Вижити в окупації
Прифронтовий Донбас
Корисно переселенцям
"Сьогодні можливе повторення цього сценарію (періоду гібридної окупації 2014 року. - "ОстроВ") – що нашу область знову виносять за рамки великих процесів. Логіка ніби проста: луганці за ці роки вже якось самі інтегрувалися, розчинилися по різних містах і країнах, адаптувалися, тож і проблеми начебто немає", - сказала в інтерв'ю "ОстроВу" громадська діячка, двічі переселенка з Луганської області, очільниця ГО "Центр спільного розвитку "Дієва громада" Оксана Очкурова.
За її словами, цей страх і це відчуття ігнорування - не нові.
"У 2014 році, після Революції Гідності та окупації Криму, я певний час залишалася в Кадіївці. Тоді я дуже гостро відчувала повну відсутність комунікації та уваги від представників держави до східних областей, які разом із Кримом першими прийняли на себе удар гібридної окупації. Тоді влада просто мовчала, нас викреслили із загальноукраїнського публічного діалогу", - зазначила співрозмовниця "ОстроВа".
На її думку, особливо складна ситуація і з релокованими державними адміністраціями та військовими адміністраціями населених пунктів.
"Це унікальний і болючий виклик: інституції існують, але у них фізично немає територій, а головне – люди розвіяні по всій Україні та по всьому світу. Політичні рішення зараз формуються так, ніби Луганщина – це порожній звук на мапі. Луганщина на карті країни ніби є, а в державних реальних політиках і програмах підтримки – її голос стає все тихішим і це знищує саму перспективу повернення людей після Перемоги", - каже громадська діячка.
Докладніше - в інтерв'ю "ОстроВу" "Оксана Очкурова: "Громадський сектор, особливо коли йдеться про Луганщину, дуже гостро відчуває вплив політичних рішень".
Ви можете обрати мову, якою в подальшому контент сайту буде відкриватися за замовчуванням, або змінити мову в панелі навігації сайту