На Прикарпатті масово списують ліки для лікування тяжких захворювань

Чи задумувались Ви колись над питанням: скільки грошей наша офіційна медицина щорічно списує препаратів, призначених  для лікування тяжких захворювань?

Не секрет, що навіть при стовідсотковому фінансуванні потреб медичної галузі існує можливість втрати значної частини коштів по причині не належного їх використання.

Нещодавно ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» офіційно заявила, що нових курсів ліків для важко хворих людей катастрофічно не вистачає. На офіційному сайті розміщено інформацію: «За результатами заяв Мережі та підтримки представників НУО, лікарів та пацієнтів поставки препаратів були прискорені, Міністерство охорони здоров’я взяло під ретельний контроль доставку ліків для ВІЛ-інфікованих і центри СНІД отримали ліки у лютому 2011 р.».

Ми припустили, що цілком ймовірна ситуація коли держава не має 100% коштів на забезпечення пацієнтів ліками. Але ми глибоко переконані, що існують не поодинокі випадки, коли ліки просту залежуються і протерміновуються на складах лікарень. Така ситуація просто катастрофічна і вимагає ретельного перегляду існуючої системи комунікації  лікувальних закладів.

Візьмемо описану ситуацію в Донецькому регіоні. Як повідомляє ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ»: «У Донецькому обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом припинено набір нових пацієнтів у зв’язку із відсутністю препаратів. На разі одна тисяча ВІЛ-позитивних Донецької області перебувають у листі очікування. До кінця 2011 року кількість таких осіб по області зросте до 2 500 осіб».

В той час у протилежному кінці України на Івано-Франківщині відбувається списання препаратів на суму в тисячі гривень. Всі ці ліки могли бути вчасно передані пацієнтам з потребуючих областей. За наявної інформації лише за даними одного з актів списання від 05 жовтня 2009 року відбулось списання лікарського засобу Амфотерицин В, флакони, порошок для приготування розчину для внутрівенних ін фузій (50 мг, №1, Фунгізон), в кількості 100 флаконів, серія А 803, виробництва Брістол-Майєрс Сквібб Франція у зв’язку з відсутністю пацієнтів для призначення даного препарату.

Ситуація з лікування вірусного гепатиту В і С виглядає просто жахливо на рівні держави та окремих міст. Викликано це тією самою проблемою дефіциту коштів на лікування. Знаходячись у безвихідному положенні, пацієнти змушені витрачати щомісяця протягом 6-12 місяців неадекватні для українських зарплат кошти. Часом курс лікування обходиться дорожче 10000 гривень на місяць. Проблем ж вірусних гепатитів В і С стосується не лише так званих груп ризику (наркозалежних, робітників комерційного сексу та ВІЛ-позитивних), а все частіше фіксується у начебто абсолютно зразкових молодих людей.

Поки переважна більшість українців намагається впоратись з лікуванням вірусного гепатиту В і С самостійно, то для певних категорій людей  (ВІЛ-позитивних) шанси на спасіння є безкоштовним. З точки зору гуманітарної місії (безкоштовної передачі курсів лікування) це є виправданий крок, адже без лікування ВІЛ-позитивні люди значно швидше помирають від розвитку і наслідків вірусних гепатитів.

З питанням списання препаратів для лікування вірусних гепатитів В і С у Івано-Франківську виглядає ще більш трагічно і сумно для тих родин, які не знайшли необхідних коштів на лікування. А могли ж отримати цю допомогу…

Історія списання препаратів для лікування вірусних гепатитів В і С в Івано-Франківській обласній інфекційній лікарні:

-          28 серпня 2009 року було знищено препарат Ребетол (капсули по 200 мг №140 в кількості 5556 штук, серія 7RCJA37A02) загальною вартістю понад 67 тисяч гривень;

-          12 листопада 2010 року було знищено препарат Ребетол (капсули по 200 мг №140 в кількості 4485 штук, серія 8RCJA38A01) загальною вартістю понад 68 тисяч гривень;

-          в перших числах травня 2011 року найбільш ймовірно буде знищено препарат Пегінтрон (шприц-ручки к кількості майже 150 штук) загальна вартість знищеного препарату може складати майже 300 тисяч гривень.

Чи означає це, що цінність людського життя - нижча за банальний дзвінок щодо перерозподілу препаратів. Цими ліками можна було допомогти і врятувати десятки життів, а так кошти, що є гуманітарною допомогою не стали у нагоді жодному з Українців.

Є й друга сторона цієї ситуації, які слід дослідити і перевірити чи не було фактів зловживань лікарськими засобами в лікувальних закладах. Лікарі ж могли за не офіційний розрахунок (значно дешевший цін у фармкампаній) надати лікування потребуючим пацієнтам, але не тим для кого вони були призначені. В такому випадку найбільш правильна поведінка – це дочекатись закінчення терміну їх  придатності і списати.

Тарас Карась спеціально для «ОстроВ»