Десять років окупації Криму: "каміння з неба" стали пророчими

Десять років тому РФ почала силове захоплення Криму. Буквально за кілька днів на півострові було повалено офіційну владу, захоплено кримський парламент і оголошено незаконний "референдум" про приєднання до росії.

"Все сталося дуже швидко, буквально блискавично. Згадую, що багатьом не подобалося, що відбувалося в Києві, але від невдоволення до зміни влади минуло настільки мало часу, що не доводиться сумніватися в заздалегідь спланованому сценарії. Навколо вирували одні емоції, нам не дали усвідомити серйозність ситуації та можливі наслідки. Раз – і ми стали частиною росії. Хтось тішився, хтось збирав речі та виїжджав, хтось просто завмер і вичікував, що буде далі”, – згадує кримчанин Володимир.

А далі були міжнародні санкції, ізоляція півострова, енергетична та водна блокади, зниження туристичного потоку, блокування банківських карток, дефіцит та високі ціни на багато товарів. Сьогодні кримський півострів знаходиться під регулярними атаками безпілотників та ракет, на багатьох пляжах викопані окопи, а місцеві жителі намагаються виїхати на материкову частину РФ чи до інших країн.

"Рекламний щит 2014 року про "каміння з неба" став пророчим", – констатує Володимир.

"ОстроВ" згадував, з чого починалася анексія кримського півострова і розпитав місцевих жителів про те, як змінилося їхнє життя за ці десять років.

Як все починалося

Днем початку анексії Криму вважається 20 лютого 2014 року – саме ця дата викарбувана на російських медалях за окупацію півострова.

Але активні події розпочалися 23 лютого, коли на центральній площі Севастополя було проведено багатотисячний мітинг, який висловив недовіру адміністрації міста та "обрав" нового "мера" – громадянина росії Олексія Чалого. Саме тоді зі сцени прозвучали перші відкриті заклики про проведення референдуму та вихід зі складу України. З того дня на в'їзді до міста з'явилися перші блокпости з "ввічливими чоловічками" та "загонами самооборони".

"Я добре пам'ятаю той день, коли у нас призначили «народного мера», це нікого не збентежило. Але на той момент ще не було чітких закликів про приєднання до росії. Ходили якісь невиразні розмови про це, але не більше". Багато хто не міг у таке повірити. Було чітке переконання, що ми не згодні з політикою Києва і потрібно більше автономії та свободи. А вся історія з росією, як я пам'ятаю, розпочалася із Сімферополя та заклику Аксьонова", – згадує мешканка Севастополя Світлана.

25 лютого у Сімферополі перед кримським парламентом зібрався багатотисячний мітинг, учасники якого вимагали виходу Криму зі складу України та проведення "референдуму".

Наступного дня під кримським парламентом зібрався проукраїнський мітинг, виникли сутички, внаслідок чого постраждали десятки людей.

Вночі 27 лютого кілька невідомих і "до зубів" озброєних людей увірвалися до будівлі кримського парламенту та захопили її. Вже пізніше з'ясувалося, що це був спецназ Головного розвідувального управління РФ. Цього ж дня з флагштоків над урядовими будівлями Сімферополя зняли всі українські прапори та поставили на їхнє місце російські триколори. Однак, ця подія не збентежила керівництво Верховної Ради Криму, і під головуванням спікера Володимира Константинова відбулася позачергова сесія, на якій було ухвалено рішення провести "референдум" з питань удосконалення статусу та повноважень Автономної Республіки Крим. Спочатку дата "референдуму" значилася 25 травня 2014 (у день виборів Президента України), але пізніше її зсунули на 16 березня.

За відповідне рішення нібито проголосував 61 депутат Верховної Ради. Вже через кілька днів журналісти з'ясували, що насправді у залі перебувало лише 40 депутатів із 100.

Крім того, було відправлено у відставку кримський уряд, а новим "головою кримської Ради міністрів" було призначено лідера партії "Руська єдність" Сергія Аксьонова.

Саме він звернувся до президента росії владіміра путіна з проханням про "сприяння у забезпеченні миру та спокою на території Автономної Республіки Крим", а також перепідпорядкував безпосередньо собі всі силові структури Криму (включаючи МВС, ЗС, МНС, флот, податкову та прикордонну службу) .

"Усім командирам виконувати тільки мої накази та розпорядження. Незгодних прошу залишити службу", – заявив тоді Аксьонов.

У росії на це швидко відреагували, і Рада Федерації дозволила використати збройні сили РФ на території України.

Деякі ЗМІ цього дня вперше написали: "В Україні розпочинається війна", "Росія оголосила війну Україні".

Паралельно з цим на півострові з'явилися загони озброєних людей у формі без розпізнавальних знаків, які почали захоплювати державні установи у Криму, блокувати українські військові частини, перекривати дороги та встановлювати блокпости.

За ті кілька днів у Сімферополі стала звичайною картина, коли "невідомі" люди у формі, з автоматами та кулеметами вільно ходять вулицями. На в'їзді до Криму всі транспортні засоби ретельно доглядали та обшукували невідомі озброєні люди. Без пояснення причини людину могли просто не пустити на півострів, особливо якщо її машина з київськими чи львівськими номерами. На внутрішніх кримських дорогах, наприклад, Сімферополь-Севастополь та Ялта-Севастополь, було встановлено численні блокпости, на яких зупиняли та доглядали машини.

Спочатку владімір путін говорив, що це "сили місцевої самооборони", але пізніше визнав, що це були російські військовослужбовці.

"Так, я не приховую, звичайно, це факт, ми ніколи його не приховували, наші збройні сили, прямо скажемо, блокували збройні сили України, розквартировані у Криму", – заявив російський диктатор у листопаді 2014 року.

Крім силових методів, окупанти розгорнули в Криму агітаційну кампанію, яка мала показати, що в росії кримчани житимуть краще.

Обіцянки та реальність

Агітаційний матеріал, який поширювали в Криму напередодні "референдуму", просто приголомшував уяву. Різні листівки, газети, плакати роздавали у всіх великих кримських містах. Особливо жваво агітаційна робота процвітала у Севастополі та Сімферополі.

У кримській столиці, наприклад, протягом 20-ти хвилинної прогулянки від автовокзалу до центру міста кореспондент "ОстроВа" отримав 8 листівок та 2 газети із закликом прийти на "референдум" 16 березня та проголосувати за входження Криму до складу росії.

"Вам хочеться російську зарплату? Тоді голосуйте за перший пункт на референдумі", – казала жінка, яка назвалася проросійською активісткою.

Адекватно поговорити з жінкою тоді, далекого 2014 року, не вдалося. На запитання журналіста "ОстроВа" про високі російські ціни на комунальні послуги, транспорт, продукти харчування, які також чекають на Крим разом із великими зарплатами, вона пригрозила покликати козаків для пояснення.

Через десять років після анексії "ОстроВ" поговорив із місцевими жителями про російську зарплату, якою так спокушали агітатори у 2014 році.

"Якщо ви працюєте у військовій чи державній сфері, у вас є стаж та надбавки, а також своя квартира, за оренду якої не потрібно платити, то, звичайно, у вас все буде добре. Я працював адміністратором у ресторані до 2014 року і працюю зараз. Що тоді, що сьогодні я живу від зарплати до зарплати. Порядок цифр, звичайно, змінився, але якість життя не покращала", – розповів "ОстроВу" мешканець Севастополя Сергій.

Він пояснив, що до анексії півострова заробляв близько 5-6 тисяч гривень на місяць, працюючи в одному з найкращих ресторанів міста. З них він віддавав за однокімнатну квартиру 2200 грн, тобто близько 40% від зарплати.

Сьогодні Сергій, працюючи адміністратором вже в іншому ресторані Севастополя, отримує 45 тисяч рублів (18 700 грн), за орендовану квартиру платить 27 тисяч рублів (11 200 грн).

"За фактом тепер я більше плачу за своє житло. Звичайно, я можу винаймати кімнату або розділити оренду, і тоді у мене залишатиметься більше грошей, але ціную свій комфорт і звик жити один. Цілі дні я проводжу на роботі або в тренажерному залі. Так що на подорожі та інше дозвілля я не маю ні часу, ні сил, ні, як ви розумієте, – грошей. За Україною я, щоправда, встиг побувати в Єгипті (сам накопичив), Києві, Дніпропетровську, Харкові, зараз мій максимум – це рідкісні поїздки півостровом, та й то влітку", – розповів він.

Згідно з "офіційною статистикою" від Росстату, в окупованому Криму середня заробітна плата становить близько 45 тисяч рублів (при цьому середня зарплата по Росії – 73 830 рублів).

Реально зарплати у великих кримських містах стартують від 20-25 тисяч (продавці, кур'єри, адміністратори, кухарі, офіціанти). Вчителі у школах на повну ставку одержують близько 40 тисяч рублів і вище (залежно від додаткового навантаження), лікарі – 45-60 тисяч рублів.

"Не можна сказати, що за 10 років не виросли зарплати. Звичайно, вони виросли. Працюючи медичною сестрою в державній лікарні, моя донька отримує 37 тисяч рублів (15 300 грн – ред.) на руки, плюс бувають премії, надбавки та переробки. За Україною й мріяти не можна було про таку зарплату, та й в Україні зараз не можна стільки заробити звичайній медсестрі. Інший момент – ціни на все дуже підвищилися, і прожити на цю зарплату самостійно майже неможливо. Ви знаєте, скільки зараз у нас яйця коштують – рекордні ціни. У нас же багатьох переманюють на материк (до Москви, Пітера, Краснодару, Ростова), там зарплати вже вдвічі більше. Ба більше, там і квартиру можна зняти дешевше, ось такий парадокс. Тому багато хто виїхав. Тут залишаються ті, у кого є своє житло, сім'ї, хто звик жити біля моря та поряд з природою", – розповіла "ОстроВу" мешканка Севастополя Марія К.

До речі, вона дуже здивувалася, коли ми їй розповіли, що середня зарплата медсестри, наприклад, у Києві становить 17 500 гривень (за даними сервісу work.ua).

"А я думала, 5-7 тисяч від сили отримують медсестри в Україні, дивно", – відповіла вона.

Один із кримських ріелторів Михайло, який працює в Євпаторії, розповів "ОстроВу", що середня зарплата його колег становить 25-35 тисяч рублів.

"Реально на руки отримують близько 30 тисяч, це вважається нормальна зарплата, без відсотків, ставка. Зараз на відсоток складно знайти людей, бо роботи небагато. Усім потрібна стабільність. У принципі, це хороша зарплата для Євпаторії, якщо звичайно не винаймати житло. На ці гроші можна жити в місті, вибиратися в кіно, театр, нормально харчуватися (без ресторанів та надмірностей). Мій син закінчив університет у Севастополі на економічному факультеті, зміг знайти роботу за 25 тисяч у невеликій будівельній конторі, і це було важко. Такі зарплатні реалії. Син трохи попрацює там, набереться досвіду та поїде будувати життя та кар'єру до росії, у Криму робити нічого”, – сказав він.

Окрема проблема у Криму – це оренда житла. І до анексії півострова місцеві жителі не горіли бажанням встановлювати адекватні ціни на довгострокову оренду, оскільки орієнтувалися на туристів та здачу житла подобово.

Марія Степанівна згадує, що до 2014 року здавала однокімнатну квартиру за 2500 гривень на місяць, але на літній сезон просила квартирантів залишити житло для здачі туристам подобово.

"На туристах я заробляла за Україною 200-300 гривень на добу, як зараз пам'ятаю. Сьогодні я вже не здаю квартиру подобово, бо туристи, якщо вони і є, не йдуть туди. Тому вже два роки я здаю житло надовго сімейній парі за 27 тисяч рублів (11 200 грн – ред.). Плюс у мене пенсія 13 тисяч рублів (5400 грн – ред.). На ці гроші і живу, відкладати не виходить, все на продукти та ліки йде", – розповіла вона "ОстроВу ".

Сьогодні у великих містах Криму (Севастополь, Сімферополь, Євпаторія) ціни на довгострокову оренду однокімнатної квартири стартують від 25 тисяч рублів (приблизно 10 тисяч гривень).

Навіть за середньої заробітної плати у 40 тисяч рублів знімати окреме житло практично неможливо, скаржаться місцеві жителі.

"З одного боку, у нас одні з найнижчих зарплат по росії, з іншого – місцеві жителі не хочуть знижувати ціни на довгострокову оренду, чекають на туристів. З війною ситуація трохи змінилася на краще, ціни трохи впали і почали вже розглядати довгострокових орендарів. Але з побоюванням і застереженнями, що влітку можливе виселення. Ось ми прямо зараз шукаємо мешканців на квартиру в Євпаторії з видом на море за 28 тисяч рублів, спочатку господарі хотіли 30-35 тисяч, але вже місяць не можемо знайти їм мешканців. Ми і за 28 тисяч не знайдемо. Реальна ціна – 23-24 тисячі. Але господарі відразу позначають: влітку, якщо будуть туристи, виселятимуть людей. Адже в сезон можна заробити 60-70 тисяч на місяць. Ми з ними розмовляємо, що зараз війна, до Криму люди не їдуть, потрібно укладати нормальний довгостроковий договір, але вони бояться, що прогорять", – розповів ріелтор Михайло з Євпаторії.

За його словами, місцеві жителі, які звикли заробляти у сезон на туристах, дуже неохоче сприймають нову реальність.

Туристична сфера – одна з основних галузей економіки півострова – також зазнала істотних змін. По-перше, сильно знизилася кількість приїжджих.

До анексії на острові відпочивали в середньому 6 мільйонів туристів. За підсумками 2023 року туристичний потік у Крим, за словами так званого "голови кримського парламенту" Володимира Константинова, становив 4-4,5 мільйона людей. Навіть якщо вірити у ці "офіційні дані", то туристичний потік за ці десять років упав на 30%.

По-друге, з кожним роком туризм у Криму все більше перетворюється на соціальний, коли бюджетників відправляють на відпочинок за безкоштовними (або із спеціальними цінами) путівками. За словами представників туристичного бізнесу, від такого туризму виграють лише великі пансіонати та бази відпочинку.

"Туристи приїжджають, заселяються в готель, де у них оплачено проживання та харчування, вони ходять на пляж і гуляють у парку, тобто ніяк не вкладають в економіку. Адже для Криму турист – це не тільки людина, яка оплачує житло, це походи до ресторанів, поїздки на екскурсії, в аквапарки, купівля сувенірів тощо. Цим і живе більша частина населення Криму. В останні роки це сильно змінилося. Тому багато кримчан закрили свій бізнес або перепрофілювали його. Хтось просто виїхав на материк, який не так залежний від однієї сфери", – сказав у коментарі "ОстроВу" один із місцевих турагентів.

У 2014 році окупанти також обіцяли якісну та безкоштовну медицину та дешевий бензин. Але реальність виявилася іншою. Наприклад, згідно з офіційною російською статистикою, ціни на бензин у Криму та Севастополі є одними з найвищих у росії. Понад те, у регіоні регулярно спостерігається дефіцит палива.

Що стосується "якісної" медицини, то навіть окупаційна влада визнає небувалий дефіцит медпрацівників у Криму. Крім того, зараз багато відділень лікарень перепрофільовано на лікування поранених військовослужбовців. За словами місцевих жителів, записатися на безкоштовний прийом до вузькопрофільного фахівця вкрай складно, черга може розтягнутися на тижні та навіть місяці.

"До терапевта ще можна потрапити, це потрібно для офіційного лікарняного. Але що стосується реального обстеження та лікування, то простіше звернутися до приватної клініки або виїхати на материк. Торік я хотіла потрапити до гастроентеролога та зробити УЗД, але мені сказали чекати півтора місяця, щоб потрапити на прийом до лікаря і ще невідомо, скільки для самого обстеження. Звичайно, я не стала чекати і зробила все в приватній клініці в Сімферополі. За консультацію та УЗД я заплатила 4500 рублів (1900 гривень). Це дорого, на материку дешевше, але мені потрібно було терміново. І всі скаржаться, що мало кадрів, усі виїжджають. Ось така доступна медицина у нас", – розповіла "ОстроВу" мешканка Сімферополя Катерина.

Водночас, за її словами, багато жителів Криму в низьких зарплатах, високих цінах, відсутності перспектив звинувачують не російську владу, а війну, яку, як говорить пропаганда, "розв'язали Україна та НАТО".