Уроки під звук сирен. Як навчаються в умовах війни школярі Добропілля

Не зважаючи на воєнний стан, освітній процес в Україні відновився після літніх канікул. У школах Донецької області навчання відбувається дистанційно: 298 освітніх закладів почали навчальний рік 2022 у форматі онлайн. “ОстроВ” дізнався, як (та чи всі) школи працюють у прифронтовому Добропіллі – адміністративному центрі однойменної територіальної громади (ТГ) на Донеччині.

У школах Добропільської громади перший дзвоник 2022 пролунав онлайн. (Фото: Добропільський НВК № 7, Facebook)


Дітей менше, але процес триває

У місцевому відділі освіти повідомили, що з 1 вересня у громаді функціонують 15 закладів загальної середньої освіти (це 205 класів), в них навчаються 4723 учні.

«У зв’язку із введенням воєнного стану та евакуацією, в наших школах продовжили навчання на 400 учнів менше у порівнянні з минулим роком”, – повідомили у відповідь на запит «ОстроВу» у відділі освіти Добропільської міської ради. – Через недостатню кількість дітей 6-7 років у трьох школах громади не відкрили перші класи. Всього дистанційно вступили до шкіл 274 першачки. Також у селищі Ганнівка цього року не відкрили 10 клас, бо заяв на вступ від батьків було недостатньо».

За даними відділу освіти, середня наповнюваність класів у закладах – 23 учні. До 10-х класів подано 355 заяв, що складає 75% від загальної кількості випускників 9-х класів.

До освітянської спільноти Добропільської ТГ цього року долучилися й педагоги з Краматорська, Маріуполя та інших постраждалих від військових дій міст України.

Впродовж літа всі педагоги проходили навчання при Донецькому обласному інституті підвищення кваліфікації, де опановували технології роботи з учнями в умовах воєнного часу.

«Це є надважливим під час навчального процесу, ускладненого вимушеною евакуацією, – пояснюють працівники освіти. – Ми розробили програми психологічної підтримки для дітей та педагогів, за якими тепер працюємо. Якість освіти має залишатися на гідному рівні, не дивлячись на всі труднощі. Тож всі наші працівники намагаються адаптуватися до змін якомога швидше».

У Добропільській ТГ працюють також дитячі садки, де для дітей 5-6 років так само проводять онлайн-заняття. Всього до закладів дошкільної освіти у громаді зараховано 1288 дітей.



Хто тримає освітянський «фронт»

Олена Кушик – вчителька початкових класів Добропільського НВК № 7. Цього року її підопічні перейшли до третього класу. Сама Олена евакуювалася за кордон і зараз тимчасово мешкає у родичів в Чехії.

Олена Кушик. (Фото: особистий архів)

«Уроки проводимо в Google Meet. Домашні завдання я відправляю окремо, там можуть бути відео, презентації, посилання на якісь матеріали для самостійної роботи. Уроки ведемо під запис, щоб можна було передивитися, знову послухати тему, – пояснює вчителька. – Все одно діти відволікаються, не завжди буває стабільний зв’язок. Взагалі, молодші класи – найбільший біль для педагогів, тому що ці діти майже не навчалися очно. Два роки пандемії, а після війна. Ми докладаємо максимум зусиль, щоб малеча засвоювала матеріал, але іноді це буває доволі складно».

Найважче цьогоріч вчителям перших класів, каже Олена Кушик. «Якщо ми хоча б деякі періоди таки проводили уроки безпосередньо у школах, то у цьому випадку весь процес навчання від початку відбувається дистанційно. Як вчитись писати? Коли ти у кабінеті з дітьми, ти маєш можливість допомогти: підійти, показати, як тримати ручку, притримати йому зошит. Зараз це повністю залежить від батьків», – зауважує вчителька.

З 28 учнів Олени Кушик сім виїхали за кордон, ще семеро залишилися у громаді, а решта евакуювалася у більш безпечні регіони України. Більшість з них пішли у інші навчальні заклади за місцем тимчасового проживання, але дистанційно продовжують заняття і з першою вчителькою.

«Всі по-різному вийшли з положення, – каже освітянка. – Наприклад, один мій учень пішов там на індивідуальне навчання, але продовжує виконувати домашні завдання за нашою програмою, щоб зберегти вже напрацьований рівень. Так само і діти, які за кордоном – вони відвідують уроки у місцевих освітніх закладах і паралельно займаються зі мною».

Освітня програма у європейських школах дуже відрізняється від звичної для нас.

«Українську освіту всі батьки намагаються зберегти, тому що, судячи з відгуків, які я чула, у Європі зовсім інший підхід до навчального процесу. Так склалося, що наші діти вміють та знають набагато більше, ніж їхні іноземні однолітки. Наприклад, один мій учень зараз у Швейцарії. Ми у другому класі вже знаємо таблицю множення, а там в третьому тільки вчаться складати. Тому втрачати зв’язок з нашими школами не хочуть», – розповідає вчителька.

Формат навчання не змінив шкільні будні: з понеділка по п’ятницю Олена проводить для дітлахів по п’ять уроків. З перервами та фізкультхвилинками, як було у «звичайній» школі.

«Починаємо о дев’ятій ранку. Зсунули початок уроків на годину через різницю в часі, щоб могли підлаштуватися ті, хто за кордоном. За комп’ютером працюємо по 20 хвилин, потім у зошитах та журналах. Є електронний обліковий журнал, база підручників, все необхідне. Впродовж літа більшість питань з організацією умов для навчання батьки вирішили. Весною ще не всі мали ноутбуки, не могли повноцінно вчитися. Одна моя учениця виходила на зв’язок з маминого телефону, навчалася під час перебування у розподільчому центрі для ВПО і навіть так виконувала завдання».

Майже щодня під час занять в когось з учнів у місті лунають сирени. Через півроку війни сигнали повітряної тривоги вже буденна річ для багатьох українців, каже Олена.

«З усіма дітьми та їхніми батьками ми проводимо бесіди на цю тему. Якщо спрацьовує сигнал тривоги, дитина має вимкнути комп’ютер та пройти до обговореного заздалегідь безпечного місця. Це може бути укриття, або коридор квартири, де можна сховатися згідно з правилом двох стін. Після відбою тривоги діти повертаються назад до уроків».

Більшість батьків і педагогів планують повертатися додому, зазначає освітянка.

«Зовсім невеликий відсоток дітей насправді у нас повністю відрахувався. В основному шукають варіанти не залишати свою школу. І це добрий знак. Тому зараз наше основне завдання – не тільки утримати українську систему освіти, а й розвинути її, наскільки це можливо в нинішніх умовах. Тримаємо освітянський фронт!».

До відома: До широкомасштабного вторгнення рф у Донецькій області працював 491 заклад загальної середньої освіти, де вчилося 168 тисяч учнів. Сьогодні на підконтрольній Україні території залишилося 312 навчальних закладів. Тимчасово окупованими є 179 закладів, де здобували освіту 60 тисяч школярів. За даними saveschools.in.ua станом на 24 вересня на Донеччині було пошкоджено 275 шкіл, 28 з них – зруйновані вщент.



Яна Сергеєва, Добропілля, Донецька область, спеціально для «ОстроВ»

Статті

Донецьк
26.04.2024
16:00

Відновлення Донеччини: поки навіть не в проєкті, але…

Стосунки влади і громадськості ніколи не були виключно конструктивними, на Донеччині зокрема, - передусім через взаємну недовіру, брак досвіду, неспівпадіння уявлень про співпрацю і просто небажання влади бути додатково контрольованою.
Країна
26.04.2024
10:51

Український метал: здається, є надія

"Виробничі результати за підсумками року могли бути вищими, якби імпортна продукція з Китаю не заходила у великих обсягах на вітчизняний ринок, особливо коли в Україні виробляються аналоги".
Донецьк
25.04.2024
10:45

Діяти та жити цікаво: Як молодь з Мирнограда розвиває громаду біля лінії фронту

Наразі у Донецькій області масові заходи заборонені, але люди потребують якоїсь розради. Творчі проекти об’єднали талановиту молодь та створили терапевтичний ефект для мешканців громади, заповнили культурну порожнечу.
Всі статті