Контракт закінчився, а рапорт «не погоджено»: що з цим роблять суди

До редакцій регулярно пишуть родини військових: людина підписала контракт у 2023 році, строк вийшов, рапорт подано — і тиша. Або резолюція в один рядок: «Не погоджено». Далі починається найважче. Незрозуміло, чи це взагалі відмова, і що з цим паперовим рядком можна зробити.

Юридично ситуація виглядає менш безнадійною, ніж у розмовах під КПП частини. Норма про звільнення після закінчення строку контракту, укладеного вже під час воєнного стану, є в Законі «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232-XII, і адміністративні суди її застосовують. Питання не в тому, чи є право. Питання в тому, як його зафіксувати процесуально.

Запорізький окружний адміністративний суд у справі 280/4765/26 розбирав саме такий випадок. Боєць уклав контракт навесні 2023 року, дочекався закінчення строку, подав рапорт. Командир написав «Не погоджено» — і на цьому все зупинилось. Суд подивився інакше: відмітка на рапорті не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність частини протиправна. Частину зобов'язали розглянути рапорт повторно і вмотивовано. Схожа логіка спрацювала у справі 460/19005/25, де медику відмовили з аргументом «служба триває до кінця особливого періоду»: суд цей аргумент відхилив. Такі рішення корисно дивитись у зв'язці — добірка з цієї справи та п’яти схожих рішень показує, що практика формується просто зараз, і поки що вона на боці тих, хто підписував строкові умови під час війни.

Що з цього виходить практично. Фіксуйте спосіб подання рапорту: суди окремо розбирали електронну пошту (справа 460/9346/26), поштовий зв'язок (520/13183/26) і додаток Армія+ (500/4436/25), і в жодному з цих випадків спосіб доставки не звільняв командування від обов'язку дати вмотивовану відповідь. Зберігайте квитанції, опис вкладення, скриншоти з датою. Не тягніть зі зверненням до суду: прострочення розгляду рапорту саме по собі стає підставою позову. І рахуйте наперед — у справі 400/12479/25 суд визнав бездіяльність протиправною, але звільняти напряму не зобов'язав, бо це дискреція командира. Реальний результат такого позову це повторний розгляд рапорту, а не автоматичний наказ по стройовій частині.

Ще одна деталь, про яку говорять рідко. Частини масово подають апеляції, і процес розтягується на місяці. Витрати на правничу допомогу в подібних кейсах зазвичай складають 15-25 тисяч гривень, і в разі програшу вони стягуються з держави разом з іншими сумами. Для бюджету це погана арифметика. Для людини це місяці невизначеності, які нічим не компенсуються.