<p style="text-align: justify;">За словами російського активіста Андрія Малькевича, який був ініціатором його створення, «У Маріуполі фактично з попелу, з нічого виник музей Жданова, знаменитого уродженця цього міста».</p> <div class="article__content__img"><img class="" title="" src="/upload/media/2025/01/16/1737028224-636019-00.jpg" alt="" /></div> <p style="text-align: justify;">Профінансували створення музею соратника Сталіна з бюджету Санкт-Петербурга.</p> <p style="text-align: justify;">Приводом для глорифікації сталінського висуванця став факт його перебування як члена Військової ради Ленінградського фронту в обложеному Ленінграді, «який у найскладніші блокадні роки успішно керував містом на Неві». Деякі сучасники називали Андрія Жданова можливим наступником Сталіна.</p> <p style="text-align: justify;">Однак Андрій Жданов більше відомий як організатор репресій проти радянської, зокрема, української інтелігенції. За його вказівкою почалося цькування Анни Ахматової та Михайла Зощенка. Розпочата 1946 року кампанія на ідеологічному фронті на підтримку «соціалістичного реалізму» отримала назву «ждановщина». Джордж Орвелл писав: «Якщо через десять років ми будемо плазувати перед кимось на кшталт Жданова, значить, саме на це ми і заслужили». </p> <p style="text-align: justify;">У 1948-1989 роках Маріуполь «на честь видатного земляка» називався Ждановом.</p>
