Гармаш: Епопея очікування військової допомоги від США оголила три фундаментальні проблеми України

Аналітик Сергій Гармаш вважає, що піврічна епопея з американською допомогою (за яку українці вдячні) оголила в обороні країни відразу кілька фундаментальних проблем. Про це він пише у своєму Телеграм-каналі 24 квітня.

"Перша - це тотальна залежність від зовнішньої підтримки. Друга - обумовленість цієї підтримки від внутрішньополітичних розкладів у США та інших країнах Заходу. Третя - західні партнери досі так і не визначилися з єдиним баченням перемоги України і поразки Росії. Як засвідчили заяви натовських політиків останніми місяцями, - на тлі успішності російського наступу Захід виявився не таким уже й безкомпромісним у питанні відновлення територіальної цілісності України. А отже, якщо немає єдиного бачення мети, то сама підтримка є ситуативною - і це дуже чітко почули в Москві", - пояснює Гармаш.

На його думку, схоже, Трамп нарешті намацав свій інтерес, щоб Україна не програла війну зараз.

"Він у тому, щоб повернувшись в Овальний кабінет, він міг особисто "врегулювати" конфлікт, примусивши Київ до територіальних поступок Росії. Адже для того, щоб ці поступки були компромісом, а не поразкою Заходу (і, відповідно, США), у Києва має бути сильна переговорна позиція.  Як то кажуть: нічого особистого, - тільки бізнес! Але, таке пояснення зміни позиції "республіканців" означає, не кінець, а, скоріше, початок проблем України. Оскільки в такому разі цей транш може стати останнім, а Путін робить ставку саме на затягування конфлікту. Ну, або практика піврічних дебатів щодо України в Конгресі може повторитися для "примусу Києва до миру"", - прогнозує аналітик.

Він зазначає, що сьогодні західна допомога, як і раніше, спрямована на стримування агресора, а не на його поразку.

"А це означає шлях до поразки України.  Тому що в такому разі війна затягуватиметься, виснажуючи ресурси України та її західних партнерів. Але ще гірше - виснажуючи психологічні сили українців. Для того, щоб ефективно воювати, потрібна впевненість у перемозі. А нестабільність західної допомоги сильно знизила її. Це, своєю чергою, одразу ж позначилося і на ситуації на фронті, і на мобілізації. Адже якщо тебе посилають воювати, а ти знаєш, що воювати нічим, то кому захочеться йти на вірну смерть? Якщо ти не бачиш ні чітко визначеної мети, ні - головне - конкретного часового відрізка її досягнення, і все, що відбувається, не залишає іншої альтернативи, ніж вибір між жахливим кінцем і жахом без кінця, - то звідки сили на боротьбу?", - риторично запитує аналітик.

І тут, на його думку, ми підходимо до головної проблеми в обороні України.

"Вона в тому, що від зовнішніх сил залежить, як з'ясувалося, не тільки фронт, а й єдність українського суспільства. У момент військових невдач протиріччя між армією і тилом, між тими, хто виїхав, і тими, хто залишився, між правильно православними і неправильно православними, між патріотично-мовцями і окупанто-мовцями проявилися як ніколи. Приводом для протистояння став навіть киянин Михайло Булгаков, якого Інститут національної пам'яті чомусь саме зараз визнав імперіалістом і закликав стерти з топоніміки країни...", - нагадав Гармаш.

"А це означає, держава не робить нічого для єднання нації. Вона зосереджена тільки на "західних партнерах". Народ же є інструментом влади в обороні країни, але не партнером. Об'єктом, а не суб'єктом. І це б'є по мотивації людей, напевно, навіть більше, ніж ненадійність американської допомоги", - резюмує Сергій Гармаш.