«З Києвом треба робити те саме, що зараз Іран робить з Ізраїлем». Російські ЗМІ про Україну

Шовіністична «Комсомольская правда» переконана, що «після провального саміту глав країн Євросоюзу західні куратори можуть дати Зеленському карт-бланш на неадекватні дії». Але одразу ж злякано запитує: «А чим відповість Росія?». Якийсь московський «політолог» Максим Жаров поспішає її заспокоїти: «Домовлятися про мир потрібно не із Зеленським»…

«Часу залишається небагато»

Кремлівський пропагандист Жаров захоплено пояснює зміст своїх глибоких думок: «На Заході в істеблішменті, у спецслужбах є люди, які «не до кінця розвалили» СРСР. 30 з гаком років тому вони були молодшими клерками - і їх не допускали до основного процесу, до розвалу Радянського Союзу, який керувався ззовні. Клерки тоді в цьому не встигли взяти участь, а зараз вони заряджені тими самими наративами… І вони будуть, незважаючи на всілякі спроби грати в піддавки, тиснути на нас, добивати. Цій лінії потрібно протидіяти активно, жорстко, наступально. Не даючи їм перепочити, не даючи реалізовувати свої плани. Потрібно в наступальному ключі закінчувати те, що розпочато в Україні. І мова не тільки про те, що це треба робити на передовій. Треба робити те, що зараз Іран робить з Ізраїлем. Те саме треба робити з Києвом».

На здивовану репліку «КП», що «Іран частіше завдає ударів по нафтових і газових об’єктах арабів», Жаров відповідає прямо: «Нам треба хоча б почати з мостів через Дніпро, зокрема в районі Києва. У нас є «Орєшнік». Навіщо їм стріляти у Львові по ангару, де збирали дрони? Може, пустити його на один із мостів через Дніпро? І тут же сказати, що, якщо ви не йдете за адміністративні кордони Донецької та Луганської народних республік, у вас буде мінус наступний міст. У такому ключі треба з Києвом розмовляти».

При цьому кремлівський «політолог» суворо попереджає, що «часу залишається не дуже багато», і пояснює, чому: «Тому що з Іраном ситуація зараз розвивається. І те, як із цієї ситуації вийде Трамп, дуже позначиться і на переговорному треку щодо України - а він зараз на паузі, - і загалом позначиться на загальному розкладі сил у світі. Якщо ми згаємо час, нам буде важче. Якщо Іран та Ізраїль вивалюють одне на одного найсучасніше озброєння, то чому ми маємо бути осторонь? Ескалація буде як в одному, так і в іншому конфлікті, і це потрібно мати на увазі».

Жаров також переконаний, що «домовитися можна лише тоді, коли ти нав’язуєш супротивнику свою конфігурацію домовленостей».

«Зараз у нас не видно таких дій. Потрібно формувати якусь іншу конструкцію - і її публічно противнику пред'являти. Як роблять зараз, знову-таки, Іран та Ізраїль. Поки цього не буде, домовитися ми не зможемо з Україною. Один вищий чиновник уже провів аналогію між Зеленським і Гітлером… Важливі не ці емоційні конотації, а те, що підписувати мирний договір повинен якийсь український Кейтель. Важливо ось це – що не Зеленський буде підписувати. Ось на це треба виводити Україну, Київ, – на потрібну Росії конфігурацію», – повчає кремлівський «політолог».

І попереджає: «Різні погляди на завершення цього конфлікту - це погано. Треба зосередитися, виробити єдину лінію - і в найближчі тижні діяти в активному наступальному ключі. Ось зараз патову ситуацію. Але Трамп після іранської кризи може вийти дуже несподівано для нас з цієї авантюри. І ми його можемо навіть не впізнати».

На закінчення Жаров підкреслює, що «Трамп, тимчасово не беручи участі в конфлікті між Росією та Україною, створює вікно можливостей».

«Дозволяє нам створювати потрібну собі конфігурацію. За Байдена такого не було. Тоді конфігурація жорстко задавалася супротивником. Скільки це вікно можливостей буде відкрите? Час спливає і потрібно поспішати діяти активно», - тривожно закликає Жаров.

«Досі немає ясності»

Якийсь «експерт Фінансового університету при уряді РФ» Денис Денисов розмірковує в газеті «Известия» про те, «чому після паузи переговорний процес щодо України продовжиться».

«У США відбувся черговий раунд переговорів, на яких Вашингтон і Київ обговорювали український конфлікт… Російська сторона не брала участі в цьому раунді… Стало вже традицією, що переговори щодо України проходять без серйозного висвітлення в ЗМІ, а ключові учасники скоріше говорять про загальні теми, не зачіпаючи конкретики. Виходячи з цього, можна зробити кілька висновків. По-перше, це узгоджена позиція всіх учасників, передумовою якої стала теза про те, що ефективні переговори можливі лише за умови конфіденційності та непублічності процесу.

По-друге, на переговорах порушуються дуже чутливі теми та проблеми, які можуть суттєво впливати як на внутрішню, так і на зовнішню політику залучених сторін. Насамперед йдеться про Україну, оскільки щодо низки обговорюваних питань у суспільстві відсутній консенсус. Наприклад, за свіжими даними Київського міжнародного інституту соціології, лише 33% жителів України погоджуються з ідеєю про можливість виведення українських військ з усієї території Донбасу та передачі її під контроль Росії в обмін на надання гарантій безпеки з боку США та Європи. Не підтримують такий сценарій 62% опитаних.

По-третє, переговори відбуваються за закритими дверима, оскільки поки що вони не привели до значущих компромісів і домовленостей, які можна було б презентувати як проміжний результат. У цьому питанні лакмусовим папірцем вважається американська риторика - будь-який натяк на позитивні зрушення блискавично перетворюється президентом США Дональдом Трампом на величезну перемогу. А цього не відбувається», - вважає Денисов.

І поблажливо заспокоює: «Водночас поки що не варто називати весь переговорний процес провальним. Попередній досвід показує: якщо одна зі сторін налаштована на припинення або заморожування переговорів, то відбуваються певні дії, яких ми поки що не бачимо. Ніхто не натякає на вихід із переговорного процесу і не ставить під сумнів дипломатичне вирішення конфлікту».

Денисов підкреслює: «При цьому важливим чинником, що впливає на переговори, залишається позиція Дональда Трампа. Він регулярно наголошує на необхідності досягти домовленостей - це очевидний сигнал як російській, так і українській сторонам, які його не ігнорують. Хоча ефективність і раціональність американських пропозицій щодо врегулювання часом викликають питання. Наприклад, перехід Запорізької АЕС під контроль МАГАТЕ навряд чи влаштує всі сторони. Але очевидно, що зараз переговорний процес переважає над його змістовним наповненням - тобто важливо, щоб контакти між Росією та Україною не переривалися».

Звісно, Денисов не може не хвалити своїх і скептично оцінювати союзників України: «Російська позиція послідовна, і цей факт, судячи з усього, імпонує Білому дому. Українські підходи змінюються залежно від військово-стратегічної та політичної кон'юнктури. У підсумку Київ слабшає, але не настільки, щоб варто було очікувати його капітуляції. Крім того, досі немає ясності, яку роль відіграють ЄС та його ключові країни. Чи будуть вони включені в переговорний процес, чи залишаться поза ним. І, власне, наскільки сильний вплив вони мають на Володимира Зеленського. У даному випадку йдеться про те, чи здатний Брюссель або Лондон зірвати переговори. Поки що складається враження, що вирішальну роль все ж відіграють американці».

Денисов упевнений, що «у короткостроковій перспективі переговорний процес триватиме».

«Для Трампа відмова від врегулювання ситуації в Україні означатиме провал власної політики, оскільки закінчення війни було однією з його передвиборчих обіцянок. Він не захоче давати демократам шанс скористатися цим фактом напередодні важливих для країни виборів. Україна ж у разі відмови від переговорів ризикує зазнати серйозного тиску з боку, що в підсумку може обернутися ослабленням ЗСУ на полі бою. Адже відомо, що американці, як і раніше, постачають озброєння в Україну - тільки зараз не безпосередньо, а через європейців. Росія ж навряд чи хоче перекреслити ті досягнення, яких вдалося досягти після повернення Трампа в Білий дім», – підсумовує Денисов.

Що це за російські «досягнення, яких вдалося досягти», кремлівський «експерт» чомусь розповідати не став.

«Договорнячок не відбудеться»

Тему переговорів ретельно аналізує й кремлівський телеканал «Царьград», гостро зауважуючи, що «так званий дух Анкориджа (тобто домовленості США та Росії щодо України) пахне якось не надто свіжо».

При цьому й «Царьград» проводить «паралелі» з війною в Ірані: «Виходом із цієї ситуації могла б бути інтенсифікація не стільки бойових, скільки спеціальних операцій щодо України, зокрема таких, що нагадують те, що Ізраїль і США зараз роблять в Ірані. Тоді обезголовлені спецслужби та вищі державні структури, безсумнівно, були б на порядок поступливішими. Однак такі «бойові операції оперативного сприяння» проведені не були. З цієї причини ми маємо те, що маємо»…

«Що стосується чергової версії про те, що до весняно-літнього періоду ми якось, цього разу більш ґрунтовно, докладемо зусиль, забезпечимо ривок і очистимо всю конституційну територію ЛДНР, то автор вкотре з незавидною наполегливістю нагадує про ази військової справи, які нерідко забуваються. Вони говорять про прості речі, зокрема про домінування в небі (насамперед з урахуванням фактора БПЛА та роботи авіації, що неможливо без термінового вирішення проблем відсутності сучасних методик, технологій та засобів протиповітряної оборони), значної чисельної переваги, забезпеченої реальними ресурсами та сучасними технологіями бою. З цим зараз проблеми на тлі доповідей, що викликають сумніви. Є потреба у змінах стратегічних підходів до постачання, управління війною, необхідний тверезий аудит стану на полі бою, проблем і кадрових рішень у цьому зв'язку, причому не через зручні доповіді, а через подолання ейзоптрофобії – страху поглянути на себе в дзеркало», – повчає російських військових «Царьград».

Він переконує, що «у країні все ще є достатньо ресурсів для перемоги, і ці ресурси все ще використовуються вкрай розрізнено».

Однак, як відверто обурюється «Царьград», «ключові оператори цих ресурсів нерідко думають про що завгодно, крім перемоги у СВО».

«Більше того, сформувався метастаз елітарного прошарку сил, які бояться переможного завершення спеціальної військової операції, побоюються через сформований особистий комфорт і комфорт тих систем, над якими вони панують, оскільки можливості непрозорого освоєння коштів, моделей обходу та спотворення правового поля створили вкрай сумнівну концепцію «стабільності в обмін на розвиток», - робить невтішний висновок кремлівський телеканал.

«Звісно, ми можемо перемогти. Звісно, ми мусимо перемогти. Але це не станеться само собою. І домовленості теж не буде - час видихати. Не відбудеться завдяки вольовим якостям російського солдата, з огляду на те, що неприпустимо перекладати на нього організаційну відповідальність. І не відбудеться завдяки чинній системі, тому що у системи було більше чотирьох років для того, щоб довести свою ефективність. Якимось елементам (які точно мають відношення до забезпечення та управління процесами навколо СВО) час змінюватися. У цьому сенсі надії на посилення режимів секретності, безпеки без підвищення ефективності боротьби з ворогом наївні й недалекоглядні – як відомо, «перманентна оборона веде до поразки», – зовсім неоптимістично попереджає «Царьград».

«Обчислювати та знищувати»

В урядовій «Российской газете» якийсь «військовий експерт» Олексій Леонков, спочатку нагадавши, що «київський режим намагається розширити географію застосування своїх безпілотників і ракет у глибині російської території», радісно повідомляє, що «у відповідь на ці загрози в Росії створюється універсальна система протиповітряної оборони, яка буде здатна виявляти та знищувати дрони й крилаті ракети на всій території Росії».

«Ми знаємо, що Україна для своїх повітряних атак активно використовує супутникові угруповання «Старлінк» і «Старшип», за допомогою яких і наводить на цілі свої дрони та ракети. Завдяки цим супутникам будь-який безпілотник має дальність застосування, яка обмежена лише його технічними характеристиками. Тобто важкий безпілотник або крилата ракета з дальністю 3 тисячі кілометрів може долетіти, наприклад, до Уралу. Звичайно, у України обмежена кількість таких носіїв, але, на жаль, вони є», - пояснює «експерт».

І пояснює детальніше: «Наприклад, зараз в Україні з’явилися крилаті ракети «Фламінго». Це ракета наземного базування, розроблена маловідомою британо-арабською компанією Fire Point. Її заявлені характеристики - дальність 3 тис. км, а вага боєголовки понад тонну - звичайно, викликають великі сумніви. Можливо, ці дані сильно завищені. Разом з тим, ці ракети в Україні дійсно є, хоча наші засоби ураження регулярно прилітають у місця їхнього виробництва та складання. Відповісти на ці виклики посиленням засобів боротьби з подібними загрозами необхідно комплексно - у вигляді створення в Росії суцільного радіолокаційного поля, візуальних і теплових засобів спостереження за небом, щоб жоден дрон або крилата ракета, що з'явилася в нашому небі, не залишилися непоміченими».

Підкреслюючи, що «не всі комплекси підходять для боротьби з таким новим викликом, яким зараз є безпілотники», Леонков пояснює: «Тому президент Росії й поставив завдання створити універсальну систему протиповітряної оборони. І в першу чергу потрібно створювати «очі та вуха» ППО, тобто радіолокаційні, візуальні та інші системи моніторингу. Щоб жоден повітряний об’єкт не зміг непомітно з’явитися в нашому просторі. По суті, в Росії зараз вибудовується система раннього оповіщення про появу БПЛА та крилатих ракет. Першою ластівкою в ній стали мобільні групи ППО, які чергують у певних квадратах і за сигналом можуть оперативно виїжджати в зону появи повітряного об’єкта».  

Загалом Леонков задоволений: «У Росії зараз створюється система раннього оповіщення про появу БПЛА та крилатих ракет. У нас зараз діє система попередження про ракетний напад, яка фіксує запуски балістичних ракет. Головне завдання таких великих систем ППО - це попередження про атаки на далеких рубежах іззовні. І вона чудово себе зарекомендувала. Система оповіщення про появу БПЛА та інших повітряних об'єктів повинна працювати так само. Тобто в цю схему вбудовуються сучасні РЛС, які випромінюють електромагнітні хвилі та аналізують відбиті сигнали»...

«Алгоритми комп'ютерного зору здатні класифікувати виявлені цілі за типом. Тобто, це принцип роботи тих самих міських камер, які розпізнають обличчя або автомобілі. Тільки встановлювати їх треба на височинах або спеціальних вишках. Зафіксувала така камера проліт дрона, сигнал одразу пішов на пульт. Ця схема вибудовується по всій Росії, а не тільки вздовж кордонів. Оскільки, на жаль, дрони у нас можуть запускати не тільки з України, але й можуть це робити заслані козаки в самій Росії», - сумно підсумовує «військовий експерт» на п'ятому році спецоперації «Київзатридні».