«Виснаження військових ресурсів Заходу та мобілізаційного ресурсу на Україні має тривати». Російські ЗМІ про Україну

У Росії з'явився черговий оракул. Цього разу в цій ролі виступив «історик і депутат Держдуми» Андрій Ісаєв. В інтерв'ю офіційній «Парламентской газете» він дохідливо пояснив, «чому Захід програє Росії і чим завершиться спеціальна військова операція на Україні». А щоб про це дізналися найширші російські маси, Ісаєв навіть книжку написав (аж на 87 сторінок!), у якій рубає правду-матку: «У результаті глобальних змін у світі ми житимемо або краще, або гірше, ніж жили до цього»...

 «Затиснуті між ними племена...»

Депутат-оракул Ісаєв за родом щоденних обов'язків у Держдумі є заступником керівника фракції «Единая Россия», а тому напевно знає, «якими стануть світ і Росія після закінчення СВВ і чому основні світові ідеології чекає поразка».

«Парламентской газете» Ісаєв переконано і терпляче пояснює, що «Росія не могла уникнути конфлікту із Заходом і військових дій у рамках СВО».

«Тому що Захід влаштований як рабовласницька демократія, яка не може існувати, не прагнучи своєї колоніальної переваги над рештою світу... Ми живемо в епоху неоколоніалізму, інструментами якого є панування долара у світі, транснаціональні корпорації, створення інституту держборгів. З іншого боку, Росія історично склалася як антиколоніальна імперія не тому, що ми такі хороші, а тому що країна наша виникала між двома центрами експансій - це кочівники Сходу і «хрестоносці» Заходу. Затиснуті між ними племена згуртувалися навколо російського народу і просто змушені були створити імперію для відбиття атак. Тому Росія завжди виступала як нібито імунна система людства: зупиняла спроби Наполеона встановити однополярний світ, потім - Гітлера. А зараз зупиняє чергову таку ж спробу сучасного Заходу", - розвиває думку Ісаєв.

І далі пускається в розлогі міркування про те, що «нам треба дивитися на російську історію без визначень того, де був її «золотий вік», а де - «чорна діра», про те, що «якщо на Заході демократію подають як інструмент боротьби за свободу, то для російської людини це інструмент боротьби за справедливість» тощо і, нарешті, переходить до пророцтва, «який вигляд матиме перемога Росії в СВО».

«Ми повинні домогтися, щоб поруч із нами не було держави, яка є плацдармом для постійної агресії проти нас. Зіткнення з Україною сталося тому, що з неї стали робити анти-Росію. І наше завдання - зробити так, щоб там не було анти-Росії. Для цього там не повинно бути країни - учасниці НАТО, не повинен пропагуватися нацизм і має припинитися знищення російськомовного населення України», - видає Ісаєв протухлі кремлівські наративи за свої свіжі думки.

І сміливо додає: «Скажу чесно, я не є прихильником того, щоб уся Україна переходила до складу РФ - нехай хто хоче, живе окремо. Але плацдарм агресії проти нас ми повинні придушити. Тому Україна в якихось кордонах може залишитися як дружня нам територія або як нейтральна країна, яка перебуває у сфері російського впливу. А ті регіони, які хочуть до нас приєднатися, нехай зроблять це добровільно».

«Зауважу, що чим довше триває СВО і чим більше Захід у ній грузне, тим більше він втрачає свої конкурентні переваги, щоб закріпитися як один із полюсів багатополярного світу, прообразом якого вважаю об'єднання БРІКС. При цьому президентські вибори у США в листопаді 2024 року і майбутні вибори в країнах Європи розцінюю як реальний шанс для Заходу відійти від руйнівної для нього самого гегемонії і зберегти тим самим себе для майбутнього світоустрою», - заодно повчає депутат-оракул.

«Формула така сама...»

Якийсь Максим Бардін - «політолог, член вищої ради загальноросійського руху «Сильна Росія» - на сторінках урядової «Россійской газеты» повідав (і звідки тільки дізнався?), як «Вашингтон продовжує шукати в Європі мобілізаційний ресурс для ЗСУ».

«Проект МВС Чехії про фінансування переїзду українців на територію рідної країни не є суто національною ініціативою. Це цілком результат тиску на Прагу з боку Вашингтона. США настійно вимагають від київського режиму продовжувати вести бойові дії з російською армією. Однак ЗСУ вже відчувають серйозний кадровий дефіцит. Втрати великі, і Вашингтон дуже хотів би, щоб Київ їх оперативно заповнив, стабілізував фронт і посилив військову активність. Саме для цих цілей США чинили тиск на Володимира Зеленського. Результатом такої політики став нещодавній закон про мобілізацію», - заявляє Бардін.

«Але Вашингтон на цьому не зупиняється і продовжує шукати мобілізаційний ресурс для ЗСУ. За різними оцінками, нині на території Європи проживає близько 700 тисяч чоловіків призовного віку, які мають громадянство України. Вашингтон вимагає від Києва цих чоловіків повернути в країну і мобілізувати в ЗСУ. У цій ситуації також вмикається шантаж щодо надання або, навпаки, ненадання фінансової допомоги - адже йдеться, як ми пам'ятаємо, про 61 млрд доларів. Позиція Білого дому досить ясна: якщо ми виділяємо фінансування, значить, ви повинні продовжувати активні бойові дії», - повчає московський політолог.

Він упевнений, що «Зеленський не дуже хоче мобілізувати українців, які проживають у Європі».

«Це насамперед удар по рейтингу і, що не менш важливо, по історичній репутації. Адже що виходить? Керівництво України багато говорить про європейський вибір країни та євроінтеграцію. Є люди, які самостійно, без допомоги держави, інтегрувалися в Європу, але тепер їх хочуть повернути назад і відправити на фронт. Тому Зеленський такий процес запускати не хоче, але що робити - наказ є наказ. Потрібен інформаційний супровід кампанії, до якого зараз залучають екс-депутатів Верховної Ради від фракції «Слуга народу», - заявляє член «Сильної Росії».

Він нарікає, що «правителі Чехії, Польщі, Італії та Німеччини також не хочуть своїми руками проводити мобілізацію українців».

«Знову ж таки - на кону історична репутація країн, що позиціонують себе «вільними від політичної тиранії». Ба більше, багато українців змогли успішно інтегруватися в соціальну систему зазначених держав. Стали робити свій істотний внесок у ВВП. Тому брати на себе функції «європейського жандарма» ні Прага, ні Варшава, ні Рим не хотіли б. Але еліта цих країн також сильно залежить від США. Тому і для них формула така сама, як і для Києва: «Наказ є наказ. Накази не обговорюються", - міркує «політолог» Бардін з лицемірною «батьківською» турботою про українців за кордоном.

«Ймовірно, такий наказ від Білого дому надійшов на адресу Праги. У Чехії почали винаходити формулу, яка могла б згладити процес. Зробити його формально більш цивілізованим і «демократичним». Загалом, Чехія викручується як може, затримувати українців вона не хоче, але і не виконувати накази Вашингтона для Праги загрожує», - невизначено підсумовує московський «політолог».

«Мужньо посилюють»

Газета «Взгляд» задоволено констатує: «Росія збільшує вартість утримання України для Заходу».

«Українська влада змушена запроваджувати дедалі триваліші періоди відключення електроенергії в країні. За їхніми твердженнями, це пов'язано з критичним становищем на Дніпрогесі. Незважаючи на те, що російські експерти схильні скептично ставитися до заяв Києва, вони сходяться в одному - російські військові мужньо посилюють тиск на енергоінфраструктуру противника", - пафосно заявляє «Взгляд» і ставить питання, «які цілі переслідує Росія?».

Опитані газетою московські «експерти» стверджують, що «Росія повертається до торішньої практики виведення з ладу енергоінфраструктури супротивника, однак зазначають, що не варто сліпо довіряти скаргам Києва, оскільки ті можуть бути перебільшені».

Володимир Скачко, який проживає в Москві і якого «Взгляд» чомусь називає «київським політологом», стверджує, що «по Дніпровській ГЕС дуже важко промахнутися, якби Росія хотіла знищити її, вона зробила б це».

За його словами, «руйнування Дніпрогесу, найбільшої гідроелектростанції в країні, стане символом повної деіндустріалізації України, відбудеться повернення держави в первісний стан».

«Україні потрібно привернути підвищену увагу до майбутньої через два тижні женевської “мирної конференції” за “формулою миру” Зеленського. Для цього необхідна якась провокація, потужний політико-економічний флешмоб», - розкриває київські таємниці «політолог» Скачко.

Ще один московський «експерт» - такий собі «військовий аналітик» Михайло Онуфрієнко - зазначає, що «події останнього часу показують, що ми маємо справу з системним підходом російської армії в нанесенні ударів по енергооб'єктах України».

«При цьому варто зауважити, що наші атаки стали більш ефективними, якщо порівнювати їх із минулою кампанією», - заявляє Онуфрієнко і акцентує, що для того, «щоб атаки мали серйозний вплив на військову складову, російській армії доведеться «відключати цілі регіони».

«Для цього потрібно бити по трансформаторних підстанціях і компенсуючих потужностях, а також знищувати лінії передач, що ведуть від атомних станцій у регіони. По самих же АЕС ми бити ні за якого розкладу не станемо. Однак навіть перераховані заходи дозволять зупинити роботу енергоємних оборонних підприємств», - вважає «аналітик».

За словами ще одного російського «економіста і політолога», такого собі Івана Лізана, «справи в України в питаннях енергетики йдуть вкрай погано».

«На момент початку спецоперації у країни був подвійний запас по мережах розподілу і потужностях генерації. Тобто була велика кількість надлишкових потужностей, причому переважно теплової генерації", - діловито нагадує «економіст».

Нині Україна, повчає Лізан, «по суті, «живиться» за рахунок «атомки» і лічених гідроелектростанцій, по яких ми, найімовірніше, бити не станемо».

«Електроенергія - це такий ресурс, який запасти практично неможливо. При цьому треба весь час балансувати споживання і виробництво, утримуючи частоту в мережі на рівні 50 Гц. Але через те, що потужностей не вистачає, а споживання все ще велике, зафіксувати частоту теж не виходить». Саме тому влада і «гасить» області, плюс Київ продовжує сподіватися на західні перетікання енергії», - лицемірно «аналізує» Лізан.

Росія ж тим часом, на його думку, вирішує відразу кілька завдань: «Перше - посадити на нуль військову промисловість противника. Крім того, ми зацікавлені в тому, щоб підвищити для США і Євросоюзу вартість утримання України. Виведення з ладу енергетики цьому тільки сприяє. Також з'явилася мета, якої, судячи з усього, раніше не було. Цими ударами ми фактично штовхаємо Україну до катарсису. Незабаром українське суспільство має повною мірою усвідомити безглуздість того, що відбувається в їхній країні, і виступити проти того, що робить українська влада. Уже зараз люди практично перебувають на межі. Поки неможливо сказати, коли їхнє терпіння закінчиться, але все йде саме до цього».

Московський «аналітик» переконаний: «Майбутні липень і серпень, які за обсягами споживання енергії можна розглядати як репетицію зими, стануть величезним випробуванням для українських потужностей».

«А далі настане жовтень, людям треба буде грітися. І не факт, що народ спокійно витримає відсутність тепла і світла в таких умовах», - з розумним виглядом підсумовує «економіст і політолог».

 «Агонія може затягнутися»

Просочене російським шовінізмом мережеве видання «ПолитНавигатор» взяло розлоге інтерв'ю в такого собі Юрія Барбашова, який на Миколаївщині «до відступу російських військ із Херсона очолював військово-цивільну адміністрацію Снігурівки».

Селищний зрадник, який нині є «депутатом Херсонської обласної думи», з риторикою московського геостратега пишномовно, але не без явної обережності заявляє, що «агонія України може затягнутися».

На запитання, «яка зараз ситуація на залишених російською армією територіях, чи багато людей потрапило під репресії?», Барбашов повідомляє, що «разом із російськими військами та адміністрацією правий берег покинуло далеко не все проросійське населення».

«Далеко не всі змогли наважитися на те, щоб покинути свої домівки і старих батьків. Навіть із працівників адміністрації, яким вочевидь загрожували репресії та розправи. Скільки точно жителів Снігурівського району евакуювалися на лівий берег, встановити сьогодні важко...", - невизначено відповідає зрадник.

«Наскільки нам відомо, всі евакуйовані отримали компенсації та житлові сертифікати і облаштовуються на нових місцях проживання», - уточнює він, сміховинно додаючи, що «значна частина з них сподівається повернутися у свої рідні місця після повернення їх під контроль Росії».

Московське видання наполегливо цікавиться, «чи залишилися в Миколаївській області люди, що чекають на нас?».

Барбашов у відповідь говорить те, чого від нього чекають: «Нині на території Правобережжя Дніпра, і в Миколаївській області зокрема, фактично відбувається геноцид населення... Нестача кадрів уже впливає на критичні галузі життєзабезпечення населення. Немає кому працювати на техніці на селі, немає працівників для сфери ЖКГ, теплоенергетики, електроенергетики, міського транспорту... Наростає соціальна напруга серед різних груп населення. Зокрема, нещодавно у Снігурівці нащадки переселених після ВВВ у цей район бандерівців обіцяли місцевим повторення Волинської різанини...».

«Єдине, що сьогодні об'єднує населення, лояльне до українського режиму, і тих, хто на нас чекає на тому березі, - невпевненість у завтрашньому дні та бажання уникнути жорен мобілізації, яка сприймається як квиток в один кінець», - твердить Барбашов.

«ПолітНавігатор» чогось явно не розуміє, просить у провінційного «депутата» Барбашова роз'яснити, «у чому ж була необхідність відступати з Херсона? Чому не трималися за кожен будинок, як зараз ЗСУ на Донбасі?».

А той ніби й не приховує, заодно прибріхуючи: «Причини, через які російська армія залишила Херсон, на сьогодні вже очевидні. З появою далекобійних високоточних засобів ураження західного виробництва в української армії були поставлені під контроль логістичні шляхи постачання Херсонського плацдарму. Йдеться не тільки про постачання і забезпечення всім необхідним групи російських військ на правому березі, а й про сотні тисяч мирних жителів на приєднаній до Росії території...».

Барбашов нарікає, що «залишення Херсонського плацдарму, безумовно, значною мірою підірвало довіру мирних жителів до російської адміністрації і на лівому березі Дніпра, і наслідки цього кроку доводиться відчувати досі». Але тут же запевняє: «Але порівняно з наслідками неминучої гуманітарної катастрофи і можливого військового розгрому це було найкращим, у тих умовах, рішенням».

«ПолитНавигатор» хмурить брови, нагадуючи Барбашову, що «Херсонська область з усіх нових територій РФ має вигляд найбільш проукраїнської», і той знову виправдовується, плутаючись у «свідченнях»: «Я не погоджуся з тим, що Херсонська область чимось разюче відрізняється від інших нових територій, приєднаних після початку СВО, у плані проукраїнських настроїв. Ждунів виявляють навіть на територіях ЛНР і ДНР, де їх, здавалося б, за ці роки має вже не залишитися. Рівень диверсійної та терористичної небезпеки на всіх територіях приблизно рівний. Якщо розглядати гучні теракти, замахи на представників адміністрації, то Херсонська область не на першому місці. У Херсонській області справило значний вплив на довіру населення до нас саме залишення правобережних територій. І ця проблема, занепокоєння людей про власну безпеку в разі можливого приходу ЗСУ, неминуче буде присутня, доки лінія фронту не відсунеться на значну відстань».

«Крім цього слід враховувати, що молоде покоління на цій території виросло під впливом цієї пропаганди буквально з народження. Змінити картину світу, яка формувалася з дитячого садка, у школі, з усіх ЗМІ, за рік чи за два дуже складно. Ми апелюємо до спільного радянського минулого, російського, що зрозуміло людям старшого покоління. Але ж у багатьох сім'ях в Україні діти навіть не знають про предків, які воювали і загинули в лавах радянської армії у Великій Вітчизняній війні", - плачеться зрадник.

Щоб підбадьорити московських пропагандистів, він запевняє їх, що «критичне виснаження української армії за нинішньої інтенсивності бойових дій неминуче». Але тут же розуміє, що потрібно уточнити хоча б так: «Однак навряд чи йдеться про кілька місяців. Агонія може затягнутися на рік, а може й довше...».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ» 

Статті

Луганськ
15.06.2024
20:03

Робота на віддачу: як працює малий груповий будинок «Світанок», де виховуються діти-переселенці з Лисичанська

Звучить жахливо, але – він не розмовляв, по-перше, бо з ним у лікарні НЕ РОЗМОВЛЯЛИ. А по-друге – бо у нього в усі була пробка. І у ЛОР-відділенні цього не помітили!
Країна
15.06.2024
10:31

Кадрові проблеми Офісу президента: лояльних дедалі менше

"Подивіться, скільки міністрів перебуває у статусі «тимчасово виконуючий обов'язки». Коли кажуть, що багато хто хоче піти, але їх не відпускають, це більш ніж правда. Ідеться і про уряд, і про парламент"
Країна
14.06.2024
11:00

Курс гривні: Нацбанк "хлюпнув кисню" на $5,5 млрд

Ми хочемо, щоб наша нинішня магічна реальність враховувала перспективи того, що так може бути не завжди. І нам, можливо, потрібно зараз уже думати, готуватися, що на нас чекає у другому півріччі 2024 р., що чекає на нас у 2025 р.
Всі статті