Росія проводила в Україні свої інформаційно-психологічні спеціальні операції (ІПСО) починаючи з 1991 року. Таку думку висловив головний редактор інформаційного агентства «ОстроВ» Сергій Гармаш у своєму аналітичному матеріалі. «Це і шахтарські страйки початку 90-х (їхній лідер Михайло Крилов нещодавно помер у Москві), і підтримка «проросійського» Кучми, щоб усунути «незалежного» Кравчука 1994 року, і кримський сепаратизм Мєшкова, і участь РФ у виборах Ющенка-Януковича, і «газові війни», - нагадав він. «Особливо активізувалися інформаційні атаки на Україну після 2014 року, коли інформаційна війна перейшла в стадію гібридної і забезпечувала реалізацію не тільки політичних інтересів Росії в Україні, а й військових», - пише автор. Як приклад він наводить використання «військової лексики» і формування поширених пропагандистських штампів, як-от «Донбас бомбили» і «блокада Донбасу». Насправді, запевняє автор, обидві тези є маніпуляцією суспільною свідомістю. «На території Луганської та Донецької областей бойові дії велися обома сторонами: і РФ (з її проксі: «ДНР»/«ЛНР»), і Україною. АТО було оголошено не через мітинги, а після захоплення російськими «добровольцями» Стрєлкова українського міста Слов'янськ. Але «бомбила», з точки зору російських пропагандистів, тільки Україна, - її противники, мабуть, пиріжками відстрілювалися...», - спростовує він першу тезу російської пропаганди. Що стосується «блокади Донбасу», то її ніколи не було. «Блокада», якщо подивитися в словнику, означає “оточення, ізоляція”. Звичайно ж, припинення Україною торгівлі з де-факто окупованими Росією територіями... не було оточенням або ізоляцією», - нагадує Гармаш. Але, акцентує він увагу, слово «блокада» має для всіх пострадянських людей стійку асоціацію з масовим голодом і загибеллю сотень тисяч мирних мешканців Ленінграда, - саме тому воно стало головним ідентифікатором цієї події в російських і навіть деяких українських ЗМІ. «Сам факт використання Росією «мови війни» після 2014 року є однією з ознак того, що вже тоді Москва розглядала події на Донбасі саме як окупацію, хоч і маскувала це Мінськими угодами... Інформаційна війна завжди передує збройній агресії та супроводжує її. За наявністю її ознак, можна спрогнозувати й наступні фази, які готує противник: гібридну війну та збройну агресію», - резюмує автор.
