Політичні та воєнні акценти подій 6 вересня в Україні та світі. Переговори в Москві та Києві

1.Головною подією вихідних були переговори спецпредставників Трампа Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера в Москві й Києві. До складу делегації входив посадовець Мінфіну США Джин Ленг, який курує санкційну політику і який окремо зустрічався зі спецпредставником Путіна Кирилом Дмитрієвим.

Висловлювання всіх учасників переговорів показують, що жодного прориву не сталося. Позиція Москви не змінилася. Путін упевнений у військовій перевазі на фронті, і саме тому переговорний процес для нього — це затягування часу задля відтермінування нових санкцій і особиста поступка Трампу, який ініціював відновлення цього процесу, але аж ніяк не пошук мирного компромісу.

Зеленський також окреслив принципову рамку: «Питання Донбасу — це питання цієї війни». За підсумками зустрічі з американцями він припустив, що війна триватиме й узимку, і назвав пріоритети «зимового пакета» — протиповітряна оборона, підтримка енергетики та постачання американського скрапленого газу.

Формула «питання Донбасу — це питання цієї війни» — це фіксація червоної лінії для обох сторін. Звідси й зміна акценту в Зеленського: «план А» — дипломатія, «план Б» — власні перехоплювачі дронів і зимова стійкість енергосистеми. Акцент переговорів було зроблено на плані Б. Це визнання того, що Україна входить у четверту воєнну зиму, результат якої залежатиме від здатності Києва зробити ефективною роботу своєї ППО.

Тобто компроміс наразі неможливий, а необхідного для нього тиску на Путіна адміністрація Трампа, як і раніше, не чинить. Відповідно, Трамп також розглядає цей переговорний процес як інструмент розв’язання своїх внутрішньополітичних проблем (майбутні вибори до Конгресу) та елемент геополітичного пасьянсу (Іран, Китай). Про це свідчить і така деталь візиту американців до Москви, як присутність у делегації посадовця Мінфіну США, відповідального за санкції. Очевидно, що він обговорював із Дмитрієвим не політичні, а технічні питання. Вона означає, що санкції перетворюються з інструмента тиску на розмінну монету в торгах Трампа з Путіним в інтересах Трампа, але не Києва.

Підключення Німеччини, Франції та Британії до другого раунду — спроба Києва та Європи це врівноважити, прив’язавши будь-які домовленості до європейських гарантій безпеки та європейських грошей.

По суті, це були не переговори про мир в Україні між Вашингтоном, Москвою та Києвом, а два окремі переговорні процеси: переговори між США і РФ у Москві та переговори між США, Україною та ЄС у Києві.

Перші для України не принесли жодних позитивних результатів. Другі — допоможуть у розв’язанні проблем Києва з протиповітряною обороною та енергетикою в зимовий період. Предметом і суттю обох переговорних треків було не встановлення миру, а умови продовження війни.

2.Скандал навколо спецоперації НАБУ і САП «Карфаген» упритул підійшов до генерального прокурора. 6 вересня у Вищому антикорупційному суді прокурор САП заявив, що співробітник Офісу генпрокурора Сергій Кропива, якого НАБУ підозрює у «кришуванні» незаконних колцентрів, організовував і координував ремонт у будинку генпрокурора Руслана Кравченка в Козині. Матеріали прослуховування від 26 січня 2026 року фіксують, як Кропива обговорює з Кравченком встановлення генератора та електричні параметри, звертаючись до нього «Шеф». Крім того, за версією обвинувачення, Кропива допомагав з отриманням візи США для дружини генпрокурора та організовував святкування його дня народження в Мадриді під час офіційної поїздки до Іспанії. Сам Кравченко причетність до справи колцентрів заперечує, Кропиву відсторонено від виконання обов’язків.

Низка корупційних скандалів навколо людей, наближених до президента Зеленського, створює негативне внутрішньо- і зовнішньополітичне тло для зусиль Києва у проведенні мобілізації, отриманні військової та фінансової допомоги Заходу і вступі до ЄС.

Крім того, це вже третій за рік епізод прямого зіткнення антикорупційної вертикалі з правоохоронним блоком, підпорядкованим президенту. Відмінність нинішнього в тому, що підозра вибудувана навколо побутових послуг, наданих особисто генеральному прокурору, — таку конструкцію найважче дезавуювати процесуальними аргументами. Будь-яка спроба Банкової загасити справу адміністративно вдарить по грошах ЄС саме тоді, коли вони потрібні на ППО та енергетику. Найімовірніше, Зеленському доведеться здати Кравченка так само, як до цього були звільнені Чернишов, Єрмак, Мудра та інші близькі до нього люди.

3.Різко загострився конфлікт Росії з Німеччиною. Глава МЗС РФ Сергій Лавров в інтерв’ю пропагандисту Зарубіну заявив, що дії Берліна — «початок справжньої війни», а канцлер Фрідріх Мерц «фактично оголошує нам війну», додавши міркування про «нацистські метастази». Приводом стали німецькі рішення після того, як 1 вересня Берлін офіційно звинуватив Росію у гібридній атаці в аеропорту Лейпцига: у серпні там виявили FPV-дрон із вибухівкою біля крила українського транспортного Ан-124.

Лейпцизький інцидент змістив центр ваги європейської дискусії: ідеться вже не про підтримку України, а про захист власної території НАТО від диверсій. Для Києва це вигідна зміна — те, що раніше доводилося доводити, тепер Берлін формулює сам, і німецька допомога ППО перестає бути предметом внутрішньополітичного торгу в Німеччині.