«Якщо звільнимо Миколаїв і Одесу, можна вважати, що ми безповоротно переможемо НАТО». Російські ЗМІ про Україну

Ймовірні поставки Україні американських ракет «Томагавк» продовжують розбурхувати російських політиків. Голова комітету Держдуми РФ з оборони генерал Андрій Картаполов запевняє «Парламентскую газету», що передача Києву «Томагавків» «малоймовірна, а всі розмови і заяви на цю тему робляться насамперед для тиску на Росію і світову спільноту». Та й взагалі, заспокоює Картаполов, для використання «Томагавків» у ЗСУ «немає ні фахівців, ні інфраструктури»...

«Ми вже мали справу…»

«Ніякої конкретики щодо передачі Україні «Томагавків» досі не прозвучало. По суті, все, що ми маємо на даний момент, – це збірка чуток, міркувань, думок, домислів та іншого. Якихось чітких, ясних і незаперечних фактів, що вказують на те, що передача або відбулася, або хоча б серйозно планується, у нас немає. Тому, на мій погляд, всі ці заяви, які тиражуються зараз іноземними ЗМІ, слід сприймати насамперед як спроби тиску на нас і на світову спільноту в цілому, і не більше того», - переконує Картаполов «Парламентскую газету».

«Треба розуміти, що сама по собі передача супроводжується цілим рядом технічних проблем і обмежень, які на сьогоднішній день об'єктивно не вирішені, - продовжує депутат-генерал. - По-перше, для запуску таких ракет необхідна інфраструктура - і інфраструктура масштабна, що передбачає велику кількість супутньої техніки, спеціально обладнані майданчики і так далі. Вони взагалі, строго кажучи, можуть запускатися або з кораблів, або з підземних установок шахтного базування. А оскільки ніяких шахт на території України на даний момент немає, і оперативно підготувати їх неможливо, виходить, що натовці повинні будуть якимось чином ще й передати ЗСУ кораблі, щоб їх десь закопали».

«Ну і другий вкрай важливий момент - «Томагавки» є дуже складним типом озброєння. Для роботи з ним потрібні грамотні навчені фахівці, якими Україна не володіє. Отже, ці фахівці можуть бути тільки американськими. І їх відправка на територію України означатиме пряме, явне і практично відкрите втягнення США в бойові дії проти нашої країни, що автоматично призведе до різкого стрибка ескалації. Тому, повторюся, дивитися потрібно на фактичну картину, а не на чутки і домисли. А фактична картина на даний момент така, що передача «Томагавків» досить малоймовірна», - твердить Картаполов.

Відповідаючи на питання, наскільки добре Росія захищена від ракет подібного типу, він запевняє, що «ми вже мали справу з цими ракетами, ми по них не раз працювали в Сирії».

«Ми знаємо всі їхні особливості, всі сильні і слабкі сторони. І наші засоби протиповітряної оборони відмінно вміють їх вражати», - клянеться генерал.

«Крім того, принципово важливе питання - в якій кількості «Томагавки» на озброєнні ЗСУ будуть представлені, якщо будуть, звичайно. Про сотні і тисячі ракет мови явно не йде, а з якимись обмеженими партіями ми, я думаю, без проблем впораємося, так що нічого в обстановці в зоні спеціальної військової операції вони не змінять», - заспокоює Картаполов, забувши уточнити, що застосовувати «Томагавки» Україна буде, якщо що, не обов'язково в «зоні спеціальної військової операції».

«Будуть нести певну загрозу»

Позбавили спокою «Томагавки» і урядову «Российскую газету». За заспокоєнням вона звернулася до 80-річного «військового експерта» Віктора Літовкіна. Той радісно повідомляє: «На тлі обговорення західних поставок нових видів озброєння Україні, в тому числі можливої передачі Києву американських крилатих ракет «Томагавк», поточна оперативна ситуація в зоні СВО складається на нашу користь. Рух хоч і невеликий, але все-таки поступальний характер фіксується. І він йде, як то кажуть, по всіх фронтах».

«Ситуація на лінії зіткнення залишається напруженою, але оптимістичною для російських збройних сил. У всіх напрямках ми рухаємося вперед, звільняємо населені пункти один за одним. Просування є не тільки по території нових російських регіонів, розташованих у зоні СВО, але й по територіях Сумської, Харківської та Дніпропетровської областей України. Це необхідно, щоб створити «рубежі безпеки» для захисту російських міст від обстрілів. Причому ці рубежі безпеки можуть стати сходинкою для подальшого встановлення контролю над усією територією зазначених областей», - переказує 80-річний «експерт» переможні зведення російського Генштабу.

Ну, а тактику ЗСУ він вважає, звичайно ж, «пасивною, заснованою лише на утриманні укріпрайонів за будь-яку ціну».

Що стосується загрози «Томагавків», то тут Літовкін все ж таки насторожується: «Ці американські крилаті ракети не змінять ситуацію на фронті, але будуть нести певну загрозу».

«Такі ракети призначені для ударів по глибокому тилу - об'єктам інфраструктури, електростанціям, нафтопереробним заводам, а не по лінії фронту... Не варто забувати про технічні обмеження: «Томагавки» традиційно запускаються з кораблів, підводних човнів або стратегічних бомбардувальників, яких у України немає. Наземних пускових установок у американців обмежена кількість. Навряд чи вони ними поділяться. Обслуговування і застосування цих ракет вимагатиме участі американських фахівців, що означатиме пряму участь США в конфлікті», - ніби побоюється «експерт».

«Дуже хотілося б, щоб Донецька Народна Республіка була повністю звільнена до Нового року або в перші зимові місяці. Далі настане черга Запорізької, Херсонської, а в перспективі - Миколаївської та Одеської областей. Якщо ми звільнимо Миколаїв і Одесу, то можна вважати, що ми остаточно і безповоротно перемогли не тільки Україну, але і весь блок НАТО», - розмріявся московський «експерт».

«Як показує аналіз поточної ситуації і перспектив розвитку СВО, російське військове командування зберігає ініціативу і готове до продовження операцій в осінньо-зимовий період. Поставки нових типів озброєнь, включаючи «Томагавки», підкреслюють поглиблення прямої участі західних країн у конфлікті. Проте російська техніка ефективно працює в будь-яких погодних умовах, а бойовий дух військ залишається високим. Все це вказує на готовність російських збройних сил до досягнення поставлених Генштабом цілей протягом зимової кампанії», - рапортує 80-річний Літовкін, який давно не бував в окопах.

«Як класичний негідник»

Газета «Московский комсомолец» уїдливо повідомляє, що позбавленому громадянства України меру Одеси Геннадію Труханову «не допомогло загравання з нацистами».

«Глава київського режиму Володимир Зеленський підписав указ про позбавлення громадянства України чинного мера Одеси Геннадія Труханова, екс-депутата Верховної Ради Олега Царьова та артиста балету Сергія Полуніна. Зеленський заявив про наявність у цих осіб російського громадянства. За українськими законами, тепер Труханов автоматично перестає бути мером. Відзначимо, що сам Зеленський займає пост президента України незаконно, і в разі зміни влади всі його рішення можуть бути скасовані», - «викриває» «МК» всіх одним махом.

І так само уїдливо додає: «При сервіруванні столу хороший кухар всю увагу приділяє головній страві, а з чим її подати – з яким гарніром або салатом – вирішує часом в останній момент. Наприклад, до запеченої качки можна подати квашену капусту, картоплю, рис, гречку. У даному випадку «основною стравою» кухаря Зеленського явно вважають Труханова. Царьов і Полунін, при всій до них повазі, грають роль гарніру».

«МК» нагадує, що Олег Царьов покинув Україну ще в 2014 році – «Він з того часу підтримував боротьбу республік Донбасу за самовизначення і навіть був спікером парламенту Новоросії. В Україні він заочно засуджений на 12 років. Він не приховує, що підтримує російську армію і вважає Росію своєю країною».

«Уродженець Херсона Сергій Полунін отримав російський паспорт у 2018 році. Він працював у Московському музичному театрі ім. Станіславського і Немировича-Данченка, Новосибірському академічному театрі опери та балету, очолював до грудня 2024 року Театр опери та балету Севастополя. У артиста є три татуювання із зображенням Володимира Путіна - за кількістю рукостискань з президентом», - зазначає «МК».

«Однак досі українське громадянство цих людей нікого в Києві не бентежило і нікому не заважало. Чому ж питання про їхнє громадянство раптом спливло саме зараз? Відповідь очевидна: тому що Зеленському знадобилося викинути з крісла мера Одеси Труханова, а зробити це законним чином неможливо. Вирішили причепитися до його міфічного російського громадянства, а щоб беззаконня не виглядало надто нахабним, Труханова «подали до столу» в компанії зовсім вже очевидних «зрадників» в особі Царьова і Полуніна, у якого одні татуювання чого варті. Хотіли показати суспільству і «партнерам», що все це одна шайка-лейка», - обурюється «МК».

«Однак Труханов не тільки не робив собі татуювання з Путіним, він, за його словами, з 2018 року в Росії внесений до санкційних списків як громадянин України. Він спростовує отримання громадянства Росії. Одеський глава, як стверджує український блогер Анатолій Шарій, вирішував усі питання з нациками, «цілувався з ними» і був одним з тих, хто допустив усе це беззаконня. Він зливав одеський опір, виділив на ЗСУ 50 мільйонів гривень і презентував гімн Одеси в новій редакції мовою. Клявся, що Одеса не є російським містом і ніколи не належала Росії, а у нього самого ніколи не було громадянства РФ. Словом, поводився, як класичний негідник», - вже злиться «МК» .

«Але це йому не допомогло. Зеленський не міг терпіти занадто, на його думку, «самостійного» мера Одеси. Ось і прийшов йому кінець», - сумно підсумовує прокремлівська газета.

«Кава менш цікава, ніж унітаз»

Газета «Взгляд» опублікувала замітки якоїсь Наталії Потьомкіної під заголовком «Донецька охайність як опір».

Авторка починає, м'яко кажучи, з брехні про те, що «у донеччан не стало води», тому що «на початку СВО Україна відключила гілку каналу Сіверський Донець – Донбас і підірвала всі гідротехнічні споруди на своєму боці», але «влада Росії і ДНР швидко вирішила проблему і через два місяці жаху дала воду «за графіком».

«Вирішена проблема» виявилася таки проблемою: «Деякий час вона за графіком і йшла – по краплі або тонкою цівкою з перебоями в разі кожної поломки, яких було більш ніж достатньо: система водопостачання не контролювалася і не ремонтувалася за України приблизно ніколи. Потім з нами стався гламурний генерал Іванов, який «побудував» Дон – Донбас і зараз за особливості свого підходу до будівництва сидить у камері. А ось влітку поточного року з нами сталася вже посуха».

«З середини липня в Донецьку немає води. Попри заперечення особливо везучих донеччан, у яких вода буває в крані раз на три доби з п'ятої (ні, ніколи не з п'ятої!) до дев'ятої вечора, у більшості донеччан її немає взагалі: відсутність тиску в системі водопостачання і сама система цілого міста і сателітів не дозволяє воді підніматися вище другого поверху. Колись давно, коли проблеми з водою тільки почалися, іноді вона дивом доходила до п'ятого, а влітку 2025-го, коли стали зрозумілими результати посухи, її не стало вже на третіх поверхах, і моя сусідка скаржиться, що її немає і на других. У мене, наприклад, вона буває за тим же «графіком», тобто раз на три доби, за розкладом з 18.00, реально з 20 до 21 години, і тільки у врізці в підвалі. Врізку зробив хтось із мешканців, без неї неможливо було жити. Врізка є не в кожному під'їзді. Іноді до нас ходять так звані чужі: набрати пару п'ятилітровок. Єдиний спосіб отримати воду - бути вдома в «день води» з восьмої вечора і натаскати з підвалу стільки пляшок, скільки дозволить здоров'я», - повідомляє Потьомкіна.

І продовжує нарікати: «Якщо ви старше п'ятдесяти і в молодості мало займалися спортом, у вас ослаблені суглоби, немає м'язового тонусу, проблеми з хребтом, немає ліфта, ви не чоловік, здатний піднімати тяжкості і носити їх на верхні поверхи – я вам дуже не заздрю, як не заздрю собі. Четвертий поверх, вода до крана не доходить взагалі, від набраних п'ятилітровок («баклажок») не працює пральна машина, заточена під воду, що надходить тільки з водопроводу».

Щоб росіянам було зрозуміліше, Потьомкіна зовсім сміливішає і навіть уїдливо зауважує: «Щоб перестати нити з приводу двотижневого відключення гарячої води влітку, середньому москвичу потрібно імітувати екскурсію по власній квартирі в порядку, прийнятому з ранку. Отже, кава: тільки покупна питна, але кава менш цікава, ніж унітаз. Ви не змиєте свої потреби – ні малі, ні великі. Вмиваємося з ковша, в ковш вода потрапляє з п'ятилітрової пляшки, нахили вперед з вагою 5 кг, шість підходів. Голова: пляшка стоїть на дні ванни, голову поливаємо зверху, вода тече з волосся в очі, шампунь на дотик, і воду, зауважимо, треба підігріти, для цього будильник ставиться на півгодини раніше. Воду з обличчя і голови зливаємо в тазик, який теж стоїть на дні ванни, де і інші пляшки, і як ви думаєте, чи є у нас вода цю ванну хоча б періодично мити? Правильно! Тому всього себе миємо теж в тазику ковшем, і воду збираємо в той же тазик, тому що коли вода з шампунем, гелем для обличчя і душу, милом і волоссям там нарешті з'являється – ура, можна змити в унітазі потреби. Посуд миється в двох тазиках: брудному (там миємо) і чистому (там тільки полощемо). Вода при цьому звідусіль тече коричнева, іржава – але хоч якась. Волосся не випало і добре. Зуби найбридливіші чистять питною покупною. Пральна машина стоїть для меблів, там можна накопичити, але не можна випрати».

«Депутат Нарради ДНР скаржиться: «Нещодавно їздив в один район, там живуть літні люди, фінансово незабезпечені, там вже давно немає води взагалі, я думав, вони вб'ють мене», – раптом згадує автор.

І знову і з гордістю, і уїдливо продовжує: «Чому всі жінки в Донецьку при цьому прекрасно виглядають? Ну як це не нафарбувати вії? А що змивати косметику потрібно перед сном обов'язково - так це дівчата з восьмого класу знають, і якщо косметику не змити, вранці будеш схожа на алкоголічку, навіть якщо тобі 15. А на роботі всі чисті, красиві, в акуратному одязі, я на всіх уважно дивлюся, чесно, і – вони виглядають зараз набагато краще, ніж у 2015-му! Спортзали, готелі, лазні, салони краси працюють хто як вміє, багато хто пишається тим, що зуміли домовитися про користування свердловинами або пробурити власні ще за часів першого водного колапсу. Ходити в спортзал чисто в душову – окреме збочення, але заодно там можна накачати м'язи, щоб тягати пляшки на четвертий поверх» .

Нарешті, трохи «патріотизму»: «В інформаційній війні теж без водної теми не обходиться: в щеневмэрлой пишуть, що ми через відсутність можливості змити нібито викидаємо екскременти у вікно, що є брехнею, зрозуміло: нам абсолютно немає сенсу це робити, у нас же є вода від миття голови і посуду, і всі ми цілком пристойні люди, так-так, і зараз, восени, не оговтавшись після посухи, сидимо в офісах з білими комірцями, чистими головами і нафарбованими віями, які на ніч обов'язково змиємо спочатку міцелярною водою, потім вологою серветкою, а потім таки так – водою».

«У нас недавно пройшов міжнародний фестиваль, багато було гостей з «Великої Росії», жили вони в готелі, де вода, уявіть, є з тієї ж причини, з якої є вона в спортзалах і на автомийках. І ось людина прожила там тиждень, їздила на заходи по місту, бачила живих донеччан з головами і одягом і взагалі не зрозуміла, що в Донецьку немає води. Вона весь тиждень була впевнена, що вона у нас є», - підсумовує Потьомкіна.

Як пов'язані винесені в заголовок «донецька охайність» і «опір», авторка так і не пояснила.