Попри війну, зруйновану інфраструктуру та окупацію, сотні родин з Олешківської громади зберігають освітній зв’язок із Україною. Їхні діти — онлайн-учні українських шкіл, розкидані по всьому світу. Джерело: Цензор.нет Поточна кількість учнів, які навчаються за українською програмою Станом на травень 2025 року, в українських школах дистанційно навчаються 1 748 дітей з Олешківської громади Херсонщини. Це переважно ті, хто мешкає за кордоном або тимчасово перебуває на підконтрольній Україні території. Цифра є суттєвою, враховуючи загальний рівень руйнувань, втрат і вимушеної міграції. За даними, оприлюдненими через oleshki.in.ua, до повномасштабного вторгнення у громаді було приблизно 4 500 учнів. Таким чином, понад 38% дітей залишилися в освітній системі України, попри те, що регіон окупований з перших днів війни. Освітня інфраструктура: що вціліло, а що втрачено Жоден навчальний заклад на території Олешківської громади не залишився цілим. Будівлі пошкоджені або повністю знищені внаслідок бойових дій, обстрілів і затоплення після підриву Каховської ГЕС. Крім цього, інфраструктура в окупованій зоні замінована, що унеможливлює швидке повернення дітей до шкільних приміщень навіть у разі деокупації. Наразі в системі дистанційного навчання функціонують лише чотири з 13 освітніх закладів громади, включно з філіями. І це — максимум, який вдалося зберегти. Решта — або втратили ресурси, або персонал, або дітей. Фактори, що вплинули на руйнування інфраструктури: Повна окупація з першого дня повномасштабної війни; Підрив Каховської ГЕС і затоплення Олешків; Постійні обстріли, включно з моментами евакуації; Замінування будівель російськими військами; Відсутність зв’язку у частині населених пунктів. Ці обставини не лише фізично унеможливлюють навчання, а й психологічно травмують дітей і батьків, які змушені ухвалювати рішення про виїзд і дистанційну освіту. Географія українського навчання: де зараз перебувають діти Оскільки частина родин евакуювалася за межі України, а частина залишилась на підконтрольних уряду територіях, освітній процес із боку держави потребував гнучкості. Діти приєднуються до уроків з різних країн, за різними часовими поясами, часто без стабільного інтернету або в складних умовах побуту. Оцінка розселення учнів: Категорія Кількість дітей Коментар В Україні (на підконтрольній тер.) ~900 Часто проживають у гуртожитках або з родичами За кордоном ~800 Найбільше — у Польщі, Німеччині, Чехії На тимчасово окупованій території Невідомо Немає зв’язку або родини не реєструються У таблиці наведено приблизну географію розселення дітей з Олешківської громади. Варто підкреслити, що в умовах постійної міграції, ці цифри залишаються орієнтовними. Навчання в таких умовах потребує додаткової уваги — як від вчителів, так і від держави. Учням потрібна не лише академічна підтримка, а й психологічна адаптація в новому середовищі, інтеграція в освітні платформи, технічне забезпечення. Що кажуть батьки, учні та освітяни Попри великі зусилля освітньої системи, батьки зізнаються, що головна проблема — не лише доступ до уроків, а й питання соціалізації дітей. Онлайн-навчання не дає звичного шкільного середовища, тому багато родин розглядають альтернативи: приєднання до місцевих шкіл у країнах перебування або спроби інтеграції до інших освітніх систем. Основні виклики, які озвучують учасники процесу: Відсутність стабільного інтернету у багатьох тимчасових житлах; Втрата контакту з окремими вчителями чи класами; Потреба адаптації програм через часову різницю; Відчуття ізоляції в учнів, які не мають змоги спілкуватися з однолітками; Обмеженість освітніх платформ у роботі з учнями з особливими потребами. За словами керівниці Олешківської МВА Тетяни Гасаненко, у батьків часто виникає запит на гібридні моделі: дистанційне навчання доповнене офлайн-компонентами — гуртками, психологічною підтримкою, волонтерськими освітніми ініціативами. Однак наразі все це — у приватній, а не державній площині. Що буде далі: прогнози на новий навчальний рік Кількість учнів, які навчаються за українською програмою, ймовірно, зменшиться. Причини — як об’єктивні, так і системні: Родини асимілюються за кордоном і переходять до місцевих шкіл; Зменшення підтримки дистанційних платформ через брак фінансування; Виснаження педагогічного складу: багато вчителів — у вимушеній еміграції; Поглиблення окупації та обмеження контактів із родинами. На цьому фоні важливо говорити про державну стратегію збереження української освіти за кордоном. Успішні приклади країн Балтії або Польщі показують, що при підтримці уряду українські школи можуть функціонувати навіть у еміграції — як суботні школи, культурні центри або віртуальні класи. Головне — розуміти, що ці діти, які щодня приєднуються до українських уроків із-за кордону, вже є прикладом освітньої стійкості. І завдання держави — зберегти цей зв’язок якомога довше.
