Коалиционное соглашение по версии Партии регионов. Очень похоже на БЮТовское, только вместо Тим

УГОДА
ПРО КОАЛІЦІЮ ДЕПУТАТСЬКИХ ФРАКЦІЙ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ
(ДАЛІ – КОАЛІЦІЙНА УГОДА)

ПРЕАМБУЛА

Фракції _______ та ________ народні депутати_______________,

діючи на підставі статті 83 Конституції України і Глави 12 Регламенту Верховної Ради України,

маючи на меті

• створення стабільного, ефективного та професійного Кабінету Міністрів України протягом терміну дії повноважень Верховної Ради п'ятого скликання,
• подальше економічне, політичне та культурне об'єднання України,
• подальше утвердження демократії та демократичних інститутів влади,
• подальше економічне зростання та покращення якості життя українських громадян,

домовилися про створення у Верховній Раді коаліції депутатських фракцій.

Цією угодою сторони дійшли згоди щодо політичної платформи коаліції, основних пріоритетів діяльності коаліції та Кабінету Міністрів України, організації діяльності коаліції, а також розподілу відповідальності між учасниками угоди.

Ця угода підписується на весь період діяльності Верховної Ради України п'ятого скликання. Зобов'язання щодо виконання положень коаліційної угоди приймають усі члени фракцій-учасниць угоди, народні депутати, які підписали цю угоду, а також усі члени Кабінету Міністрів, сформованого внаслідок створення цієї коаліції.

1. Нагальні проблеми і виклики, які стоять перед Україною

• Проблемою номер один в Україні залишається бідність та низька якість життя населення.
• Корупція і бюрократична сваволя – два синоніми державної влади.
• Серйозним викликом є здоров'я нації: низька тривалість життя та соціальні проблеми, пов'язані з розповсюдженням наркоманії, алкоголізму, СНІДу, помножені на недоступність медичних послуг.
• Країна стоїть перед обличчям демографічної кризи: низьку народжуваність та високу смертність супроводжують масова трудова еміграція українців за кордон. Ігнорування проблеми старіння населення через покоління поставить суспільство перед економічною кризою, неможливістю забезпечити пенсіонерам гідне життя.
• Збереження чистого довкілля є обов'язком України перед майбутніми поколіннями і перед людством. Подолання екологічних проблем може не лише позитивно позначитися на здоров'ї нації, але принести Україні низку економічних переваг. Україна може стати першою країною у світі за випуском екологічно чистих продуктів.
• Розпад найважливіших соціальних інститутів – сім'ї, освіти, науки та культури, традиційних укладів життя позбавляє можливості мобілізувати зусилля різних груп інтересів для досягнення спільних цілей.
• Вся соціально-економічна конструкція держави перебуває на грані розрухи і причиною цього є накопичення негативних тенденцій за роки існування адміністративно-командної системи в незалежній Україні.
• Україна не використовує свій потенціал – геополітичне положення, людські та природні ресурси – для того, аби зайняти гідне місце серед країн світу.

2. Чому держава не може впоратися з розв'язанням цих проблем

Командно-адміністративна система створила атмосферу захищеності і впевненості громадян у завтрашньому дні. Громадянин ні про що не дбав, тому що у всьому залежав від держави: він не мав приватної власності – держава забезпечувала його життя, він не мав свободи вибору – все вирішувала держава. Необхідною умовою впровадження старої ідеології в життя була відсутність свободи вибору індивіда і відповідальності за нього, а також приватної власності – того, що робило його незалежним від держави. Безвідповідальність і перекладання провини на інших – це те, що виховувала стара ідеологія у своїх громадянах.

Застаріла командно-адміністративна система була зруйнована, але частково лишилася в українському суспільстві в системі влади. В країні формально з'явилася приватна власність та підприємництво, але держава не могла гарантувати їх захист: судова система залишилася нереформованою і погрузла в корупції, законодавча база не пропонувала вирішення усіх проблем.

Держава не зможе подолати проблеми бідності, не створивши умов для стрімкого економічного зростання. Несправедливий податковий тягар та ускладнені адміністративні процедури змушують підприємця працювати в тіні і підгодовують корупцію державних чиновників.

Держава щоразу збільшує соціальні видатки, але це не веде до покращення якості життя населення, а лише призводить до збільшення інфляції та дефіциту бюджету. Високі темпи інфляції 2006 року зберігаються саме як наслідок незбалансованої та незабезпеченої реальним економічним зростанням соціальної політики.

В умовах уповільнення економічного зростання, яке ми спостерігаємо упродовж останнього року, збільшення соціальних витрат призводить до невпинного зростання дефіциту бюджету. Його фінансування вимагатиме залучення позик та вилучення коштів від приватизації з інвестиційних програм. А це є обкраданням майбутніх поколінь.

Держава не може ефективно розподіляти наявні ресурси, не провівши внутрішню реформу державного апарату. Держава не може побороти корупцію без створення інституцій, які б сприяли її запобіганню. Сама лише масова заміна чиновників не привела до зменшення корупційності влади. Мета подолання корупції не була досягнута. Потрібна системна робота над цією проблемою, яка б включала в себе створення нових процедур прийняття рішень.

Держава не може забезпечити притік інвестицій без гарантій дотримання прав власності та забезпечення свободи економічної конкуренції. Якщо держава не стане гарантом прав власності, інвестиційне середовище буде зруйновано, тоді як саме інвестиції є запорукою створення нових робочих місць, збільшення ВВП, зростання дохідної частини державного бюджету.

Держава збирає податки з найбідніших, але не в стані забезпечити їм мінімальні соціальні послуги. Наявні у державі ресурси розподіляються неефективно, вони не доходять до прямих адресатів та не розв'язують конкретних проблем. За безоплатне медичне обслуговування ми платимо двічі: один раз коли сплачуємо податки, а другий раз, коли йдемо до лікаря.

Держава не може сама створити мільйони робочих місць, але їх може створити разом з бізнесом. Найкращий спосіб поліпшити якість життя населення – дати можливість кожному працювати і отримувати гідну зарплату. Зниження безробіття зможе зупинити безперервний потік українських трудових мігрантів за кордон і зберегти трудові ресурси.

Продовження популістської економічної політики в умовах уповільнення темпів зростання ВВП та значного дефіциту бюджету підірве макроекономічну стабільність і призведе до погіршення усіх ключових економічних показників, що вже у середньостроковому періоді негативно відіб'ється на рівні життя усіх українців.

1. Забезпечення свободи підприємництва, економічної конкуренції та ринку

Саме вільний ринок є природною та традиційною інституцією, яка становить джерело можливостей для усіх громадян. Тому держава має створити умови для функціонування вільного ринку і розвитку підприємництва. Україна має стати найкращим місцем в Європі для ведення бізнесу.

Для цього держава має:

захищати права власності, свободу підприємництва та конкуренції через:

• реформу судової системи,
• розвиток альтернативних судових механізмів захисту власника: третейські суди, апеляційні процедури,
• посилення державних гарантій для власника,
• забезпечення в системі влада-бізнес "симетричної" відповідальності за виконання встановлених правил гри;

знижувати податковий тиск на бізнес через:

• реформування бюджетних відносин з метою ефективнішого використання коштів бюджету і для підвищення ролі регіонів у встановленні, збиранні і розподілі податків,
• об'єднання соціальних фондів і розвиток альтернативних форм соціального страхування,
• спрощення податкового законодавства;

спрощувати адміністративні процедури ведення економічної діяльності через:

• відмову від дозвільного принципу створення бізнесу і максимально широке впровадження заявного,
• перехід від контролю за намірами і діяльністю підприємств до контролю за результатами і продуктом діяльності,
• регулювання, яке не носитиме фіскальний характер (ліцензування) та не вирішуватиме соціальні завдання (тарифне регулювання),
• децентралізацію регулювання – передачу більшості функцій регулювання на місцевий рівень,
• широке впровадження принципу "єдиного вікна", уніфікацію дозвільних процедур;

створювати інфраструктуру для інвестицій через:

• радикальну реформу митної служби,
• державні інвестиції і залучення приватного капіталу в створення і розвиток транспортної інфраструктури,
• державні інвестиції і залучення приватного капіталу в створення і розвиток інфраструктури освіти і науки,
• забезпечення ефективного регулювання фінансових послуг;

зменшувати державну корупцію.

Підприємництво є частиною української національної ідентичності і культурних традицій. Розбудова українського капіталу та українського підприємницького класу.

2. Ефективна держава, чесна влада та подолання корупції системним шляхом

Ефективна держава:

• Держава виконує лише ті функції і надає тільки послуги, які не під силу виконати громадяни, територіальні та регіональні громади, підприємництво (принцип субсидіарності).
• Держава конкурує з недержавними гравцями на вільному ринку у наданні публічних послуг. Держава конкурує з приватними гравцями або делегує їм надання цих послуг (медицина, соціальне страхування, освіта, соціальне житло; соціальна допомога).
• Децентралізація державної влади – делегування державної влади з центрального рівня на місцевий та регіональний. Держава має сприяти розвитку територіальних громад і регіонів, підсиленню їх управлінських спроможностей. Бюджетна децентралізація, реформа місцевого самоврядування та адміністративно-територіальна реформа.

Чесна влада:

• Скопичення матеріальних ресурсів в руках держави та збільшення державних витрат є джерелом корупції і зловживань. Зменшення корупції за рахунок зменшення простору держави для зловживань: обмеження ролі держави в наданні та розподіленні соціальних благ. Держава не завжди ефективно розподіляє гроші, які належать майбутнім поколінням, обмежуючи свободу безкінечними регуляціями та збільшуючи залежність громадянина від держави.

Здійснення реформи державної служби, спрямованої на:

• відділення політики від державної служби;
• врегулювання правил професійної поведінки державних службовців на законодавчому рівні;
• професійну підготовку чиновників, навчання практичним навичкам, необхідних для роботи в умовах демократії (аналіз політики, керування ресурсами, ведення консультацій і т.д.).

Системне подолання корупції інституціональним шляхом означає:

• впровадження системи контролю за використанням суспільних ресурсів:
  • прозора система держзакупівель – прозорі загальнодоступні процедури держзакупівель, діючі механізми контролю й апеляції,
  • ефективний зовнішній аудит і фінансовий контроль – наявність прозорої правової бази, вимірні показники результативності й ефективності використання засобів,
  • ефективне керування державними витратами – чітке визначення міжвідомчих фіскальних процедур, скорочення необґрунтованих програм,
  • публікація звітів про результати оцінки використання державних засобів;
• відкритість процедури прийняття державних рішень: аналіз наслідків рішень і позиції зацікавлених сторін, консультації з зацікавленими сторонами;
• реформування державної служби.

3. Ефективна соціальна політика

Основний принцип: соціальна політика має бути спрямована на максимальну інтеграцію в суспільство менш захищених та неадаптованих його членів, що забезпечить їх конкурентоспроможність та надасть можливість стати повноцінними членами суспільства. Держава бере на себе відповідальність захистити громадян, які неспроможні себе забезпечувати.

Основними напрямками реалізації соціальної політики є:

• Освіта
• Боротьба з безробіттям
• Пенсійне забезпечення
• Допомога інвалідам
• Створення ефективної системи охорони здоров'я
• Реформування системи оплати праці

Освіта

Надання високоякісної освіти – ключовий інструмент реалізації соціальної політики.

Система освіти, крім надання безкоштовної середньої освіти, має забезпечити можливість безкоштовного навчання найкращих талановитих студентів в провідних вузах України. Для цього необхідно створити чітку прозору систему відбору молоді в умовах єдиного ефективного конкурентного середовища, що забезпечуватиме відбір найбільш здібних її представників та стимулюватиме до розвитку решту молоді.

Розвиток освіти та можливостей для навчання молоді забезпечить Україну висококваліфікованими трудовими ресурсами, необхідними для реалізації інноваційної моделі розвитку економіки.

Успішність даної моделі підтверджується закордонним досвідом, зокрема досвідом країн Європи, де надання широким верствам населення доступу до високоякісної освіти є одним з фундаментальних принципів економічного розвитку.

Боротьба з безробіттям

Пріоритетом держави в цій сфері має бути надання можливостей та стимулювання осіб, які тимчасово втратили місце роботи, до вдосконалення своїх професійних навичок, навчання та максимально швидкого знаходження нового місця роботи.

Пенсійне забезпечення

Держава має розбудувати дворівневу систему пенсійного забезпечення.

По-перше, кожна людина пенсійного віку має отримувати обов'язкову соціальну допомогу від держави через систему персоніфікованих пенсійних рахунків.

По-друге, держава має сприяти розвитку приватних та корпоративних пенсійних фондів, які дозволять пенсіонерам отримувати додаткові грошові доходи. Для розвитку недержавного пенсійного забезпечення необхідно сприяти розбудові інфраструктури недержавних пенсійних фондів та проводити широку роз'яснювальну кампанію серед населення. Разом з тим, держава має здійснювати жорсткий моніторинг діяльності недержавних пенсійних фондів, який унеможливить шахрайство з коштами соціально незахищених прошарків суспільства.

Допомога інвалідам

Надання грошової допомоги інвалідам – обов'язкова функція держави. Разом з тим, держава має утвердити своїм пріоритетом сприяння інтеграції інвалідів в суспільство, застосування індивідуальних навичок та можливостей інвалідів для формування їх повноцінними членами суспільства, які здатні виконувати роботу, на яку дозволяють їхні фізичні вади.

Створення ефективної системи охорони здоров'я

Держава повинна розробити і запровадити пакет медичних послуг та механізми їх надання, які кожна людина має право отримати безкоштовно. Запровадження і широке застосування страхування в медицині має стати одним з пріоритетних напрямків захисту здоров'я громадян.

4. Підвищення якості життя людей за рахунок конкурентних переваг регіонів

Влада повинна займатися не вирішенням проблем регіонів, а створенням умов для того, щоб вони могли розвиватися самостійно. Ініціатива вирішення проблем регіонів повинна надходити "знизу" – центр повинен забезпечити їхнє узгодження і можливість реалізації.

Кожен регіон має свої конкурентні переваги, розвиток яких – запорука економічного успіху. Завдання держави – дати йому максимум повноважень для розвитку цих переваг. Держава повинна створювати умови, що дозволяють регіонам самостійно визначати свої конкурентні переваги і розвивати їх.

При такому підході, у регіональній політиці потрібно відмовитися від терміну "депресивний регіон" і від відповідних програм з підтримки. Оскільки такі програми спотворюють стимули для розвитку регіонів, роблять їх залежними від зовнішньої підтримки і породжують корупцію.

Пріоритетним завданням держави повинна, разом зі створенням сприятливого бізнес-клімату і розвитком інфраструктури для інвестицій, стати також бюджетна децентралізація.

Здійснення бюджетної децентралізації через:

• Прийняття європейських стандартів надання публічних послуг, що стануть основою для кількісної і якісної оцінки послуг. Вартісний вимір стандартів послуг (а не вартість утримання бюджетних установ) повинен стати основою формування бюджету.
• Адміністративно-територіальну реформу, яка:
  • створить базовий рівень місцевого самоврядування, який буде мати адміністративну і фінансову здатність забезпечувати якісні публічні послуги,
  • відокремить функцію надання послуг від функції контролю за якістю послуг.
• Податкову реформу, що визначить перелік податків і зборів, які формуватимуть фінансову базу місцевого самоврядування. Закріплення повноважень, ресурсів і відповідальності за надання послуг за рівнями влади, з метою максимізації якості наданих послуг у межах існуючого бюджету.

Загальні збори коаліції

Загальні збори коаліції розглядають питання і ухвалюють рішення про:

• створення та припинення діяльності коаліції,
• внесення пропозицій стосовно кандидатур Прем'єр-міністра та інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Верховної Ради України та Першого заступника Голови Верховної Ради України, заступника Голови Верховної Ради України, голів комітетів Верховної Ради України,
• виключення та включення тієї чи іншої фракції та народних депутатів зі складу коаліції,
• інші питання, винесені на порядок денний зборів Радою коаліції.

Загальні збори скликаються Радою коаліції не рідше, ніж два рази на рік перед початком чергової сесії Верховної Ради України. Дата скликання та порядок денний Загальних зборів оголошується Радою коаліції не пізніше, ніж за два тижні до їх проведення.

Позачергові Загальні збори скликаються Радою коаліції за її ініціативою або на вимогу однієї з фракцій-учасниць коаліції. Вони скликаються у тижневий термін і вважаються дійсними, якщо на них присутні понад ¾ народних депутатів – членів фракцій-учасниць коаліції.

Рішення на Загальних зборах приймаються більшістю голосів. Ці рішення є обов'язковими для Кабінету Міністрів та коаліції.

До порядку денного Загальних зборів раз на рік обов'язково вноситься питання про звіт Ради коаліції за підсумками роботи Верховної Ради України та Кабінету Міністрів а також про бюджетну резолюцію.

Рада Коаліції

Для забезпечення політичної координації та узгодження позицій в межах коаліції створюється Рада коаліції. Рада коаліції складається з Прем'єр-міністра України, Голови Верховної Ради України, керівників фракцій-учасниць коаліції, повноважних представників цих фракцій а також керівників партій, фракції яких є учасниками коаліції (якщо вони не є керівниками чи повноважними представниками фракцій). Всього, окрім Прем'єр-міністра, кожна фракція має бути представлена трьома представниками. Раду коаліції очолює Прем'єр-міністр. У випадку необхідності під час розгляду того чи іншого питання Рада коаліції може запросити на своє засідання інших членів Кабінету Міністрів а також народних депутатів України.

Рішення Ради приймаються більшістю голосів та є обов'язковими для виконання учасниками коаліції та Кабінетом Міністрів. На засіданні Ради ведеться протокол, що підписується її учасниками. Засідання Ради коаліції проводяться не рідше, ніж один раз на тиждень. Кожен учасник коаліції має право ініціювати позачергове засідання Ради для узгодження важливого питання державної політики.

Рада коаліції розглядає питання про:

• внесення пропозицій стосовно кандидатур Прем'єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Верховної Ради України та Першого заступника Голови Верховної Ради України, заступника Голови Верховної Ради України, голів комітетів Верховної Ради України;
• звільнення їх з цих посад;
• питання висловлення недовіри Кабінету Міністрів;
• інші важливі питання державної політики, розгляд яких ініційовано учасниками коаліції.

Усі ці питання розглядаються перед їх обговоренням Загальними зборами коаліції та/або Верховною Радою України.

2. Співпраця у Верховній Раді

Пропорційне представництво

Учасники коаліції формуватимуть усі органи Верховної Ради, виходячи з принципу пропорційного представництва у них усіх фракцій і, зокрема, фракцій-учасниць угоди.

Квоти розподілу посад голів комітетів, перших заступників і заступників голів комітетів визначаються пропорційно від кількісного складу депутатських фракцій, згідно з Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. Якщо головою комітету стає представник однієї фракції коаліції, його заступником обирають представника від іншої фракції коаліції.

Розгляд законопроектів у Верховній Раді

Учасники коаліції зобов'язуються швидко розглядати урядові законопроекти у комітетах Верховної Ради. Якщо Кабінет Міністрів визнає законопроект таким, що реалізує пріоритети коаліційної програми та програми діяльності Кабінету Міністрів України, учасники коаліції зобов'язуються одностайно підтримати його під час розгляду у комітетах Верховної Ради.

Учасники коаліції зобов'язані погодити власні законодавчі ініціативи з іншими учасниками коаліції та Кабінетом Міністрів України. Серед депутатів, що подають відповідний законопроект, мають бути представники усіх фракцій-учасників коаліції.

Учасники коаліції зобов'язуються не висувати законопроекти, альтернативні урядовим. Якщо Кабінет Міністрів України визнає законопроект таким, що реалізує пріоритети коаліційної програми та програми діяльності Кабінету Міністрів України, учасники коаліції зобов'язуються одностайно підтримати його під час голосування та у публічних висловлюваннях.

Учасники коаліції зобов'язуються не подавати на розгляд у Верховну Раду без попереднього узгодження на Раді коаліції законопроекти, які впливатимуть на виконання державного та місцевих бюджетів.

Якщо учасник коаліції вважає, що законопроект, ініційований Кабінетом Міністрів або депутатами – членами фракцій-учасниць коаліції не є таким, що реалізує зазначені в угоді пріоритети державної політики, він може винести його на обговорення Ради коаліції, яка приймає остаточне рішення, обов'язкове для виконання усіма депутатами – членами фракцій-учасниць коаліції.

Учасники коаліції зобов'язуються не підтримувати без попереднього узгодження Радою коаліції законопроекти, ініційовані опозицією. Законопроект від представників опозиції може бути визнаний Радою коаліції таким, що реалізує пріоритети коаліційної угоди та програми діяльності Кабінету Міністрів України, таким що суперечить цим пріоритетам або таким, щодо якого можливе вільне голосування. Розгляд Радою коаліції законопроектів від опозиції відбувається за вимогою одного з учасників коаліції.

Збереження політичної ідентичності фракції і депутатів

Якщо законопроект не визнано таким, що реалізує пріоритети коаліційної програми та програми діяльності Кабінету Міністрів України, або таким, що прямо суперечить цим пріоритетам, учасник коаліції може прийняти рішення, що певне питання державної політики є важливим для утримання політичної ідентичності партії. У такому випадку, він може публічно висловлювати альтернативну думку, а також голосувати за нього на власний розсуд, попередньо письмово повідомивши про це інших учасників коаліції.

Різна позиція з цих питань не означає відходу від принципу спільної відповідальності учасників коаліції за дії Кабінету Міністрів України.

Звернення до інших органів державної влади

Учасники коаліції зобов'язуються не направляти звернення до Президента України з проханням про застосування права вето щодо законів, прийнятих Верховною Радою, не направляти звернення до Конституційного Суду, не ініціювати створення спеціальних слідчих комісій Верховної Ради України без обговорення та прийняття відповідного рішення Радою коаліції.

Щодо недружних дій стосовно Кабінету Міністрів

Учасники коаліції зобов'язуються не ініціювати та не підтримувати без попереднього узгодження Радою коаліції питання про недовіру Кабінету Міністрів України, питання про звільнення членів Кабінету Міністрів; не ініціювати та не підтримувати демонстрації, пікети та інші форми громадського протесту проти ініціатив Кабінету Міністрів України.

Відкликання та звільнення членів Кабінету Міністрів

Учасники коаліції зобов'язуються завчасно у письмовій формі інформувати членів Кабінету Міністрів та інші фракції-учасниці угоди про намір відкликати члена Кабінету Міністрів України, запропонованого фракцією.

Прем'єр-міністр має право поставити питання про професійну невідповідність того чи іншого міністра перед Радою коаліції, завчасно попередивши про це інших учасників коаліції.

Учасники коаліції мають право поставити перед Радою коаліції питання про зменшення представництва у виконавчій владі фракції, члени якої голосують проти законопроектів, які реалізують коаліційну угоду, або не з'являються на засідання Верховної Ради.

Після розгляду відповідного питання на Раді коаліції, воно може бути внесене на розгляд до Верховної Ради України.

Відносини з опозицією

Всі фракції-учасники коаліції погоджуються щодо ухвалення відповідних законодавчих актів, що внормовують права політичної опозиції в Верховній Раді України. Відповідно до квот розподілу посад голів комітетів Верховної Ради України, що визначається пропорційно від кількісного складу депутатських фракцій, за опозицією зберігається право зайняти посади голів у наступних комітетах:

• комітет з питань бюджету,
• комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією,
• комітет з питань свободи слова та інформації,
• комітет з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України

3. Співпраця у Кабінеті Міністрів

Прийняття рішень у Кабінеті Міністрів

На вимогу одного з членів Кабінету Міністрів оголосити певне рішення Кабінету Міністрів таким, що має велику політичну вагу, голосування щодо цього рішення проводиться простою більшістю голосів за умови, що цю більшість склали представники кожного учасника коаліції. Прийняття рішень щодо усіх інших питань відбувається простою більшістю голосів без додаткових умов.

Регулярні зустрічі урядовців з парламентарями

Урядовці зобов'язані зустрічатися з учасниками коаліції у парламенті на регулярній основі та прояснювати нові політичні ініціативи Кабінету Міністрів України перед представленням їх для формального схвалення на урядових засіданнях та у Верховній Раді. Урядовці подають ці ініціативи у відповідні комітети Верховної Ради не пізніше, як за тиждень до їх розгляду у Кабінеті Міністрів або у Верховній Раді.

Для співпраці Кабінету Міністрів з Верховною Радою у кожному міністерстві вводиться посада першого заступника міністра з питань співпраці з Верховною Радою, яка є політичною посадою. Його прямим обов'язком є взаємодія з відповідним комітетом Верховної Ради, представлення та роз'яснення політичних ініціатив міністерства і Кабінету Міністрів України у парламенті.

Комітет може вимагати зустрічі щодо окремих питань державної політики як з заступниками міністрів, так і з самими міністрами. Міністр не може відмовити у таких вимогах.

4. Вихід з коаліції та припинення діяльності коаліції

Вихід з коаліції

Учасники коаліції мають право виходу з коаліції. Відповідно до Регламенту Верховної Ради, вони зобов'язані завчасно і у письмовій формі інформувати членів Кабінету Міністрів України та інші фракції-учасниці угоди про намір виходу з урядової коаліції.

Припинення діяльності коаліції

Діяльність коаліції припиняється у разі:

1) припинення повноважень Верховної Ради відповідного скликання;

2) зменшення чисельного складу коаліції до кількості народних депутатів, меншої ніж визначено Конституцією України;

3) прийняття коаліцією рішення про припинення своєї діяльності.

Учасники коаліції приймають зобов'язання, згідно з якими у випадку припинення діяльності коаліції Прем'єр-міністр України добровільно іде у відставку.

1. Відповідальність за дії Кабінету Міністрів України та урядовців

Учасники коаліції несуть солідарну відповідальність за рішення Кабінету Міністрів та результати їх впровадження, за те, щоб рішення Кабінету Міністрів були відкритими та обґрунтованими для суспільства і засобів масової інформації.

Учасники коаліції зобов'язані підтримувати узгоджену спільну позицію коаліції з питань внутрішньої та зовнішньої політики.

Кожна фракція – учасник коаліції несе відповідальність за етичність вчинків висунутого нею міністра.

2. Розподіл урядових посад між учасниками коаліції

Принцип пропорційності

Учасники дотримуються принципу пропорційності представництва кожної фракції у Кабінеті Міністрів України в залежності від її результатів на виборах.

Право на висування кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України має фракція – учасник коаліції, яка отримала більше голосів виборців.

Перелік політичних посад

До прийняття Законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади", нової редакції Закону України "Про державну службу в Україні" учасники коаліції вважають політичними і такими, що підлягають розподілу на пропорційній основі, посади членів Кабінету Міністрів та перших заступників міністрів з питань співпраці з Верховною Радою. Усі інші посади не вважаються політичними і порядок їх заміщення визначається чинним законодавством.

Структурні зміни у Кабінеті Міністрів та зміна кількості міністерств можлива лише за спільної згоди учасників коаліції.

Розподіл посад

Фракція ______ висуває кандидатури на посади_______

Фракція______висуває кандидатури на посади_____________

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. До даної Коаліційної угоди додаються списки народних депутатів України – членів депутатських фракцій, що формують Коаліцію, з особистими підписами народних депутатів. Ці списки народних депутатів України – членів депутатських фракцій є невід'ємною складовою даної Коаліційної угоди.

Київ, ____________

сайт В.Януковича