Росії, це необхідно через «безпрецедентні проблеми, спрямовані фактично на руйнування виборчої системи області», які створені рішеннями губернатора Євгена Балицького. Суть суперечки в тому, скільки штатних одиниць регіональної виборчої комісії повинен фінансувати суб'єкт РФ. Але Памфілова натякає на те, що Балицький впав в «українство», стверджуючи, що влада цієї країни за традицією бережливіше ставиться до бюджетів», - пише «Независимая».

І цитує «різку заяву Памфілової щодо ситуації навколо комісії Запорізької області та дій Балицького»: «До останнього моменту сподівалися вирішити цю проблему «мирним» шляхом, але оскільки все це вийшло в публічну площину, доводиться реагувати... Глибоко пригнічує, що глава Запорізької області лише зараз «занепокоївся» ситуацією з тривалою невиплатою зарплат нашим запорізьким колегам, яку сам же штучно і створив».

Далі в заяві Памфілової «йдуть роз'яснення, що вся справа в суперечці про те, якою має бути штатна чисельність запорізької виборчої комісії, мовляв, Балицький раніше погодив цифру в 56 осіб – і навіть отримав на цю справу федеральну субсидію», додає «Независимая».

«Сам Балицький роз'яснює, що вся проблема в бездіяльності голови виборчкому Запоріжжя, яка знала про проблему, але не реагувала належним чином для її вирішення. Хто з них правий – Памфілова чи Балицький – стверджувати неможливо, оскільки доказів своєї правоти жодна зі сторін не надає. Більш того, кожна з них оперує якимись іншими цифрами. Скажімо, ще в червні той же Балицький говорив з обуренням про те, що 82 людини для невеликого регіону – це занадто розкішно. Але Памфілова звинуватила його в підготовці законопроекту Запорізької області, який дозволить «фактично незаконний розпуск» комісії», – переказує «Независимая».

«А найпотужніший удар голова Центрвиборчкому вирішила завдати таким чином: «Ностальгуюче за українськими порядками інтерв'ю пана Балицького, де він безпідставно і вельми неприємно відгукується про виборчі комісії області, було сприйнято нашими мужніми запорізькими колегами, в переважній більшості жінками, як образа!». Памфілова має на увазі інтерв'ю Балицького, де той говорить, що українська держава «зразка до 2014 року» дбайливіше ставилася до бюджетних ресурсів, тамтешня влада була більш компактною і ефективною. Балицький заявив, що готовий повторити цей досвід і в російських умовах як приклад для всіх регіонів», - зазначає «Независимая».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»