Друге життя «Лошадкиного дома» з Кремінної

На війні гинуть не тільки люди, а й тварини. На відмінну від нас, вони не можуть евакуювати себе самі, тому їх життя залежить лише від людей. Через розуміння цього, новина про знищення окупантами кінноспортивного клубу «Віртуоз» під Сєвєродонецьком завдає особливого болю. Всі коні загинули, бо власник відмовився їх вивозити у безпечне місце та заборонив це робити іншим. Але на щастя, є й приклади протилежної поведінки. Завдяки команді однодумців та небайдужим людям «ззовні», коні з «Horsehouse», що в Кремінній, почали «нове життя» на Тернопільщині.

«Лошадкин дом» або «Horsehouse» в Кремінній – одне з найулюбленіших місць відпочинку з дітьми на Луганщині. Було. Війна зруйнувала дім для 16-ти коней, плани цілої команди, уроки навчання верхової їзди та іпотерапію, які були так необхідні дітям. Тепер «Horsehouse» приймає нових відвідувачів у новому місці. Але цьому передували випробування комендантською годиною, дорогою, браком коштів та невідомістю. Про це «ОстроВу» розповів тренер з верхової їзди Костянтин Полторацький.


Війна на порозі конюшні

Ця конюшня у Кремінній існувала ще з 2014-го року. Спочатку це було звичайне утримування коней, а згодом у керівництва конюшні з’явилася ідея створити кінний театр та лікувати людей кіньми (іпотерапія). З кожним роком колектив збільшувався, а охочих покататися поверхи на коні, вчитися мистецтву верхової їзди та просто постояти поряд з цими тваринами, ставало ще більше. Так з’явився «Лошадкин дом» для 16 коней.

Так і було б, якби не нове коло війни. На початку повномасштабного вторгнення, Костянтин Полторацький знаходився в Києві. За його совами, оскільки постріли з кожним днем становилися все гучнішими та ближчими, на конюшні почали розуміти, що, скоріше за все, прийдеться виїжджати. А коли бойовики російської армії заблокували місце, де зберігалася їжа для коней, рішення було прийнято остаточно. Тому заради хвостатих друзів Костянтин Полторацький повернуся на Луганщину.

«Розумієте, як і всі, ми не вірили, що це все дійде аж сюди. Сподівалися, що війна омине наше місто і не прийдеться їхати світ за очі. Але чимдалі, тим більше наші сподівання танули. І коли почався брак їжі для коней, ми пришвидшили процес евакуації», – говорить Костянтин.



Нюанси «тваринної евакуації»

Десь з середини березня улюблене місце дітей у Кремінній – «Лошадкин дом» – почав збирати кошти на евакуацію коней. Коли вдалося акумулювати необхідну суму, 11 коней подолали непросту дорогу – спочатку до Дніпра, а потім – до Тернопільщини.

Дорогу коні перенесли не дуже добре. За словами Костянтина, багато з них взагалі не знали, що таке «коневіз». Коли коні бачили, що їх намагаються завести до автотранспорту, у них починалася паніка. Деякими з тварин довелося колоти заспокійливе.

І з самим процесом переміщення також були проблеми. Костянтин каже, що вони шукали обхідні шляхи аби виїхати з Луганської області.

«Кілька раз не могли виїхати, бо не вкладалися в комендантську годину. Дуже багато часу займає саме загрузка коней. Але дав Бог – і ми змогли це зробити. В дорозі нам неодноразово допомагали українські військові. Вони давали воду коням та підтримували словом», – згадує хлопець.

Першою зупинкою був Дніпро. Там, на стайні «KlimenkoStable», коні і тренер декілька тижнів перепочили та трохи відновилися після першого етапу випробування.

«Коли ми були в Дніпрі, то я не міг зрозуміти, чи це мої коні. Вони були вимучені, неспокійні, на них було навіть важко дивитися. Лише згодом вони, так би мовити, «відійшли» від дороги», – розповідає Костянтин.



Все спочатку у Борщеві

Далі «хвостатих» повезли на Тернопільщину у місто Борщів. Евакуйовували їх двома ходками – спочатку чотирьох, потім – решту. Там на новому місті їх чекав новий дім.

«Варіантів куди їхати було небагато. Спочатку ми думали про Львів. Але там конюшні були далеко від міста. Попалася нам пропозиція з Борщева. Туди поїхали, подивися і вирішили базуватися. Це територія колишньої ферми. Спільними зусиллями облагородили стайню, критий манеж. Навіть знайшли будинок, де житимемо самі. Хоча роботи ще не на один рік, але ми не падаємо духом, бо маємо надійну підтримку від людей з усього світу», – розповідає тренер з верхової їзди.

До приїзду коней з Луганщини так виглядала ферма в Борщеві.

Костянтин додає, що велику допомогу надають місцеві жителі. Не так багато часу минуло як «Horsehouse» в Борщеві, а конюшні вже вщент наповнені дітьми. Вони допомагають по господарству з кіньми, а тренери їх катають верхи на тваринах.

Але є й невирішені поки проблеми. Одна з них – це заготівля корму для коней. Через евакуацію на це тепер обмаль часу та ресурсів.

«Зараз працюємо у цьому напрямку з місцевою владою та фермерами. Якщо не вдасться вирішити проблему,то будемо звертатися до волонтерів. Власного заробітку від стайні поки катастрофічно мало. Годуємо коней за рахунок донатів, які присилають наші друзі та люди з усього світу», – зітхає тренер-переселенець.

Поки конюшня ще не може відновити свій довоєнний спектр послуг, але дещо вже пропонують місцевим та туристам. За словами Костянтина Полторацького, тренери радять людям прогулянки верхом та лікувальну іпотерапію. Ще потроху демонструють елементи з кінного театру.

«Наприклад, показуємо, як скочити на коня, їхати на ньому зі зброєю і таке інше. Людям подобаються такі видовища, бо кінне мистецтво в наш час – велика рідкість», – коментує хлопець.

Кадр з вистави кінного театру: так це було у Кремінній



Те, що болить…

Поки «Horsehouse» встає на ноги у іншому куточку України, у Кремінній від їх території не залишилося майже нічого. Окрім п’ятьох коней, яких не вдалося евакуювати. Щоправда, ці тварини не покинуті, ними опікується колишня учениця школи верхової їзди.

«Так сталося, що ми мали повернутися за ще однією, останньою, «партією» тварин, але не встигли. Кремінну окупували. І п’ятеро наших коней залишилися там. Але вони не покинуті напризволяще. Їх забрали та доглядають в сім’ї нашої дівчинки, яка була поруч з нами багато років. У них є запас їжі та любов, яку тварини завжди відчувають», – сподівається на краще Костянтин.

Доречі, якщо хтось з читачів «ОстроВ» має можливість і бажання допомогти «Horsehouse» в Борщеві, це можна зробити, переказавши будь яку суму на картку для донатів на підтримку коней 4441 1144 4165 7655. Слідкувати за акліматизацією і соціалізацією конюшні на Тернопільщіні можна в соціальних мережах: Фейсбук та Інстаграм.



Ксенія Новицька, Луганська область – Борщів, спеціально для «ОстроВ»

Фото з соціальних мереж «Horsehouse»

Статьи

Страна
18.04.2024
18:19

Медицинская реформа по-запорожски. Получат ли пациенты надлежащее медицинское обеспечение и качественное лечение

Факт экономии бюджетных средств, о котором говорят местные чиновники, вряд ли добавляет оптимизма запорожцам,  пациентам оптимизированных больниц. Любой рядовой горожанин подтвердит, что до сих пор не заметил, чтобы такая реорганизация положительно...
Страна
18.04.2024
09:14

Закон об усилении мобилизации: основные положения

"Это было очень неожиданно. Пока мы на всех эфирах и в соцсетях рассказывали, что это закон о справедливости, о демобилизации, главную норму просто решили убрать. Говорят, что это был четкий ультиматум от Генерального штаба. В частных разговорах они...
Страна
17.04.2024
10:00

Формирование вооруженных сил и мобилизация в Украине. Как это было в прошлом

Битва за Украину была выиграна в значительной степени благодаря победе большевиков на идеологическом и информационном фронтах. Именно это, вместе с мобилизационными возможностями Красной Армии, непревзойденной жестокостью противника, способность...
Все статьи