Вижити в окупації
Прифронтовий Донбас
Корисно переселенцям
"На той момент по всій області проходили сепаратистські шабаші, була захоплена будівля СБУ в Луганську, колаборанти активно просували "референдум" і розкачували ситуацію в області. Ще перед мітингом у соцмережах з'являлися заклики "гнать фашистов", що спонукало прихильників Росії вийти з плакатами "НЕТ ЕС" та триколорами", - пише у facebook журналіст Олексій Артюх 21 квітня.
Більше новин про Донбас у нашому Telegram каналі
Незважаючи на це, у Рубіжному не побоялися та вийшли на мітинг за єдину Україну.
"І, звісно, на нас напали. Мирна акція, яку люди проводили у своєму місті, у своїй країні та під своїми прапорами, не обійшлася без кровопролиття. Переважну різницю в силах зробили за рахунок пропитих гастролерів із георгіївськими стрічками, яких возили по всій області. Але навіть незважаючи на переважаючі сили, дехто залишався на площі і намагався дати відсіч. Коли стало зрозуміло, що ми не вивеземо, перша думка була - врятувати прапори, щоби неандертальці їх не спалили. Я тоді приніс додому шість, на що почув від одурманених телевізором близьких «вали к себе на запад, бандеровец!». Куди на захід? Навіщо на захід? Я на той момент західніше Києва не бував", - згадує Артюх.
Як розповідав журналістці "ОстроВа" один з учасників мітингу, тоді він отримав струс мозку.
"Підлікував свій струс, поїхав до Дніпра й пішов воювати добровольцем", - розповідав рубіжанин.
У березні 2022 року ця людина потрапила в полон до окупантів і перебуває там досі, тому прізвище не вказуємо.
"Того дня моєму другу порізали "розочкою" руку, міліціонеру, який намагався зупинити натовп, вибили зуби, а відомого музиканта Василя Лютого прив'язали до дерева і допитували на камеру. Можна сказати, що тоді нам просто показали трейлер "русского мира". Багато з того часу змінилося. Навряд чи знайомий, який брав участь у розгоні мітингу на боці сепаратистів, думав тоді, що у 2022 році загине за Україну на фронті. А люди з триколорами напевно не підозрювали, що коли прийде омріяна Росія, то спалить їхні будинки та половину міста. Когось із них уб'є, а когось зробить бомжем. Рубіжне два роки під російською окупацією. Того міста, що було, більше немає. Але є люди, які люблять своє українське місто, а отже - ця ідея жива", - пише Артюх.
Раніше повідомлялось про великоднє диво для Рубіжанської громади: з полону повернувся військовий Олександр Рай.
Ви можете обрати мову, якою в подальшому контент сайту буде відкриватися за замовчуванням, або змінити мову в панелі навігації сайту