«Десант ЗСУ в Криму переб’ємо як тарганів». Російські ЗМІ про Україну

Головне кремлівське пропагандистське агентство «РИА «Новости» суворо попереджає, що зустріч Олександра Лукашенка та Сі Цзіньпіна в Пекіні «ретельно маскується під двосторонню зустріч, присвячену суто економічним питанням». А все тому, що ця зустріч «відбулася на тлі стрімкого зростання ймовірності прямої військової агресії Києва проти Мінська, особливо якщо взяти до уваги цілу низку погроз та ультиматумів, висунутих Зеленським лідеру Білорусі»…

«На тлі ризику військового колапсу»

«Для київського режиму, що перебуває в агонії, життєво важливо втягнути союзника Росії безпосередньо в бойові дії, щоб легітимізувати потенційну участь у них НАТО під прикриттям тези про «інтернаціоналізацію конфлікту». Шанс для Києва полягав у тому, що до нестями наляканий подібними перспективами Лукашенко висуне Путіну свій ультиматум щодо якнайшвидшого замороження бойових дій по лінії бойового розмежування, а Пекін його підтримає - у підсумку Москва відступить, і все буде дуже-дуже добре», - розкриває всі ворожі задуми «РИА «Новости».

«Слід зазначити, що до Китаю президент Білорусі вирушив не з Мінська, а з Москви, де в режимі повного «радіомовчання» відбулися його переговори з російським президентом Володимиром Путіним… Немає сумнівів, що білоруський лідер прилетів до Пекіна із загальною, консолідованою позицією, і ця позиція, як показує результат переговорів у Китаї, ще раз консолідувалася з позицією Сі Цзіньпіна. Так, прямих заяв щодо України не було, але одразу після візиту були озвучені цілком прозорі речі. По-перше, голова КНР недвозначно дав зрозуміти всім, хто має вуха, що «Китай підтримує Білорусь у справі захисту її національного суверенітету, незалежності та територіальної цілісності», тобто будь-яка агресія проти країни є агресією проти інтересів Китаю. По-друге, МЗС Білорусі заявило, що в разі перетину українськими силами білоруського кордону республіка відповість із використанням «усього наявного потенціалу», - суворо переказує «РІА «Новини».

І одразу ж підкреслює: «Але головний сигнал був у іншому. Незадовго до подій, про які йдеться, Центр міжнародної безпеки та стратегії університету Цінхуа (Китай) опублікував доповідь «Зовнішні ризики для безпеки Китаю - 2026. Конфлікт між Росією та Україною», де було зазначено наступне: російсько-український конфлікт вступає у свою «завершальну фазу»; влада України може спробувати поширити конфлікт на країни Балтії та інші країни; польсько-білоруський кордон може бути знову закритий, що безпосередньо загрожує китайсько-європейському залізничному коридору, тобто Захід може посилити тиск на Китай, щоб той відіграв свою роль у забезпеченні припинення вогню».

«Іншими словами, на тлі ризику військового колапсу київського режиму Захід, очевидно, робить головну ставку на тиск через Білорусь на Китай, щоб той, у свою чергу, натиснув на Росію… І що ж? Відразу після візиту Лукашенка до Китаю почали відбуватися незрозумілі події. За даними італійського видання Corriere della Sera, на майбутньому саміті НАТО в Анкарі очікується затвердження нового пакету допомоги Києву на суму десять-дванадцять мільярдів доларів, що в чотири рази менше від початкових планів. Скорочення пов’язане з «уповільненням американської підтримки та зниженням політичної готовності низки країн НАТО нарощувати фінансування України». Глава естонського МЗС у розпачі заявив, що «деякі країни ЄС не хотіли б далі тиснути на Росію», - заявляє «РИА «Новости».

За версією кремлівського агентства, звичайно ж, «в українських ЗМІ раптово спалахнула паніка: «Перед початком повномасштабних бойових дій у 2022 році Путін аналогічним чином відвідував Китай, а після повернення розпочався наступ на Україну».

«На парламентському саміті НАТО викликала овації заява чеського політика Томіо Окамури про те, що, виявляється, потрібно шукати мирне врегулювання українського конфлікту. Судячи з усього, хитрий план виявився провалом: Білорусь ще раз підтвердила, що «у будь-якій ситуації ми будемо поруч із Росією», а Китай зазначив, що готовий приєднатися - поки що економічно. Лікар сказав - у морг, значить - у морг», - хаотично й малозрозуміло підсумовує «РИА «Новости».

«Ми розуміли, що ставимо в скрутне становище»

«Білоруська тема» турбує й «Парламентскую газету».  «Наскільки ймовірний сценарій, за якого київський режим зважиться на військову або терористичну агресію проти Білорусі, і чи можуть наші супротивники піти на інші масштабні провокації на західному напрямку, наприклад, блокаду Калінінграда?», - запитує «ПГ», звертаючись за відповіддю до першого заступника голови комітету Ради Федерації РФ з міжнародних справ, генерала ФСБ Володимира Джабарова.

«Суть усієї цієї ситуації, на мій погляд, досить очевидна: Зеленський вкрай зацікавлений у втягненні Білорусі в український конфлікт. Це йому потрібно, оскільки в Києві розуміють: у разі агресії проти Білорусі Росія неухильно дотримуватиметься своїх зобов’язань відповідно до договору про Союзну державу і буде змушена заступитися за нашого сусіда та вірного союзника, надати йому всю необхідну військову допомогу, щоб дати відсіч нападникам. Як тільки це станеться, у Києві одразу ж заволають: «Росія — агресор!» і почнуть тиснути на Захід із проханнями збільшити допомогу», - напевно знає Джабаров.

І суворо попереджає: «Але, гадаю, тут Зеленський грає з вогнем. Усім добре відомо, що президент Білорусі - дуже рішуча людина і в разі потреби може застосувати спеціальну зброю, розміщену на території республіки та поставлену туди Росією».

Джабаров не називає, що це за «спецзброя», але «Парламентская» послужливо нагадує: «Білорусь володіє оперативно-тактичним комплексом «Іскандер-М», також на її території розміщений російський комплекс «Орєшнік».

А Джабаров продовжує лякати: «Якщо справа дійде до військових ударів по Білорусі, то організація ОДКБ, на мій погляд, не може «відсиджуватися в окопах». Відповідно до договору про колективну безпеку решта членів ОДКБ повинні взяти участь у наданні військової допомоги Мінську».

Тут же російський «сенатор» змушений пояснити, що «коли Росія після початку СВО зазнавала ударів ЗСУ, ми не зверталися за допомогою до ОДКБ, бо розуміли, що ставимо наших союзників у скрутне становище».

«Але з Білоруссю - інша ситуація: ця країна є членом ОДКБ, і в разі нападу на неї всі інші учасники Організації повинні, на мій погляд, долучитися до надання військової допомоги для відбиття агресії. Тим більше що Білорусь нам у рамках українського конфлікту нічого у військовому плані не постачає, і погрози на її адресу сиплються лише тому, що республіка залишається нашим вірним політичним союзником. Саме за дружбу з нами Білорусь хочуть провчити на Заході руками нинішньої влади України», - обурюється Джабаров.

На запитання, «чи можуть ЗСУ на західному напрямку вдатися до якихось інших провокацій, окрім загострення ситуації на кордоні з Білоруссю, наприклад, спробувати заблокувати Калінінград», Джабаров відповідає так само загрозливо: «Знаєте, щойно вони спробують це зробити, їх самих заблокують: у нас більше можливостей контролювати всю акваторію Балтійського моря. Мало того, що до складу ВМФ Росії входить Балтійський флот, до нього може долучитися й набагато потужніший Північний флот».

«А це означає, що проти країн, які братимуть участь у гіпотетичній блокаді Калінінграда, можуть бути застосовані наші найпотужніші підводні крейсери та підводні човни, зокрема атомні», - рішуче попередив генерал ФСБ, щоправда, не уточнивши, чи є в Росії зараз дизельне паливо для згаданих «найпотужніших підводних крейсерів».

«Крим - це майже острів»

Схвильована урядова «Российская газета» знайшла якогось московського «військового експерта» Олексія Рамма, який заспокоює: «Заява Зеленського про плани десантної операції в Криму - це лише вербальна інтервенція».

«Відразу почну з того, що шансів у Зеленського немає жодних. Говорити голосно й відчайдушно він може скільки завгодно. А більше йому нічого й не залишається, бо ситуація на лінії фронту для нього критична. Зараз у ЗСУ після костянтинівської катастрофи назріває ще й неминуча здача Красного Лиману. Загалом, у Києва на передовій все дуже-дуже погано. Судячи з повідомлень українських офіційних джерел з лінії фронту, ЗСУ повністю згорнули всю свою активність у Запорізькій області. А щодо ситуації в Дніпропетровській області, де вони ще зовсім недавно намагалися активно наступати й розповідали про сотні звільнених кілометрів території, просто перестали публікувати будь-яку інформацію. Фактично Донбас поставив хрест на планах Володимира Зеленського», - заявляє «військовий експерт», мабуть, прямо з черги за бензином.

Рамма запевняє, що «ці відчайдушні заяви українського лідера робляться для того, щоб змусити російське командування маневрувати силами та засобами - для того, щоб знизити тиск ЗС РФ з донецького фронту, а бажано ще й з Харківської та Сумської областей, щоб російські війська зняли звідти угруповання та перенаправили їх на захист Криму».

«Військовий експерт» продовжує заспокоювати, що «якщо у 2023 році збройні формування України дійсно мали якийсь шанс спробувати хоча б по суші дістатися до півострова, то тепер у Києва таких можливостей немає - у них немає для цього ані сил, ані засобів, ані особового складу».

«Тому колишньому акторові доводиться робити ось такі вербальні інтервенції. Точно так само зовсім недавно він намагався своїми заявами розхитати ситуацію з Білоруссю і змусити зреагувати російське військово-політичне керівництво. Не вийшло. Його заява щодо Криму - з тієї ж опери. Насправді у Росії там достатньо сил, щоб дати відсіч усіляким спробам з боку ЗСУ. «18-та загальновійськова армія угруповання «Дніпро» - одне з небагатьох оперативно-тактичних об’єднань російських Збройних сил, яке ще не вступало в активні бойові дії, тому що саме прикриває територію Новоросії вздовж Дніпра і дислокується в самому Криму», - погрожує Рамма.

«Володимир Зеленський не зможе впоратися з такими силами, навіть якщо Європа надасть йому озброєння. Вона зможе надати хіба що дрони, а от із ракетами, танками, авіацією та артилерією у Старого Світу зараз є проблеми. Усі надлишки вони вже передали ЗСУ у 2023 році. Якщо щось і залишилося, то в невеликих кількостях. Ймовірно, Зеленський очікує від європейців також десантні човни та десантні вертольоти, бо Крим - це майже острів, і до нього треба якось дістатися. Але у берегової охорони Криму в наявності є берегові ракетні комплекси. І навіть якщо український десант примудриться висадитися на узбережжі, їх усіх переб’ють тут же, як тарганів», - так само грізно підсумовує «військовий експерт».

«Київський бордель»

Розчарована й газета «Московский комсомолец»: «Переговори Зеленського щодо ракет SCALP довели, що перемир’я з Києвом неможливе».

«Україна веде переговори щодо отримання ліцензії на виробництво французьких крилатих ракет SCALP. Про це повідомив глава українського Міноборони Михайло Федоров. Цю тему, за словами Федорова, обговорювали Зеленський і Макрон у Франції, але говорити про конкретні результати поки що зарано. Зараз тривають переговори з французьким урядом і виробником ракет, і «вже є прогрес». Варто нагадати, що питання ліцензійного виробництва натовської зброї Україною порушується не вперше. Таке виробництво ракет-перехоплювачів для комплексів ППО «Патріот» Зеленський обговорював із Трампом. І тоді теж говорив про прогрес. Для України та Заходу ліцензійне виробництво - це хороша робоча схема. Якщо ракети українського виробництва, то які претензії до НАТО? А український завод може бути розташований і не в Україні. Так, Росія попереджала, що такі виробництва можуть стати цілями. Але...», - обурюється й нарікає «МК».

Газета нагадує, що «про те, які страшні наслідки чекають на ворога, якщо він застосує ці ракети (і навіть «Хаймарси») для ударів углиб країни, Росія теж попереджала ще влітку 2023 року».

«Приклади застосування легко знайти. З останніх прикладів - «Storm Shadow» застосовувалися під час атаки на завод електроніки в Брянську в березні цього року. Зараз для ударів углиб Росії Київ застосовує тихохідні БПЛА та відносно примітивні «свої» крилаті ракети «Фламінго» (атака на завод у Воронежі). І, звісно, мріє завдавати ударів сучасними ракетами. Намагається організувати виробництво. І, зрештою, організовує. А отже, припинення бойових дій на лінії бойового зіткнення (на що Росія не піде) або навіть у межах Донбасу та Новоросії без повалення київського режиму результату, очевидно, не дасть. «Не буде ніякої демілітаризації без денацифікації», - пафосно заявляє «МК».

«Якщо уявити, що бойові дії припинені, але з того боку залишаються ті самі (нехай навіть не особисто, а ідеологічно) керівники, це буде лише перепочинок і накопичення сил Україною (Заходом). І новий неминучий етап конфлікту ЗСУ розпочнуть уже з ударів високошвидкісними, високоточними та найсучаснішими ракетами, яких накопичать і вироблятимуть достатньо. Власне й зараз, під час налагодження ліцензійного виробництва, можна очікувати, що Україна почне наносити удари після «нафтової галузі» по нашій енергетиці, об’єктах тепло- та водопостачання», - визнає «МК».

«А оскільки «українське» виробництво розташоване не в Україні... Вихід один - у київському борделі ми маємо змінювати зовсім не занавіски. І навіть не персонал. Його необхідно зносити», - виносить «МК» свій страшний вирок.