Політична еліта Прикарпаття. Частина 1. Народжені СРСР

 

Четверта річниця "помаранчевої революції" в Івано-Франківську схоже відзначатися не буде. Зрештою другу й третю річницю тут також практично не відзначали. І це при тому, що Івано-Франківщина була одним з найбільш активних регіонів у проведенні революційних подій та першою з усіх областей не визнала результатів другого туру виборів Президента України. Сотні тисяч мешканців Прикарпаття поповнювали ряди учасників майдану у Києві та численних майданів в межах області.  

 Отже, як кажуть, є час розкидати каміння і час його збирати. Стосовно каміння "помаранчевої  революції", чи вірніше її дивідендів, то їх визбирали дуже швидко, причому люди, які були завжди на керівних посадах, при владі і при грошах - як за часів Кучми так і за часів демократичних перетворень. З огляду на методи, якими звикли керуватися ці люди,  можна назвати їх упевнено - дітьми Кучми. Бо якщо навіть вони зреклися свого патрона (за якого на виборах 1999 року віддали  свої голоси й ресурси), то в помаранчевому Президенті вони намагалися побачити того самого Кучму, тільки у перелицьованому жупані. Отже, хто ж вони учасники революційних подій і "держателі акцій"  "помаранчевої революції", як розподілились дивіденди? 

Микола КРУЦЬ 

Людина, яка свого часу по-царськи гостила Леоніда Кучму на своєму знаменитому господарстві при "Цементно-шиферному заводі" з усіма  його виробництвами, починаючи від виробництва цементу і клею, до сметани, яєць страусів та перепелиць.  В ті часи пан Круць зумів вдало скористатися зі свого становища і прийняти участь у приватизації цього стратегічного підприємства.  Прийняти так, що більшість акцій опинились в його руках. Відтак, ставши депутатом Верховної Ради  М. Круць в  2002 році втупив у фракцію "Наша Україна". Це дало йому можливість не тільки старе добро зберегти, а й суттєво розширити свої фінансові та ресурсні спроможності, зорганізувавши імперію цементної індустрії. Тижневик "Коментарі" № 123 за 2008 рік  визнав М.Круця мільйонером з неймовірними як для простого галичанина статками в $63 млн. Хоча експерти вважають цю цифру явно заниженою.

Бізнес він контролює через сина Тараса Круця, який є найбільшим співвласником холдингу ТОВ «Івано-Франківськцемент-етерніт». Круцю-молодшому належить 51% акцій цього підприємства. Свій бізнес Микола Круць починав із ВАТ «Івано-Франківськцемент», яке сьогодні контролює майже 45% українського ринку шиферу й 5% — цементу. За підсумками 2006 року, прибуток підприємства склав $1,7 млн. Зараз до холдингу ТОВ «Івано-Франківськцемент-етерніт» входять ЗАТ «Завод будівельної індустрії» (Мукачеве, Закарпатська область), ВАТ «Долинський завод залізобетонних виробів» і ВАТ «Залізобетон» (Івано-Франківська область), а також три ВАТ у Львівській області — Дрогобицький і Червоноградський заводи ЖБІ й Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій, із сукупним обігом понад 70 млн. грн. на рік. І це далеко не повний перелік надбань народного депутата від блоку НУНС Миколи Круця 

Депутат Верховної Ради пан Круць отримав назву від журналістів «великий німий» - не за любов до кінематографу, але за звичку вічно мовчати і ні з ким не конфліктувати. А мовчати було чому. Адже Круць взявся був за допомогу мешканцям міста, які й обрали його до парламенту по одномандатному Івано-Франківському округу, і відкрив свій знаменитий кабінет-приймальню прямо у міськвиконкомі навпроти кабінету міського голови. Проте в «білому домі» пану Круцю швидко довелося стулити писок і сидіти тихо.  З роками зникла ця приймальня, а відтак і кабінет. Залишилися хіба тільки тисячі безрезультатних звернень простих громадян із своїми насущними проблемами. Ці звернення не могли бути вирішені народний депутатом, оскільки тут же напроти в міській раді сидів інший політичний персонаж – міський голова Зеновій Шкутяк, якого більшість цих звернень стосувалася і з яким Круць не хотів конфліктувати.

Зиновій ШКУТЯК

Відомий на Прикарпатті як  рядовий комуніст, який став учасником останнього Пленуму Компартії України 1991 року.  Це тоді, коли комуністи остаточно й на завжди програли вибори у Західній Україні, пан Зиновій ще їздив радитися до Києва, щоб створити демократичну платформу в КПРС разом з такими одіозними і вже забутими діячами, як Володимир Гриньов та компанія.

Однак, коли комуністична платформа  (разом з комунізмом) заїхала в тупик історії,  товариш, а згодом, - пан Шкутяк, не пропав...  і став мером Івано-Франківська. У 1998 році його обрано  міською громадою на противагу націоналісту Богдану Боровичу, що посідав  посаду мера столиці Прикарпаття (1994-1998 р.р.).  Проте за чотири роки сам Шкутяк став націоналістом і об’єднав під своїм крилом усіх можливих націоналістів, а заодно й церковних достойників, що разом з націоналістами виховують місцевий електорат.

Все це, а також зайнята ним позиція на  підтримку популярного на той час Віктора Ющенка,  дали змогу З.Шкутяку повторно виграти вибори в 2002 році. З того часу Шкутяк став запеклим прихильником «Нашої України» і одноосібно керував в місті за рахунок  контролю над всіма національно-демократичними силами в період підготовки до великої "помаранчевої революції".  Це дало змогу Шкутяку значно збільшити свої статки, - за темпами роздачі землі він поступався хіба що меру Києва. Від того що Шкутяк з головою поринув у велику політику і активно почав займатися “розбудовою Івано-Франківська”,   рейтинг його популярності в народі суттєво впав.  Незадоволені представники народу зверталися до найнароднішого депутата М.Круця в сусідні двері, але той мовчав як  сом на дні річки, і не подавав з “намули”  тогочасного міського середовища жодних ознак активного життя.

В брудній водичці всі наші герої наловили багато рибки - і великої і малої, а після помаранчевих подій кинулися ділити захоплену владу на обласному  рівні. І коли виникло питання: хто ж буде керувати областю, всі подумали, що це буде голова обласної НСНУ Зеновій Шкутяк. Але тут, “великий німий” ожив, почалася запекла боротьба за посаду і  З. Шкутяка викинули за борт. Переможцем  став М.Круць.  Ні, він не став губернатором, але посадив близьку до себе людину  - Романа Ткача, депутата Верховної Ради по сусідньому Тисменецькому округу (Тисменицький район - це колишній так званий Івано-Франківський район довкола обласного центру).

Р.Ткач отримав у придачу всю команду М.Круця, яка працювала в його громадській приймальні та Фонді ім. Короля Юрія. Призначення на посаду першого заступника голови облдержадміністрації  члена цієї команди –  двадцятисемирічного  Андрія Романчука,  викликало справжній шок в місцевого політичного бомонду. До високого призначення той був помічником-консультантом народного депутата України Миколи Круця. Але згодом усі звикли, оскільки були призначені  й інші екстраординарні високі посадовці  (голови районних адміністрацій), які раніше працювали кочегарами  котелень,  вчителями музики та технологами в ковбасному цеху.

Перед такою кадровою ситуацією З.Шкутяк (як Лєнін з Сокольників) пробував посилати попередження й послання незгоди з політикою молодого помаранчевого уряду. І навіть коли Ющенко і Тимошенко в стінах Верховної Ради зачитували прізвища всіх міністрів та губернаторів, на "5-му каналі" бігла  стрічка  загрозливого змісту: «помаранчеві сили Прикарпаття вимагають призначити головою Івано-Франківської ОДА пана Шкутяка». Однак ця вимога так і залишилася непоміченою. А боротьба за крісла переросла в битву за подальший доступ до тіла Президента України, резиденція якого знаходиться в  підкарпатському селі Гута. З.Шкутяка всіляко не допускали до столу Президента, відсували на ослячу лаву й просто …ігнорували.

Але З.Шкутяк не дивлячись на перешкоди все ж зміг очолити обласну організацію політичної партії «Наша Україна», і навіть стати депутатом Верховної Ради в 2006 році. А в 2007 році на дострокових виборах він наважився кинути виклик своїм політичним конкурентам з команди Круця-Ткача і добровільно очолив Донецький штаб НУНСу. Тоді  Шкутяк заявляв, що саме він забезпечить високий результат блоку В.Ющенка на Донбасі. Проте НУНС в Донецькій області набрав би те саме без Шкутяка, що і з Шкутяком, та тільки ресурсів було вкладено значно більше.

Тепер коли засвітили нові вибори, Шкутяк розуміє, що потрапити в списки буде вже не так легко, тому нещодавно відзначився в парламенті при голосуванні кількома картками колег по фракції з НУНС, що спричинило бійку  всередині  партнерів по Демократичної коаліції.   

Усунення від влади Р.Ткача восени  2007 року з його командою «технократів» (самоназва), спричинило до поступового повернення впливу З.Шкутяка на владу в місті Івано-Франківську та  області.  Після призначення Миколи Палійчука головою ОДА в жовтні того ж  року,  відбулися значні преференції на користь команди Шкутяка. Так  25 грудня 2007 року першим заступником міського голови Івано-Франківська став близький до Шкутяка будівельник - Зіновій Фітель, а заступником міського голови з  економічних питань 30-ти річний Ярослав Яцишин - партнер по бізнесу сина Шкутяка, - Петра. Сам же Петро Шкутяк, 1980  року народження,  став першим заступником голови Долинської районної адміністрації.  І ще один родич Шкутяка - його зять,  Олег Коржак, очолив міську організацію партії «Наша Україна» та став заступником голови ОДА. Отже, внаслідок демократичних перетворить влада на Прикарпатті набула ознак сімейно-кланового підряду.  

 А ось ще один сімейний  (медичний)  кланчик  – беззмінного народного депутата України з 1994 року        Лілії  Степанівни Григорович  (Малофій).   

  

 Лілія ГРИГОРОВИЧ 

За професією Лілія Григорович простий лікар-алерголог. А от вже її рідний брат Любомир Малофій, лікар патологоанатом, став начальником головного управління охорони здоров'я Івано-Франківської облдержадміністрації,  депутатом Івано-Франківської міської ради по квоті НУНС.

Чоловік пані Лілії - Василь Григорович  - лікар-стоматолог, працює заступником начальника управління в МОЗ України.

Злетіла по кар’єрній драбині і  двоюрідна сестра Лілії Григорович - Гошовська Емма Іванівна, колишній рядовий гінеколог Івано-Франківської жіночої консультації №1, а нині вже заступник головного лікаря центральної міської лікарні.

Пані Григорович відома в політичних колах України як та жінка-депутат, яка хотіла вчинити суїцидний акт в парламенті обливши себе речовиною з флакончика з під парфумів, щоб  не допустити усунення Віктора Ющенка з посади прем’єр міністра України в 2001 році.

Акція виявилася невдалою - запалювальної речовини виявилося замало,  Ющенка зняли, а ось сама пані Григорович з того часу продовжує стійко коливатися з позицією Віктора Андрійовича і є його вірною соратницею  в парламенті та в політиці.

В наступній статті про політиків народжених помаранчевою революцією...

  Олексій  Довбуш

 

 Далі буде...

 

 

 

Статьи

Донецк
25.04.2024
10:45

Действовать и жить интересно: Как молодежь из Мирнограда развивает общину у линии фронта

Сейчас в Донецкой области массовые мероприятия запрещены, но люди нуждаются в каком-то моральном утешении. Творческие проекты объединили талантливую молодежь и создали терапевтический эффект для жителей громады, заполнили культурную пустоту.
Страна
24.04.2024
15:26

Когда кровь спасает жизнь: как Днепропетровщина держит донорский фронт

Кровь – это ресурс, который невозможно заменить искусственным веществом. И от этого ресурса зависит жизнь как военных, так и гражданских. Донорство уже более двух лет держит свою линию обороны. И в нашей стране очень принципиально перейти от...
Мир
23.04.2024
17:26

«Брать пример с Ленина и сменить, наконец, внутреннюю политику». Российские СМИ об Украине

...В такой хороший весенний день даже не хочется писать про этот цирк уродцев под названием «конгресс США», но несколько важных тезисов по субботнему голосованию все-таки обозначим...
Все статьи