"За словом релокований нічого не стоїть": як (не)прийняті політичні рішення впливають на громади без територій

Можливість для дитини навчатись у школі своєї громади рідною мовою – хоч і онлайн. Можливість платити податки у свою громаду. Можливість отримати допомогу за загиблого/загиблу військового/військову від тієї громади, в якій загибла людина проживала й була зареєстрована. Можливість ідентифікувати себе з громадою/областю попри окупацію території – бо збережені інституції громади/області. І таке інше… Часто механізм вирішення таких проблем – від приватного до загального – починається з адвокації на локальному рівні й призводить до того, що громадський сектор зрештою впливає на прийняття (чи неприйняття) того чи іншого політичного рішення. Це, до речі, процес досить повільний.

Про вплив політичних рішень на життя громад і одночасно про вплив громадського сектору на прийняття політичних рішень – наша розмова з Оленою Ніжельською, громадською діячкою з Луганщини, очільницею ГО "Кризовий медіацентр "Сіверський Донець".

- Пропоную звузити нашу тему до такого контексту: реалії активних бойових дій останніх чотирьох років; специфіка й проблеми саме релокованих громад Луганської області, територія яких є окупованою. І, крім цього, пропоную чітко визначитися з дефініцією: що ми взагалі зараз будемо вкладати в поняття "політичне рішення"? Отже, скажіть, пані Олено: які рішення коректно називати політичними?

- Це рішення центральних органів влади, безпосередньо Верховної Ради, Кабінету міністрів – рішення, які впливають на життєдіяльність, у тому числі, наших громад. Тобто, політичні рішення – це рішення, прийняті інституціями національного рівня в межах їхніх повноважень, які є обов'язковими для виконання на всіх рівнях. У період воєнного часу політичний процес начебто припинений. Але у нас Верховна Рада сформована у своїй більшості з представників політичних партій – і, відповідно, вони ухвалюють політичні рішення.

І тут ще треба брати до уваги таке собі двояке трактування слова "політичний". В одному сенсі воно трактується як діяльність політичних партій, а з іншого боку – це політики (в значенні документи – авт.), стратегії, які впливають на життя громади. Тобто, для мене, якщо коротко, політичні рішення – це рішення, які прийняті на національному рівні і впливають на локальний рівень.

- Які рішення останніх чотирьох років ви б назвали важливими для функціонування луганських громад?

- Якщо ми говоримо про Луганщину, то тут варто пам'ятати, що в нас 37 громад, і 11 з них – так звані староокуповані, окуповані з 2014 року. Стосовно цих громад у 2014 – 2015 роках не було прийнято політичне рішення про збереження інституцій (як і щодо відповідних громад Донеччини – авт.). Ці громади зараз не мають представництва в жодній формі, окрім обласної адміністрації – але ж це, скажімо так, не зовсім громада. Коли на якихось офіційних зустрічах я чую цифру "26 громад", постійно кажу – не 26, а 37! 26 – це кількість військових адміністрацій, і це абсолютно не дорівнює кількості громад області. І стосовно 11 громад досі нічого не врегулювано. І якщо ви зараз зайдете в реєстр юридичних осіб і наберете в пошуку, наприклад, я не знаю, як вона там правильно зараз написана – Кадіївська міська рада чи Стахановська міська рада – ви побачите, що там все лишається так, як було станом на 2014 рік. Або наберіть "Луганська обласна рада" – і побачите там пана Голенка… (Валерій Голенко очолював Луганську облраду станом на 2014 рік. – "ОстроВ"). Усі ці органи юридично не ліквідовані. І це також – відсутність політичного рішення, яке б визначило юридичний статус тих громад. Включно, до речі, з Кримом.

Стосовно ж 26 громад, які перебувають в окупації з 2022 року – першим і ключовим політичним рішенням було створення в них військових адміністрацій, які діють поза межами своїх територій. А ми ж розуміємо, що формально існування цих інституцій, які зараз управляють нашими громадами, можливо тільки за умови бюджетування, тільки якщо в них є бюджет. Тому, відповідно, наступним важливим політичним рішенням було запровадження додаткової дотації для таких громад з державного бюджету.

 

Завдяки дотуванню зберегли інституції громад, але поставили їх у залежність від вертикалі влади

- Чому дотування від держави стало обов'язковою умовою збереження інституцій громад з тих територій, що є окупованими?

- Дивіться, яка тоді склалась ситуація... У 2022 році в усіх громадах України, включно з нашими громадами, податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) сплачувався до бюджету громади. І цей податок з військовослужбовців та представників інших силових структур також сплачувався до тих громад, де ці частини або структури були зареєстровані. І ми розуміємо, що у 2022 році виникла ситуація, коли розмір цих податків суттєво зріс, тому що цей податок прив'язаний до зарплати, грубо кажучи, – а вона у силовиків зросла. Таким чином, виріс розмір податків, які йшли в бюджети наших громад. І у 2023 році було прийнято політичне рішення: податки з доходів військовослужбовців перевести з місцевих громад на національний рівень (закон 3428-IX, ухвалений 8 листопада 2023 року, передбачає перенаправлення грошового забезпечення військових з місцевих бюджетів до державного. – "ОстроВ"). Тобто, централізувати цей процес. Тоді тривала експертна дискусія – в Асоціації міст України багато дискутували – чи залишати ці податки на місцевому рівні. Зрештою в законодавстві прописано, що централізація сплати цього податку діє лише в умовах війни, до 31 грудня року, в якому буде завершено воєнний стан – потім начебто все буде, як було. Але ж це вилучення податків спричинило те, що надходження коштів до бюджетів громад значно знизилось.

Плюс – саме це прекрасне слово "релокований". За цим словом не стоїть нічого. Просто нічого.

- Ви про те, що поняття "релокований" не прописано окремо в законодавстві – хоч коли йдеться про громади й інституції, хоч коли про бізнес?

- Так. Коли ти переїхав, пішов у податкову на новому місці і змінив податкову адресу, ти з того дня сплачуєш податки за місцем нового перебування.

- До речі, "ОстроВ" писав про те, що ФОПи з Луганщини через низку причин не можуть зберігати луганську реєстрацію й платити податки в свої громади. У тому числі ми торкались цієї теми в розмовах з очільником ОВА Олексієм Харченком і писали про те, що представники Луганщини для вирішення проблеми звертаються з конкретними пропозиціями в Кабмін та в профільне міністерство. Пропоную пізніше про це поговорити окремо.

- Отже, повертаючись до того, що до бюджетів громад припинив заходити ПДФО від військових і силових структур. Тоді держава в якості компенсації придумала цю дотацію на підтримку громади, які постраждали від збройної агресії РФ (громади, які залишились взагалі без територій внаслідок окупації та бойових дій, як-от усі без винятку луганські, віднесені саме до цієї категорії – при відсутності в законодавстві поняття "релоковані". – "ОстроВ"). І на сьогодні левова доля бюджетів цих громад – це саме та дотація. Дотація, так…

- Ми якось писали, що власні надходження в бюджети громад Луганщини – це щось близько 8% від бюджету.

- Причому, думаю, це значною мірою ПДФО від співробітників усе тих же релокованих адміністрацій і закладів...

Підкреслю: впровадження цієї дотації, з одного боку дозволило зберегти ці інституції – так звані релоковані. Але, з другого боку – поставило їх в абсолютну залежність від владної вертикалі.

- Примітивно кажучи, "від Києва", тобто, так?

- Саме так. Тим більше що про жодне місцеве самоврядування на Луганщині ми вже не говоримо. У нас немає жодної ради, місцеве самоврядування на Луганщині поставлене на паузу.

І ще важливо те, що зараз в Україні немає жодної військово-цивільної адміністрації. Абревіатура ВЦА залишилась нам на пам'ять від попередніх років, але на сьогодні військово-цивільних адміністрацій в Україні немає – є тільки військові адміністрації, які працюють абсолютно по іншому закону. Я читала фразу "епоха ВЦА завершилася". Думаю, мабуть, не завершилася, а тимчасово припинилася. Скоріш за все, сподіваюся, воно колись буде у зворотному порядку: тобто, навпаки, замість військових адміністрацій згодом знов будуть військово-цивільні, і потім вже буде перехід до самоврядування. Але на сьогоднішній день констатуємо: військово-цивільних адміністрацій немає. Для регулювання діяльності військових адміністрації немає окремого закону – вони працюють за законом, який вводить воєнний стан.

Функцію повністю відсутнього на Луганщині місцевого самоврядування взяв на себе громадський сектор

- Якщо говорити про повну відсутність органів місцевого самоврядування в нашій області, моє особисте спостереження таке: функції цих органів у випадку з Луганщиною взяв на себе громадський сектор.

- Так, громадський сектор може впливати й впливає на прийняття рішень, він дійсно певною мірою перебрав на себе функцію рад. Але це абсолютно ситуативно, це можливо, якщо в громаді було і є якесь ядро.

- Тобто, я б сказала, якщо в тій чи іншій громаді знайшлася така досвідчена й активна людина, і громада її ніби "в лотерею виграла".

- Це може бути й група людей… І тоді ці люди можуть "штовхати" ідею локальної демократії. Громадські слухання, обговорення, петиції – все це нікуди не ділося. В умовах воєнного стану і в умовах діяльності військових адміністрацій ці інструменти цілком можливі. Працюють громадські ради, ради з питань ВПО… Але ефект залежить від того, які туди люди потрапили. Якщо ці люди готові щось робити, на щось впливати, тоді вони й намагаються це робити.

- Якщо говорити про те, що ви назвали локальною демократію, про рішення місцевого рівня, нагадаю читачам: "ОстроВ" писав про те, що ви особисто наприкінці жовтня 2024 року організували онлайн-зустріч представників громади з Олексієм Харченкомновопризначеним на той момент очільником Сіверськодонецької МВА. А згодом ви запропонували представникам громади долучитись до формування проєкту бюджету на 2025 рік. І зрештою саме завдяки впливу громадськості відбулась оптимізація апарату МВА (тоді звільнили близько 20 співробітників) та збільшення видатків на соціальну сферу. Але це – про локальне. Пропоную навести приклади впливу громадськості Луганщини й вашого особисто на політичні рішення, які зрештою важливі й для інших регіонів – окрім Луганської області, для країни в цілому.

- Ось один з останніх прикладів. Той, хто відслідковує луганський публічний простір, мабуть, знає історію, яку громадська активістка Ольга Жидкова - Ширшикова розповіла у соцмережах. Якщо коротко: Сіверськодонецька МВА відмовила родині в допомозі у зв'язку з загибеллю Андрія Ширшикова, чоловіка Ольги. Аргументували тим, що родина купила житло в Івано-Франківську і тепер члени родини є представниками Івано-франківської громади. …А насправді треба було взяти відповідне положення й уважно почитати його. Я з самого початку казала: яка різниця, де знаходяться родичі загиблої людини? Його мама чи батько могли зроду-віку не бувати в Сіверськодонецьку… Але важливо, що він сам був із Сіверськодонецької громади. І станом на 2026 рік внесли правку у відповідну постанову, і тепер допомога "прив'язується" не до місця реєстрації чи проживання родичів, а до реєстрації тієї людини, яка загинула.

- Тобто, ми можемо казати наступне: ви своїми зверненнями, своєю аргументацією посприяли тому, що в профільному міністерстві внесли правку до постанови – й тепер чітко прописано, що родичі загиблих мають право на допомогу від тих громад, де були зареєстровані загиблі? І це абсолютно конкретне політичне рішення. Воно стосується й тих, чиї загиблі родичі були зареєстровані в умовному Херсоні чи Гуляйполі – а родини зрештою за чотири роки опинились в інших громадах? Тобто, чітко прописана прив'язка допомоги до реєстрації загиблої людини, а не її родини.

- Саме так. До речі, це якраз вдалий приклад адвокації – коли ми не вирішували питання конкретної Ольги Жидкової, а намагалися роздивитися, в чому ж саме там полягає помилка.

 

Переконали державу зберегти українські онлайн-школи з "тих" громад

- Поговорімо про те, як громадськість Луганської області протистояла планам Міністерства освіти України зробити всю шкільну освіту "офлайновою" – тобто, по суті, ліквідувати ті школи, які є релокованими (попри згадану вами "неузаконеність" цього поняття) з окупованих територій. Нагадую: передбачалось закрити всі без винятку школи Луганщини, де онлайн навчаються діти з-за кордону, з окупації і з різних регіонів України.

- Оця державна концепція, державна політика щодо школи офлайн – це, з одного боку, хороше діло – бо треба, щоб діти спілкувались вживу тощо. Але з другого боку – це просто хрест на школах з тимчасово окупованих громад. Наші школи, так звані релоковані, можливо, в якихось унікальних випадках і можуть створити офлайн-навчання – ну, я не знаю, якщо в умовному Дніпрі або Кропивницькому десь там знайти порожню будівлю школи...

- Зазначимо одразу: жодна так звана релокована школа не створила на підконтрольній Уряду України території офлайн, тобто "живе" навчання. Окрім вишів – повністю "вживу" працює лише військовий ліцей з Кремінної на Київщині. За інформацією наших джерел, як мінімум один з педколеджів Луганщини "вживу" набирає здобувачів освіти в Полтавській області, але при цьому продовжує навчати онлайн. А щодо шкіл – жодна з релокованих шкіл не створила офлайн-навчання.

- Тоді, коли у 2024 році Міністерство освіти і науки хотіло впровадити оцю реформу з закриття дистанційного навчання, – згадайте, який був протест з боку педагогів, з боку батьків, з боку громадян. І тоді ми це зупинили. І ви ж теж – як журналісти з Луганщини – брали участь у цьому протесті. Ми збирали педагогічну спільноту, проводили дискусії, писали звернення... Саме на базі нашої ГО "Кризовий медіацентр "Сіверський Донець" проходили ці дискусії. Приходили і батьки, і вчителі, і директори шкіл... Максимальну активність проявляли навіть не стільки адміністрації міст (у нашому випадку Сіверськодонецька), а саме оця батьківська й педагогічна спільнота. І зрештою школи з окупованих громад продовжили працювати в режимі онлайн у всіх подібних громадах, не лише в луганських. Якраз оце приклад того, коли політичне рішення на рівні країни було готове – а громадськість завадила його прийняти. Це приклад того, коли вертикальна політика держави стикнулася із спротивом на горизонтальному рівні. І горизонтальний рівень на сьогодні переміг.

…Я розумію, що, можливо, й не треба зберігати саме в Сіверськодонецьку, наприклад, аж 20 шкіл…

- …Але практика доводить, що ці школи наразі затребувані – хай і не така кількість. Наприклад, здавалося б – Біловодська селищна громада Луганщини відносно маленька. Але вона зараз, у релокації має два заклади середньої загальної освіти (вибачте за цей сучасний термін на означення звичного поняття "школа"). Так от, "ОстроВ" писав про те, що у двох школах Біловодської громади зараз онлайн навчаються близько 380 дітей, значна частина з них – в окупації й за кордоном. І саме за кордоном таке онлайн навчання дуже затребуване – бо воно відбувається рідною мовою за звичними й зручними для дитини методиками. Загалом, звичайно, освіта в розрізі окупованих громад – це окрема тема, яка потребує окремого ретельного дослідження.

- До речі, я розмовляла з директоркою однієї з наших шкіл… Вона розповідає, що наші педагоги за кордоном проводили своєрідну рекрутингову кампанію, залучали дітей до навчання в наших школах. Знаю, що так роблять і педагоги з Запорізької області. І зрештою в цих школах навчається дійсно багато українських дітей, які перебувають за кордоном.

 

Бізнес із "тих" територій: процес адвокації триває

- Про те, що бізнесу з реєстрацією в податкових Луганщини працювати складно, а то й неможливо, писано-переписано й озвучено безліч разів, у тому числі й "ОстроВом". Керівник обласної адміністрації змінився – був Лисогор, прийшов Харченко – проблема залишилась, і намагання луганської спільноти якось "узаконити" луганський релокований бізнес послідовно тривають. І обладміністрація теж активно залучена в це –зміна керівника не стала на заваді, навіть навпаки.

- У нас на рівні області регулярно проходять діалоги з бізнесом… І я хочу сказати, що очільник економічного департаменту ОВА Ігор Куденко справді докладає зусиль, щоб вирішити проблеми нашого бізнесу, наших ФОПів. Відчувається, що йому це все справді болить, справді небайдуже. І якраз під час однієї з таких зустрічей виникла ідея створити ініціативну групу і внести пропозиції щодо врегулювання нарешті статусу релокованого бізнесу. Звичайно, ми намагаємося дивитися далі, у тому числі в частинній можливості перерозподілу податків... Тобто, станом на зараз наша ініціативна група пропонує, щоб статус релокованого бізнесу відображався в свідоцтві про реєстрацію, щоб у реєстрі платників податку був відповідний запис. Крім мене, в ініціативній групі ще шестеро людей – тут залучені саме люди, активісти, а не організації. Наші пропозиції зараз перебувають на розгляді в Міністерстві економіки. А ще нещодавно у нас у "Кризовому медіацентрі "Сіверський Донець" була зустріч із народним депутатом України, мажоритарником від Луганської області Сергієм Вельможним. Серед іншого, я піднімала й питання бізнесу – і виявилось, що ось, наприклад, народний депутат наш від Луганщини взагалі про цю тему нічого не знав! Зрештою через нього ми надіслали до Верховної Ради наші напрацювання, пропозиції – щоб хоча б і на рівні Верховної Ради знали про те, що ці проблеми існують.

Раніше «ОстроВ» підтримували грантодавці. Сьогодні нашу незалежність збереже тільки Ваша підтримка

Підтримати

Статті

Світ
16.09.2026
20:00

«Тепер або ми їх, або вони нас». Російські ЗМІ про Україну

Населення України - особливо та його частина, яка не мала й досі не має стосунку до ухвалення політичних рішень - звичайно, шкода. Але самих себе - свою безпеку, свій спокій, своє благополуччя - ми маємо без вагань ставити на перше місцеКа
Країна
16.09.2026
09:30

Конфлікт Кравченка та НАБУ, енергетичне перемир'я та тиск США: політолог Володимир Фесенко про виклики для України цієї осені

Останні заяви радника президента США Джареда Кушнера знову актуалізували питання територіальних поступок України та можливого тиску на Київ заради досягнення домовленостей із Москвою.
Світ
15.09.2026
14:40

«Дипломатичне пожвавлення та  ескалація «війни інфраструктур». Україна у фокусі світових ЗМІ

Схоже, відвертий задум Путіна полягає в тому, щоб завдати по українських містах жорстокого завершального удару, перш ніж остаточно врегулювати конфлікт на своїх умовах - можливо, вже наступного року.
Всі статті