Павло Лакійчук: Літній наступ провалився, але Росія готує нову кампанію, ворог не відмовився від планів захопити весь Донбас

Російська літня наступальна кампанія, яка мала стати переломним етапом у війні, завершилась без досягнення заявлених цілей. Незважаючи на це, Москва не згортає бойові дії. Основною метою залишається Донбас. Саме тут російські війська продовжують штурми в районах Покровська, Костянтинівки, Дружківки та Мирнограда.

Паралельно, на інших ділянках фронту — зокрема, на Новопавлівському та Запорізькому напрямках — фіксуються локальні атаки з метою покращення тактичного становища. Але експерти вважають, що поки росіяни не досягнуть цілей на Донбасі, повномасштабного перекидання сил на південь чи Харківщину не відбудеться.

На цьому тлі тривають дискусії про можливість передачі Україні крилатих ракет "Tomahawk". Однак, за різними оцінками, це питання поки залишається радше політичним сигналом, ніж реальним рішенням.

Про ситуацію на фронті, результати літньої кампанії, підготовку Росії до нового наступу, загрози для Покровська та Куп’янська, а також перспективи західних поставок озброєння "ОстроВ" поговорив із керівником безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія XXI", капітаном першого рангу запасу ВМС України Павлом Лакійчуком.

 

– Як на сьогоднішній день Ви можете оцінити ситуацію на фронті?

– Оборона тримається - це позитивний момент. Ворог наступає, -це негативний. В цілому сказати, що відбулися якісь радикальні зміни в планах противника, не варто.

Дійсно, літня операція з точки зору наступаючої сторони  провалилася, не вдалася. Чому не вдалася? Тому що ті ресурси, які виділені були на виконання її задач, а вже очевидно, що головна  задача — це захоплення північно-західного Донбасу, – вона реалізована не була.

Вони не виконали цю задачу, а ресурси витратили. Тож Герасімову довелося переплановувати операцію. Саме про це він і говорив, коли його випустили на телевізор: "Ми будемо продовжувати осінній наступ". Тобто планується нова операція, визначаються ресурси, і вона реалізується.

Це щось кардинальне нове?

– Можна було припустити при плануванні нової операції, що зміняться напрямки головних ударів, зміниться таймінг, пріоритети, але очевидно, вони вирішили не заморочуватись особливо. Основні напрямки ударів і задачі залишилися незмінними. Принаймні, поки що так видно з огляду на поле бою. Тобто це Покровськ, Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ, який замикає з півночі напрямок на Слов’янськ. Це основне поле бою, основне поле докладання зусиль противника.

У цьому ключі бойові дії тривають. Те, що відбувається на тактичному рівні, ви, власне, знаєте: на основному напрямку це прорив на Добропілля, на північ, від якого росіяни не хочуть відмовлятися, незважаючи на всі зусилля Збройних сил України. Кидають туди багато резервів. У них логіка наступна: головне зачепитися.

На півдні варто відзначити Новопавлівський напрямок. Часто лунають заяви, що "другою задачею буде Запоріжжя – почнемо наступ на Запоріжжя, другий наступ". Але треба розуміти, що ресурсів у них вистачає лише на один стратегічний наступ.

Тому ми й припускали: якщо росіянам, не дай Боже, навесні або влітку цього року вдасться виконати основну задачу на Донбасі, то вони можуть перенести основні зусилля на південь, на південний фронт. Це було б найбільш логічно, адже Харківщина і Сумщина для них важливі, але на півдні у Росії значно більше можливостей як у військовому, так і у політичному сенсі.

До того ж росіянам потрібно виправдовуватися, чому "ісконно руські регіони" Херсонщини та Запоріжжя досі контролює "український режим". Тому для них цей напрямок має і політичну, і військову доцільність.

Але поки вони не виконають, як на мене, задачі на Донбасі, вони не будуть перекидати туди сили, тому що це задача номер один. Її вони мають виконати. Якщо зможуть, тоді будуть переміщувати зусилля.

На Курахівському напрямку ворог мав успіх і він розвиває його. Він уже дійшов до тих рубежів, де ми очікували наступу з півдня. А тепер він виходить зі сходу, тобто флангує ті рубежі, які були створені. І в цьому додаткова проблема.

І хоча це не напрямок головного удару противника, виходить так, що тут він з точки зору затрачених і залучених сил діє найбільш ефективно. І поки що вирішити цю проблему наші сили оборони не можуть.

На Запорізькому ведуться тактичні дії з метою закріпитися, захопити зручні рубежі з точки зору стратегічного російського командування. На оперативному рівні ті генерали, які воюють на цій ділянці, розуміють: якщо вони не даватимуть результатів, то їх відправлять на схід, а там їх зітруть разом із їхніми з’єднаннями. Тому демонструють активність.

– А от якщо трохи зупинитись на Покровську. Я останні дні бачу деякі повідомлення від військових, що там знову загострилася ситуація саме навколо міста. На Вашу думку, чи є зараз особливі загрози саме для Покровська?

– Ці загрози не зникали нікуди. Я б не сказав, що ситуація загострилася. Там було певне послаблення на півдні і південному заході зусиль противника, тому що вони чекали результату їхнього прориву на півночі. Тут дилема: штурмувати в лоба чи охоплювати місто "мішком". Мішок для них пріоритетніший.

І сказати, що ця дилема знята, – ні. Сили оборони України не дають їм зняти цю дилему. Тому вже на півночі від Покровська тривають жорсткі бої. Наше командування звітує про контрнаступ, я б сказав, що це контрудар. Противник також підтягує резерви.

Причому це потужні резерви – ті ж морпіхи. Вони не збираються поступатися. Там ще далеко до завершення. А тим часом на півдні та на південному заході теж рухатися треба. Тому там постійно буде напруження. Незалежно від того, як гаряче буде на північ від Покровська, на півдні теж буде гаряче.

– Але ще рано говорити про те, що в найближчій перспективі українським військам доведеться відступати з міста?

– Говорити про те, що з Покровська треба відступати, – рано. Але при певних обставинах така ситуація може скластися. І про це треба знати та пам’ятати. Якщо росіянам вдасться, не дай Бог, створити "мішок" із трьох напрямків, перерізати лінії комунікації, то це буде дуже складний бій.

До прикладу, зараз на Костянтинівському напрямку в районі Клебан-Бицького водосховища триває оборона. Росіяни та всякі z-блогери вже разів п’ять заявляли, що українці на південь від водосховища нібито знищені і вони вийшли на рубіж.

Я не зовсім розумію, чому ми утримуємо оборону на південь від водосховища — там надзвичайно складні умови. З правого, лівого флангу та з фронту – росіяни, а позаду водосховище, своєрідний мішок. Це дуже привабливий варіант для ворога.

Якщо ж відвести війська від водосховища, ситуація змінюється: водна ділянка перетворюється на природну частину нашої оборонної лінії.

– Сьогодні ще з’явилося повідомлення, що начебто взяття Куп’янська – це питання часу, і точка незворотності вже пройдена. Ви погоджуєтеся?

– Ні. Очевидно, це пояснюють тим, що почалися міські бої. Завжди простіше не допустити прориву противника, ніж потім вибивати його назад. Візьміть для прикладу Вовчанськ – скільки вже, більше року минуло? Зайшли вони в міську забудову, і тепер вибити їх звідти практично неможливо.

Тому й говорять, що бої в Куп’янську будуть тривати довго, і чим вони завершаться – невідомо. Але основна мета противника – не сам Куп’янськ. Куп’янськ – це лише привід для Путіна чи Лаврова сказати: "От ми ще одне українське місто повторно захопили".

А головна мета – Куп’янськ-Вузловий. Це селище за кілька кілометрів на південь від Куп’янська, при великому залізничному вузлі. Він має вихід на Харківський напрямок, на Лиманський, на Сватове, і що найважливіше – на північ, у бік Воронежа і Бєлгородської області.

Щоб далі тиснути на Лиманському напрямку і на всій ділянці північного флангу Сіверського виступу, їм потрібна рокадна дорога, залізниця, логістика. От тому вони й лізуть туди – захоплення Куп’янськ-Вузлового дає їм цю можливість.

– Зараз багато розмов про "Томагавки". Чому ця зброя така важлива для України і що вона може змінити?

– Кожного разу, коли ми отримуємо більш потужну зброю, іде багато розмов про її надпотужність, яка переломить хід війни. Я так не думаю.

Це не перший раз, коли ми просимо "Томагавки". Я знаю, що неофіційними каналами українці просили американців про "Томагавки" багато разів за останні два роки. Відповідь була неофіційно: ні. Цього разу Зеленський, як на мене, підняв ставку до максимуму перед Трампом. Це наша українська тактика: просимо більше, торгуємося, і десь посередині зустрічаємось.

Можливо, навіть якщо нам відмовлять у "Томагавках", Трамп усе одно буде змушений діяти. Якщо Трамп грає з точки зору "подразнити Путіна", примусити його до переговорів, то він може сказати: "Я дам українцям Томагавки". Такий шантаж працює тільки тоді, коли підкріплюється діями.

Якщо навіть не "Томагавки", то щось він має дати. І Зеленський це розуміє, тому ставка піднята.

Чи отримаємо ми "Томагавки"? Не певен. Це передусім морська зброя: основні пускові установки — морського базування. Берегові зразки існують, але навіть їх передача навряд чи станеться — у самій армії США на них черга. Їх лише в 2023 році прийняли на озброєння. Пріоритет — за армією США. Тож навіть якщо рішення про передачу буде ухвалене, нам доведеться чекати, як це було з "Абрамсами".

Коли ми просили танки, американці при Байдені крутили хвостом і казали: "Беріть німецькі Леопарди, Абрамси надто складні для вас". Потім погодилися на невелику кількість і передали спрощену версію. Наприклад, у "Абрамсів" у композитній броні є шар збідненого урану – дуже міцного матеріалу. Для партнерів, у тому числі для України, цей шар знімали.

Тому ті "Абрамси", які ми отримали, спеціально змінені для України, а їхні бойові можливості зменшені. Те саме може бути і з "Томагавками".

Є ще питання фінансування. Оборонний бюджет США на цей рік усі бачили. 500 мільйонів доларів – здається великою сумою, але два роки тому суми були зовсім інші. Якщо до цієї допомоги ще й додати проєкт із "Томагавками", то це буде складно реалізувати. Якщо це робити разом з європейцями – тоді розмова має бути на троїх.

– Заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Мєдвєдєв пригрозив ядерною відповіддю на можливі поставки "Томагавків". Вони дійсно бояться цієї зброї?

– У Росії така стратегія. Кожного разу, коли ми отримуємо від американців новий вид зброї, є певна послідовність реакцій. Перший етап – відмова: "Ні, цього не буде, бо українці не здатні експлуатувати". Другий – залякування: "Не передавайте українцям, це ескалація, це буде війна з Америкою". Третій – спроба зупинити поставки на етапі реалізації. І четвертий – коли вони кажуть: "Та у них нічого не виходить".

Так було з "Хаймарсами", "Storm Shadow", F-16. Все за однією схемою.

– Якщо все ж Україна отримає ці ракети, чи можна говорити на якийсь перелом у війні?

– Немає ніякого  "game changer", немає "вундервафлі".

"Вундервафля" – це український солдат. Наші офіцери, наші солдати – це суперзброя, яка у нас є. Все інше – лише додаток.

Успіх або неуспіх на полі бою залежить від "заліза" і від тактики його застосування. Комплексне, грамотне застосування зброї дає результат.

До речі, з багатьма видами західної зброї виходить цікава ситуація: українці, про яких росіяни кажуть, що вони не вміють і не зможуть цим користуватись, демонструють американцям і європейцям нові можливості цієї зброї, про які навіть розробники не здогадувалися.

Чого варто очікувати найближчим часом у контексті війни і стратегії росіян?

– Росія проводить три стратегічні наступальні операції. Перша – проти України, вони будуть продовжувати наступальну операцію на землі, точніше проводити осінньо-зимову кампанію.

Друга – гібридна війну в Європі. І це, за великим рахунком, теж складова нашої війни. Вони збільшуватимуть кількість провокацій у Європі, дратуватимуть європейців.

І третя складова – стратегічна повітряна операція. Її мета, якщо немає успіху на фронті, – змусити до поступок. І тут вони докладатимуть максимум зусиль. Зверніть увагу: у порівнянні з минулим роком їхні спроможності зросли на порядок, а наша протиповітряна оборона такими темпами не зросла. Тож буде важко.

Раніше «ОстроВ» підтримували грантодавці. Сьогодні нашу незалежність збереже тільки Ваша підтримка

Підтримати

Статті

Країна
14.10.2025
10:58

Павло Лакійчук: Літній наступ провалився, але Росія готує нову кампанію, ворог не відмовився від планів захопити весь Донбас

Герасімову довелося переплановувати операцію. Саме про це він і говорив, коли його випустили на телевізор: "Ми будемо продовжувати осінній наступ". Тобто планується нова операція, визначаються ресурси, і вона реалізується.
Донбас
12.10.2025
19:12

Педагогіка особливого призначення. Огляд ЗМІ окупованого Донбасу

Як відомо, в «молодих республіках» вічне свято: день прапора, день Росії, день «референдуму»... Минулого тижня місцеві ЗМІ активно відгукнулися на день народження російського диктатора і на справді значуще свято - День вчителя. Надто солодкий потік...
Світ
10.10.2025
15:00

“Саме такий темп Україна повинна підтримувати, щоб вижити як нація”. Огляд західних медіа

Несподіване твердження президента США Дональда Трампа, що Україна може перемогти Росію у війні, мала дивовижний вплив на західні медіа. Вони теж раптом почали писати про можливість перемоги, хоча ще нещодавно так само переконано розмірковували над...
Всі статті