«Головне після укладення миру на Україні - повне придушення щирих українців». Російські ЗМІ про Україну

На четвертому році війни російські шовіністи раптом згадали про «денацифікацію» України. «Якщо в ході СВО ми денацифікації не досягнемо, майдануті стануть головним болем і метою НАТО», - заявляє так звана «Свободная пресса». Газета одночасно стурбована долею і самих іноземних військових контингентів: якщо вони будуть введені в Україну, «їм загрожує страшна небезпека від щирих українців, яких вони прийшли захищати». При цьому головну «страшну небезпеку» «СП» очікує від... «незадоволених українських волонтерів».

«Банди волонтерів»

«Свободная пресса» нагадує, що «у Франції, ФРН та інших країнах НАТО тривають розмови про введення в Україну миротворчих сил після укладення мирної угоди» і пропонує «зробити два припущення».

«По-перше, буде укладено мир з повним дотриманням усіх формальностей. Друге припущення: країни НАТО відповідно до цієї угоди або явочним порядком введуть свої контингенти «для гарантій безпеки України», і при цьому РФ не завдасть по них удару. Навіть у такому сприятливому для Заходу розкладі їхнім контингентам загрожує страшна небезпека від щирих українців, яких вони прийшли захищати», - попереджає московська газета.

Її найбільше турбує те, що «зараз на Україні є як мінімум десятки тисяч волонтерів».

«Мова не йде про людей, які добровільно вступили до ЗСУ, а лише про приватних осіб, які збирають гроші на війну. До 2019 року в Україні тільки великих волонтерських організацій налічувалося понад 250. Безперечно, серед українських волонтерів є й ідеалісти, обдурені київською пропагандою і впевнені, що вони захищають саме існування українського народу. Але переважна більшість українських волонтерів - відверті шахраї», - наполягає прокремлівське видання.

І наводить просто вигадані «факти» про українське волонтерство: «Вони з'явилися вже в січні-лютому 2014 року. Банди волонтерів роз'їжджали по всій Україні, захоплювали приватні та державні автомобілі, на автостоянках конфісковували бензин, а в магазинах - одяг і продукти. І все це - «на потреби революції», а потім, відповідно, «на потреби АТО»... За офіційними даними на 2019 рік, волонтерам виплачували гроші понад 25% населення України. І все - добровільно? Звичайно, ні. Банди рекетирів тероризували підприємства, цілі села і навіть школи», - бреше російське видання.

«Куди Остапу Бендеру і Саші Корейко проти витівок нинішніх українських волонтерів? Ось кілька банд рекетирів купували у чиновників безкоштовно доставлені із Заходу бронежилети, а потім змушували населення викуповувати їх... В Україні діють як мінімум десятки тисяч волонтерів, які як вогню бояться закінчення війни і ліквідації свого бізнесу», - запевняє «СП».

І продовжує відверто брехати і вивертати все навиворіт: «Ніде не поділися хлопці, які в лютому 2014 року на Майдані бігали з ланцюгами, а 2 травня 2014 року палили людей в Одесі в Будинку профспілок. Переважна більшість з них на фронт не поїхали, а, сидячи вдома, різними способами заробляють на війні. Як бачимо, після укладення миру в Україні опиняться не менше 2 мільйонів незадоволених людей. Серед них сотні тисяч нічого не вміють робити, крім як воювати або красти. (До речі, в ЗСУ навіть рядовим платять не так вже й мало.) За 10 років війни таких персонажів виросло ціле покоління. Чи треба пояснювати, що після укладення миру ці хлопці схоплять зброю? І зроблять це на законних підставах. Адже Зеленський хоче віддати території «де факто», а «де юре» вони залишатимуться українськими. Відповідно, бандити будуть вважатися «визволителями рідної землі від західного гніту». А гніт буде, тут сумніватися не треба».

І «щоб цього уникнути», «СП» пропонує: «Потрібно в будь-яку угоду про мир включити статті про боротьбу з «ідейними українцями». До речі, у Заходу проти них є найпотужніша зброя - долари і євро. США і ЄС можуть легко розділити свою допомогу Україні на окремі потоки з вентилями: окремо - уряду, окремо - областям або навіть районам України, окремо - підприємствам і т. д. Погано борешся з бандюганами - вентиль закривається. А у олігархів, які підтримують щирих, негайно конфісковувати їхнє майно в Європі. Гроші - найефективніша зброя».

«У будь-якому випадку після укладення миру в Україні в Києві має бути створено дієздатний уряд, який буде вести жорстку боротьбу з бандитизмом. Швидше за все, це буде прозахідний уряд. Він буде проситися в ЄС. Та бог з ним... Головне, повне придушення щирих українців! Як Путін сказав - денацифікація», - пафосно завершує «СП» свою маячню.

«У поляків не вийде відсидітися»

Газета «Московский комсомолец» знайшла якогось «експерта» Олексія Макаркіна, щоб він «пояснив, за що поляки так не люблять українців».

«Аналітики задаються питанням: чому прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск раптом закликав стримати хвилю проросійських настроїв у країні? Що це за настрої такі?.. Що малося на увазі конкретно?.. Ця заява пролунала несподівано після того, як той же Туск панічно повідомляв про те, що в ніч на 10 вересня багатостраждальна Польща зазнала атаки «величезної кількості російських дронів» (їх нарахували аж 23, і приналежність їх так ніким і не доведена). Що стоїть за нинішніми словами польського прем'єра?», - запитує «МК» і просить згаданого Макаркіна дати відповідь.

Той відразу, по-кремлівськи вірно, уточнює: «Насправді мова тут йде не стільки про проросійські, скільки про антиукраїнські та євроскептичні настрої. У польській політиці завжди традиційно конкурували дві сили - правоцентристи і лівоцентристи. Зараз в країні президент країни Кароль Навроцький від правих, а уряд - від лівих. При цьому євроскептичні настрої в польській еліті, особливо в середовищі правоцентристів, зростають, як і вимоги припинити підтримку України. Для того щоб перемогти на виборах, Навроцький звернувся саме до цих радикально налаштованих виборців...».

Макаркін запевняє, що «в Польщі раптом розлюбили Україну і почалося це не вчора».

«Деякі політичні партії, в тому числі, наприклад, права партія «Право і справедливість», відзначилася цим ще в 2023 році. Позиція правих по відношенню до України посилювалася вже тоді - як реакція на настрої в суспільстві. Перша причина цього - українські мігранти. Після початку СВО величезна кількість українців переїхали до Польщі і почали успішно конкурувати за робочі місця з поляками. Простіше кажучи, витіснили їх. Ще болючіше для громадян Польщі - тема допомог для українців: політику щодо видачі таких допомог зараз посилює навіть нинішній проукраїнський уряд. Поляки обурюються: мовляв, чому ми повинні підтримувати зі своєї кишені людей, які приїхали до нас і не працюють? Тому зараз уряд заохочує тих українських мігрантів, які працюють, і посилює політику щодо тих, хто не знайшов роботи. Тобто на першому місці тут все-таки фінансове питання», - міркує московський «експерт».

Він також підкреслює, що «у 2023 році в Польщі почала все голосніше звучати й інша тема, історична: обґрунтовані претензії поляків до того, що в Україні прославляють Бандеру та його соратників - організаторів і виконавців Волинської різанини... А це прославлення абсолютно неприйнятно в польському суспільстві, так само як неприйнятна там і вся червоно-чорна бандерівська символіка».  

«Третя причина - побоювання військового конфлікту з Росією. Полякам він насправді абсолютно не потрібен. З цим ситуація парадоксальна: війни НАТО і Росії вони як би хочуть, а ось війни Польщі з Росією - ні. Але відсидітися у них не вийде, тому що Польща географічно найближча до Росії і тому в разі чого постраждає першою», - попереджає кремлівський «експерт».

Він акцентує, що «в цілому поляки не стали краще ставитися до Росії».

«У польському суспільстві є свій проросійський сегмент, але він дуже маленький. Це дві групи виборців, які багато в чому є антагоністами: по-перше, послідовні комуністи - літні люди, які колись були громадянами Польської народної республіки і голосували за Польську об'єднану робітничу партію ще в 1989 році. Для них Росія - це продовжувач СРСР з усіма витікаючими наслідками. Інша група - крайній правий сегмент виборців-євроскептиків, які настільки відкидають Євросоюз, що навіть звертають свої погляди до Росії. Для них Росія - консервативна християнська країна, що дотримується традиційних цінностей, альтернатива європейській вседозволеності. Великого впливу всі ці виборці на польську політику і суспільні настрої не мають», - упевнений Макаркін.

Загалом, на його переконання, «ніякої проросійської хвилі в Польщі не видно».

«Не видно, а Дональд Туск для зручності політичної боротьби просто зв'язав два настрої в суспільстві - «проросійський» і «проукраїнський» - в один вузол. Для лівих вигідно звинуватити своїх політичних супротивників у зв'язках з Росією. Туск хоче показати, що його опоненти - мало не агенти Кремля і вільно чи мимоволі працюють на Москву. Але це не так: вони просто не люблять Україну», - заспокоює читача московський «експерт».

«Кладовищенський спокій»

Кореспондент урядової «Российской газеты» не полінувався з'їздити в зруйновану Мар'їнку під Донецьком, щоб написати просочений брехливим пафосом і цинізмом репортаж, «як мешканка Мар'їнки, яка помстилася ЗСУ за загибель матері, готується зимувати в зруйнованому місті».

«Безформні руїни з лякаючими темними провалами вікон і пробоїнами в уцілілих стінах, безлюддя, моторошний, майже кладовищенський спокій і тиша... Передмістя Донецька Мар'їнка, за яке точилися запеклі бої, справляє гнітюче-тривожне враження. Але раптом у тиші мертвого міста чується звук удару молотка по цвяху. І місто відразу перестає бути мертвим», - оптимістично починає кореспондент «РГ».

І продовжує на повному серйозі запевняти, що «єдина місцева мешканка повернулася сюди сама і тим самим повертає місту життя» - «Ми приїхали провідати Галину Невинну (саме так звуть марьїнського Робінзона), щоб дізнатися, як вона готується до настання холодів там, де немає газу, водопроводу та електрики»...  

«Формально я вже не єдина мешканка Мар'їнки, - з ходу ошелешує Галина. - У мене тепер живе 77-річний дідусь - однокласник моєї мами. Я його поселила в сарайчику, де жила сама, а собі облаштовую місце на кухні. Але зараз його немає, поїхав до Донецька, потрібно оформити деякі документи. Над ліжком у сараї дійсно акуратно висить чоловічий одяг. Що ж, Галині вже не так самотньо. І те, що населення зруйнованого міста збільшилося вдвічі - з однієї людини до двох, вселяє надію. Хоча до 20 тисяч жителів, як було раніше, дуже далеко», - знову серйозно уточнює «РГ».

І ділиться ще одним цікавим «фактом» з життя Галини - вона, виявляється, вбивця: «Українські військові вбили матір Галини, коли та просила не облаштовувати вогневу точку у дворі будинку. Літню жінку просто розстріляли як прикру перешкоду. Галина зізналася потім, що помстилася вбивцям матері - кинула в зайнятий ними будинок гранату і зачинила двері. А незабаром російські штурмовики вибили противника з її вулиці»...

Ну, а російських військових Галина зустріла, звичайно ж, як рідних і «покликала сховатися в свій підвал»: «Поки разом перечікували артилерійські удари, практично зріднилися. Бійці ставилися до жінки як до мами, ділилися пайками. Але обстріли ставали все сильнішими, Галина отримала контузію другого ступеня. На деякий час довелося покинути свій будинок. Як тільки ворога відсунули далі і в Мар'їнці стало тихіше, вона вирішила повернутися»...

«Військові, з якими я подружилася під час боїв за Мар'їнку, допомагають з продуктами, волонтери теж. Он повні ящики тушонки. Та й сама я теж не безрука. Сходила на риболовлю, наловила рибки, засолила. А головне, що вцілів колодязь. Снарядами не розбило, і зіпсувати його ЗСУ не встигли. Але я все ж накришила туди кілька знезаражувальних таблеток про всяк випадок», - розповідає Галина, немов тільки й чекала такого життя.

«Якщо зовсім притисне, сяду на велосипед і доїду до Донецька. А взагалі я хочу перевірити себе. Експеримент такий - чи зможу я протриматися в марьїнських умовах. Знаєте, як мене називають?.. Легендою. За аналогією з фільмом «Я - Легенда» з Віллом Смітом. Там герой виживав у постапокаліптичному світі. Ну і тут, у Мар'їнці - чим не постапокаліпсис?», - так само весело повідомляє Галина.

Вона хвалиться, що у неї є «генератор, подарунок від волонтерів, є і пральна машина, і пральна дошка».

«Є кухонний гарнітур, зібрані шафки з снарядних ящиків, на одній навіть є дзеркало. Стоїть ванна. Біля стіни - солідний запас окопних свічок... Дверний отвір забиватиму дошками і затягуватиму плівкою, щоб не сифонило. Домкратом потрібно підтягнути і вирівняти стельові балки, стелю теж підб'ю плівкою, як натяжну зроблю. І ось це вікно треба буде знову закласти цеглою», - переказує жінка-вбивця свої першочергові «плани».

«Я далі не загадую. Поки живу одним днем, потім буде видно. Якщо Мар'їнку відновлять, залишуся. Але кажуть, з неї простіше полігон для військових зробити. Якщо зроблять - тоді і буду думати, як бути далі. Але зараз я тут. І своє 45-річчя теж недавно відзначала в Мар'їнці...», - додає вона.

«Будинки перетворені на купи руїн, вулиці - не впізнати. То тут, то там вгадуються обсипані краї вирв, в траві іржавіє розірвана на шматки техніка, серед руїн дико виглядають зарослі дитячі майданчики... Сонце сідає. Посилає останні промені крізь наскрізні пробоїни в зруйнованих будівлях, освітлює переламані стовпи і дерева. І в тиші знову лунає стукіт молотка. Поки Галина тут, Мар'їнка жива», - знову з пафосом пише урядова «Российская газета».

«Слово на букву «п»

Газета «Аргументы и факты» страшенно обурена, «як опустився колишній гравець пітерського «Зеніту». Вона навіть його прізвище винесла в заголовок, який, мабуть, придумувала дуже довго: «Ракицький головного мозку».

«Деградація українського суспільства постмайданного періоду - це безперервний процес, що не зупиняється ні на хвилину. Від осіб, раніше підозрюваних у «неблагонадійності», вимагають не просто зречення від себе колишніх, а нескінченного покаяння, що супроводжується актами прояву ненависті до Росії і до росіян. Чергову таку демонстрацію провів 36-річний захисник одеського «Чорноморця» Ярослав Ракицький. В інтерв'ю він сказав, що розуміє, чому йому більше немає місця в збірній України - це пов'язано з періодом його виступів у Росії», - пише «АіФ».

«Я відпустив, коли там був - у п... грав. Потім, коли повернувся в «Шахтар», вважаю, що мене могли викликати раз чи два. Ну, видно, я не заслужив цього. Але я розумію все це, усвідомлюю», - цитує «АіФ» Ракицького, при цьому підкреслюючи, що він «вжив слово, що означає грубе визначення представників екстремістського руху ЛГБТ, пропаганда якого на території РФ заборонена».

«Експерти, правда, не зрозуміли до кінця - чи вважає він содомітами лише представників футбольного клубу «Зеніт» або ж усіх громадян Росії в цілому», - з жовчю додає «АіФ».

І починає «виховну бесіду»: «Ракицький грав за пітерський клуб з 2019 по 2022 роки, ставши чотириразовим чемпіоном Росії. Після початку СВО він запросив розірвання контракту «у зв'язку з важкою сімейною ситуацією». Ярославу пішли назустріч, і з тих пір «Зеніт» жодним чином не відгукувався погано про Ракицького. На відміну від гравця, який тепер перетворився на запеклого націоналіста і русофоба. Ось тільки, перш ніж корчити з себе ображеного українського патріота, Ракицькому непогано б було згадати про деякі речі. Коли в 2024 році футболіст в черговий раз, тепер остаточно, покидав «Шахтар», він написав у соцмережі: «З 12 років і до сьогоднішнього дня я віддавав себе і своє серце «Шахтарю», як на футбольній арені, так і за межами поля. Я віддавав рідному клубу всього себе. Дякую, «Шахтар»!.. Ось тільки той клуб, до якого Ярослав Ракицький прийшов у 12 років, і той, з якого він пішов у 2024 році, - зовсім різні команди. Юний Ярослав прийшов до команди, яка була народжена могутнім Донбасом, команди, для якої російська мова була основною мовою спілкування. І що важливіше, ця мова і ця культура належали людям Донбасу, тим, хто жив «Шахтарем» і вболівав за нього. Коли після початку постмайданної каральної операції олігарх Ахметов вивіз «Шахтар» з Донецька, команда якийсь час не наважувалася остаточно влитися в націоналістичний хор українського футболу. А сам Ракицький навіть влаштовував фронду, не виконуючи гімн України, коли його ще викликали до збірної. Нинішній ахметовський «Шахтар» до Донбасу не має ні найменшого стосунку, як і люди, які його наповнюють. Вони заробляють на нацистських гаслах приблизно так само, як це зараз робить сам Ракицький». 

«Але кого в результаті він образив, вживши слово на букву «п»? Рідного батька, який прожив у Петербурзі десятиліття? Партнерів по «Зеніту», з якими ділив радості і біди?», - не заспокоюється «АіФ».

«Насправді в першу чергу Ракицький зрадив себе. Бо скільки б він не опускався на карачки і не оскверняв повітря образами на адресу Росії і росіян, для українських нацистів він все одно виявиться такою ж людиною на букву «п». До того ж повністю позбавленою почуття власної гідності. На старості спортивних років Ракицький приїхав догравати в Одесу і тепер радує такими ось заявами місцевих фанатів. Тих самих, які святом і своєю перемогою вважають спалення людей в одеському Будинку профспілок... Сипати відповідними образами на адресу Ярослава Ракицького немає сенсу. Свого він знищив сам», - слізно підсумовує московський «АиФ».