"Боротьба за цінності": як новий Цивільний кодекс стає частиною великої політики

Поки українська політика формально залишається зосередженою на війні, у Верховній Раді поступово формується інший великий конфлікт — навколо сім’ї, моралі та ролі держави у приватному житті. Обговорення нового Цивільного кодексу України вже вийшло далеко за межі юридичної дискусії та починає перетворюватися на окремий напрям політичної боротьби.

Наприкінці квітня Верховна Рада ухвалила у першому читанні проєкт нового Цивільного кодексу України №15150, який влада називає "наймасштабнішою правовою реформою за роки незалежності". Документ, над яким працювали кілька років, має повністю оновити систему приватного права, замінивши чинний Цивільний кодекс 2003 року. 

Однак навколо нового кодексу вже виник не лише юридичний, а й політичний конфлікт. Частина юристів, правозахисників та народних депутатів говорить про спробу провести через парламент документ, який змінює правила гри у питаннях власності, медіа, приватності та сімейного права без широкої публічної дискусії. Інші ж називають критику перебільшеною та пояснюють її боротьбою різних політичних груп впливу.

"Це давно вже не просто юридична реформа. Насправді йдеться про спробу сформувати нові правила для країни після війни. Через Цивільний кодекс влада хоче закласти фундамент для майбутньої економіки, відбудови, перерозподілу власності та ролі держави у приватному житті. Саме тому навколо документа така нервова реакція. Частина депутатів розуміє, що ми голосуємо не просто за новий кодекс, а за нову модель держави. Але при цьому мало хто готовий відкрито конфліктувати зі спікером ВР Русланом Стефанчуком, бо це його особистий політичний проєкт", – каже співрозмовник "ОстроВа" у фракції "Слуга народу".

Що пропонує новий Цивільний кодекс

Офіційно метою реформи є "рекодифікація приватного права" та адаптація українського законодавства до європейських стандартів. Документ передбачає системне оновлення цивільного та сімейного права, цифровізацію правовідносин, нові механізми захисту власності, нові правила щодо спадщини, договорів, приватності та відповідальності.  Автори документа стверджують, що його головна мета – "відрадянщення" українського приватного права та адаптація законодавства до сучасних європейських підходів. 

Однією з ключових новацій є фактичне поглинання Сімейного кодексу новим Цивільним кодексом. Автори реформи пропонують інтегрувати сімейне право в єдиний кодекс приватного права. Саме цей блок викликав найбільше суспільних і політичних суперечок. 

Критики стверджують, що саме в частині сімейного права документ містить найбільше суперечливих ідеологічних та правових змін.

Серед найбільш дискусійних положень:

- зміна підходів до визначення сім'ї;

- нове трактування "доброзвичайності" як принципу регулювання приватних відносин;

- перегляд ролі держави у питаннях сімейного життя;

- зміни у сфері розлучень, батьківства та опіки;

- розширення підходів до особистої автономії людини у приватних відносинах. 

Також новий кодекс суттєво змінює підхід до права власності та договірних відносин. У ньому пропонується значно розширити свободу договорів, запровадити нові форми речових прав та модернізувати правила цивільної відповідальності.

Окремий блок присвячений цифровій сфері. У документі вперше з'являються поняття цифрових речей, цифрових активів та електронних правочинів. Кодекс також регулює спадкування цифрового майна, персональних акаунтів та інших віртуальних активів, що раніше фактично не було прописано в українському законодавстві.

Однією з найбільш суперечливих норм стало поняття "доброзвичайності". У новому кодексі воно фактично пропонується як один із принципів регулювання приватних відносин.

"Доброзвичайність як нормативний "фільтр" приватної автономії – права можуть здійснюватися і договори можуть конструюватися широко, але в межах, сумісних із добрими звичаями/етичними стандартами приватного обороту. Це надає системі гнучкості без втрати ціннісних меж і дає змогу коректно реагувати на "креативні" конструкції зловживання правом, не вдаючись до надмірної імперативності", - йдеться у пояснювальній записці за законопроєкту.

Критики документа звертають увагу, що саме поняття є дуже розмитим і не має чітких юридичних меж. На думку частини юристів та правозахисників, це створює ризик довільного трактування судами або державними органами.

"Ми вже нарахували в Кодексі 45 згадок "доброзвичайності", і це тривожний дзвіночок, бо це поняття не має чіткого визначення, а отже, його можуть і будуть використовувати для маніпуляцій. Здавалося б, проєкт Цивільного кодексу не може виявитися гіршим, ніж ми дізналися про нього за ці дні. Але ні, може", - зазначила нардеп Інна Совсун.

Не менш гострі суперечки виникли навколо положень про "сімейний союз". У чинному законодавстві є норма, яка дозволяє визнавати сім’єю людей, які спільно проживають, ведуть спільний побут та мають взаємні права й обов’язки навіть без офіційного шлюбу. Саме через цю норму одностатеві пари в окремих випадках могли через суди домагатися певного захисту – наприклад, у питаннях спадщини, майна чи соціальних прав. 

У новому Цивільному кодексі підхід стає значно жорсткішим. Критики документа стверджують, що автори фактично закріплюють модель сім’ї виключно як союзу чоловіка та жінки, а можливість судового визнання одностатевих партнерств суттєво обмежується або взагалі зникає.  Саме тому правозахисні організації та ЛГБТ-спільнота заявили, що новий кодекс може звузити вже існуючу судову практику щодо захисту прав одностатевих пар. 

Окремий скандал виник через положення, які можуть зачепити роботу медіа та свободу слова. Найбільше критики викликали норми щодо захисту приватного життя та так званого "права на відповідь". Медійники та правозахисники побоюються, що у нинішньому вигляді ці положення можуть створити додаткові механізми тиску на журналістів. Зокрема, критики звертають увагу, що деякі норми дозволяють вимагати спростування або відповіді навіть у випадках, коли інформація не була визнана неправдивою в судовому порядку. На думку медіаюристів, це може суттєво ускладнити роботу журналістських розслідувань та критичних публікацій.

Окрему увагу привернула поява нових прав, яких раніше не було у законодавстві. Наприклад, так зване "право на інформаційний спокій". Воно передбачає, що людина має право не відповідати на дзвінки, повідомлення чи електронні листи поза робочим часом. Фактично йдеться про український аналог "права на відключення", яке вже існує у деяких країнах ЄС. 

Ще одна принципова зміна стосується самої ролі держави у приватному праві. Новий кодекс робить акцент на автономії людини, свободі приватних відносин та мінімальному втручанні держави. Саме через це частина юристів та депутатів каже, що документ фактично змінює базову правову модель України.

Водночас опоненти реформи звертають увагу, що багато положень кодексу сформульовані дуже широко і можуть трактуватися по-різному. Особливо це стосується понять "доброзвичайності", моральних принципів та окремих категорій приватного права. Критики побоюються, що така невизначеність створить широке поле для судових маніпуляцій та політичного впливу.

Попри це, влада наполягає: без нового Цивільного кодексу Україна не зможе перейти до сучасної європейської правової системи та ефективно запускати післявоєнну економіку. Однак уже зараз очевидно, що документ став не лише юридичною реформою, а й предметом великої політичної боротьби.

Голосування

Голосування за новий Цивільний кодекс стало показовим не лише через сам документ, а й через політичну конфігурацію, яка склалася навколо нього у Верховній Раді. Формально монобільшість  досі має достатню кількість депутатів, однак навіть вона не змогла самостійно забезпечити повний результат: "за" проголосували лише 179 представників "слуг". Водночас показовою стала велика кількість тих, хто не голосував або був відсутній – загалом майже пів сотні депутатів фракції. Це може свідчити про неоднозначне ставлення до документа навіть усередині монобільшості.

Співрозмовники "ОстроВа" у парламенті звертають увагу, що частина депутатів "Слуги народу" свідомо намагалася дистанціюватися від голосування через токсичність окремих норм кодексу та хвилю критики з боку правозахисників, медіа і громадського сектору.

Досить стримано документ підтримала "Європейська солідарність". Лише троє депутатів фракції проголосували "за", тоді як семеро утрималися, а ще шестеро взагалі не голосували. ВО "Батьківщина" дала 12 голосів "за", хоча всередині фракції також не було повної єдності. У парламенті звертають увагу, що частина депутатів підтримала документ саме через його соціально-консервативні норми у сфері сімейного права.

Депутатські групи "Довіра", "Відновлення України" та "За майбутнє" майже синхронно підтримали кодекс. Це вкотре продемонструвало, що Банкова зберігає ситуативну коаліцію навколо великих системних законопроєктів.

Окремо привертає увагу голосування депутатської групи "Платформа за життя та мир", сформованої переважно з колишніх представників ОПЗЖ. Попри скандальність документа, група дала 16 голосів "за". У політичних колах це вже називають черговим прикладом того, як частина колишніх представників проросійського табору продовжує ситуативно підтримувати ключові ініціативи влади.

"Там був класичний договорнячок. Коли владі потрібні голоси за складний або токсичний законопроєкт, групи колишньої ОПЗЖ регулярно підставляють плече", – каже співрозмовник "ОстроВа" у Верховній Раді.

Найбільш критично до документа поставилася фракція "Голос". Саме тут зафіксовано єдині два голоси "проти" серед парламентських фракцій.

Для нинішнього парламенту, де влада регулярно стикається з проблемами мобілізації голосів навіть за урядові законопроєкти, підсумкові 254 голоси "за" стали радше виключенням із правил. Особливо з огляду на те, що йдеться про один із найбільш суперечливих документів останніх років, який уже викликав хвилю критики з боку правозахисників, медійників та частини юридичної спільноти.

Співрозмовники "ОстроВа" у Верховній Раді пояснюють такий результат насамперед особистим фактором голови парламенту Руслана Стефанчука, якого називають головним ідеологом та політичним автором нового Цивільного кодексу.

"Стефанчук особисто просив підтримати документ і фактично поставив питання як принципове для себе. Багато хто голосував не стільки за сам кодекс, скільки через небажання псувати з ним стосунки.

Руслан Стефанчук зараз намагається увійти в історію не лише як спікер воєнного часу, а як людина, яка провела найбільшу правову реформу за десятиліття. Для нього цей кодекс – особистий політичний проєкт і питання репутації. Саме тому він так активно тиснув на депутатів перед голосуванням. Але проблема в тому, що через політичну поспішність документ вийшов дуже сирим і конфліктним. Усі це розуміють, але поки що ніхто не хоче заходити у прямий конфлікт із керівництвом парламенту та Банковою", – говорить джерело "ОстроВа" у керівництві однієї з депутатських груп.

За словами джерел видання, саме цим пояснюється аномально низька кількість голосів "проти". Значна частина депутатів, які мали претензії до документа, обрали тактику "не голосувати" або просто були відсутні під час розгляду.

"Було розуміння, що документ токсичний, особливо після скандалів навколо "доброзвичайності", сімейного права та ризиків для медіа. Але відкрито валити законопроєкт Стефанчука теж ніхто не хотів", – зазначає ще один співрозмовник "ОстроВа".

За інформацією джерел "ОстроВа", всередині Верховної Ради навколо кодексу сформувалися одразу кілька груп впливу.

Частина депутатів монобільшості підтримує документ як "історичну реформу". Водночас інша частина фракції "Слуга народу" неофіційно визнає, що текст має "сирі" та політично небезпечні положення.

"У парламенті багато хто має претензії до документа. Особливо до норм про "доброзвичайність", судові трактування, приватність і сімейне право. Але проблема в тому, що ніхто не хотів брати на себе політичну відповідальність за провал кодексу у першому читанні. Була чітка установка: дати голоси зараз, а потім "воювати" правками перед другим читанням. Саме тому ми побачили так багато "за" і так мало "проти". Частина депутатів просто вирішила перечекати публічний скандал", – зазначає співрозмовник "ОстроВа" у профільному комітеті Верховної Ради.

За та проти

Прихильники документа заявляють, що критика часто є політизованою та маніпулятивною. У профільному комітеті наголошують, що чинний Цивільний кодекс морально застарів і більше не відповідає ані сучасній економіці, ані євроінтеграційному курсу України. 

Один із депутатів більшості заявив "ОстроВу", що противники реформи "залякують суспільство".

"Частина критики – це абсолютно політична кампанія. Будь-який великий кодекс завжди викликає спротив, бо змінює баланс інтересів. Але без оновлення цивільного права Україна не зможе рухатися до європейської правової системи", – сказав співрозмовник видання.

Критики вважають, що під виглядом модернізації влада може провести норми, які посилять контроль над суспільством та створять нові ризики у сфері власності.

Скандал навколо нового Цивільного кодексу вийшов далеко за межі парламенту після того, як понад 80 правозахисних, медійних та громадських організацій публічно звернулися до голови Верховної Ради Руслана Стефанчука із закликом переглянути низку положень документа. Автори звернення заявили, що окремі норми кодексу можуть суперечити європейським стандартам у сфері прав людини, свободи слова та недискримінації. 

Фактично критики документа побоюються, що нові механізми можуть використовуватися для тиску на журналістів, ускладнення роботи розслідувальних медіа та обмеження доступу до суспільно важливої інформації. Окремо громадські організації попередили про ризики для системи відкритих даних та антикорупційних розслідувань. 

У зверненні також наголошується, що частина норм кодексу містить ризики звуження вже існуючих прав і свобод громадян та потребує додаткового узгодження з практикою Європейського суду з прав людини й євроінтеграційними зобов'язаннями України. 

Після хвилі критики Руслан Стефанчук був змушений публічно реагувати на звинувачення. Спікер парламенту заявив, що "право на забуття" не стосується свободи слова і не дозволить публічним особам уникати журналістських розслідувань. За його словами, ця норма нібито повністю відповідає європейській практиці та стандартам ЄС щодо захисту персональних даних. 

Втім, у парламенті визнають: саме історія зі свободою слова стала однією з головних причин, чому новий Цивільний кодекс раптово перетворився з вузькопрофесійної юридичної реформи на великий політичний конфлікт.

Що  далі

Попереду – друге читання, і саме воно може стати точкою великого політичного конфлікту. За словами співрозмовників "ОстроВа" у Верховній Раді, до документа вже готують сотні правок. Частина депутатів наполягатиме на повному переписуванні окремих розділів.

"Перед другим читанням навколо цього кодексу буде вже зовсім інша атмосфера. Перше читання було більше політичним авансом Стефанчуку і спробою показати, що парламент нібито підтримує "велику реформу". Але тепер почнеться справжня війна за конкретні норми. Правок буде сотні, а можливо й тисячі.

Я думаю, влада спробує піти шляхом часткових поступок. Найбільш токсичні речі можуть переписати або пом’якшити – насамперед щодо "доброзвичайності", права на відповідь, окремих положень сімейного права та судових повноважень. Але саму концепцію кодексу змінювати не будуть, бо для Стефанчука це вже питання особистої політичної репутації",  – каже співрозмовник "ОстроВа" у Верховній Раді. 

За словами нардепа від монобільшості, при цьому всередині парламенту багато хто чекає моменту, коли можна буде почати дистанціюватися від документа.

"Бо зараз усі голосували "за реформу", але коли почнуться конкретні правки про свободу слова, приватність чи сімейне право – депутати почнуть думати вже про власний політичний рейтинг і реакцію суспільства. Тому друге читання може стати значно більш конфліктним, ніж перше. І я не виключаю, що в якийсь момент владі доведеться або серйозно переписувати кодекс, або взагалі ставити процес на паузу, щоб не перетворити юридичну реформу на повноцінну політичну кризу", – зазначив він. 

Новий Цивільний кодекс уже перестав бути суто юридичною реформою. Документ, який влада подає як модернізацію законодавства та крок до європейських стандартів, фактично став частиною великої політичної дискусії про те, якою буде Україна після війни – з новими правилами приватного життя, роллю держави, повноваженнями судів та межами свободи слова. Попереду – друге читання, яке, схоже, стане вже не технічною процедурою, а повноцінною політичною битвою навколо найбільш суперечливих норм кодексу.