Удари по енергетиці, бої на Донбасі та переговори без ілюзій: політичні й воєнні підсумки 3 листопада

1. 3 листопада Володимир Зеленський виступив на Берлінській конференції з питань безпеки, де заявив про необхідність посилення ролі Європи на тлі можливого подальшого скорочення впливу США. За словами українського президента, без Німеччини неможливо забезпечити безпеку і свободу в Європі. Він також наголосив, що Україна не має наміру приймати умови переговорів, які передбачають поїздки українського керівництва до Москви або формальні телефонні розмови з Володимиром Путіним. Зеленський наполягає, що реальним першим кроком до завершення війни має стати припинення вогню.

На цьому тлі Київ готується до подальших дипломатичних контактів з американською та європейською сторонами. Зеленський повідомив про майбутні зустрічі в Брюсселі представників США, Європи, НАТО та України, під час яких обговорюватимуть пакет відновлення та гарантії безпеки.

Таким чином, українська дипломатія одночасно розв'язує два завдання: зберігає американське посередництво, необхідне для переговорного процесу, і домагається посилення самостійної ролі європейських держав у забезпеченні безпеки України.

Для Києва особливо важливо, щоб можливі домовленості з Москвою не перетворилися на двосторонній компроміс Вашингтона і Кремля коштом українських інтересів. Заяви Зеленського в Берліні свідчать про прагнення України домогтися більш сталої європейської підтримки та не допустити підміни реальних переговорів імітацією дипломатичної активності.

2. Росія продовжила масовану кампанію проти енергетичної інфраструктури України. У ніч і вранці 3 листопада російські війська атакували Україну балістичними та крилатими ракетами, а також 289 ударними безпілотниками. За повідомленням компанії ДТЕК, під удар потрапили три її теплоелектростанції. Усі три станції припинили виробництво електроенергії через масштабні руйнування.

За даними «Укренерго», протягом останньої доби російські війська понад 20 разів цілеспрямовано атакували енергетичні об'єкти. У низці регіонів, зокрема в Києві, довелося запровадити аварійні відключення електроенергії. У столиці ситуація з електропостачанням, за оцінкою міської влади, стала надзвичайно складною.

Нинішня хвиля атак демонструє, що російське командування продовжує використовувати енергетичну інфраструктуру як один із головних інструментів тиску на українське суспільство. Наближення зими робить наслідки таких ударів особливо небезпечними: пошкодження генерувальних потужностей і мереж одночасно ускладнює забезпечення електроенергією, опаленням і водопостачанням.

Для України це не лише гуманітарна, а й економічна проблема. Необхідність постійно відновлювати пошкоджені об'єкти потребує значних фінансових і технічних ресурсів, а обмеження енергопостачання створюють додаткові труднощі для промисловості, транспорту та роботи критичної інфраструктури.

За цих умов особливого значення набувають захист енергетичних об'єктів, розвиток резервних потужностей і отримання від західних партнерів обладнання для оперативного відновлення енергосистеми.

3. На фронті зберігається висока інтенсивність бойових дій. За даними Генерального штабу ЗСУ, станом на вечір 3 листопада відбулося 201 бойове зіткнення. Російські війська завдали 50 авіаційних ударів, скинули 160 керованих авіабомб, застосували 3910 дронів-камікадзе та здійснили 1865 обстрілів населених пунктів і позицій українських військ.

Найбільшого тиску на українську оборону противник продовжує завдавати на Донбасі. На Костянтинівському напрямку Сили оборони відбили 24 штурми, на Покровському — 15. На Слов'янському напрямку було зупинено вісім спроб просування російських підрозділів, на Лиманському — п'ять.

Загальна інтенсивність бойових дій свідчить про те, що російське командування не знижує темпів наступальних операцій, попри значні втрати особового складу й техніки.

Особливо небезпечною залишається ситуація на Костянтинівському та Покровському напрямках. Тут російські війська намагаються одночасно тиснути на українську оборону, шукати можливості для просування та створювати загрози комунікаціям українських підрозділів.

Для Донбасу це означає збереження високого ризику подальшого руйнування прифронтових населених пунктів і погіршення умов для евакуації цивільного населення. Водночас навіть локальні просування противника здатні ускладнювати українську логістику та створювати додаткові загрози для міст, які залишаються під контролем України.

4. Тривають російські удари по цивільних об'єктах Донецької області. За даними обласної поліції, протягом попередньої доби було зафіксовано 1714 атак по лінії фронту та житловому сектору. Під обстрілами перебували Дружківка, Краматорськ, Слов'янськ, Біленьке та Ясна Поляна. Пошкоджено 23 цивільні об'єкти, зокрема 10 житлових будинків.

Уже 3 листопада російські війська скинули чотири авіабомби ФАБ-250 з УМПК на селище Ясногірка Краматорської громади. Загинула жінка, ще п'ятеро людей дістали поранення. Пошкоджено 16 домоволодінь.

Ці атаки свідчать, що російські війська продовжують систематично застосовувати авіабомби та безпілотники проти населених пунктів, розташованих поблизу лінії фронту. Причому небезпеку для мирних жителів створюють не лише масовані обстріли, а й постійні точкові удари FPV-дронів по цивільному транспорту та житловій забудові.

Для української влади це означає необхідність одночасно розв'язувати питання евакуації, забезпечення безпеки населення, яке залишається, та підтримання роботи комунальних і медичних служб. Що ближче лінія фронту, то складніше зберігати нормальну життєдіяльність міст і селищ.

5. Служба безпеки України повідомила про викриття жителя окупованої Луганської області, який у 2025–2026 роках очолював хімічне казенне об'єднання імені Г. І. Петровського та допомагав російському військово-промисловому комплексу.

До російської агресії підприємство спеціалізувалося на виробництві вибухових речовин і боєприпасів. У 2014 році його захопили представники угруповання «ЛНР». Згодом виробничу діяльність було призупинено, однак на складах залишалися значні обсяги продукції та обладнання. Наразі на території підприємства перебуває один із підрозділів російської окупаційної армії.

За даними СБУ, після перереєстрації підприємства за російським законодавством у грудні 2024 року його новий керівник організував систематичне вивезення обладнання та продукції до Росії. Зокрема, у травні 2025 року на Солікамський завод «Урал» було передано партію промислового обладнання, а в серпні Пермський пороховий завод отримав понад 340 тонн хімічного компонента для виробництва ракетного твердого палива та артилерійського пороху.

Обидва підприємства входять до складу державної корпорації «Ростех» і беруть участь у виробництві озброєння для війни проти України.

Цей випадок демонструє, що окуповані території використовуються Росією не лише як джерело людських ресурсів і майданчик для розміщення військових підрозділів, а й як елемент власної військово-промислової системи. Вивезення обладнання та хімічної продукції дає змогу задіяти збережені виробничі ресурси захоплених підприємств в інтересах російського ВПК.

Для України це створює додаткові ризики, оскільки промисловий потенціал окупованих територій, який міг би використовуватися для відновлення української економіки, фактично інтегрується у військову інфраструктуру держави-агресора.

6. У Маріуполі триває будівництво комерційного житла на місці зруйнованих багатоповерхівок, мешканцям яких окупаційна влада обіцяла надати квартири як компенсацію. За інформацією Маріупольської міської ради, на проспекті Металургів, де у 2023 році знесли щонайменше сім пошкоджених будинків, російський забудовник зводить «Ленінградський квартал».

Станом на жовтень 2026 року побудовано чотири корпуси, завершити будівництво всього комплексу планують до 2028 року. Квартири вже виставлено на продаж. Вартість однокімнатної квартири становить близько 80 тисяч доларів. За інформацією міськради, серед покупців — російські силовики та чиновники.

Ситуація на проспекті Металургів демонструє суперечність між публічними обіцянками окупаційної адміністрації щодо відновлення житла для постраждалих мешканців і реальною комерційною моделлю забудови міста.

На місці будинків, у яких маріупольці жили до російського вторгнення, з'являється нерухомість, розрахована на платоспроможних покупців із Росії. Водночас багато колишніх власників зруйнованого житла досі не отримали обіцяної компенсації.

Отже, відбудова Маріуполя використовується не лише як інструмент пропаганди, а й як механізм перерозподілу міської нерухомості. Комерційні інтереси нових забудовників і покупців виявляються важливішими за розв'язання житлових проблем людей, які втратили свої домівки внаслідок російської агресії.

7. Серйозні проблеми з електропостачанням виникли й в окупованому Криму. 3 листопада окупаційне підприємство «Крименерго» повідомило про припинення подачі електроенергії на півострів через аварію на магістральних мережах за його межами.

Так званий губернатор Севастополя Михайло Развожаєв визнав, що обсягу електроенергії, яка надходить, вистачає приблизно на третину житлових будинків міста. Як можливий режим електропостачання він назвав графік «дві години зі світлом — шість годин без світла».

Нинішній блекаут знову продемонстрував вразливість енергетичної системи окупованого півострова та її залежність від зовнішніх магістральних мереж. Навіть аварія за межами Криму здатна призвести до масштабних обмежень електропостачання, які зачіпають житловий сектор і міську інфраструктуру.

Для окупаційної адміністрації це створює додаткові проблеми із забезпеченням населення базовими комунальними послугами. Особливо відчутними такі перебої стають в умовах подальшої мілітаризації півострова та високого навантаження на його інфраструктуру.

У ширшому контексті ситуація демонструє, наскільки обмеженими є можливості окупаційної влади щодо забезпечення стабільної роботи систем життєзабезпечення території, яку Росія оголосила своєю, але так і не змогла позбавити інфраструктурних вразливостей.