«Росія здатна проводити масштабні наступальні операції. Але є одне «але» - НАТО». Російські ЗМІ про Україну

Кремлівський рупор - телеканал «Царьград» - лютує, стверджуючи, що мирні пропозиції Києва - «це не шлях до миру, а спроба перепочинку, перегрупування та підготовки до нового етапу війни». «Поки існує нинішня Україна з її відверто нацистською ідеологією, будь-який мир буде тимчасовим. Через п’ять, десять, п’ятнадцять років вона знову наростить м’язи, знову отримає західну зброю і знову піде на нас», – відверто марить «Царьград»…

«Просто немає іншого вибору»

«Царьград» нагадує, що «київський режим, який задихається від нестачі живої сили, зробив Росії дві пропозиції. Перша - припинити удари вглиб територій з обох боків. Друга - обмежити зону спецоперації чотирма регіонами: Херсонською та Запорізькою областями, а також ДНР і ЛНР».

У зв’язку з цим «Царьград» пропонує розглянути кілька сценаріїв розвитку ситуації.

«Сценарій перший: замороження на конституційних кордонах. Мотиви Зеленського зрозумілі: в умовах катастрофічної нестачі особового складу він хоче перекинути звільнені бригади на інші ділянки фронту, щоб залатати діри в обороні… Почнемо з найм’якшого, але й найнебезпечнішого варіанту. Припустимо, ми погоджуємося на пропозиції Києва, фіксуємо лінію фронту за адміністративними кордонами чотирьох регіонів, які вже увійшли до складу Росії, і оголошуємо про «припинення вогню». У цьому сценарії ми отримуємо формальне повернення конституційних територій - частину Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Імовірність такого сценарію в нинішніх умовах - вкрай низька. Але уявімо, що він реалізувався. Що ми отримаємо? Класичний «заморожений конфлікт» за корейським зразком. Формально – мир. Фактично – постійна загроза, взаємні обстріли, мілітаризований кордон, витрачання значних ресурсів на утримання величезного армійського угруповання та постійна політична криза всередині країни», – побоюється «Царьград».

Він боїться й іншого - що «реакція суспільства в такому разі буде, як і слід було очікувати, жорсткою».

«Росіяни, які чотири роки поспіль підтримували СВО, які збирали гроші на дрони, які проводжали на фронт синів і чоловіків, такого результату не зрозуміють. Питання «навіщо ми воювали, якщо залишилися там, звідки почали» стане головним політичним питанням епохи. І влада не зможе дати на нього відповідь, бо «неперемога» в такій ситуації буде сприйнята як поразка з відповідними політичними наслідками», - лякає когось путінський телеканал.

І переходить до «другого сценарію: визволення всієї Новоросії аж до Дніпра».

«Другий варіант - більш реалістичний і стратегічно обґрунтований. Визволення всієї історичної Новоросії: Миколаївської, Одеської областей, вихід до Дніпра як природного кордону. Це створює потужний оборонний рубіж, відсуває загрозу від Криму, позбавляє Україну виходу до моря і перетворює її на континентальну державу з урізаною економікою», - малює «Царьград» приємну для Кремля картину.

А для повної переконливості він цитує якогось «військового експерта, підполковника» Олега Шаландіна, який підтакує: «Території історичної Новоросії мають бути звільнені».

«Чому саме зараз? Тому що київський режим, нацистський, фашистський київський режим - він показав своє справжнє обличчя. І на цьому тлі, навіть перебуваючи під масованими ударами наших Збройних сил, люди не хочуть залишатися в тій державі, де це відбувається. Тобто ментальний перелом - він відбувся. Треба його просто реалізувати», - як і очікувалося, заявляє «військовий експерт».

Втім, навіть «Царьград» у цьому випадку налаштований скептично: «Імовірність цього сценарію - середня. З військової точки зору він цілком досяжний. Російська армія вже довела, що здатна проводити масштабні наступальні операції... Питання в темпах і ціні, що вимірюється солдатськими життями. Незважаючи на санкції, ВПК працює в режимі форсажу. Виробництво зросло в рази. Фінансових перешкод для ведення війни на виснаження у нас немає. Але є одне «але» - НАТО. Чим ближче наші війська наближатимуться до кордонів Польщі, Румунії, тим агресивніше поводитиметься альянс. Можливі провокації в Чорному морі та в Прибалтиці, спроби втягнути нас у пряме зіткнення. Але прямого введення військ НАТО не буде - це самогубство для Заходу».

Далі - «сценарій третій: Київ і демонтаж української державності».

«Третій, найрадикальніший, але й найстратегічніший сценарій - захоплення Києва та повний демонтаж української державності в її сучасному вигляді. Це означає ліквідацію режиму Зеленського, розпуск усіх силових структур, денацифікацію, створення нового державного утворення, безумовно нейтрального й такого, що не матиме можливостей для мілітаризації в майбутньому. Імовірність цього сценарію на поточному етапі - низька. Для його реалізації потрібні колосальні ресурси, час і, головне, політичне рішення, якого поки що немає. Але саме цей сценарій є єдино правильним з точки зору довгострокових інтересів Росії», - продовжує мріяти «Царьград».

І дуже суворо підкреслює: «Поки існує нинішня Україна з її відверто нацистською ідеологією, будь-який мир буде тимчасовим. Через п’ять, десять, п’ятнадцять років вона знову наростить м’язи, знову отримає західну зброю і знову піде на нас. Історія це вже показала: після 2014 року ми отримали вісім років підготовки до великої війни. Повторювати цю помилку не можна».

«Царьград» звертається по допомогу до ще одного «експерта», військового злочинця, колись так званого «першого міністра держбезпеки ДНР», а нині - «політичного оглядача «Царьграда» Андрія Пінчука, який нагадує, що «головна мета СВО - це усунення стратегічної загрози Російській Федерації».

«Усунення загрози Російській Федерації можливе лише шляхом усунення державності України як політичного антиросійського утворення. А ось завдання, звичайно, можуть змінюватися залежно від обстановки. Трансформація завдань під впливом обстановки та політичної кон’юнктури - річ цілком зрозуміла, адже обстановка змінюється. А ось мета не повинна бути мінливою. Мета, повторюся, раз це усунення стратегічних загроз Російській Федерації, то вона має бути реалізована. Тобто державність України має бути ліквідована. А те, що виникне на її уламках, має стати, на мій погляд, невід’ємною частиною перезавантаженої державності Російської Федерації», - заявляє злочинець Пінчук.

З усього вищевикладеного випливають висновки «Царьграда»: «Усі сценарії, крім третього, є, якщо не очевидною поразкою, то принаймні «неперемогою». Ми вклали занадто багато, щоб у підсумку отримати черговий «Мінськ-3» або «Стамбул-2». Пропозиції Києва – це не шлях до миру. Це спроба перепочинку, перегрупування та підготовки до нового витка війни, але вже з ще більшою кількістю західної зброї. Погоджуватися на це – означає зрадити пам’ять загиблих і обдурити очікування суспільства».

«Демонтаж української державності в її нинішньому вигляді - це не радикальна фантазія, а стратегічна необхідність. Питання лише в тому, коли і якими темпами ми до цього дійдемо. Бо у Росії просто немає іншого вибору», - пафосно підсумовує «Царьград».

«Донести до Трампа»

У газеті «Известия» якийсь московський «політолог» Олексій Вагін нагадує, що одна з недавніх телефонних розмов Путіна і Трампа тривала «майже півтори години», і пояснює, чому важливо підтримувати «розмови з американцями, які з боку здаються безглуздими».

«Тут справа не тільки й не стільки в необхідності підтримувати контакти та залишати відкритим вікно для переговорів. Важливіше інше: до Трампа треба донести інформацію про те, що відбувається на фронті, так, як це бачить Москва. Останнім часом у західних ЗМІ активно поширюється наратив про «перемоги» ЗСУ, «жахливі втрати» Росії та про те, що певна «ініціатива» знову в руках України та її європейських союзників. Для тих, хто мешкає в РФ, це здається дивним і суперечить інтуїції - падіння Костянтинівки, напівоточення Лимана, наступ на харківському та запорізькому напрямках підтверджуються численними відео та визнаються як проросійськими, так і нейтральними осінтерами. Усе це, здавалося б, не залишає сумнівів: російська армія як ніколи близька до вирішення ключових завдань на Донбасі. Але для західного спостерігача ситуація зворотна», - повчає й нарікає «політолог» Вагін.

Він відверто засмучений «реакцією іноземних ЗМІ на взяття Костянтинівки».

«The New York Times описує місто як контактну зону, де тривають вуличні бої, посилаючись на заступника командира 19-го корпусу ЗСУ: «у місті немає зони під контролем противника», є окремі будівлі, тривають зачистки. Інститут вивчення війни (ISW) зазначає, що присутність ЗС РФ у місті зводиться до невеликих груп, «розкиданих серед українських позицій… Reuters же просто стверджує (з посиланням, звісно, на Генштаб ЗСУ), що заява Валерія Герасимова — «це черговий фейк». Euronews та AFP повідомляють, що за весь червень ЗС РФ нібито змогли захопити близько 30 кв. км… Все це має підкріпити загальний наратив західних ЗМІ, який зводиться до формули: «російський наступ вичерпався». І ось уже The Telegraph публікує програмний матеріал під промовистим заголовком про те, що Росія програє…», - скаржиться Вагін.  

«Тобто іноземній аудиторії реальність подається в зовсім іншому, спотвореному світлі. І це не може не позначитися на рішеннях політиків навіть рівня президента США. А нинішній господар Білого дому неодноразово доводив, що думка ЗМІ для нього має значення. Хоча б тому, що він регулярно свариться з ними. Свариться - значить, читає. У протрампівському таборі MAGA також уже немає єдності щодо українського питання. Навіть віцепрезидент Джей Ді Венс, відомий своєю ізоляціоністською позицією, тепер стверджує, що «Росія просить занадто багато» для припинення бойових дій. І в цьому контексті різні «мирні ініціативи» виглядають для західного читача вже не як спроба врятувати Україну від повного розгрому, а як спроба уникнути подальшої ескалації», - цілком розчарований московський «політолог».

«У такій ситуації чергова розмова Володимира Путіна з Дональдом Трампом відбулася більше для того, щоб пробити інформаційну бульбашку, яку останніми місяцями створювали західні ЗМІ та різні «аналітичні центри». Для того щоб донести до американського візаві інші дані та іншу точку зору, а не негайно відновити переговорний раунд щодо України», - переконує когось «політолог».

«Не може не викликати занепокоєння»

В офіційній «Парламентськой газете» якийсь «учасник СВО та сенатор» Кондратьєв заявляє, що «ніхто не може гарантувати Києву збереження Харківської, Дніпропетровської та Сумської областей».

Кондратьєв розповідає, «що таке смуга безпеки, яка пройде через прикордонні райони Харківської, Сумської та Дніпропетровської областей, і які правила мають діяти всередині військової буферної зони».

«Це насамперед демілітаризована зона, яка на всій своїй глибині забезпечує недосяжність звичайними засобами озброєння території Російської Федерації. Якщо в якийсь період часу виявиться, що ця територія здатна існувати без ризику загроз для нас і без присутності ЗС Росії, це одна історія. Якщо ж така ситуація з тих чи інших причин буде відкладена або неможлива, то без присутності наших військових не обійтися. І будь-який супротивник повинен знати: якщо з таких територій створюватиметься загроза для Росії, просто так він їх назад не отримає», - повчає «сенатор».

Необхідність «розширення буферної зони перед кордоном Росії» він пов’язує з тим, що «дальність дії зброї, яку застосовує супротивник, збільшується».

«Зусилля, яких доклали країни Заходу для розробки ракет нового покоління зі збільшеною дальністю польоту, не можуть не викликати у нас занепокоєння. Усі мають розуміти, що будь-які новітні зразки озброєння, які сьогодні створюються у зазначених країнах, так чи інакше проходять випробування київським режимом. З цієї точки зору лише просування «а Захід захистить нас, наших громадян від досяжності нових видів озброєння», - заявляє Кондратьєв.

І суворо попереджає: «Вважаю, що й українці, й їхні куратори на Заході мають бути готові до того, що СВО триватиме доти, доки Захід не відмовиться від обстрілів наших територій або доки ми не відсунемо їх безпосередньо до кордонів України з Європою. Ніхто не може гарантувати Україні, що, наприклад, Сумська, Дніпропетровська та Харківська області не зможуть свого часу провести референдум, як це було в Криму та Севастополі. До цього теж треба бути готовим. Необхідно розуміти, що доки на території областей, які увійшли до смуги безпеки, перебуватимуть Збройні сили Росії, управління на таких територіях здійснюватиметься відповідно до законів Російської Федерації».  

«Терміни розширення зони безпеки в Україні залежатимуть насамперед від успіхів Збройних сил Росії на полі бою», - хвалиться російський «сенатор».

«Навіть катають на банані»

У газеті «Взгляд» якась Євдокія Шереметьєва - «письменниця та організаторка гуманітарної допомоги на Донбасі» - слізно розповіла, як «Крим працює та відпочиває в новій реальності».

«…Крим – наш спільний, але й мій – дуже особистий. Зараз тут непросто. Але людина пристосовується до всього, хоча, здавалося б, пральна машина, кондиціонер, нескінченне скролювання соцмереж і маркетплейсів нас розслабили. Електрика то є, то немає. Наприклад, напередодні її не було з 13:00 до 23:00. Зате потім до третьої ночі все працювало. Але вечір ми провели при свічках і ліхтариках. А ще ми спостерігали за найгарнішим повним місяцем, якого раніше б і не помітили… Найнеприємніше в цих відключеннях - неможливо передбачити, коли вони будуть і чи будуть взагалі. Але рано чи пізно омріяний заряд струму завжди з’являється - щоправда, застаючи зненацька. Прокрастинація при такому способі життя неможлива. Треба зі швидкістю світла встигнути зробити все: зарядити пауербанки, телефони та ноутбуки, випрати, попрацювати, надіслати статтю до редакції - нескінченна кількість справ. Ти стаєш суперефективним. Як ніколи», - чи то нарікає, чи то радіє «письменник» Шереметьєва.

«З паливом складно. Але загалом, здається, люди вже звикли й просто живуть за новими правилами. Усі пересіли на громадський транспорт, адже він стабільно працює - всупереч тому, що пишуть в інтернеті ципсошні «дружини офіцерів», розпалюючи паніку. Насправді в Криму все працює. У магазинах є все. Вони через один підключені до генераторів. Усі вже давно користуються готівкою, яку запасають заздалегідь, знаючи, що під час відключень банкомати не працюють. Коли немає електрики, зв’язок зазвичай так собі, тому перекази на картку - складна справа. Ціни піднялися, але загалом поки що не критично. Маркетплейси працюють безперебійно. Усе надходить вчасно. У салонах краси закупили обладнання, що працює на батарейках. Стрижуть, фарбують, роблять манікюр. Життя тече своїм розміреним ритмом», - ну просто радіє Шереметьєва.

І в тому ж радісному настрої продовжує: «На узбережжі курсують прогулянкові кораблики й навіть катають на банані. Човни, катамарани, шаурма, піца - набережні Південного берега Криму рясніють розвагами. Хоча відпочивальників менше - до такого курорти півострова за останні роки відвикли. Про ракетну та безпілотну небезпеку повідомляють щодня. Але її вже давно не помічають. ППО працює постійно, на трасах стоять МВГи (мобільні вогневі групи) для збивання БПЛА. На Севастополь здійснюються нальоти, але люди примудряються знімати веселі ролики про своє поточне становище».

«Звісно, людина намагається в кожній події побачити щось хороше. Щодо подій у Криму місцеві жителі, мабуть, змирилися. Незадоволення, безперечно, теж є. Хто ж захоче жити без звичних зручностей під загрозою ударів. Є й втома. Але незадоволення не війною. А скоріше до ЗСУ, яких обсипають лайкою на кожному кроці», - бадьоро зауважує «письменниця» Євдокія.

«Здається, ворог намагався прорахувати наших людей, щоб розхитати ситуацію зсередини. Викликаючи гнів і невдоволення у простих людей, позбавлених звичного способу життя. Мовляв, бачите, що ви отримали, відокремившись? Напевно, думали, що місцеві втечуть туди, де вигідніше й «тепліше». Інакше пояснити прагнення відрізати півострів і бомбардування цивільних поїздів та автобусів - неможливо. Тільки ось що прикро – не всі, як вони, обирають Батьківщину, наче ковбасу на ринку, щоб дешевше й жирнішу», – «патріотично» підсумовує Євдокія.