Для Китаю небезпечні територіальні поступки України Москві. За зливом розмов Ушакова і Віткоффа, швидше за все, стоїть Пекін - Гармаш

Колишній член української делегації у Мінській ТКГ Сергій Гармаш вважає, що за зливом розмов Ушакова з Віткоффом та Дмитрієвим стоїть Китай. Про це він написав на своїй сторінці у ФБ.

Аналітик вважає, що Сі зателефонував Трампу і заговорив про Україну саме зараз «бо кремлівські формулювання про українські території які визнані «де-факто» російськими, але «де-юре» залишаються українськими, вкрай небезпечні для Пекіна. Вони де-факто нормують, посилюють прецедент у практиці міжнародних відносин, коли територія де-юре належить одній державі, а де-факто контролюється іншою. Для Пекіна це серйозно ускладнює проблему Тайваню», – вважає Гармаш.

Він нагадує, що «зараз США та більшість країн Заходу є прихильниками політики «Єдиного Китаю». Вона полягає у тому, що де-юре Тайвань – територія китайської держави, але де-факто вона «самоврядна», тобто, контролюється власною державою. Для Пекіна така ситуація вимушена та неприйнятна. Пекін хоче повернути "свою" територію. Та й Захід нібито хоче такого возз'єднання, але не силовим шляхом. Підставою будь-яких дій КПК для повернення Тайваню є те, що де-юре – це територія КНР і він на своїй території вправі чинити так як вважає за необхідне. Ситуація з «де-юре» та «де-факто» – не нормальна та безпрецедентна, що дає Пекіну значну свободу дій. У тому числі й вимагати від США поваги до суверенітету Китаю над «його» територією».

«Якщо ж поділ на «де-юре» і «де-факто» стає, як кажуть у дипломатії, - «усталеною практикою міжнародних відносин», це цементує нинішню ситуацію з Тайванем, що вкрай небажано для Сі», - резюмує аналітик.

«Я вже не кажу, що Пекіну не вигідне припинення війни в Україні на умовах Москви. Йому не потрібна РФ-переможниця, оскільки «перемога», зняття санкцій та відновлення російсько-американських відносин посилять Москву і зроблять її менш залежною від Китаю. Для КНР найвигідніший мир в Україні – компромісний, із збереженням санкцій проти РФ, із продовженням міжнародної ізоляції, без юридичної фіксації «де-юре» та «де-факто». Звідси несподіваний дзвінок Сі Трампу», – пояснює Гармаш.

«Обговорюючи ці плани «28», «19», зливи телефонних розмов Віткоффа та Ушакова, Дмитрієва та Ушакова, – ми якось забуваємо про фактор Китаю. А хто ще міг слухати таких людей і без побоювання для себе злити їхні розмови у світові ЗМІ? Явно не російські та американські спецслужби. Як казав герой колись популярного фільму: «Бачиш ховраха? – Не бачиш. А він є!» - резюмує Сергій Гармаш.