«Надії на втому українського суспільства не підтверджуються». Російські ЗМІ про Україну

Офіційне видання уряду РФ - «Российская газета» - буквально задихається від обурення: «Узурпатор Володимир Зеленський запропонував терористу Кирилу Буданову очолити його спорожнілий президентський офіс (ОП), і той дав свою згоду». Але, взявши себе в руки і добре проаналізувавши «авантюру» Зеленського, «РГ» знаходить розгадку - «призначення Буданова оберігає Зеленського від можливого військового перевороту»...

 «Одночасний авторитет»

«Зеленському, який напередодні заінтригував поважну публіку, оголосивши 2 січня «важливим днем для внутрішньої політики», вдалося здивувати і присоромити легіон київських інсайдерів і анонімних джерел. Вони ж в останні дні року зі стовідсотковою впевненістю передбачали іншого главу ОП: радника офісу і уповноваженого з питань санкційної політики - є в Україні і такий діяч - Владислава Власюка. Вибір на користь Буданова, який у перші дні після відставки Єрмака відмовлявся від запропонованої Зеленським честі замінити його, ясно показує, між якими краплями намагається пробігти Зеленський і чого насправді боїться», - розкриває інтригу «Российская газета».

На її переконання, «Власюк став би продовженням Єрмака, оскільки пов'язаний з ним багатьма невидимими лініями, і якому той міг передати управління своєю вертикаллю влади».

«Від нього ж через комісію «Єрмак-Макфол» Власюк раніше отримав зв'язки з Демократичною партією США. Він не чужий з ряду причин і «соросятам», які мають частку в українській владі. Але саме тому, а також через жіночність фігури і плавність жестів став би подразником для військових і нацистів. При цьому гарантій припинення дискредитуючих випадів від НАБУ і САП Зеленський би не отримав. Загалом, Власюк був би досить слабкою синицею в руках Зеленського», - вважає прокремлівська «РГ».

Урядова газета переконана: «Призначення Буданова на фактично другу посаду в державі теоретично вирішує для Зеленського масу нагальних проблем. Наприклад, оберігає від можливого військового перевороту, оскільки Буданов має авторитет одночасно і в ЗСУ, і серед самостійних неонацистів, і серед інших силовиків. Якщо Буданов погодився очолити офіс, значить, доля його попередника також обумовлена, і Єрмак, у якого з наступником були складні відносини, гарантії безпеки, принаймні в Україні, теж отримав. Напевно тому притихнуть і антикорупціонери - нападки на Зеленського і його оточення при Буданові, що стоїть за спиною, вимагатимуть від них безрозсудної, відчайдушної сміливості».

«Нарешті, Буданов не чужий в силу професійних навичок як MI6, так і ЦРУ - найбільш «проукраїнській» частині американської розвідспільноти, і на це Зеленський також розраховує, кажучи про «дипломатичний трек», який буде довірений Буданову, і про наявність у нього відповідного досвіду. Також, зробивши Буданова своїм підлеглим, Зеленський, з одного боку, переймає його, порівнянний з власним, президентський рейтинг, а з іншого, якщо не обнуляє зовсім, то переводить в розряд теоретичних президентські амбіції Залужного і кого б то не було ще», - також впевнена «РГ».

«Втім, - уточнює «Российская газета», - невідомо, на яких умовах сам терорист погодився очолити ОП, на які кадрові та фінансові жертви пішов Зеленський, чим йому довелося поділитися. Тому Буданов і виглядає при Зеленському як журавель у небі, багатообіцяюче, але ризиковане придбання. Ризик для Зеленського в тому, що всі небезпеки, від яких Буданов покликаний його охороняти, він же може легко і реалізувати. І охорона Зеленського за наказом Буданова миттєво стане його конвоєм, а то й розстрільною командою».

«Вирішення конфлікту в Україні разом з настанням миру і виборами це призначення тільки віддаляє і доводить до абсолюту військову диктатуру в країні. Більш того, тепер навіть формально українську державу можна називати терористичною: її владну вертикаль офіційно очолив визнаний терорист», - з якоюсь безвихідністю підсумовує газета російського уряду.

«Не взяти ані Сум, ні Запоріжжя, ні Херсона…»

Військовий оглядач «Газеты.Ru», полковник у відставці Михайло Ходаренок змушений відверто розчарувати російських шовіністів: «Чекати взяття Херсона і Одеси не варто».

«На даному етапі уявлення про умови мирного врегулювання у Москви і Києва істотно розходяться. Україна ще не зазнала поразок такого масштабу, щоб подальший опір ЗСУ став неможливим. Тому бойові дії в 2026 році будуть продовжені. Найближчим часом, на початку року, швидше за все, продовжаться бої за Красний Лиман і Костянтинівку, зросте інтенсивність атак на Запорізькому напрямку», - констатує відставний російський полковник.

«Головне завдання майбутньої зимової кампанії 2026 року, як і раніше, полягає в оволодінні Слов'янсько-Краматорською агломерацією і остаточному звільненні всієї території ДНР. Її виконання, мабуть, займе не менше кількох місяців і буде завершено, швидше за все, до настання весняної розпути. Подібні прогнози ґрунтуються на бойовому і чисельному складі угруповань ЗС РФ і створених запасах матеріальних засобів. Повне оволодіння рештою ДНР в такі терміни виглядає цілком реальним завданням для Збройних сил Росії», - не дуже переконливо підбадьорюється Ходаренок.

Що стосується «каскадного обвалення оборони ЗСУ», «припинення організованого опору української армії», «безладної втечі з переднього краю» і «повного колапсу оборони», то тут «військовий експерт» зізнається чесно: «Подібне можливо тільки в результаті цілої серії нищівних поразок української військової машини».

Однак жодних причин для цього Ходаренок не бачить: «Поки що протягом 2025 року російська армія здобула низку перемог тактичного масштабу, але на жодній ділянці фронту вони так і не переросли в прориви оперативного рівня. А істотні поразки і розгроми військ противника починаються саме з них. Поки ж оборона ЗСУ на оперативно-стратегічному рівні не зазнала істотних криз і обвалів».

І знову Ходаренок відвертий: «Очікувати взяття Херсона, Сум, Запоріжжя в першій половині 2026 року, швидше за все, не варто. Ще більш ілюзорними виглядають істотне просування на південних напрямках і захоплення Одеси, чутки про яке почали поширюватися після масованих ударів засобів повітряного нападу ЗС РФ по об'єктах цього регіону останнім часом».

Тим, хто сумнівається, полковник роз'яснює з очевидною безвихідністю: «Якщо брати Одесу з моря, то треба, щонайменше, проводити морську десантну операцію. Тобто висаджувати назахищене противником узбережжя як мінімум кілька дивізій. Щоб подібна операція стала реальністю, треба захопити повне панування не тільки в повітрі, але і на морі, мати відповідні морські десантні сили і висадкові засоби. Детальні відповіді на ці питання практично відразу переводять подібні дії військ хіба що в область гіпотез і припущень. Якщо наступати на Одесу по суші, то форсування Дніпра в його нижній течії дуже мало відрізняється від морської десантної операції: військ, сил і засобів для цього буде потрібно анітрохи не менше».

Російських шовіністів Ходаренок намагається трохи втішити: «Однак прогнози дій збройних сил протиборчих сторін у 2026 році можуть істотно і раптово змінитися в результаті переговорів глави Білого дому Дональда Трампа і президента Росії Володимира Путіна. Президенту України Володимиру Зеленському в цьому випадку, як васалу Сполучених Штатів, просто доведеться мовчки вислухати умови, поставлені сюзереном - американським лідером».

«Разом з тим було б дуже неправильно вважати, що Трамп якимось чином «грає на боці Москви»: президент США діє виключно виходячи з національних інтересів своєї країни», - змушений одночасно визнати відставний полковник.

«З нанесенням удару в момент фіналу…»

Навіть оскаженілих російських шовіністів покидає оптимізм. На сайті телеканалу «Царьград» так званий «перший міністр держбезпеки ДНР», а нині «політичний оглядач» телеканалу Андрій Пінчук відверто сумно розмірковує про «перспективи СВО в 2026 році».

Він відразу не приховує, що в новому році саму Росію чекає «дефіцитний бюджет на тлі нарощування бюджетних витрат» і «перехід ряду галузей у стан стагнації», в результаті чого «напруга в суспільстві буде наростати».

А ось в Україні, тут же проводить паралелі Пінчук, економіка теж «перебуває у важкому стані, але вона має постійний ресурс зовнішнього підживлення».

«Так, у новому році її економіка і соціальна сфера продовжать нести негативні наслідки від ударів ракетами і дронами, але ці проблеми, нехай не повністю, але стабілізують два фактори: участь іноземних структур у терміновому відновленні потенціалів і сільський характер значної частини населення, що дозволяє в сприятливих природних умовах України виживати без особливих цивілізаційних благ, на тлі підвищеного захисту інфраструктури елітарних верств», - змушений визнати Пінчук.

І заявляє вже зовсім відверто: «Надії на велику кризу постачання особовим складом, втому українського суспільства від війни об'єктивними розрахунками не підтверджуються. Безсумнівно, кризові процеси в Україні присутні. Однак специфіка цієї території така, що такі процеси є звичним для неї форматом існування... ЗСУ на тлі певних проблем з кадровим забезпеченням, по-перше, все більшою мірою намагатимуться перекладати вирішення завдань на технології та удари вглиб Росії. І по-друге, не припинять спроб гнучких контратак, у тому числі за сприятливих для них умов – і поза зоною СВО».

«Природно, що одним з ключових питань ситуації навколо спецоперації буде інтрига проведення виборів в Україні, - продовжує Пінчук. - Це питання загострюється низкою причин: зацікавленістю Трампа в комфортному для себе нукере з урахуванням важливості українського питання, об'єктивною нелегальністю Зеленського, технологічною потребою у випуску пари і зміщенні провини на уряд, що йде, формуванні зони компромісу в переговорах з Росією. У зв'язку з цим наївно розраховувати на якусь конструктивність нового українського керівництва, при тому, що і відхід Зеленського не гарантований».

«Тому найбільш логічним видавалося б якесь затишшя з нанесенням удару в момент фіналу українського виборчого процесу», - відверто заявляє колишній «перший міністр держбезпеки ДНР».

На його переконання, «варіант, при якому було б знайдено якесь довгострокове мирне співіснування Росії та України разом з Євросоюзом і їх союзниками, можливий в новому році або при усуненні корінних передумов конфлікту, або при однозначній поразці однієї зі сторін».

«З цієї причини інтрига прогнозу не в тому, чи будуть досягнуті якісь угоди про переговори і компроміс (що технічно цілком можливо і навіть ймовірно), а виключно в тому, на якому етапі і як вони в підсумку будуть зірвані», - додає «оглядач».

З огляду на нинішню «міжнародну ситуацію» Пінчук явно не оптимістичний: «У такій конфігурації близьке настання миру малоймовірне, а для Росії ключовим фактором контурів фінальної ролі в новій картині світу є ефективність СВО».

«Знищувати і не дотримуватися правил»

Заражена путінізмом газета «Московский комсомолец» зробила важливе відкриття: «Україна – це ОЗУ: київський режим тільки робить вигляд, що він – це держава».

І тут же наводить «обґрунтування»: «Не випадково глава ГУР України Кирило Буданов, який очолив офіс Зеленського, відомий як організатор безлічі терористичних актів. У 2016 році він входив до однієї з диверсійно-терористичних груп, які планували теракти на території Росії, в тому числі в Криму. Це він організував вибух на Кримському мосту. І це йому належать слова: «Ми вбивали і будемо вбивати росіян в будь-якій точці світу до повної перемоги України».

Для остаточного «прояснення ситуації» «МК» звернулася до «голови Національного антикорупційного комітету РФ, члена ради при президентові РФ з розвитку громадянського суспільства і прав людини» Кирила Кабанова.

Той відразу підкреслює: «Головний терорист в Україні – це Зеленський, який діє за підтримки англійців. Британія домоглася від київського режиму повної залежності і керованості. Буданов – головний організатор і виконавець терористичних актів».

Кабанова Україна дуже дратує: «Це терористичний режим. І поводитися з ним потрібно так само, як при боротьбі з терористами, в тому числі – знищувати терористичних лідерів. Вони повинні бути законними цілями для наших спецслужб і військових».

Кабанов навіть знає «головні ознаки ОЗУ київського режиму»: «Основні заробітки його лідерів йдуть не від реальної економіки, а від тіньової кримінальної економіки. Офіційна влада України, представники цієї влади, особисто дають команди на вчинення терористичних актів, порушуючи міжнародне законодавство. Цим вони, крім іншого, демонстративно і публічно закликають до порушення міжнародних законів, в тому числі – права людини на життя. Київський режим в найвищій мірі корумпований. Його господарі, як вже не раз було в Африці, просто купили його корупційними грошима і угодами».

«Україна – це не держава. Вона навіть банально не легітимна. Це терористична організація. Яка захопила владу в державі і намагається робити вигляд, що вона і є ця держава», – обурюється Кабанов.

«У будь-якої злочинної організації є ознаки секти, і навпаки. У київського режиму є вигадана ідеологія, але основне його завдання – кримінальне отримання грошей. Ніякої національної ідеї у них там немає і не було. Вони просто продали Україну. Продали тим, хто направив її проти Росії», – зовсім засмучений Кабанов.

А на питання «МК», «як же боротися з таким ОЗУ», з кремлівською впевненістю закликає: «Знищувати лідерів терористичних осередків. І при цьому не дотримуватися правил, які існують у звичайному військовому конфлікті. Саме тому у нас більша частина українських полонених засуджені за тероризм».