Підсумок подій у Грузії безпосередньо стосується України

Протести в Грузії, враховуючи позицію влади цієї держави в контексті російсько-української війни, а саме публічно озвученого нейтралітету разом із явним підіграванням росії (включаючи відкритий канал сірого імпорту санкційних товарів), слід розглядати саме в контексті можливих плюсів і мінусів для України. Очевидно, що так званий закон про «інагентів» став лише формальною причиною для масових протестів, які рано чи пізно мали статися. Власне нові вимоги керівників опозиції після відмови від цього законопроекту підтверджують це. У країні є величезний запит на зміну влади та політичного курсу.

Звичайно, росія та проросійські сили всередині Грузії виступають проти цього, а умовний Західний блок підтримує такий розвиток подій. Україна входить до їх числа, тому не дивно, що низка офіційних осіб нашої держави публічно виступила на підтримку мітингувальників. Тому, з боку, грузинської влади такі дії, звісно, можна трактувати як втручання у внутрішні справи Грузії, однак підсумок цих справ прямо стосується України, тому вважаю таке втручання необхідним.

Очевидно, що чим менше впливу у Росії буде на треті країни, чим менше у них буде підтримки в міжнародних інституціях, чим менше у них буде каналів для сірого імпорту санкційних товарів, тим складніше буде продовжувати вести війну проти України і тим швидше Україна звільнить нині окуповані території. Тому позиція України в даному випадку повністю обґрунтована та виправдана.

Що стосується безпосередньо заяв прем'єр-міністра Грузії Іраклі Гарібашвілі, який дозволив собі публічно ображати українських політиків, називаючи їх «брудними невдахами» — це прояви слабкості. Для політика такого рівня перехід на особисті образи на дипломатичному рівні – це лише підтвердження того, що за фактом йому вже нема чого відповісти. А теза «спочатку наведіть лад у себе» у контексті війни виглядає зовсім дріб'зково. Тим паче, що саме зміна влади в Грузії може стати однією з ланок ланцюга, як я вже казав раніше, які наблизять поразку росії.

До речі, за певних обставин саме завдяки цьому Грузія також зможе повернути собі території, які були окуповані Росією ще в 2008-му році. Проте, схоже, що чинний прем'єр не зацікавлений у захисті національних інтересів власної країни, а йому значно важливіше заробляти гроші на постачанні країні-окупанту.