«Прийняття України до Євросоюзу означатиме кінець усьому». Російські ЗМІ про Україну

Шовіністичний телеканал «Царьград» на своєму сайті опублікував статтю, в якій доходить висновку, що мирні переговори щодо України не мають «видимих передумов для реального прориву». А все тому, що в Кремлі тільки й думають, як швидше встановити мир, а підступні Захід і Україна – тільки про те, «як виграти час, перегрупуватися і вирішити тактичні завдання»…

«Саме до літа»

Пропутінський «Царьград» дуже стурбований: «Всупереч публічним заявам про деескалацію і переговори, Захід нарощує військові поставки Україні через логістичні ланцюжки НАТО. З американської авіабази вилетів український Ан-124 з десятками тонн критично важливих вантажів... Формально це «допоміжні» поставки. Але фактично саме за рахунок них і тримається боєздатність ЗСУ... На цьому тлі переговори в Абу-Дабі виглядають, м'яко кажучи, суперечливо. Публічно йдеться про деескалацію, механізми припинення вогню і «конструктивний діалог», проте на практиці ми бачимо прискорення військових поставок Україні. Фактично Захід одночасно веде переговори і накачує ЗСУ ресурсами для продовження бойових дій».

«Окрема лінія – диверсії і операції ворожих спецслужб. У цю ж логіку вписується і історія з замахом у Москві на заступника начальника ГРУ генерала Володимира Алексєєва... У логіку ескалації вписується і ситуація в Бєлгороді. ЗСУ продовжують наносити удари по критичній інфраструктурі міста, через що регіон стикається з відключенням електрики і відсутністю води. Ситуація дійшла до того, що в Бєлгороді оголосили про часткову евакуацію жителів через проблеми з опаленням... Все це, очевидно, не веде до вирішення конфлікту. Навпаки», - заявляє «Царьград», звинувачуючи в усіх гріхах, звичайно, тільки Україну і Захід.

Якийсь «відомий тележурналіст і політолог» Руслан Осташко заявляє «Царьграду», що «на сьогоднішній день будь-які розмови про швидке укладення мирної угоди залишаються не більше ніж спекуляціями, що не мають під собою реального ґрунту».

«Ми уважно аналізуємо ситуацію і бачимо, що жоден з ключових напрямків не демонструє готовності до конструктивних кроків. Навпаки, риторика західних кураторів і дії «на землі» свідчать про курс на подальшу ескалацію і затягування конфлікту. Для укладення стійкого миру необхідний фундамент із взаємної довіри та визнання нових геополітичних реалій, чого ми не спостерігаємо навіть у зародковому стані», – переказує Осташко кремлівські методички.

І додає вже заїжджене: «Об'єктивно – системні протиріччя тільки поглиблюються. Поки не будуть усунені першопричини, будь-які декларації про мир залишаться порожніми словами. Зараз ми перебуваємо у фазі жорсткої фіксації позицій, і ознак, що в найближчі місяці ситуація зрушиться в бік підписання зобов'язуючих документів, просто немає. Реальність така, що мирний процес сьогодні знаходиться в глибокому глухому куті і виходу з нього в короткостроковій перспективі не проглядається».

Ще один московський «експерт» – «доктор політичних наук, перший міністр держбезпеки ДНР» Андрій Пінчук запевняє «Царьград», що США «націлилися на те, щоб примусити Україну і Росію до якогось проміжного перемир'я - за їхніми розрахунками, нехай і недовгого, воно має тривати до осінніх виборів до Конгресу».

«До цих виборів Трамп, який ризикує втратити контроль над Конгресом, повинен постати в образі світового миротворця-переможця. Це, на його думку, підвищить шанси утримати більшість. Для використання цього аргументу в електоральному циклі їм необхідне літо. Саме до літа, як вони і заявляють, перемир'я має настати. Те, що воно може зірватися пізніше – після виборів, – їх особливо не цікавить. Головне – результат тут і зараз. Щоб примусити обидві сторони до такого миру, потрібно послідовно послаблювати і тиснути на кожну з них... Тепер, щоб зберегти аргумент для подальшого тиску на Київ, їм потрібно щось йому дати, щоб у майбутньому погрожувати це відібрати. Фактично США зараз не постачають Україні військові ресурси безпосередньо, а змушують Європу закуповувати їх у себе. Тому – чи є інформація про нові поставки прикладом такого тиску? Можливо, так», – все ж невпевнено заявляє Пінчук.

З усього почутого «Царьград» робить висновок: «Військова підтримка триває, логістика працює без зупинки, ресурси на війну надходять. Звідси виникає і відчуття глухого кута, тому що реальних кроків до миру ніхто не робить. Заходу вигідно затягування протистояння. І переговори сприймаються Заходом і Україною скоріше як спроба виграти час, перегрупуватися і вирішити тактичні завдання, а не як щире прагнення зупинити бойові дії».

«На цьому тлі говорити про швидку угоду не доводиться. Протиріччя залишаються принциповими, тиск на Росію триває, а ескалаційні дії лише множаться. Тому і мирний процес сьогодні – без зрозумілих термінів і без видимих передумов до реального прориву», – лицемірно підсумовує кремлівський телеканал.

«А для Росії – ні?»

Заступник глави МЗС РФ Олександр Грушко в інтерв'ю газеті «Известия» грізно заявляє, що «обов'язковою частиною мирного договору по Україні повинні бути гарантії безпеки для Росії». При цьому зазначені «гарантії» Грушко називає «ключовими».

«Ми визнаємо, що мирне врегулювання в Україні має враховувати інтереси безпеки України, але ключове значення – це, звичайно, інтереси безпеки Росії. Якщо ви подивитеся і уважно вивчите всі заяви, які роблять лідери Євросоюзу, там ніхто не говорить про гарантії безпеки Росії. А це ключовий елемент досягнення домовленості. Без нього жоден мирний договір неможливий», – цинічно заявляє російський топ-дипломат.

Він по-панськи додає, що «гарантії повинні містити виключення перспективи членства України в НАТО, відмову від розміщення на її території іноземних військ і в цілому запевнення в тому, що від України не буде виходити загроза, а сама вона перестане розглядатися як плацдарм для боротьби з РФ».

Грушко скаржиться, що «Росія при цьому неодноразово повторювала, що готова підтримати гарантії безпеки України, вироблені на переговорах з Києвом у 2022 році», однак Європа, мовляв, на це не реагує.

«США також не говорять про гарантії для Росії. У Вашингтоні раніше заявляли, що досягнуто «загальної згоди» для України. При цьому Москва запросила Вашингтон обговорити систему гарантій безпеки ще у вересні... РФ виходить з того, що відправною точкою дискусій можуть стати проєкти договорів, представлені Заходу в 2021 році. Тоді, зокрема, пропонувалося юридично зафіксувати відмову від розширення НАТО на схід, в тому числі за рахунок України», - наполягає Грушко.

Якийсь «експерт клубу «Валдай» Андрій Кортунов у коментарі «Известиям» припускає, що «не виключено, що Дональд Трамп хоче створити для України набір додаткових бонусів, щоб домогтися від неї якнайшвидшої згоди з питання територій».

«Можливо, саме цим пояснюється, чому активно обговорюється питання гарантій безпеки для неї, а для Росії - ні. Трамп каже Зеленському: «Треба все-таки з Донбасу йти, але, щоб тебе потім свої ж не «з'їли», давай ми розробимо систему гарантій безпеки, яку ти зможеш продати своєму виборцю». Я думаю, що логіка така. Якщо простежити риторику Трампа за останній рік, він визнавав: не тільки Україна, але і Росія повинна теж отримати свої гарантії безпеки», - сподівається кремлівський «експерт».

«Коаліція небажаючих»

«Независимая газета» звертає увагу, що «гарячою темою для Києва і Будапешта стали мобілізаційні ексцеси». 

«...Днями в рамках мобілізації в Україні заарештували угорського громадянина, який намагався допомогти п'ятьом українським чоловікам втекти з країни. При цьому президент України Володимир Зеленський підкреслив, що рабства в українській державі немає і ті, хто бажає виїхати, мають право це зробити, якщо не підпадають під вік мобілізації. Посилення риторики сторін експерти пояснили не тільки майбутніми виборами в Угорщині, але і прагненням Києва не допустити посилення «коаліції небажаючих» подальшого нарощування ескалації у військовому конфлікті з РФ, символом якої став Будапешт», - пише «НГ».

Газета нагадує, що «прем'єр-міністр Угорщини Орбан різко загострив антиукраїнську «антивоєнну» риторику, а також попередив про згубність підготовки до збройного протистояння з РФ до 2030 року в Євросоюзі».

«Одночасно Орбан висловлювався проти подальшого фінансування української армії, а крім того, звинуватив Київ у лобіюванні заборони поставок російського газу і нафти в ЄС, а також у втручанні в угорську виборчу кампанію... Орбан ще наприкінці січня пообіцяв у соцмережах, що, незважаючи на спроби чинити тиск на Будапешт, гроші угорських сімей не будуть спрямовані на Україну. Тоді як мета київської влади «отримати фінансування і якомога швидше пробитися до Європейського союзу». Тому вони відкрито втручаються в угорські вибори, додав прем'єр-міністр, маючи на увазі заплановані на 12 квітня парламентські вибори...», - зазначає «НГ».

«...Українські ЗМІ пояснили, що напередодні парламентських виборів стурбований власними рейтингами прем'єр-міністр Угорщини загострив антиукраїнську риторику і звинуватив Київ у втручанні у вибори на боці його головного політичного опонента Петера Мадяра. А крім того, повідомив про зроблені на його адресу образливі заяви з боку, зокрема, українського президента, не уточнивши, що саме малося на увазі, розповіли журналісти. Хоча, звичайно, розуміли, що тут малося на увазі скандальне висловлювання українського лідера Зеленського на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, коли той фактично оголосив, що Віктор Орбан заслуговує «потиличника», оскільки «намагається продати європейські інтереси» на догоду Москві», - продовжує «Независимая».

Якийсь «заступник директора Інституту стратегічних досліджень і прогнозів Російського університету дружби народів» Євген Семібратов заявляє «Независимой», що «в Києві, схоже, побоюються посилення «коаліції небажаючих» - з числа країн, готових виступити проти подальшого нарощування ескалації у військовому конфлікті з Росією, серед яких визнаним лідером став Будапешт».

«Як відомо, Віктор Орбан користується певною підтримкою нинішнього глави Білого дому, з яким рахуються і керівники ЄС. І хоча європейці мають свої важелі впливу на ситуацію в Угорщині, зокрема, через громадські та некомерційні організації, а також представників місцевої інтелігенції та бізнесу, яким не подобається, що уряд Орбана так відверто дистанціюється від брюссельських політиків, все ж в Євросоюзі утримаються від втручання у виборчий процес», – вважає Семибратов.

І явно зі знанням кремлівських технологій додає: «Хоча традиційний «вибуховий набір» в особі студентів, націоналістів і футбольних фанатів на угорську територію могли б завезти і з тієї ж України. І в цьому випадку українська Держприкордонслужба не перешкодила б. Але без підтримки західних структур у київської влади не вийде організувати угорський Майдан. А тому вони можуть обмежитися лише якимись гучними разовими акціями».

«Обіцянки нездійсненного»

Урядова «Российская газета» вирішила з'ясувати для неї приємне – «що не так з ідеєю про прискорений вступ України до Євросоюзу».

«У Брюсселі хочуть закріпити членство Києва в ЄС у мирній угоді щодо українського врегулювання. Але європейці не є учасниками переговорів, що ведуться зараз. Вони, звичайно, впливають на Київ, який раз по раз зриває домовленості. Але в Євросоюзі чомусь впевнені, що їхня думка буде враховуватися, і що вони зможуть включити в підсумкові угоди вигідні для себе пункти... Україні хочуть дати частину прав, але не накладати зобов'язань. Поняття «обмеженого членства» в ЄС не існує. А його створення - це міна уповільненої дії, здатна розвалити весь союз. Тому що інші кандидати на вступ, та й самі учасники ЄС теж вимагатимуть собі «привілейованого становища». Ідея ж прийняття нових членів з обмеженими правами відразу ставить їх у становище країн другого сорту», - переживає «РГ».

«Україна - далеко не єдина країна, яка мріє потрапити в ЄС. Статус кандидатів мають Албанія, Боснія і Герцеговина, Грузія, Молдова, Північна Македонія, Сербія, Туреччина і Чорногорія. Як Брюссель буде їм пояснювати, чому злиденну і зруйновану Україну взяли в союз, а їх змушують виконувати якісь вимоги і відповідати якимось критеріям? Проти прийняття України відверто висловлюється Угорщина, ряд інших країн теж виступають проти, хоча зберігають свою позицію в тиші. Європа давно вже не єдина, вона роздирається протиріччями, політичними, ідеологічними, національними, економічними. А питання вступу має бути схвалене всіма країнами. Чи довго уряди Італії чи Іспанії зможуть протистояти своїм фермерам, для яких прийняття України означатиме кінець усьому?», - турбується газета російського уряду, немов її думка цікавить Євросоюз.

І продовжує вже з роздратуванням: «Зеленський заявляє, що технічно Київ «буде готовий» до 2027 року. А він сам протримається до цього терміну? І скільки ще зможе вести жалюгідне існування окупована його режимом країна? Про це ні в Києві, ні в Брюсселі не говорять. При цьому європейці стверджують, що «ніяких компромісів у питанні реформ для Києва не буде». Ці реформи, треба розуміти, будуть проводитися в кабінетах без світла і тепла, де злиденні чиновники чекатимуть чергового траншу з-за кордону».

«У Брюсселі все частіше почали говорити про необхідність «федералізації», відмови від принципу консенсусу... Йдеться про прийняття рішень у більш дрібних форматах, а не на рівні всього ЄС. І це робить Євросоюз непотрібним, він буде замінений дрібними коаліціями та групами країн. Почавши шлях до «федералізації», ЄС дуже швидко перейде до «конфедерації», а потім розпадеться - на «Веймарські трикутники», «євротрійки», E5, Е10 та інші об'єднання. Від ЄС залишиться тільки символічна назва і синій прапорець із зірками. Так куди ж тоді вступатиме Україна?», - вже все знає наперед «РГ».

І переходить на компліменти: «Не треба думати, що брюссельські чиновники дурні, нічого не розуміють і тільки мріють прийняти до себе Україну. В ЄС сидять цілком адекватні люди, які усвідомлюють всі ризики, розмежовують заяви і реальні дії. Ніхто, звичайно, Україну нікуди приймати не буде. Європейські лідери неодноразово говорили, що це «абсолютно неможливо». Але саму тему приєднання будуть використовувати на повну».

«Виходить, що все, що всі сказали про членство в 2027 році, - це лише сигнал, обіцянки нездійсненного. Щоб режим Зеленського знову і знову зривав мирні домовленості, щоб посилав українців помирати, щоб проводив теракти проти Росії. Щоб європейська партія війни продовжила свою русофобську політику», - все ж з цинізмом підсумовує газета російського уряду.