Політичні та військові акценти подій 14 вересня в Україні та світі. Dolce vita закінчилася

1. Російські війська продовжили масовані удари по цивільній інфраструктурі. У Краматорську, де загинули двоє і поранено десять осіб, пошкоджено сім багатоквартирних і три приватні будинки, торговельний центр, навчальний заклад, пожежну частину та автозаправну станцію.

Характер ударів показує, що Москва розв’язує не військове, а демографічне завдання: руйнування житла, торгівлі та шкіл у Слов’янсько-Краматорській агломерації прискорює відтік населення ще до підходу піхоти. Розрахунок у Кремлі може робитися на те, що Києву буде внутрішньополітично легше здати Донбас, якщо він залишить в окупації не українських громадян, а зруйновані, безживні території.

При цьому РФ не демонструє тієї військової переваги, на якій будує свою переговорну позицію. Тобто розрахунок Москви дедалі більше робиться не на зброю, а саме на психологічний і політичний тиск Москви та Вашингтона на Київ.

2. Українські далекобійні удари вперше досягли Сочі: у ніч на 14 вересня вибухи лунали в центральній частині міста, п’ятеро людей дістали поранення. Генштаб ЗСУ підтвердив ураження радіолокаційної станції 92Н6 зі складу зенітного ракетного комплексу С-400 «Тріумф» у Сочі.

Значення цього удару не стільки військове, скільки психологічне. Сочі є символом «солодкого життя» росіян. Тепер dolce vita закінчилася. Крім того, під Сочі розташована дача Путіна, посилено охоронювана ППО. Імовірно, знищений ЗРК С-400 був частиною цієї системи. Атака ЗСУ показала, що система вразлива.

3. Дональд Трамп 14 вересня написав у Truth Social, що «Україна погодилася не завдавати ударів по російських об’єктах енергетичної інфраструктури», а «Росія погодилася вчинити так само». Заяві передував заклик Трампа напередодні: Зеленському слід «припинити вибивати дизельне паливо в Росії». Ні Кремль, ні українська сторона оголошену домовленість не підтвердили. Зеленський заявив, що Україна готова до взаємності, якщо партнери гарантують реальний намір Росії не бити по електромережі, але зажадав «конкретики».

Оголошення про перемир’я, якого не існує, — це інструмент управління ринком і маніпуляція американським виборцем напередодні виборів, з розряду чергової «перемоги» Трампа в Ірані.

Для України така угода може бути вигідною, тільки якщо натомість вона отримає гарантії припинення ударів РФ по своїй енергетиці та критичній інфраструктурі. А також — постачання не лише ППО, а й «зброї відплати» зі США на випадок, якщо Путін порушить перемир’я. Сюди ж можна віднести і дозвіл Білого дому на використання Starlink над територією РФ. Якщо Зеленський не зможе домогтися цього від Трампа на найближчій зустрічі — це буде одностороння поступка під тиском.

4. Конфлікт навколо антикорупційних органів перейшов у відкриту фазу: генеральний прокурор Руслан Кравченко підписав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу, звинувативши його в підробленні документів і одержанні неправомірної вигоди. Одночасно Кравченко виїхав у закордонне відрядження, де пообіцяв поінформувати міжнародних партнерів про «реальний стан справ» у системі антикорупційних органів і попередити про небезпеку концентрації ними впливу.

Два висновки: Перший — Кравченко не міг виїхати за кордон без дозволу Зеленського. Навряд чи він повернеться. Звідси вимога Зеленського до Верховної Ради негайно ухвалити його відставку, оскільки чинний генпрокурор, який живе за кордоном, — це діагноз усій системі влади. Це схоже на усунення свідка, а не на реальну боротьбу з корупцією. Крім того, те, що інкримінується Кравченку, і те, у чому звинуватили Кривоноса, — несумірне, відповідно, переслідування останнього має вигляд просто помсти.

Другий — незалежність НАБУ і САП прямо записана в умови макрофінансової допомоги ЄС і в структурні маяки програми МВФ, тому спроба генпрокурора винести спір на майданчик західних столиць заздалегідь програшна. Вона виглядає радше зусиллям команди Зеленського з дискредитації антикорупційних органів України на Заході, підготовкою західної громадської думки до чергової атаки Банкової на НАБУ і САП.

 5. Було оголошено рішення послів країн ЄС продовжити індивідуальні санкції проти РФ усього на один тиждень — до 22 вересня, оскільки державам-членам знадобився додатковий час «докладніше розглянути запропоновані рішення».

Тижневе продовження замість стандартного піврічного — це публічна демонстрація того, що консенсус усередині ЄС щодо санкцій тримається на одному голосі й може бути зірваний.  22 вересня стане зрозуміло — чи йдеться про разовий торг, чи про початок ерозії санкційного режиму.