"Про що говорити, як вести переговори?" ЄС узгоджує вимоги для перемовин із Кремлем й хто буде їх вести

«Важливіше за те, хто говоритиме, є питання - про що говорити. Чого саме ми хочемо вимагати від Росії?», - заявила головна речниця Європейської комісії Паула Пінью, коментуючи внутрішні дискусії в Брюсселі щодо можливого призначення спецпредставника для контактів із Кремлем, повідомляє The New York Times.

Європейський Союз переживає фундаментальну зміну політичного курсу: сама можливість прямих переговорів із Росією вперше з початком повномасштабного вторгнення стала офіційним предметом обговорення. Наступного тижня на неформальній зустрічі міністрів закордонних справ ЄС на Кіпрі представники 27 країн планують узгодити спільну позицію та окреслити «червоні лінії».

Головним тригером цієї дискусії став глибокий скепсис щодо мирних ініціатив США, які за останні місяці майже не просунулися через фокус Вашингтона на Близькому Сході. Оскільки саме Європа є найбільшим фінансовим донором Києва, лідери ЄС прагнуть забезпечити собі повноцінне місце за столом переговорів, щоб гарантувати прийнятність будь-якої мирної угоди як для України, так і для безпеки всього континенту.

Хоча остаточного рішення на зустрічі не очікують, у кулуарах Брюсселя вже активно обговорюють потенційних кандидатів, здатних говорити від імені всього блоку. Наприклад Антоніу Кошта - президент Європейської ради, який фактично відкрив цю дискусію та вже провів попередні консультації з Володимиром Зеленським щодо формату європейської присутності.

Також один з кандидатів це Маріо Драґі - колишній прем'єр-міністр Італії та ексглава ЄЦБ, фігура якого має високий авторитет серед європейських еліт. А також Александр Стубб - президент Фінляндії, який наполягає на негайному залученні Європи до діалогу, керуючись правилом: «Якщо тебе немає за столом, тебе з’їдять на цьому столі». Інший кандидат це Кая Каллас - головна дипломатка ЄС. Вона заявила про готовність «розпізнавати пастки РФ», проте її кандидатура є неприйнятною для Москви через її безкомпромісну антиросійську позицію.

Дехто розглядає  навіть Меркель та Гергард Шредера - фігури, чию присутність непрямо титрує Кремль (зокрема, кандидатуру Шредера згадував сам Путін), проте європейські лідери категорично відкидають будь-яку участь проросійських лобістів.

У Москві демонструють обережну готовність до діалогу з європейським представником. Російські інсайдери визнають, що після виділення кредиту на 90 мільярдів євро на підтримку ЗСУ європейські столиці (насамперед Берлін і Лондон) мають на Україну навіть більший реальний вплив, ніж Вашингтон.

Проте всередині самого ЄС єдність залишається хиткою. Країни, що межують із Росією, застерігають від зайвих ілюзій щодо намірів Кремля. Як зазначив прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал, позиція Москви є гранично прагматичною: «Усе, чого вони не здобудуть на полі бою, вони намагатимуться вимагати за столом переговорів». Саме тому ключовим викликом для Брюсселя наразі є не вибір конкретного дипломата, а формування єдиного, жорсткого пакета вимог, від якого Європа не відступить під час потенційного діалогу.

Вчора, Рубіо прокоментував глухий кут у переговорах США з Україною та РФ: «Якщо хтось хоче, нехай займається».